Рішення

від 28.11.2024 по справі 904/3926/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3926/24За позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради

до Дніпропетровського обласного об`єднання української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

про стягнення боргу за постачання теплової енергії

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 74 358,03 грн. - основного боргу, 4 874,32 грн. - 3 % річних, 17 498,97 грн. - індексу інфляції, 1 359,88 грн. - пені, мотивуючи несплатою Відповідачем послуг з постачання теплової енергії за період з січня 2022 року по грудень 2022 рік.

Відповідач позов заперечує частково, зазначаючи, що упродовж січня - грудня 2022 року останній не зміг в повному обсязі і вчасно виконати свої зобов`язання за укладеним Договором № 070075, у зв`язку з повномасштабною військовою агресією РФ і Білорусі проти України, внаслідок чого Указом Президента України в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався Верховною Радою України, внаслідок чого фінансування Громадської організації "Дніпропетровське обласне об`єднання Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)" за бюджетною програмою "Надання фінансової підтримки громадським організаціям ветеранів і осіб з інвалідністю, діяльність яких має соціальну спрямованість", яку виконував Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, зупинено на невизначений термін. Вказані обставини Відповідач сприймає та вважає форс-мажорними. Відповідач неодноразово листами підтверджував свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідно до укладеного і діючого договору, а також актів прийому-передачі теплової енергії за Договором № 070075 за період січень-грудень 2022 року. У зв`язку з викладеним, Відповідач просить частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Відповідача 74 358,03 грн. основного боргу та 2 422,40 грн. судового збору.

01.10.2024 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній стверджує, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, а стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме: їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання у даних правовідносинах та причинно-наслідковий зв`язок між їх настанням та невиконанням таких зобов`язань, що також має підтверджуватися певними доказами. Військова агресія РФ проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає на діяльність усіх без виключення суб`єктів господарювання. У відзиві на позовну заяву Відповідач посилається на те, що внаслідок повномасштабної військової агресії РФ і Білорусі проти України та введення воєнного стану фінансування Відповідача за бюджетною програмою "Надання фінансової підтримки громадським організаціям ветеранів і осіб з інвалідністю, діяльність яких має соціальну спрямованість" зупинено на невизначений термін, однак жодних доказів які могли б підтвердити неспроможність Відповідача розраховуватись з Позивачем не надано. Також Позивач вважає, що Відповідач, як юридична особа, що здійснює свою діяльність на власний ризик, взяв на себе відповідні зобов`язання і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення такої діяльності. Ризики при збитковій діяльності та під час простою на підприємстві несе суб`єкт господарювання, а, відповідно, нерентабельність та неприбутковість Відповідача стосується діяльності самого Відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін (п. 1, абз. 4 ст. 44 ГК України). Крім того, КП "Теплоенерго" є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності "Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря", яке не вправі впливати ні на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії, ні на стан розрахунків споживачів за надані послуги. Враховуючи специфічний вид діяльності підприємства та низьку платіжну дисципліну кінцевих споживачів підприємства, в тому ж числі і такої незахищеної категорії як "населення", КП "Теплоенерго" знаходиться в скрутному фінансовому стані та є збитковим. Про це свідчить доданий Звіт про сукупний дохід КП "Теплоенерго" за 2023 рік, де відповідно до рядка 2355 збиток становить 745 181 000,00 грн. КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради є стратегічно важливим, оскільки виробляє теплову енергію, транспортує її магістральними і місцевими тепловими мережами та постачає її населенню, підприємствам, організаціям, установам незалежно від форм власності, згідно з укладеними договорами та угодами. Невиконання споживачами своїх грошових зобов`язань, погіршує фінансове становище, створює нестачу коштів для поточної діяльності Позивача, що може негативно позначиться на якості послуг, які надаються та спрямовуються виключно на соціально-побутову інфраструктуру населеного пункту. А такі обставини стануть причиною виникнення соціальної напруги серед споживачів, що неминуче призведе до зниження рівня довіри населення до органів місцевого самоврядування і завдасть суттєвої шкоди інтересам держави в цілому.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не надав.

З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти, а також беручи до уваги необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав.

Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2019 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (Орендодавець) та Дніпропетровське обласне об`єднання ветеранів Афганістану Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (в подальшому перейменовано на Дніпропетровське обласне об`єднання української спілки ветеранів Афганістану (Воїнів-інтернаціоналістів) (Орендар) уклали Договір № 664-ДРА/196 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (далі Договір оренди), за п. 1.1. якого з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 зі змінами та доповненнями передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлові приміщення, (надалі об`єкт оренди), загальною площею 202,3 кв.м (у т.ч. ганок 6,2 кв.м), розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Савченко, 6Б, які розташовані на першому поверсі 5-поверхової будинку, балансова вартість приміщення станом на 01.09.2019 становить 10 905,46 грн., без ПДВ та перебуває на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, для розміщення Дніпропетровського об`єднання ветеранів Афганістану Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).

Використання об`єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.

Відповідно до п. 5. Договору оренди Орендар зобов`язаний: протягом 5 днів з дати укладення цього Договору укласти з балансоутримувачем (управителем) або відповідними службами договір про сплату або відшкодування витрат на утримання орендованого майна (відшкодування витрат здійснюється згідно з відповідним рішенням виконавчого комітету міської ради про таке відшкодування), надання комунальних послуг Орендарю (газ, електроенергія, тепло, водопостачання, водовідведення, вивезення сміття телефон та ін.) та експлуатаційних витрат, у тому числі відшкодування витрат із плати за землю (підп. 5.11. Договору оренди).

Цей Договір діє з 11.11.2019р. до 09.11.2022 включно (п. 10.1. Договору оренди).

28.04.2021 сторони уклали Договір № 070075 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії (далі Договір), за п. 1 якого Виконавець (Позивач) зобов`язується надати Замовникові (Відповідачеві) послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а Замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.

1) узагальнена назва предмета закупівлі: Послуга з постачання теплової енергії

2) код за закупівельним словником: ДК021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція

3) кількість надання послуги: ___.

Відповідно до п. 3. Договору інформація про Замовника:

1) категорія: замовник, що здійснює закупівлі для потреб оборони;

2) місце надання послуг з постачання теплової енергії: вул. Юрія Савченка, 6Б, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49006, Україна;

3) опалювальна площа (об`єм) об`єкту, теплове навантаження на об`єкт теплоспоживання зазначені в Додатку № 2 до Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2021 року.

Сторони, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, домовились, що всі умови Договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами до укладання договору з 01.01.2021, а в частині розрахунків до їх повного виконання (п. 40 Договору).

За даними Позивача, останній поставив Відповідачеві теплову енергію на загальну суму 74 358,03 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі послуг за січень 2022 на суму 20 710,00 грн., лютий 2022 на суму 13 764,40 грн., березень 2022 на суму 16 785,46 грн., листопад 2022 на суму 10 596,16 грн., грудень 2022 на суму 12 502,01 грн., підписаними сторонами без зауважень.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до п. 31 "Правил надання послуги з постачання теплової енергії", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила), вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Інформування споживачів про намір зміни (коригування) тарифу на послугу з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 05.06.2018 № 130. У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну (коригування) ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення її/його у дію, повідомляє про це споживачу в один із способів, що гарантують доведення інформації до споживачів і які зазначені у пункті 10 цих Правил, з посиланням на рішення відповідного органу.

Пункт 5 Розділу ІІ "Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності" передбачає, що інформація, зазначена у пунктах 3,4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення" доступ до інформації, зазначеної у пунктах 1, 2, 5-14 частини першої статті 1 цього Закону, забезпечується відповідними суб`єктами господарювання шляхом її розміщення на своїх офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет (за наявності) та на інформаційних стендах, що розміщуються в абонентських відділах таких суб`єктів господарювання. Інформація, зазначена у пункті 2 частини першої (щодо розміру цін/тарифів на товари, послуги, що надаються населенню, у тому числі із зазначенням розміру податку на додану вартість) та пунктах 1, 2 частини другої статті 1 цього Закону, надається суб`єктами господарювання у платіжних документах, що застосовуються для оплати населенням спожитих товарів, послуг, а також шляхом забезпечення доступу споживачів до електронних систем обліку розрахунків споживачів через офіційні веб-сайти таких суб`єктів господарювання в мережі Інтернет.

Відтак, інформування споживачів про зміну розміру цін/тарифів проводиться шляхом розміщення інформації на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті виконавця комунальних послуг та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору.

За даними Позивача, всі розрахунки проводилися відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРЕКП № 2257 від 30.11.2020 та рішенням Дніпровської міської ради № 1137 від 29.10.2021 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго".

Позивач виставив Відповідачеві рахунки № 070075: за січень на 20 710,00 грн., за лютий 2022 на 13 764,40 грн., за березень 2022 на 16 785,46 грн., за листопад 2022 на 10 596,16 грн., за грудень 2022 на 12 502,01 грн.

Відповідач виставлені рахунки не оплатив.

Крім того, з Довідки про розподіл фактично спожитої теплової енергії по приладу обліку, встановленого на ж/б по бульвару Батальйону Дніпро, 6Б, вбачається загальне споживання в Гкал згідно з приладом обліку Відповідача, яке підтверджується: актами споживання теплової енергії за адресою бульвар Батальйону Дніпро, 6Б: з 20.12.2021 по 26.01.2022, з 26.01.2022 по 24.02.2022, з 24.02.2022 по 31.03.2022, з 02.11.2022 по 30.11.2022, з 30.11.2022 по 31.12.2022, які є погодженими та підписаними Відповідачем без заперечень.

На прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував 4 874,32 грн. 3 % річних за період з 01.03.2022 по 03.09.2024, 17 498,97 грн. індексу інфляції з березня 2022 року по липень 2024 року, 1 359,88 грн. пені за період з 01.03.2022 по 01.08.2023.

Всі нарахування проводилися окремо за кожним актом.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з поставкою Позивачем теплової енергії та виконанням/невиконанням Відповідачем обов`язку з оплати теплової енергії, наявність підстав для стягнення боргу та інших нарахувань.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 19 та ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов`язком споживача теплової енергії.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі за текстом Правила № 1198), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Пунктом 4 Правил № 1198 визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Однак, у порушення ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" Відповідач не уклав договір з Позивачем та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.

Частиною 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до абз. 5 п. 40 Правил № 1198, до обов`язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

За приписами п. 37 Правил споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

З аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що споживачі зобов`язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувалися ними у строки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства (ст. 526 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач суму основного боргу визнав в повному обсязі.

У суду відсутні підстави сумніватися в добровільному визнанні Відповідачем основного боргу.

Так, судом встановлено, що за Договором оренди Відповідач є користувачем нежитлових приміщень загальною площею 202,3 кв.м (у т.ч. ганок 6,2 кв.м.), розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Савченко, 6Б, які розташовані на першому поверсі 5-поверхової будинку.

Цей Договір діє з 11.11.2019р. до 09.11.2022 включно (п. 10.1. Договору оренди).

Постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" відповідно до Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у пункті 5 установлено, що договори оренди комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Для продовження договору оренди у такий спосіб заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Оскільки п. 10.1. Договору передбачено, що Договір діє до 09.11.2022 (під час дії воєнного стану), Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 664-ДРА/19 від 11.11.2019, вважається проводженим та станом на дату звернення Позивачем з позовом до суду не припинив свою дію.

28.04.2021 сторони уклали Договір № 070075 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії (далі Договір), за п. 1 якого Виконавець (Позивач) зобов`язується надати Замовникові (Відповідачеві) послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а Замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2021 року. Договір не передбачає автоматичного продовження його дії на наступні періоди.

За даними Позивача, що й не заперечується Відповідачем, Позивач продовжував постачати теплову енергію Відповідачеві і у 2022р. Так, у 2022 р. Позивач поставив Відповідачеві теплову енергію на загальну суму 74 358,03 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі послуг за січень 2022 на суму 20 710,00 грн., за лютий 2022 на суму 13 764,40 грн., за березень 2022 на суму 16 785,46 грн.. за листопад 2022 на суму 10 596,16 грн., за грудень 2022 на суму 12 502,01 грн., підписаними сторонами без зауважень.

Позивач виставив Відповідачеві рахунки № 070075: за січень на суму 20 710,00 грн., за лютий 2022 на суму 13 764,40 грн., за березень 2022 на суму 16 785,46 грн., за листопад 2022 на суму 10 596,16 грн., за грудень 2022 на суму 12 502,01 грн.

З Довідки про розподіл фактично спожитої теплової енергії по приладу обліку, встановленого на ж/б по бульвару Батальйону Дніпро, 6Б, вбачається загальне споживання в Гкал згідно з приладом обліку Відповідача, яке підтверджується: актами споживання теплової енергії за адресою бульвар Батальйону Дніпро, 6Б: з 20.12.2021 по 26.01.2022, з 26.01.2022 по 24.02.2022, з 24.02.2022 по 31.03.2022, з 02.11.2022 по 30.11.2022, з 30.11.2022 по 31.12.2022, які є погодженими та підписаними Відповідачем без заперечень.

Наведене свідчить про реальне постачання теплової енергії в орендоване приміщення Відповідача та її отримання останнім.

Матеріалами справи та сторонами підтверджується факт постачання Позивачем теплової енергії.

Таким чином суд вважає, що сторони уклали договір постачання теплової енергії у спрощений спосіб, у зв`язку з чим, суд застосовує ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, у п. 35 Правил розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Позивач належним чином довів факт постачання Відповідачеві теплової енергії за період з січня 2022 по грудень 2022 рік.

Відсутність письмового договору між сторонами не є підставою для не оплати заборгованості за реально спожиту Відповідачем теплову енергію.

При цьому суд бере до уваги, що за приписами п. 31 Правил вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір оренди, Акти прийому-передачі, акти споживання теплової енергії, листи сторін, відзив Відповідача), беручи до уваги визнання Відповідачем суми основного боргу, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу 74 358,03 грн.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції проведено правильно, за перерахунком суду, 3% річних за період з 01.03.2022 по 03.09.2024 становлять 4 874,31 грн.

Щодо нарахування пені, суд бере до уваги, що згідно ч.1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З викладеного випливає, що пеня це договірна санкція (розмір та база нарахування якої мають бути погоджені у договорі).

Оскільки в матеріалах справи відсутній підписаний Договір, в якому б сторони погодили розмір та базу нарахування пені, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 74 358,03 грн. основного боргу, 4 874,31 грн. 3 % річних, 17 498,97 грн. індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Щодо звільнення Відповідача від відповідальності, то, ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно зі ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відтак, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та звільнення Відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровського обласного об`єднання Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) ( АДРЕСА_1 , код 04946760) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, код 32688148) 74 358,03 грн. основного боргу, 4 874,31 грн. 3 % річних, 17 498,97 грн. індексу інфляції, 2 388,82 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков