Ухвала

від 28.11.2024 по справі 904/4158/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

28.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4158/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Межівське", смт. Межова Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал Трейд", м. Дніпро

про стягнення 400 000,00грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Межівське" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал Трейд" заборгованості у розмірі 400 000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №6-20/02/2024-1П від 20 лютого 2024 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 справу №904/4158/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 25.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

27 листопада 2024 року до господарського суду надійшла спільна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Межівське" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал Трейд" про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі №904/4158/24. Заява містить клопотання про повернення 50% сплаченого судового збору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Частиною другою статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи надано право у тому числі на подання заяв та клопотань. Реалізацією цього права є рішення суду з приводу заявлених вимог (клопотань).

Сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою (ч. 7 ст. 46 ГПК України).

За приписами частини першої статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

За своїм змістом мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу (ч. 2 ст. 192 ГПК України).

Приписами частини п`ятої ст. 192 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського процесуального кодексу України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Вимоги до виконавчого документа визначені у статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, у виконавчому документі зазначаються, зокрема резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Відповідно до частини 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.

За приписами частин 1-4 статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення, у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Дослідивши спільну заяву учасників справи про затвердження мирової угоди від 27.11.2024 в сукупності з матеріалами справи та процесуальними нормами, які регулюють відповідні дії, господарський суд дійшов таких висновків.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 400 000,00грн.

Зі змісту поданої мирової угоди вбачається, що сторони погодили наступне:

- боржник / відповідач визнає, а стягувач / позивач підтверджує, що сума заборгованості перед стягувачем / позивачем, за період, що є предметом позову, на момент укладення цієї мирової угоди становить 444 800,00грн, що включає в себе: 400 000,00грн (чотириста тисяч гривень 00 копійок) - основна заборгованість. Крім цього додатково позивачем заявлені до стягнення судові витрати: 4 800,00грн (чотири тисячі вісімсот гривень 00 копійки) - судовий збір; 40 000,00грн (сорок тисяч гривень 00 копійок) - витрати на професійну правничу допомогу (п. 3);

- сторони домовились про наступний розподіл судових витрат: витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, сплачуються відповідачем у розмірі 10 000,00грн. У випадку настання умов передбачених п. 8 даної мирової угоди відповідачем додатково доплачується сума у розмірі 30 000,00грн, як витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем; 50% суми судового збору у розмірі 2400,00грн сплачується відповідачем; 50% судового збору у розмірі 2 400,00грн повертається позивачу з Державного бюджету України в силу положень частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України (п. 4);

- боржник / відповідач гарантує та зобов`язується сплачувати стягувачу / позивачу на поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, суму основної заборгованості в розмірі 400 000,00грн (чотириста тисяч гривень 00 копійок); витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн (десять тисяч гривень 00 копійок); 50 % суми судового збору у розмірі 2 400,00грн (дві тисячі чотириста гривень 00 копійок), а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00грн (у випадку передбаченому п. 8 даної мирової угоди) (п. 5);

- сторони домовилися, що заборгованість, вказана у п. 5 мирової угоди у загальному розмірі 412 400,00грн (чотириста дванадцять тисяч гривень 00 копійок) буде погашатися боржником регулярно, шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на користь стягувача за наступним графіком: 100 000,00грн з ПДВ основного боргу за поставлений товар до 30.11.2024; 100 000,00грн з ПДВ основного боргу за поставлений товар до 31.12.2024; 100 000,00грн з ПДВ основного боргу за поставлений товар до 31.01.2025; 100 000,00грн з ПДВ основного боргу за поставлений товар до 28.02.2025; 12 400,00грн (50% судового збору, витрати на професійну правничу допомогу) до 31.03.2025 (п. 6);

- у разі порушення боржником/відповідачем будь-якого зі строків погашення, зазначених у п. 6 даної мирової угоди, дія цієї мирової угоди у частині відмови стягувача / позивача від стягнення з боржника/відповідача 30 000,00грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу припиняється. В такому разі, сума заборгованості боржника / відповідача перед стягувачем / позивачем, яка підлягає стягненню становить 442 400,00грн, а саме: основної заборгованості в сумі 400 000,00грн; витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00грн; 50 % суми судового збору у розмірі 2 400,00грн. Сума у розмірі 30 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу (у випадку передбаченому п. 8 даної мирової угоди) сплачується боржником до 01.04.2025 (п. 7).

Тобто відмова позивача від стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00грн, а також їх сплата відповідачем, поставлені в залежність від виконання останнім обов`язку щодо погашення узгоджених платежів. Вказана відмова не є абсолютною та залежить від настання/ненастання певних обставин.

Суд звертає увагу на те, що передана на затвердження суду мирова угода повинна містити чітке визначення суми, що підлягає стягненню у разі невиконання зобов`язаною стороною її умов. Наведене зумовлено тим, що ухвала про затвердження мирової угоди, зміст якої визначається сторонами, за приписами чинного процесуального закону є виконавчим документом та, відповідно, може бути подана до примусового виконання. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Законом не передбачено права суду вносити корективи у мирову угоду чи виправляти її положення. Суд може лише вказати сторонам на невідповідність умов мирової угоди чинному законодавству.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у затвердженні мирової угоди від 27.11.2024 та продовжує розгляд справи.

Керуючись статтями 192, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити в затвердженні мирової угоди від 27 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Межівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал Трейд" у справі №904/4158/24.

Ухвала набирає законної сили 28.11.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва