Постанова

від 21.11.2024 по справі 913/281/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Харків Справа № 913/281/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Россолов В.В.

за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№205Л/2) заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Луганської області від 20.12.2023 (повний текст рішення складено 21.12.2023 суддею Злепко Н.І. у приміщенні Господарського суду Луганської області) у справі № 913/281/23

за позовом виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,

позивача 1 - Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Кремінна, Сєвєродонецький район, Луганська область,

позивача 2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків,

до відповідача 1 - Комунального некомерційного підприємства Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради, м. Кремінна, Сєвєродонецький район, Луганська область,

відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Вольтар, смт.Зачепилівка, Зачепилівський район, Харківська область,

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності шляхом стягнення 564690,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

15.08.2023 виконувач обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Вольтар, в якій просив визнати недійсними рішення тендерного комітету Комунальної установи «Кремінське районне територіальне об`єднання», оформлене протоколом від 06.12.2016, про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю Вольтар переможцем тендеру на закупівлю згідно з державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010: 26.60.1- Устаткування радіологічне,електромедичне та електротерапевтичне устаткування (ДК 021-2015:33100000-1-Медичне обладнання), договір про закупівлю за державні кошти від 19.12.2016 № 604, укладений між Комунальною установою «Кремінське районне територіальне об`єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю Вольтар, а також застосувати наслідки відповідної недійсності правочинів, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю Вольтар 564690,00 грн на користь Комунального некомерційного підприємства Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради, а одержані останньою за рішенням суду 564690,00 грн стягнути в доход держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорювані рішення тендерного комітету та договір є правочинами, які вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними на підставі статей ч. 1 статті 203, ч. 1 статті 215 та ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 №70/76-р/к у справі №3/01-83-19 визнано, що ТОВ Аліус-Фарм та ТОВ ВОЛЬТАР вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель Prozorro, проведених Комунальною установою Кремінське районне територіальне медичне об`єднання на закупівлю ДК 016:2010:26.60.1 Устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування (ДК 021-2015:33100000-1- Медичне обладнання), ідентифікатор закупівлі в системі Prozorro - UA-2016-11-17-001009-а, що свідчить про спрямованість зазначених правочинів з умислу ТОВ «Вольтар» на порушення встановленого п. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» принципу добросовісної конкуренції серед учасників через усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання внаслідок цього права на укладення договору про закупівлю, що в свою чергу суперечить інтересам держави та суспільства у сфері публічних закупівель, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування відповідної сфери. За твердженням прокурора правовим наслідком недійсності оспорюваних правочинів відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вольтар 564690,00 грн на користь Комунального некомерційного підприємства Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради та одночасне стягнення з останнього одержаних ним за рішенням суду 564690,00 грн в дохід держави.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.12.2023 у справі №913/281/23 у позові, відмовлено повністю.

В обґрунтування рішення суд послався на те, що само по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів, а тому вимога прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунальної установи «Кремінське районне територіальне об`єднання», оформленого протоколом його засідання від 06.12.2016, про визначення ТОВ Вольтар переможцем тендеру є неефективним способом захисту порушеного права, що є підставою для відмови в її задоволенні, в той час як оспорюваний договір закупівлі має ознаки недійсного господарського договору, оскільки в діях ТОВ Вольтар щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства через те, що такі дії спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що в свою чергу порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України Про публічні закупівлі, нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки обмежує розвиток конкуренції у державі.Разом з цим суд зазначив про відсутність підстав для задоволення й решти позовних вимог, оскільки заявлені прокурором наслідки недійсності оспорюваного договору закупівлі передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватись у межах строку, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України, який прокурором на час подання позову пропущено, що виключає їх застосування, у зв`язку з чим визнання вказаного Договору недійсним без застосування наслідків його недійсності не призведе до відновлення прав держави, в інтересах якої прокурором подано позов, що свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту права.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні суду висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає про безпідставність висновку суду першої інстанції про те, що само по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів, а з огляду на заявлення спеціальних наслідків недійсності правочину з пропуском визначеного статтею 250 Господарського кодексу України строку для застосування адміністративно-господарськими санкцій, визнання оспорюваного договору недійсним без застосування таких наслідків також не призведе до відновлення прав держави, що свідчить про обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права, оскільки прокурором доведено наявність у оспорюваного договору закупівлі ознак недійсності відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, і ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України як такого, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «Вольтар», з чим погодився суд першої інстанцції, в той час як рішення тендерного комітету, за результатами якого укладено цей договір, також є правочином, який містить зазначені ознаки недійсності, а заявлені прокурором наслідки недійсності правочинів судом безпідставно ототожнено з адміністративно-господарськими санкціями, враховуючи те, що за статтею 217 Господарського кодексу України повноваженнями із застосування таких санкцій наділені саме уповноважені органи державної влади або органи місцевого самоврядування, а тому до відповідних наслідків не підлягає застосуванню передбачений статтею 250 Господарського кодексу України строк застосування зазначених санкцій, а зазначені позовні вимоги, що заявлені прокурором у їх поєднанні, є ефективним способом захисту .

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Луганської області від 20.12.2023 у справі № 913/281/23 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 19.03.2024 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено учасникам справи строк до 14.03.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.

06.03.2024 Кремінська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила про те, що не заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить розглянути справу за її відсутністю.

15.03.2024 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

18.03.2024 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

19.04.2024 у зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., розгляд справи відкладено на 30.04.2024 о 14:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №104.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 у зв`язку зі звільненням у відставку головуючого судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 прийнято справу №913/281/23 до провадження. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 13.06.2024 о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104. Запропоновано учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 у зв`язку зі відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 зупинено апеляційне провадження у справі №913/281/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у зв`язку з опублікуванням у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 поновлено провадження у справі №913/281/23 та її розгляд призначено на 07.11.2024 о 15:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №104, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 в судовому засіданні було оголошено перерву до 21.11.2024 о 15:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 у зв`язку зі відпусткою судді Білоусової Я.О. та судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 у зв`язку зі відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О., суддя Терещенко О.І.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 у зв`язку зі відпусткою судді Терещенко О.І. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О., суддя Россолов В.В.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу.

Сторони, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що відповідно до положень ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальною установою Кремінське районне територіальне медичне об`єднання 17.11.2016 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі медичного обладнання, ідентифікатор публічної закупівлі UA-2016-11-17-001009-а.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 566 000 грн 00 коп.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ Вольтарта ТОВ Аліус-Фарм.

Тендерна пропозиція ТОВ Вольтарстановила 564 690 грн 00 коп. і упродовж аукціону не змінювалася.

За оцінкою найбільш вигідної пропозиції електронною системою закупівель автоматично визначено, а Тендерним комітетом Комунальної установи Кремінське районне територіальне медичне об`єднання визнано переможцем і акцептовано пропозицію ТОВВольтар, яка відповідала вимогам тендерної документації замовника та мала ціну 564 690 грн 00 коп. Рішення оформлено протоколом від 06.12.2016.

В електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.

Між Комунальною установою Кремінське районне територіальне медичне об`єднання як замовником та ТОВ Вольтар як учасником укладено договір про закупівлю за державні кошти №604 від 19.12.2016, за яким учасник зобов`язаний у 2016 році поставити замовнику товар ДК 016:2010:26.60.1 - Устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування, ДК 021-2015:33100000-1 - Медичне обладнання.

За пунктом 1.2 Договору учасник поставляє замовникові ДК 016:2012:26.60.1 устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування (ДК 021-2015:33100000-1 Медичне обладнання) (стерилізатор паровий СПВ-50, комплекс електроенцефалографічний комп`ютерний BRAINTEST-16, комплекс географічний комп`ютерний RHEOTEST (методики РЕГ, РВГ), автоклав ГК-100-3, холтерівський моніторинг, 12-канальний електрокардіограф, електрокардіограф).

Згідно з п. 3.1 Договору ціна договору становить 564 690 грн , в т.ч. ПДВ 36 942 грн та складається з вартості всього товару, що поставляється за цим договором та зазначений в специфікації.

Відповідно п. 4.2. Договору розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника після отримання замовником поставленого устаткування, на підставі видаткової накладної.

В електронній системі закупівель Prozorro опубліковано звіт про виконання договору (дата формування 18.01.2017), відповідно до якого замовником сплачено 564 690 грн.

Згідно з інформацією з роздруківки з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів spending.gov.ua сума сплачених замовником коштів за договором №604 від 19.12.2016, становить 564 690 грн 00 коп., яку перераховано відповідно до платіжного доручення №1896 від 26.12.2016, № транзакції 41103105.

Витягом з Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 №70/76-р/к у справі №3/01-83-19 визнано, що ТОВ Аліус-Фарм (ідентифікаційний код юридичної особи - 40308152) та ТОВ Вольтар (ідентифікаційний код юридичної особи - 39777728) вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель Prozorro, проведених Комунальною установою Кремінське районне територіальне медичне об`єднання на закупівлю ДК 016:2010:26.60.1 Устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування (ДК 021-2015:33100000-1- Медичне обладнання), ідентифікатор закупівлі в системі Prozorro - UA-2016-11-17-001009-а.

Рішення обґрунтоване встановленням фактів при поданні тендерних пропозицій ТОВ Аліус-Фарм та ТОВВольтар:

- використання одного електронного майданчика та спільного використання точки доступу до мережі Інтернет;

- спільне використання IP-адреси для входу до електронних поштових скриньок (e-mail);

- синхронність дій під час подання тендерних пропозицій;

- неподання ТОВ Аліус-Фарм повного пакету документів, передбачених тендерною документацією у торгах UA-2016-11-17-001009-а;

- незмінність цінових пропозицій;

- однакові властивості електронних файлів та наявність ідентичних дефектів на документах;

- пов`язаність Відповідачів через номер телефону;

- використання ТОВ Вольтар під час виходу до електронного кабінету для здійснення операцій по банківським рахункам точки доступу до мережі Інтернет, розташованої за місцем знаходження ТОВ Аліус-Фарм;

- повна пов`язаність Відповідачів через Отморського Б.А. та Петрову С.В.

Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ Аліус-Фарм та ТОВ Вольтар тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів UА-2016-11-17-001009-а, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а отже, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України Про захист економічної конкуренції

Рішенням Кремінської районної ради №51/1 від 30.10.2023 створено Комунальне некомерційне підприємство Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради шляхом реорганізації, та визначено правонаступником майна, прав та обов`язків Комунальної установи «Кремінське районне територіальне медичне об`єднання»

Також відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі Юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальна установа «Кремінське районне територіальне медичне об`єднання» припинила діяльність 31.10.2019 у зв`язку з реорганізацією (ідент. код 25356637), а 31.10.2019 зареєстровано Комунальне некомерційне підприємство Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради (ідент. код 25356637).

Як зазначено вище, посилаючись на те, що наведені рішення тендерного комітету та договір про закупівлю є правочинами, які вчинено з метою, яка завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу другого відповідача-ТОВ «Вольтар», спрямованого на порушення встановленого п. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» принципу добросовісної конкуренції серед учасників через усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання внаслідок цього права на укладення договору про закупівлю внаслідок вчинення порушення антиконкурентного законодавства у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, встановленого рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 №70/76-р/к у справі №3/01-83-19, прокурор просить визнати їх недійсними на підставі статей ч. 1 статті 203, ч. 1 статті 215 та ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України та застосувати спеціальні правові наслідки недійсності цих правочинів, які передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, у вигляді стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вольтар 564690 грн на користь Комунального некомерційного підприємства Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради та одночасне стягнення з останнього одержаних ним за рішенням суду 564690 грн в дохід держави.

Щодо наявності у прокурора права на звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно дост.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

За змістом цього рішення, під поняттям "орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч.2 ст.2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади; під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за замістом ст.131-1 Конституції України та ст.45 ЦПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави, які включають подання прокурором до суду загальної юрисдикції позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Як зазначено вище, в обґрунтування порушення внаслідок оспорюваних правочинів інтересів держави прокурор у позовній заяві зазначив на їх спрямованість з умислу ТОВ «Вольтар» на порушення, встановленого п. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», принципу добросовісної конкуренції серед учасників через усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання внаслідок цього права на укладення договору про закупівлю, що в свою чергу суперечить інтересам держави та суспільства у сфері публічних закупівель, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування відповідної сфери.

Положеннями Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, зокрема п.п. 15, 22, ч. 1 ст. 26, визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 71 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Комунальної установи Кремінське районне територіальне медичне об`єднання зазначено Кремінську районну раду.

30.10.2019 Кремінською районною радою прийнято рішення №51/1 Про створення Комунального некомерційного підприємства Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради, відповідно до якого створено Комунальне некомерційне підприємство Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради шляхом реорганізації (перетворення) Комунальної установи Кремінське районне територіальне медичне об`єднання.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-1Х Про утворення та ліквідацію районів, утворено в Луганській області Сєвєродонецький район (з адміністративним центром у місті Сєвєродонецьк) у складі територій Гірської міської, Кремінської міської, Лисичанської міської, Попаснянської міської, Рубіжанської міської, Сєвєродонецької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України (п.п.12 п.1 Постанови). Також відповідно п.п.12 п.З Постанови ліквідовано Кремінський район. До того ж унормовано, що повноваження депутатів районних рад у районах, ліквідованих відповідно до пункту 3 цієї Постанови, припиняються в день набуття повноважень депутатів районних рад, обраних на перших виборах до районних рад у районах, утворених відповідно до пункту 1 цієї Постанови (п.п. 2 п.4 Постанови).

Рішенням Сєвєродонецької районної ради Луганської області №8 від 11.12.2020 Про початок реорганізації районних рад ліквідованих районів, території яких увійшли до складу Сєвєродонецького району створено Сєвєродонецьку районну раду Луганської області шляхом виділу частини майна та зобов`язань Кремінської районної ради, та почато процедуру реорганізації Кремінської районної ради.

Законом України Про місцеве самоврядування в Україні, а сааме, п.п.1, 3 п. б2 Прикінцевих та перехідних положень, передбачено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: 1) повноваження районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад районів, ліквідованих Верховною Радою України (далі - ліквідовані райони), закінчуються в день набуття повноважень обраними на відповідних перших місцевих виборах районними радами районів, утворених Верховною Радою України (далі - новоутворені райони); 3) районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов`язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району.

Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. Правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов`язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України (абз.2, 4 п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Рішенням Сєвєродонецької районної ради Луганської області від 26.01.2021 №22 Про безоплатну передачу майна (майнових прав) зі спільної власності територіальних громад сіл, селища та міста Кремінського району Луганської області, ліквідованого постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ Про утворення та ліквідацію районів у комунальну власність Кремінської міської територіальної громади Луганської області (в особі Кремінської міської ради Луганської області) КНП Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради, все майно КНП Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради передано зі спільної власності територіальних громад сіл, селища та міста Кремінського району Луганської області, ліквідованого постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-1X Про утворення та ліквідацію районів у комунальну власність Кремінської міської територіальної громади в особі Кремінської міської ради Луганської області. Кремінську районну раду (код 21756601, Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, вул. Банкова, 1) виведено зі складу засновників, та передано права засновника Кремінській міській раді та майно Комунального некомерційного підприємства Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради.

05.02.2021 Кремінською міською радою прийнято рішення №4/20 Про прийняття КНП Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Кремінського району Луганської області, ліквідованого постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ Про утворення та ліквідацію районів, у власність Кремінської територіальної громади Луганської області та забезпечення повноважень щодо управління майном КНП Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради, відповідно до якого Кремінською міською радою прийнято права засновника (учасника) комунального некомерційного підприємства Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради, перейменовано комунальне некомерційне підприємство Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради на комунальне некомерційне підприємство Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради, а також визначено органом управління, до сфери якого належить комунальне некомерційне підприємство Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради, апарат управління Кремінської міської ради.

Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України Про військово-цивільні адміністрації, Про правовий режим воєнного стану. Повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради за наявності підстав достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації (п. З ч. 1,ч.5 ст. 78 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про військово-цивільні адміністрації для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації, які є тимчасовими державними органами в містах і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України. Повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ст. З Закону України Про військово цивільні адміністрації).

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження міських рад, виконавчих органів міських рад та їх голів. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про правовий режим воєнного стану на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Згідно з ч. 9 ст. 4 Закону України Про правовий режим воєнного стану, у зв`язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією свої повноважень.

Статтею 15 Закону України Про правовий режим воєнного стану визначено, що військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України Про оборону України, Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Про критичну інфраструктуру, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження зокрема із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; управління закладами освіти, установами освіти, закладами охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачами соціальних послуг, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними, підлітковими закладами за місцем проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, у тому числі соціальних.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 15 Закону України Про правовий режим воєнного стану начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.

Начальник військової адміністрації представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами (п. 5 з ч. 6 ст. 15 Закону України Про правовий режим воєнного стану).

Пунктом 6 частини 6 статті 15 зазначеного Закону передбачено, що начальник військової адміністрації звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади.

Указом Президента України № 192/2022 від 31.03.2022 Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганської області, на виконання Закону України Про правовий режим воєнного стану утворено Кремінську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.

Відповідно до постанови Верховної Ради України № 2333-1Х від 01.07.2022 Про здійснення начальниками Кремінської і Рубіжанської міських військових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану (набула чинності 05.07.2022) у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування, начальник, зокрема, Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України Про правовий режим воєнного стану, здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету, відповідного міського голови.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 07.04.2022 проведена державна реєстрація юридичної особи - Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (код ЄДРПОУ 44789075). Прокурор зазначає, що це свідчить про те, що Кремінська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області є правонаступником Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області.

Зазначеним обумовлено, що майно, права та обов`язки юридичної особи, повноваження якої призупинено - Кремінської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області, перейшли до правонаступника - Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (код ЄДРПОУ 44789075, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 92900, Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Кремінна, проспект Дружби, 13).

Сєвєродонецька окружна прокуратура Луганської області листом від 25.07.2023 №52/1-996вих-23 на виконання вимог ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Кремінську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області про існування порушення інтересів держави від укладення договору про закупівлю №604 від 19.12.2016 за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав для визнання його недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ Вольтар. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Кремінською міською військовою адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області листом від 02.08.2023 № 01-21/1880 повідомлено, що заходи стосовно визнання недійсними рішення тендерного комітету щодо визначення переможця у відкритих торгах, визнання недійсним договору №604 від 19.12.2016, укладеного між КУ Кремінське районне територіальне медичне об`єднання, не вживала та не планувала за відсутністю інформації.

До того ж Сєвєродонецькою окружною прокуратурою Луганської області надіслано повідомлення про намір звернення до суду з позовною заявою від 04.08.2023 на електронну пошту info@kremrada.gov.ua.

З огляду на наведене, прокурор обґрунтовано стверджує про те, що з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області), допущено нездійснення відповідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору про закупівлю як таких, що суперечать інтересам держави з умислу ТОВ Вольтар і застосування наслідків недійсності відповідного правочину.

Частиною 4 статті 7 Закону України Про публічні закупівлі передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 Закону України Про публічні закупівлі).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з Положенням про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженим Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23 (далі Положення), Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях.

Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно - територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Основним завданням офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Луганської, Полтавської, Сумської, Харківської областей (п. 3 Положення).

Згідно з п. 4 Положення офіс відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі.

Офіс вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також офіс має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п.п. 18 п. 6 Положення).

Таким чином, саме Північно-східний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20,11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Отже, чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель, а сааме, Державну аудиторську службу в Україні, зокрема в даних правовідносинах Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України.

Сєвєродонецькою окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Луганської області листом від 24.07.2023 №52/1-990 вих-23 повідомлено Північно-східний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення договору про закупівлю № 604 від 19.12.2016 за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав для визнання їх недійсними як таких, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ ВОЛЬТАР. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Листом від 25.07.2023 № 201231 -17/755-2023 Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області вказало, що у зв`язку із оприлюдненням в електронній системі публічних закупівель звіту про виконання оскаржуваного договору в нього немає можливості провести моніторинг процедури закупівлі, проведеної Комунальною установою Кремінське районне територіальне медичне об`єднання. У листі зазначено, що Північно-східним офісом Держаудитслужби заходів фінансового контролю у Комунальній установі Кремінське районне територіальне медичне об`єднання стосовно процедури закупівлі за номером UA- 2016-11-17-001009-а не проводилось. Прокурор зазначає, що офіс не звернувся до суду з необхідним позовом, а також не проінформував прокурора про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів та про конкретні строки їх вжиття.

До того ж Сєвєродонецькою окружною прокуратурою Луганської області надіслано повідомлення про намір звернення до суду з позовною заявою від 04.08.2023 на електронну пошту 202000@dasu.gov.ua.

Таким чином, як правомірно зазначив прокурор, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах (Північно-східним офісом Держаудитслужби), допущено нездійснення необхідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю як таких, що суперечать інтересам держави з умислу ТОВ Вольтар, застосування наслідків недійсності відповідних правочинів.

Отже, прокурор, відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави в особі Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби Українипозивачів, обґрунтувавши, у чому полягає порушення цих інтересів, а тому підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі в особі позивачів.

Щодо суті спору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Стаття 202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Таким чином, чинне законодавство передбачає право не тільки сторін оспорюваного правочину, а й будь-якої заінтересованої особи, а в передбачених випадках прокурора, звернутись з позовом до господарського суду про визнання такого правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності такого правочину у вигляді двосторонньої реституції або інші встановлені законом спеціальні наслідки.

У випадку подання позову про застосування реституції заінтересованою особою, яка не є стороною правочину (або прокурором в її інтересах), зазначений спосіб захисту передбачає зобов`язання відповідачів-сторін правочину здійснити відповідні дії з повернення одна одній отриманого за таким правочином, з метою захисту інтересів заінтересованої особи.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 зазначила, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину, а інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу.

Частина 1,3 ст.228 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до частини 2 цієї статті, у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Таким чином, ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює таку загальну вимогу, додержання якої є необхідним для чинності правочину, як відсутність суперечності його змісту інтересам держави і суспільства, їх моральним засадам.

Недотримання вказаної вимоги ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України, ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України, ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України визначає як підставу для його визнання недійсним у судовому порядку, тобто як оспорюваного правочину.

Натомість положення ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України та ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачають спеціальні правові наслідки недійсності правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, їх моральним засадам у залежності від наявності відповідного умислу в однієї чи обох сторонах та від виконання правочину однією чи обома сторонами.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін(сторони) на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства, які(яка) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Подібні висновки Верховного Суду наведені у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17.

У рамках даної справи підставою визнання договору про закупівлю недійсним зазначено його укладення за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Принцип добросовісної конкуренції учасників закупівлі, закріплений у ст. 3 Закону № 922-VIII, полягає у тому, що змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами.

У випадку коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а отже, усувається конкуренція між ними.

Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує того результату, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибору переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Антиконкурентні узгоджені дії в силу закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб`єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст ст. 1, 5, 6 Закону № 2210-III змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

З огляду на положення ст. 6 Закону № 2210-III, при кваліфікації дій суб`єктів господарювання за п. 4 ч. 2 цієї статті - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору.

Отже, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій та дій в процесі здійснення державних закупівель усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а значить спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

При цьому, за змістом приписів ст. 6 Закону № 2210-III, для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій (зокрема, в антимонопольній справі), які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.

У разі наявності відповідного рішення АМКУ в антимонопольній справі, правомірність якого буде встановлено судовим рішенням, яке набрало чинності, обставини щодо законності цього рішення АМКУ, встановлені судом, є преюдиційними в силу приписів ст. 75 ГПК України та повторного доведення не потребують.

Закон не визначає прямо підстави для недійсності результатів закупівлі (торгів, аукціону). Разом з тим, такі підстави можуть бути встановлені спеціальним законодавством. До договорів, укладених за результатами закупівлі, застосовуються загальні правила з урахуванням особливостей, що встановлюються відповідними актами законодавства.

Узгоджені дії учасників закупівлі (торгів, аукціону) та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозору та відкриту процедуру закупівлі, чим порушуються інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене у визначеному порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними результатів закупівлі (торгів, аукціону) у випадку, якщо це передбачено спеціальним законодавством, та для визнання недійсним відповідного договору закупівлі , укладеного з переможцем, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Отже, порушення ТОВ «Вольтар» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру,проведеного Комунальною установою «Кремінське районне територіальне об`єднання», не сумісні з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Заходом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Зазначена правова позиція щодо недійсності договору закупівлі, укладеного в результаті антиконкурентних узгоджених дій сторони, викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 та від 17.10.2024.

Ураховуючи зазначене, в діях ТОВ «Вольтар» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Завідомо суперечлива мета дій учасника тендеру - ТОВ «Вольтар» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі`обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

З наведеного вбачаються підстави для визнання недійсним договору про закупівлю за державні кошти від 19.12.2016 № 604, укладеного між Комунальною установою «Кремінське районне територіальне об`єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю Вольтар як такого, що вчинений за наявністю у однієї зі сторін -ТОВ «Вольтар» умислу, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Щодо вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунальної установи «Кремінське районне територіальне об`єднання», оформленого протоколом від 06.12.2016, про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю Вольтар переможцем тендеру на закупівлю згідно з державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010: 26.60.1- Устаткування радіологічне,електромедичне та електротерапевтичне устаткування (ДК 021-2015:33100000-1-Медичне обладнання)колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення,зважаючи на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (провадження № 12-8гс22, пункт 9.12).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), лізинг, а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт, поточний ремонт з розробленням проектної документації (пункти 22, 21 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі».

Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.

При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Зазначена правова позиція щодо способу захисту порушеного права шляхом визнання недійсними результатів торгів (публічної закупівлі) викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 та від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зазначила, що за змістом ст. 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. У ст. 216 ЦК України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів, які застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, що, власне, і вказано у ч. 3 цієї статті Кодексу.

Відступаючи від власних висновків, викладених у п. 72, 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/1043/21, враховуючи буквальне тлумачення змісту ст. 216 ЦК України, вказала, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Водночас частина частина перша статті 208 Господарського кодексу України та частина третя статті 228 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).

Як зазначено вище, у спірних правовідносинах при укладенні оспорюваного Договору закупівлі за державні кошти від 19.12.2016 № 604 з умислом, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства діяла сторона постачальника, яким є другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Вольтар, а тому вимога прокурора про застосування наслідків відповідної недійсності правочину шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вольтар 564690,00 грн на користь правонаступника іншої сиорони правочину покупця, яким є перший відповідач-Комунальне некомерційне підприємство Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради, а одержані останнім за рішенням суду 564690,00 грн - в дохід держави відповідає встановленим наведеними нормами особливим правовим наслідкам недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування наведених наслідків у подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 та від 29.10.2024 у справі № 913/410/23.

При цьому до спірних відносин не може бути застосовано положення частини першої статті 250 ГК України щодо річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки правові наслідки вчинення правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, не є адміністративно-господарськими санкціями, які згідно з частиною першою статті 238 ГК України застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції, враховуючи правову позицію, яка викладена у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (щодо використання норм частини першої статті 208 та частини першої статті 250 ГК України, правової природи наслідків визнання господарського зобов`язання недійсним і строків їх застосування) від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до товариств з обмеженою відповідальністю про стягнення коштів, залишив поза увагою природу спірних правовідносин. Адже, до спірних відносин не може бути застосовано положення частини першої статті 250 ГК України, оскільки правові наслідки вчинення правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, не є адміністративно-господарськими санкціями, які згідно з частиною першою статті 238 ГК України застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а є спеціальними правовими наслідками недійсності виконаного (частково виконаного) правочину, які застосовуються за рішеням суду. Аналогічні висновки містяться у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18 та постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 та від 29.10.2024 у справі № 913/410/23.

Отже, враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанцці про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору про закупівлю за державні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності з посиланням на те, прокурор звернувся до суду з порушенням строків застосування санкцій, передбачених статтею 250 ГК України, що виключає можливість застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною частиною 1 статті 208 господарського кодексу України та третьою статті 228 ЦК України, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права через нез`ясування характеру спірних правовідносин з огляду на заявлені предмет, підставу позову, в тому числі і правову підставу позову, у зв`язку з чим оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Підпунктами б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, спір у даній справі виник внаслідок порушення другим відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольтар» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведених тендерів, за наслідками яких, за наявності умислу з боку другого відповідача, було укладено оспорюваний договір про закупівлю, який судом було визнано недійсними, а відтак судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольтар».

Ураховуючи викладене та те, що прокурор оскаржив рішення суду в повному обсязі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову лише в частині визнання недійсним оскаржуваного договору про закупівлю та стягнення грошових коштів, а в частині вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, судовий збір, сплачений прокуратурою за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольтар» пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд;

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 20.12.2023 у справі № 913/281/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про закупівлю за державні кошти від 19.12.2016 № 604, укладеного між Комунальною установою «Кремінське районне територіальне об`єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю Вольтар та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вольтар 564690,00 грн на користь Комунального некомерційного підприємства Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради, а одержаних останньою за рішенням суду 564690,00 грн в доход держави.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги - задовольнити.

Визнати недійсним договір про закупівлю за державні кошти від 19.12.2016 № 604, укладений між Комунальною установою «Кремінське районне територіальне об`єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю Вольтар.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вольтар (код ЄДРПОУ 39777728, вул. Радянська, 80, смт. Зачепилівка, Зачепилівський район, Харківська область 64400) на користь Комунального некомерційного підприємства Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради (код ЄДРПОУ 25356637, м. Івано-Франківськ, вул. Василя Стуса,13 Б,1-й поверх) 564690,00 грн, а одержані останньою за рішенням суду 564690,00 грн стягнути в доход держави.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вольтар (код ЄДРПОУ 39777728, вул. Радянська, 80, смт. Зачепилівка, Зачепилівський район, Харківська область 64400) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, вул. Богдана Хмельницького,4,м.Харків,61001,розрахунковий рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача Держказначейська служба України, код класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2800, призначення платежу: повернення судового збору) 11154,35 грн судового збору за подання позовної заяви та 16731,52 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2024

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.В. Россолов