Ухвала

від 28.11.2024 по справі 905/1498/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

28.11.2024 Справа № 905/1498/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» (61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок №66; код ЄДРПОУ 44599645) про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг»

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» (84102, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Гранична, будинок №42; код ЄДРПОУ 31615966)

без повідомлення (виклику) учасників справи

В С Т А Н О В И В

До Господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» (ідентифікаційний код 31615966) в межах суми 2 995 648,33 гривень, які знаходяться на всіх рахунках товариства в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не обмежуючись, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 , МФО 334851 в АТ «СЕНС БАНК».

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 914/649/20, від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №914/3316/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).

В обґрунтування необхідності забезпечення позову до його подачі заявник зазначає, що буде звертатися до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» заборгованость у розмірі 2 334 821,68 гривень за Договором №0108 від 01.08.2023, 483 609,55 гривень пені, 55 103,45 гривень 3% річних, 122 113,65 гривень інфляційних втрат, а всього 2 995 648,33 гривень.

Як вказує заявник, ТОВ «ТК «Новаторг» поставило ТОВ «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» Товар відповідно до умов Договору №0108 від 01.08.2023 на суму 14 445 005,10 гривень. ТОВ «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів», у період з 14 листопада 2023 року по 26 листопада 2024 року, оплатило Товар лише частково у сумі 12 110 183,42 гривень. Отже, ТОВ «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» неналежно виконало свої зобов`язання, з оплати поставленого товару за Договором №0108 від 01.08.2023, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2 334 821,68 гривень.

Заявником було направлено вимогу кредитора вих. № 2310 від 23 жовтня 2024 року до ТОВ «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» з проханням негайно сплатити ТОВ «ТК «Новаторг» вартість поставленого Товару. Проте, станом на дату подання заяви вказану вимогу виконано не було.

У зв`язку з чим ТОВ «ТК «Новаторг» має намір звернутися до суду за захистом порушеного права з позовом до ТОВ «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів».

Крім того, відповідно до пункту 5.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно з умовами Договору Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Покупцем свого зобов`язання за цим Договором.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, скориставшись правом, встановленим Договором та цивільним законодавством України, ТОВ «ТК «Новаторг» нарахував штрафні санкції, інфляційні витрати та відсотки річних на суму заборгованості станом на 26.11.2024: 483 609,55 гривень пені, 55 103,45 гривень 3% річних, 122 113,65 гривень інфляційних втрат, які також має намір заявити до стягнення.

Суд зауважує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Отже, враховуючи наведені вище обставини, дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову до його подачі, з огляду тривалість невиконання ТОВ «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» своїх грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у разі задоволення заявлених вимог.

При цьому суд наголошує, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки накладення арешту на грошові кошти не позбавить його конституційних прав на володіння ними, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача перерахувати вказані грошові кошти третім особам.

Щодо зустрічного забезпечення суд зазначає, що частина перша статті 141 Господарського процесуального кодексу України встановлює право суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), тобто відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.

Також, суд роз`яснює, що відповідач не позбавлений права звернутися до господарського суду з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч. 8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст.137, 140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» (ідентифікаційний код 31615966) в межах суми 2 995 648,33 гривень, які знаходяться на всіх рахунках товариства в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не обмежуючись, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 , МФО 334851 в АТ «СЕНС БАНК» в межах ціни стягнення - 2 995 648,33 гривень.

3. За даною ухвалою:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Новаторг» (61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок №66; код ЄДРПОУ 44599645)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» (84102, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Гранична, будинок №42; код ЄДРПОУ 31615966)

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 28.11.2024.

5. Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років.

6. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів.

Суддя С.М. Фурсова