Постанова

від 27.11.2024 по справі 904/6711/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6711/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Коновал Д.О.

представники сторін:

від позивача: Стадніченко Я.М. - адвокат

від відповідача: Замула Р.О. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 р.

( суддя Бажанова Ю.А. м. Дніпро, повний текст додаткового рішення складено 29.04.2024 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ",

смт Ясінь Рахівський район Закарпатської області

до

Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

м. Дніпро

про стягнення 3 429 808,83 грн, -

та за зустрічним позовом

Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

м. Дніпро

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ",

смт Ясінь Рахівський район Закарпатської області

про стягнення 857 664,92 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на свою користь основну заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 3 408 436,40 грн, 3% річних в сумі 14 470,47грн та 6 901,96 грн інфляційних витрат.

Від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" на свою користь штраф за договором про закупівлю від 22.06.2023 р. № 23207, у розмірі 814 698,90 грн. та пеню, у розмірі 42 966,02 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 3 429 808,83 грн задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" 3 408 436,40 грн, заборгованості, 6 901,96 грн. інфляційних втрат, 51 230,08 грн. судового збору; в решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено; зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про стягнення 857 664,92 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 258 573,00 грн. штрафу, 5 163,54 грн. пені, 3 164,84 грн. судового збору; в решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено. Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" 3 151 601,82 грн, заборгованості, 48 065,24 грн. судового збору.

15.04.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій Товариство просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 92 032,02 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" витрати на правничу допомогу, у розмірі 36 799,00 грн. Відмовлено у решті стягнення витрат на правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 р. у справі № 904/6711/23 в повному обсязі; ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ Торгівельний дім ЗМЗ у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення від 15.04.2024 р..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає зазначене рішення таким, що ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а отже підлягає скасуванню.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції проігнорував, що за наявними матеріалами, наданими Позивачем, неможливо визначити, яку саме надано професійну правничу допомогу та в якому обсязі.

При цьому Скаржник зазначає, що взагалі незрозуміло яким саме чином було здійснено розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки жоден із наданих договорів не містять в собі відомостей стосовно вартості (ціни) послуг, що апріорі нівелює можливість іншим сторонам та суду взяти такий доказ, як Акт, до уваги при вирішенні питання щодо ухвалення додаткового рішення, оскільки такий Акт є неналежним доказом, адже не може беззаперечно підтвердити ті факти, на які посилається представник Позивача у своїй заяві від 15.04.2024 р.. Виходячи зі змісту наданих Позивачем доказів неможливо встановити, яка ціна за складання позову, яка ціна за складання відповіді на відзив, яка ціна за складання інших заяв тощо. Тобто, враховуючи, що зміст договорів не містить істотних умов, а саме, ціни, то наданий Позивачем Акт не може сприйматися, як належний доказ, оскільки є незрозумілим формування ціни у такому Акті.

Скаржник наголошує на тому, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій спорів, а тому вартість наданих послуг за договором в розмірі 92 032,02 грн. є необґрунтовано завищеною та нерозумною та сума, задоволена судом першої інстанції, у розмірі 36 799,00 грн. є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних робіт, визначена вартість робіт є значно завищеною та нерозумною, порівняно з ринковою вартістю адвокатських послуг. Водночас, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсяг, фіксований розмір гонорару та докази надані представником Позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони.

Скаржник зазначає, що фактично представником Позивача не було підтверджено належними документами власні повноваження, зокрема, й на подачу заяви від 15.04.2024 р., що в силу позиції Верховного Суду є підставою для залишення такої заяви без розгляду.

Скаржник вважає, що стороною Позивача було порушено визначений ст. 129 та ст. 221 ГПК України порядок щодо подачі доказів, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, що, в свою чергу, було підставою для залишення заяви без розгляду. Більше того, на переконання ПрАТ «ДТРЗ», у суду першої інстанції взагалі були відсутні підстави для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки така заява, як зазначено вище, була подана з численними порушеннями імперативних вимог ГПК України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

ТОВ "Торгівельний дім ЗМЗ" не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/6711/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 р. у справі № 904/6711/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

17.05.2024 р. матеріали справи № 904/6711/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.09.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" до суду надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2024 р., судове засідання у справі № 904/6711/23, призначене на 11.09.2024 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2024 р., розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 27.11.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" до суду надійшла заява про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024 р., судове засідання у справі № 904/6711/23, призначене на 27.11.2024 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

У судовому засіданні 27.11.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 3 429 808,83 грн задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" 3 408 436,40 грн, заборгованості, 6 901,96 грн. інфляційних втрат, 51 230,08 грн. судового збору; в решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено; зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про стягнення 857 664,92 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 258 573,00 грн. штрафу, 5 163,54 грн. пені, 3 164,84 грн. судового збору; в решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено. Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" 3 151 601,82 грн, заборгованості, 48 065,24 грн судового збору.

15.04.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій Товариство просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 92 032,02 грн.. В підтвердження факту понесених Позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, надано копію: договору від 03.10.2023 р. № 03-10/23 про надання правничої допомоги; договору від 03.01.2024 р. № 03-01/24 про надання правничої допомоги; акту від 12.04.2024 р. № ОУ-000029/1 здачі-приймання робіт (надання послуг) про надання правової (правничої) допомоги; ордеру від 03.01.2024 р. серії АР №1148658.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про ухвалення додаткового рішення та призначено її до розгляду.

Від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" через систему "Електронний суд" надійшла заява/заперечення у справі № 904/6711/23 в якій Відповідач просив суд заяву адвоката ТОВ "Торгівельний дім "ЗМЗ" повернути без розгляду, а також зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг. Також зазначає, що представником Позивача не було підтверджено належними документами власні повноваження, зокрема, й на подачу заяви від 15.04.2024 р. оскільки ордер на надання правової допомоги не містить обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням та типовою формою ордеру, затвердженою Радою адвокатів України, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", отже не може посвідчувати повноваження адвоката Москаленко Д.Ф. на надання правової допомоги Позивачу у випадку і порядку, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За наслідками розгляду заяви прийнято оскаржуване додаткове рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а додаткове рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона ( адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання ) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди з клієнтом, адвокат виконує обов`язки з представництва інтересів клієнта у суді, а також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, а не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальний документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов`язків клієнта для представництва його інтересів.

Так, в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом ( ст. 16 ГПК України ).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ( ст. 124 ГПК України ); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами ( ст. 126 ГПК України ): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат ( ст. 129 ГПК України ).

Згідно із ст. 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу Позивачем надано: копію договору від 03.10.2023 р. № 03-10/23 про надання правничої допомоги; копію договору від 03.01.2024 р. № 03-01/24 про надання правничої допомоги; копію акту від 12.04.2024 р. № ОУ-000029/1 здачі-приймання робіт (надання послуг) про надання правової (правничої) допомоги; копію ордеру від 03.01.2024 р. серії АР № 1148658.

Як вбачається з наданих Заявником матеріалів, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ", як Клієнтом, та Адвокатським об`єднанням "Діалог" було укладено договір від 03.10.2023 р. № 03-10/23 та договір від 03.01.2024 р. № 03-01/24 про надання правничої допомоги (надалі - Договори), які є ідентичними за своїм змістом, окрім пункту 7.1 щодо строку дії договору (надалі - Договори).

Пунктом 1.1 Договорів визначено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснювати захист клієнта, представництво інтересів клієнта у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів, надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта, інформаційно-консультаційне обслуговування клієнта в галузі права та надавати юридичну допомогу.

Відповідно до пункту 2.1 Договорів адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, за його попереднім замовленням, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських та адміністративних судах, в судах загальної юрисдикції, а також в інших органах під час розгляду правових спорів ( підпункт 2.1.1 Договорів ); партнери Адвокатського об`єднання та/або адвокати (виступаючи як захисники), здійснюють, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів клієнта, у випадках, передбачених законодавством України (підпункт 2.1.2 Договорів); підписувати позовні заяви та інші процесуальні документи в рамках справ, де стороною є клієнт. Надавати консультації з правових питань, що виникають у клієнта в період дії Договору (підпункт 2.1.3 Договорів).

Відповідно до пункту 3.1 Договорів Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання: оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень (підпункт 3.1.3 Договорів); оплачувати юридичну допомогу, включаючи винагороду за виграш справи у суді, у розмірі 2% від суми, задоволеної судом першої інстанції, у відповідності до умов розділу 4 договору (пункт 3.1.4 Договорів).

Пунктом 4.1 Договорів визначено, що за результатами надання юридичної допомоги, а саме по факту винесення судом рішення складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін не пізніше 10 днів з дати винесення рішення. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість, відповідно до додатків до договору. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 10 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 10-ти днів з моменту підписання акту (пункт 4.2 Договорів).

Пунктом 7.1 Договору від 03.10.2023 р. № 03-10/23 про надання правничої допомоги визначено, що даний договір укладений на строк до 02.01.2024 р. та набирає чинності з моменту його підписання.

Пунктом 7.1 Договору від 03.01.2024 р. № 03-01/24 про надання правничої допомоги визначено, що даний договір укладений на строк до 31.12.2024 р. та набирає чинності з моменту його підписання.

12.04.2024 р. сторонами було підписано акт № ОУ-000029/1 здачі приймання робіт (надання послуг) про надання правової (правничої) допомоги, згідно з яким Виконавцем здійснено надання правничої допомоги згідно Договору № 03-10/23 від 03.10.2023 р. та № 03-01/24 від 03.01.2024 р., а саме: надана професійна правнича допомога з подання позову про стягнення заборгованості з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та розгляд справи № 904/6711/23.

Відповідно до вказаного Акта, Виконавцем надано наступну професійну правничу допомогу на загальну суму 92 032,02, а саме: опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини; формування правової позиції; вивчення та аналіз документації підприємства для підготовки зазначеного позову до суду, складання позову до суду, відповідь на відзив, заява про стягнення витрат на правничу допомогу та ін. документи вартістю - 20 000 грн. 00 коп.; участь у судовому засіданні ( 2-х судових засіданнях ) - 9 000 грн. 00 коп.; винагорода за виграш справи у суді ( 2 % від задоволеної судом першої інстанції суми ) 63 032 грн. 02 коп.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заперечувало проти задоволення заяви, посилаючись на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд - при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18, від 11.02.2021 р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04 ). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи доводи Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про неспімірність розміру витрат на правничу допомогу, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний Позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; кількість судових засідань, місцевий господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 904/6711/23 в розмірі 92 032,02 грн. та дійшов висновку, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 30 000,00 грн. за надання правничої допомоги за первісним позовом та 15 000,00 грн. за надання правничої допомоги за зустрічним позовом.

Господарський суд врахувавши, що оскільки позовні вимоги у цій справі задоволені судом частково, поклав на Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 29 874,00 грн. ( 99,58% розміру задоволених вимог) за надання правничої допомоги за первісним позовом та 6 925,00 грн. ( 69,25% розміру відмовлених у задоволенні вимог за зустрічним позовом ) за надання правничої допомоги за зустрічним позовом.

Доводам Скаржника, що представником Позивача не було підтверджено належними документами власні повноваження, суд першої інстанції надав належну оцінку, зазначивши, що ордер адвоката Москаленка Д.Ф. сформований (згенерований) відповідно до Положення "Про ордер на надання правничої (правової) допомоги", затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 р. № 41 з наступними змінами і містить підпис адвоката та керівника адвокатського об`єднання, дані свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю тощо. При цьому, суд зауважив, що в спірному ордері, поряд з іншим, зазначені реквізити свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності ( від 29.12.2014 р. № 516, видане Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення № 31 від 24.03.2005 р. ), а також двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.

Також господарський суд обгрунтовано відхилив доводи Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про те, що заявником подані докази на понесення витрат на правничу допомогу з порушенням встановленого порядку.

Отже, враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд, дослідивши надані, докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, прийнявши до уваги заперечення Відповідача по розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу, та враховуючи предмет спору та значенням справи для сторони, обставини справи, обсяг доказів, всі аспекти і складності цієї справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 36 799,00 грн., яка є доказово обґрунтованою та підлягає розподілу.

Викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються, як необґрунтовані.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 236 ГПК України із всебічним, повним та об`єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване додаткове рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки Відповідачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Разом з тим, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 р. у справі № 904/6711/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.11.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін