Рішення

від 28.11.2024 по справі 905/660/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2024р. Справа №905/660/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д; код ЄДРПОУ: 42086719)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства СЛОВ`ЯНСЬКИЙ КРЕЙДО-ВАПНЯНИЙ ЗАВОД (84162, Донецька область, Слов`янський район, смт. Черкаське, код ЄДРПОУ 00290587)

про стягнення 52 635,81 грн., з яких: 49993,15 грн. заборгованість, 1531,53 грн. 3% річних, 1 111,13 грн. інфляційні нарахування, -

без повідомлення (виклику) учасників справи

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства СЛОВ`ЯНСЬКИЙ КРЕЙДО-ВАПНЯНИЙ ЗАВОД про стягнення 52 635,81 грн., з яких: 49993,15 грн. заборгованість, 1531,53 грн. 3% річних, 1 111,13 грн. інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1023А від 01.05.2023, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 49993,15 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних в розмірі 1531,53 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 111,13 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/660/24; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідач у справі зареєстрував електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд" про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про рух справи.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету. Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429, ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (далі - Позивач, Постачальник), яке створене у результаті здійснення заходів з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг, протягом періоду визначеного абзацом четвертим пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон).

Згідно п.3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до п.7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно ч.4 ст.63 Закону України Про ринок електричної енергії постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до абзацу 5 п. 13 Розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України Про ринок електричної енергії фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було підписано комерційну пропозицію до договору про постачання електричної енергії споживачу №1023А (а.с.19-28), відповідно до п. 9.1 якої, договір на умовах даної комерційної пропозиції починає діяти з першого дня розрахункового періоду з 1 травня 2023р, але не раніше дат підписання цієї Комерційної пропозиції. Договір укладається на строк до 31 травня 2024р та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації у зв`язку з порушенням споживачем умов п. 5.1 цієї комерційної пропозиції.

Тобто, відповідач фактично підписавши комерційну пропозицію до договору про постачання електричної енергії споживачу №1023А, споживаючи електричну енергію та здійснюючи оплату за неї, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що опублікований на веб-сайті постачальника.

Для проведення розрахунків ТОВ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" було відкрито відповідачу (Приватному акціонерному товариству СЛОВ`ЯНСЬКИЙ КРЕЙДО-ВАПНЯНИЙ ЗАВОД) особовий рахунок № 1023.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 3.1 договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але у будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору.

Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору (п.5.1.Договору).

У розділі 5 Комерційної пропозиції визначено, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється:

- не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду 35% від заявленого обсягу;

- не пізніше ніж 10-го числа розрахункового періоду 20% від заявленого обсягу;

- не пізніше ніж 15-го числа розрахункового періоду 20% від заявленого обсягу;

- не пізніше ніж 23-го числа розрахункового періоду 25% від заявленого обсягу;

- остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, не залежно від дати отримання рахунку від постачальника.

Споживач може надавати звіти про покази засобу обліку за розрахунковий період за формою, узгодженою з оператором системи розподілу, у перший робочий день наступного розрахункового періоду. У разі неможливості споживача (вихідний день, форс-мажорні обставини тощо) надати постачальнику повні дані щодо показників засобів обліку, вони визначаються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, зокрема, за середньодобовими споживаннями (п.5.3 Комерційної пропозиції).

Відповідно до п. 6.1 комерційної пропозиції рахунок на оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії формується постачальником і надається (направляється) споживачу доступними каналами зв`язку. Прогнозований обсяг споживання визначається постачальником на підставі відомостей про обсяги прогнозованого споживання електричної енергії наданих адміністратором комерційного обліку (Оператора системи), або розрахованих за допомогою власних програмних ресурсів за середньодобовим споживанням минулих періодів, чи з урахуванням інших відомостей, в тому числі щодо потужності площадок обліку у нових споживачів чи відомостей, наданих споживачем у додатку №4 до договору.

Рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, наступного дня після закінчення розрахункового періоду (при умові отримання постачальником даних про обсяги споживання від споживача чи адміністратора комерційного обліку). У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п. 5.1 Комерційної пропозиції (п. 6.3 Комерційної пропозиції).

Згідно п. 6.5 Комерційної пропозиції акт прийняття-передавання оформлюється постачальником у день формування рахунку за фактичну спожиту електричну енергію або за вимогою споживача.

Відповідно до п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Згідно п.п. 1 п. 6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.13.1 договору він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні, та сплати рахунку (квитанції) постачальника.

Як зазначає позивач, на виконання вищезазначеного договору, позивачем поставлено відповідачу електричної енергії за договором у червні 2023 року на суму 85 493,15 грн. з ПДВ., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за червень 2023 року в обсязі 13734 кВт/год. на суму 85493,15 грн. з ПДВ.

Одночасно позивачем виставлено відповідачу рахунок за спожиту електроенергію за червень 2023 на суму 85493,15 грн. з ПДВ. Акт та рахунок за червень 2023 року підписані та скріплені печаткою з боку підприємства позивача.

В підтвердження направлення цих документів відповідачу позивачем надано скріншот з поштової скриньки за 11.07.2023 про їх направлення на електронну поштову скриньку відповідача pratskvz@ukr.net.

Також позивачем на електронну адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості за спожиту електроенергію за червень 2023 на суму 85 493,15 грн., а також нарахованих на вказану суму штрафних санкцій.

В подальшому, як зазначає позивач, а саме 22.11.2023 від відповідача надійшла часткова оплата за договором №1023А в сумі 35 500,00 грн. Заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 49 993,15 грн. залишилась несплаченою.

Оскільки відповідач встановлений договором обов`язок з оплати поставленої електричної енергії у передбачений договором строк виконав не в повному обсязі, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за укладеним договором.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання електричної енергії споживачу №1023А є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.58 Закону України Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачу поставлено електричної енергії за договором у червні 2023 року в обсязі 13734 кВт/год. на суму 85 493,15 грн. з ПДВ. Факт отримання послуг з постачання електричної енергії за спірний період відповідачем під час розгляду даної справи не спростовано.

Також сформовано рахунок за спожиту електроенергію за червень 2023 на суму 85 493,15 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем або в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п.п.4.21, 4.29 ПРРЕЕ, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).

За поясненнями позивача, рахунок на оплату фактично спожитої електричної енергії та акт прийняття передавання товарної продукції (електроенергії) сформовано відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у відповідності до вимог п.п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, главою 9.14 Розділу ІХ, главою 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 та ст. 53 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідна інформація підтверджується копією листа АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/1687-вих від 30.01.2023, згідно якого фактичний обсяг розподіленої електричної енергії споживачу Приватного акціонерного товариства СЛОВ`ЯНСЬКИЙ КРЕЙДО-ВАПНЯНИЙ ЗАВОД (код ЄДРПОУ 00290587) за період червень 2023 року складає 13 734 кВт*год.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені акт та рахунок за спожиту електричну енергію за червень 2023 позивачем направлені відповідачу на його електронну поштову скриньку, яка вказані у реквізитах споживача у заявці-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Доказів повідомлення позивача про зміну чи неактуальність адреси електронної поштової скриньки відповідача для комунікацій матеріали справи не містять.

За викладених обставин, за висновком суду, позивачем вчинено дії з направлення означених документів відповідачу.

Відповідно до п.4 та п.5 ч.2 ст.53 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.

Згідно п.9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п.4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

До запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (п. 10 Постанови Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії).

Пунктом 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №311, визначено, що зчитування показників з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Так, на даний час саме оператори системи розподілу забезпечують комерційний облік електроенергії, тобто визначають обсяги відпущеної електричної енергії за розрахунковий період для кожного споживача.

Таким чином, оператор системи розподілу надає електропостачальнику дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами, а електропостачальник, у свою чергу, на підставі отриманих від ОСР даних щодо обсягів споживання електричної енергії здійснює нарахування грошових коштів до сплати за спожиту електричну енергію.

У заяві-приєднання оператором системи розподілу вказано ТОВ "Донецькі енергетичні послуги".

Відповідно до п. 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється лише за умови, якщо споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

При здійсненні нарахувань позивачем використано інформацію про спожиті Відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР (оператор системи розподілу), дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - п. 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Згідно пункту 9.1.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, обсяг, формат та порядок обміну (передачі/отримання) даних комерційного обліку визначається регламентами та протоколами інформаційного обміну АКО, а також укладеними договорами між відповідними сторонами інформаційного обміну.

Виходячи з вищевикладеного, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку (далі - ТКО) відповідача. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР. Відповідно до галузевого законодавства та договірних умов, позивач не впливає на визначення переліку ТКО споживача та на визначення обсягів спожитої електричної енергії.

Враховуючи наведене, беручи до уваги лист АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/1687-вих від 30.01.2023, суд вважає доведеним споживання відповідачем обсягу електричної енергії, вказаного у акті прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за червень 2023.

Доказів, які б спростовували обсяг спожитої відповідачем електроенергії, суду під час розгляду справи не надано.

Як вже зазначалося, умовами спірного договору (п. 5.7) передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

За умовами комерційної пропозиції (п. 5.1) остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання здійснюється не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, незалежно від дати отримання рахунку від постачальника.

Таким чином, виходячи з погоджених сторонами умов, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію повинен бути здійснений протягом не пізніше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від дати отримання рахунку від постачальника, а саме: за червень 2023 року - не пізніше 07.07.2023.

Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу електричної енергії за договором у червні 2023 року на суму 85 493,15 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за червень 2023.

Разом із тим, відповідачем було здійснено лише часткову сплату заборгованості за договором в сумі 35 500, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою. Сплату решти заборгованості за спожиту за вказаний період електричну енергію в сумі 49 993,15 грн. боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за спірним Договором щодо оплати спожитої електричної енергії в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Відповідачем даний факт не спростовано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 49 993,15 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 1531,53 грн. за період з 14.07.2023 по 18.04.2024 та інфляційні нарахування за період з липня 2023 по березень 2024 в сумі 1111,13 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично вірним. У зв`язку з викладеним, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1531,53 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період та з урахуванням зазначених в розрахунку сум боргу, на які позивач здійснював нарахування, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та метологічно невірним. Так, за висновком суду, позивачем при підрахунку загальної суми інфляційних втрат помилково не враховано той факт, що за період з липня 2023 по жовтень 2023 (період, коли заборгованість складала 85 493,15 грн.) мала місце дефляція у розмірі «-610,05 грн.». Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 598,76 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" до Приватного акціонерного товариства СЛОВ`ЯНСЬКИЙ КРЕЙДО-ВАПНЯНИЙ ЗАВОД про стягнення 52 635,81 грн., з яких: 49993,15 грн. заборгованість, 1531,53 грн. 3% річних, 1 111,13 грн. інфляційні нарахування, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства СЛОВ`ЯНСЬКИЙ КРЕЙДО-ВАПНЯНИЙ ЗАВОД (84162, Донецька область, Слов`янський район, смт. Черкаське, код ЄДРПОУ 00290587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д; код ЄДРПОУ: 42086719) заборгованість в сумі 49 993,15 грн., 3% річних в сумі 1531,53 грн., інфляційні втрати в сумі 598,76 грн грн., судовий збір в сумі 2398,81 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман