Рішення

від 19.11.2024 по справі 904/3934/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3934/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:

за позовом Фізичної особи-підприємця Новикової Олени Василівни, Дніпропетровська область, Криворізький район, смт Софіївка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС", Дніпропетровська область, Кам`янський район, смт Карнаухівка

про стягнення заборгованості за договором поставки №17 від 19.02.2024 у загальному розмірі 1 924 666,00 грн.

Представники:

від позивача: Андрюк А.М., адвокат (поза межами суду);

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Фізична особа-підприємець Новикова Олена Василівна звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" заборгованість за договором поставки №17 від 19.02.2024 у загальному розмірі 1 924 666,65 грн., що складається з: основний борг у розмірі 1 625 000,00 грн., 3% річних у розмірі 24 108,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 57 426,21 грн., подвійна облікова ставка НБУ у розмірі 218 131,83 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 28 869,99 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.10.2024 о 10:00 год.

24.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 клопотання представника позивача - Фізичної особи-підприємця Новикової Олени Василівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та підготовче судове засідання, яке призначене на 09.10.2024 о 10 год. 00 хв., вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

09.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У призначене судове засідання 09.10.2024 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 23.10.2024 о 12:30 год., яке проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

У призначене судове засідання 23.10.2024 представник відповідача не з`явився.

У підготовчому судовому засіданні 23.10.2024 представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2024 о 12:30 год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

У призначене судове засідання 19.11.2024 представник відповідача не з`явився.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 19.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 1 625 000,00 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором поставки №17 від 19.02.2024 щодо повної та своєчасної оплати прийнятої від останнього продукції.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвали суду вручалися йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвали від 09.09.2024, 09.10.2024 та 23.10.2024 були доставлені в кабінет ЕС, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 09.09.2024, 09.10.2024 та 23.10.2024 є такими, що отримані відповідачем.

Отже, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та про дату час і місце проведення судового засідання належним чином.

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та повноважного представника, у судове засідання 19.11.2024 не направив, про час та місце розгляду справи товариство повідомлене своєчасно та належним чином.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність/відсутність заборгованості покупця.

Судом установлено, що 19 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес (далі покупець, відповідач) та Фізичною особою підприємцем Новиковою Оленою Василівною (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки № 17 (далі Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору відповідно до умов цього Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію соняшник (далі товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем, вказаних у даному Договорі, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного Договору.

Постачальник зобов`язується передати товар на умовах EXW (Умови поставки визначаються відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2010" (п. 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.2. Договору при поставці товару постачальник повинен надати покупцю: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну.

Передача Товару оформлюється накладною та/або актом приймання-передачі Товару, яка підписується уповноваженими представниками Сторін чи транспортною організацією (перевізником) (п.2.5. Договору).

Згідно п.3.2. Договору, загальна кількість Товару (залікова вага) - 130,0 (сто тридцять) тон.

Покупець сплачує за поставлений Товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника з моменту коли Товар був прийнятий Покупцем у відповідності до умов п. 2.5 цього Договору, 80% суми сплачується за фактом вивантаження товару, інші 20 % після надання оригіналів документів (п.3.4. Договору).

Відповідно до вимог пункту 3.5. Договору зобов`язання Покупця по сплаті Товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку Покупця відповідно до реквізитів, вказаних Постачальником у рахунку. Ризики не зарахування коштів на банківський рахунок Продавця несе Постачальник.

Товар по якості повинен відповідати наступним базисним нормам:

Вологість - максимально 8 (вісім) %;

Смітна домішка - максимально 3%;

Натура - не менше 390;

Олійність насіння не менше 42 (сорок два %).

У випадку, якщо якість товару не відповідає параметрам якості, Покупець має право відмовитись від прийняття товару (п. 4.2 Договору).

Відповідальність сторін за порушення Договору передбачена розділом 6 Договору.

Так відповідно до пункту 6.1 Договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Сплата штрафних санкцій (пені, неустойки) не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за даним Договором) (п. 6.3 Договору).

Відповідно до пункту 6.4 Договору при порушенні зобов`язань за цим Договором, винна сторона за вимогою іншої сторони відшкодовує заподіянні збитки в повному обсязі, якщо інше письмово не погоджено між сторонами.

Всі претензії повинні бути розглянуті Постачальником протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дати їх отримання. Якщо після закінчення цього терміну Покупець не отримає остаточної відповіді по суті претензії, то претензія вважається прийнятою Постачальником (п. 6.5 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за даним Договором.

Так, на виконання умов Договору, Позивачкою 06.03.2024 було виписано видаткову накладну № 3 на 130 тон (копія додається) соняшника на загальну суму 1 625 000,00 грн., яка (видаткова накладна) підписана уповноваженими особами та скріплена печатками сторін.

Також Позивачкою було виставлено рахунок - фактуру від 06.03.2024 № 3 на адресу Відповідача, на оплату соняшника на суму 1625000,00 грн., проте оплата не відбулася.

31.07.2024 на адресу Відповідача було надіслано претензію про стягнення коштів за поставлений соняшник по Договору № 17 від 19.02.2024, що підтверджується поштовим ідентифікатором 5800704246344, яку (претензію) отримано ТОВ ПРОГРЕС 12.08.2024. Проте відповідь на претензію не надано, кошти не сплачені., що і стало підставою виникнення спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, факт поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з пунктів 2.5 та 3.4 договору поставки № 17 від 19.02.2024, строк розрахунку за поставлений товар є таким, що настав 06.03.2024.

Доказів оплати заборгованості покупець не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 625 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, за отриманий товар відповідач не розрахувався, що і стало підставою для нарахування позивачем пені, трьох відсотків річних, втрат від інфляції.

Щодо правомірності стягнення пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

У договорі поставки сторонами не встановлено обов`язку Покупця зі сплати пені у разі порушення строку оплати за поставлений товар.

Оскільки ані Договором, ані актом цивільного законодавства не визначено розмір пені, який має стягуватись за невиконання Покупцем зобов`язання з оплати поставленого товару, тому вимога позивача про стягнення пені у розмірі 218 131,83 грн. є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3% річним та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 24 108,61 грн за період з 07.03.2024 по 03.09.2024 та інфляційні втрати у розмірі 57 426,21 за період з березня по серпень 2024 року.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 25 598,02 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" (51990, Дніпропетровська область, Кам`янський район, смт. Карнаухівка, вул. Кам`янська, буд. 1, код ЄДРПОУ 19433954) на користь Фізичної особи-підприємця Новикової Олени Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 1 625 000,00 грн., 3% річних у розмірі 24 108,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 57 426,21 грн., а також витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 25 598,02 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.11.2024

Суддя В.Г. Бєлік