Ухвала

від 27.11.2024 по справі 909/962/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/962/24

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

27.11.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши без виклику сторін заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДЕВАНГ", адвоката Шкварка Т. Р. (вх. № 10418/24 від 26.11.2024) про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДЕВАНГ"

(вул. Підгаєцька, буд. 28 В, с. Гайворонка, Тарнопільськимй район,

Тернопільська область, 48140)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід - Пром - Діагностика"

(вул. Бандери, 1 Ж, с. Задністрянське, Івано-Франківський район, Івано-

Франківська область, 77133)

про стягнення заборгованості в розмірі 1 143 862, 93 гривень, з яких: 975 000, 00 гривень основний борг, 46 474, 53 гривень 3 % річних, 122 388, 40 гривень інфляційні втрати,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДЕВАНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід - Пром - Діагностика" про стягнення заборгованості в розмірі 1 143 862, 93 гривень, з яких: 975 000, 00 гривень основний борг, 46 474, 53 гривень 3 % річних, 122 388, 40 гривень інфляційні втрати.

Ухвалою від 29.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 28.11.2024; зобов`язав сторони подати заяви по суті спору, зокрема: відповідачу встановив 15 - ти денний строк з моменту вручення ухвали суду для подачі відзиву на позов.

26.11.2024 за вх. № 10418/24 до канцелярії суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДЕВАНГ", адвоката Шкварка Т. Р. надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід - Пром - Діагностика" і знаходяться у нього чи в інших осіб, в розмірі співмірному розміру ціни позову 1 143 862, 93 гривень.

При обґрунтуванні даної заяви представник позивача вказує, що протягом періоду з дати укладення договору по дату написання вказаної заяви, жодних дій, які б свідчили про намагання відповідача повернути попередню оплату (виконати роботи) не здійснювались. При цьому відповідачу неодноразово наголошувалось (враховуючи що роботи не були виконані) на необхідності повернення попередньої оплати (в тому числі шляхом надсилання претензії-вимоги). Окрім того, у відповідача відсутнє нерухоме майно, за рахунок якого можна було б стягнути отримані як попередня оплата кошти.

Також, представник позивача зазначив, що відповідач не отримує поштові відправлення за зазначений в реєстрі адрес (претензія-вимога та позовна заява повернулись позивачу), що свідчить про або ігнорування відповідачем повідомлень поштового оператора або відсутність його за реєстраційним адресом, що зазначений в реєстрі. Разом із тим, по відповідачу подані інші позовні заяви про стягнення боргу. Представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Отже, забезпечення позову це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання судового рішення відповідачем без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Надаючи оцінку доводам заяви про забезпечення позову та доданим до неї позивачем доказам, суд відмічає, що наявність у відповідача статусу відповідача в інших судових спорах та гіпотетичний складний фінансовий стан відповідача самі по собі не належать до кола підстав, визначених частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд також зауважує, що інших доказів, крім посилань на інші судові справи та витягу з державного реєстру речових прав на об`єкт нерухомості про відсутність нерухомого майна, на підтвердження наявності обставин (підстав), визначених частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, позивачем до заяви про забезпечення позову не надано.

До того ж, звернувшись з проханням накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми грошової вимоги в розмірі 1 143 862, 93 гривень, позивачем не надано інформації про наявність у відповідача банківських рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.

Водночас, частинами 1, 2 статті 144 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

У постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 зазначено, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Суд зауважує, що одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статтею 14 Господарського процесуального кодексу України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову не містить достатніх доказів наявності обставин для забезпечення позову і в такому разі накладення арешту на обігові кошти відповідача до вирішення спору по суті було би непропорційним втручанням у господарську діяльність відповідача, у т.ч. його здатність виконувати платіжні зобов`язання у межах звичайної господарської діяльності.

З огляду на викладене, Господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДЕВАНГ", адвоката Шкварка Т. Р. про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви представника представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДЕВАНГ", адвоката Шкварка Т. Р. (вх. № 10418/24 від 26.11.2024) про забезпечення позову - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду.

4. Ухвала підписана 27.11.2024.

Суддя В. В. Михайлишин