Рішення

від 19.11.2024 по справі 910/9358/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2024Справа № 910/9358/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Україна"

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

про стягнення заборгованості у розмірі 2 056 295,80 грн.

За участю представників:

від позивача: Холода О.О.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про стягнення 2 056 295,80 грн., з яких: 2 052 509,33 грн основний борг та 3 786,47 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання зобов`язань з оплати спожитої електричної енергії за договором №3059-0002 від 20.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9358/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 10.09.2024.

Через систему "Електронний суд" 20.08.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" надійшов відзив на позовну заяву.

Позивачем у справі через систему "Електронний суд" 26.08.2024 подано до Господарського суду міста Києва відповідь на відзив на позовну заяву, а 27.08.2024 - заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до цієї заяви позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 3 187 921,98 грн.

Через систему "Електронний суд" 02.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 10.09.2024 Господарським судом міста Києва було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/9358/24.

В судовому засіданні 10.09.2024 Господарським судом міста Києва було розглянуто та прийнято, раніше подану, заяву позивача про збільшення позовних вимог, про що винесено протокольну ухвалу.

Підготовче засідання 10.09.2024 було відкладене на 01.10.2024 через неявку відповідача.

Через систему "Електронний суд" 16.09.2024 (сформовано в системі 13.09.2024) до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 23.09.2024 Господарським судом міста Києва було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/9358/24.

Відповідачем у справі через систему "Електронний суд" 26.09.2024 (сформовано в системі 26.09.2024) подано до Господарського суду міста Києва клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості.

Позивачем у справі через систему "Електронний суд" 27.09.2024 (сформовано в системі 26.09.2024) подано до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до цієї заяви позивач збільшив розмір позовних вимог, просив Господарський суд міста Києва стягнути з відповідача 3 547 165,44 грн.

Відповідачем у справі через систему "Електронний суд" 30.09.2024 (сформовано в системі 30.09.2024) подано до Господарського суду міста Києва заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 01.10.2024 Господарським судом міста Києва було розглянуто та прийнято, раніше подану, заяву позивача про збільшення позовних вимог, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначено дату наступного судового засідання на 29.10.2024, про що винесено протокольну ухвалу.

Позивачем у справі через систему "Електронний суд" 25.10.2024 (сформовано в системі 24.10.2024) подано до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до цієї заяви позивач збільшив розмір позовних вимог, просив Господарський суд міста Києва стягнути з відповідача 4 793 345,12 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" через систему "Електронний суд" 28.10.2024 (сформовано в системі 25.10.2024) подано до Господарського суду міста Києва заяву про закриття провадження у справі в частині часткового стягнення основного боргу, відповідно до якої позивач просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору щодо стягнення 1 250 000,00 грн. та повернути судовий збір в частині закриття провадження щодо стягнення 1 250 000,00 грн.

Відповідачем у справі через систему "Електронний суд" 28.10.2024 (сформовано в системі 28.10.2024) подано до Господарського суду міста Києва заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.

Підготовче засідання 29.10.2024 було відкладене на 05.11.2024.

Відповідачем у справі через систему "Електронний суд" 01.11.2024 (сформовано в системі 01.11.2024) подано до Господарського суду міста Києва клопотання про долучення доказів часткової оплати заборгованості.

Позивачем у справі через систему "Електронний суд" 04.11.2024 (сформовано в системі 01.11.2024) подано до Господарського суду міста Києва заяву про закриття провадження у справі в частині часткового стягнення основного боргу, відповідно до якої позивач просить закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю предмету спору щодо стягнення 1 200 000,00 грн. та повернення судового збору в частині закриття провадження у справі щодо стягнення 1 200 000,00 грн.

В судовому засіданні 05.11.2024 судом розглянуто та прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка подана раніше.

Також, розглянувши в судовому засіданні 05.11.2024, подані раніше заяви позивача про закриття провадження у справі від 28.10.2024 та від 04.11.2024, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем було здійснено часткову оплату суми основної заборгованості у загальному розмірі 2 450 000,00 грн. На підтвердження зазначених обставин Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" долучено до матеріалів справи наступні платіжні інструкції: № 163 від 05.08.2024 на суму 200 000,00 грн., № 472 від 20.09.2024 на суму 300 000,00 грн., № 475 від 23.09.2024 на суму 500 000,00 грн., № 504 від 25.09.2024 на суму 250 000,00 грн., № 626 від 18.10.2024 на суму 200 000,00 грн. та № 732 від 31.10.2024 на суму 1 000 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем частково погашена сума основного боргу у розмірі 2 450 000,00 грн., що в свою чергу, призводить до відсутності предмету спору в зазначеній частині по даній справі.

З огляду на все вищенаведене у сукупності, Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.11.2024 задовольнив заяви позивача від 28.10.2024 та від 04.11.2024 про часткове закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу; закрив провадження у справі № 910/9358/24 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 450 000,00 грн.; закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/9358/24 до судового розгляду по суті на 19.11.2024.

У судовому засіданні 19.11.2024 Господарський суд міста Києва заслухав усні пояснення по суті спору представника позивача, відповідно до яких останній позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2024 не з`явився, про причини суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належний чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи від 12.11.2024.

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено: якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до частини 6 вказаної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала від 05.11.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 19.11.2024 належним чином вручена відповідачу.

Крім того, судом враховано позицію відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву, у заяві від 26.09.2024, запереченні на заяву про збільшення позовних вимог від 30.09.2024 та 28.10.2024.

У судовому засіданні 19.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії", останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав ліцензію, за вільними цінами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1618 від 05.09.2023 позивачу надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Сторонами у справі 20.12.2023 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №3059-0002 (далі - договір). Також, відповідачем підписано додаток №1 до договору - Заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу із зазначенням дати початку постачання - з 01.01.2024.

За умовами пункту 1.1 договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до пункту 2.1. договору, за цим договором постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є Додатком № 1 до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше початку строку дії договору.

Початок постачання електричної енергії з 01 січня 2024 року (додаток № 1 до договору).

За умовою підпункту 5.1.1 пункту 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до договору.

Відповідно до підпункту 5.2.3 пункту 5.2 договору встановлено, що оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 договору встановлено, що форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору.

Остаточний розрахунок проводиться за фактично поставлену електроенергію з врахуванням проведених планових платежів протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунку споживача (розділ «Порядок оплати» додатку № 2 договору).

За твердженням позивача, останнім поставлено відповідачу за період травень - вересень 2024 року електричну енергію для потреб об`єктів відповідача на загальну суму 5 959 805,40 грн. В свою чергу відповідачем, за отриману електричну енергію, розрахунок здійснено частково, у сумі 2 450 000,00 грн. Зазначені грошові кошти відповідачем оплачено після подання позивачем позовної заяви до суду.

На підтвердження розміру основної заборгованості відповідача перед позивачем останнім долучено до матеріалів справи рахунки на оплату за № 3059-0002240519 від 10.06.2024 на суму 967 996,02 грн., № 3059-0002240619 від 09.07.2024 на суму 1 084 513,31 грн., № 3059-0002240719 від 07.08.2024 на суму 1 328 958031 грн., № 3059-0002240819 від 09.09.2024 на суму 1 383 230,20 грн. та № 3059-0002240919 від 08.10.2024 на суму 1 195 107,56 грн.

Відповідачем факт наявності боргу у визначеному позивачем та підтвердженому наявними у матеріалах справи доказами не спростовано та заперечень щодо його існування не наведено. Проте, відповідач посилається, як на причини неспроможності вчасно здійснювати оплати за отриману електроенергію, на дію періоду правового режиму воєнного стану в Україні, що за твердженнями відповідача дуже сильно вплинуло на його фінансовий стан та платоспроможність. Крім того, відповідач наголошує на тому, що обстріли телекомунікаційних об`єктів відповідача по всій країні завдають Концерну додаткових збитків.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору та набирає чинності з 01.01.2024 року включно (пункт 14.1 договору).

Відповідно до умов додатку № 2 до договору, договір укладається на строк до 31.12.2024 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за 20 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов, але не більше ніж на термін дії договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії.

Згідно зі статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу №3059-0002 від 20.12.2023, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 714 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема договір про постачання електричної енергії споживачу.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За приписом пункту 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарськи договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 3059-0002 від 20.12.2023 позивачем було поставлено/відпущено відповідачу електричну енергію обсягом 645 549 кВт*год, вартістю 5 959 805,40 грн., що підтверджується актами приймання-передачі обсягів електричної енергії № 3059-000224051 від 31.05.2024, № 3059-000224061 від 30.06.2024, № 3059-000224071 від 31.07.2024, № 3059-000224081 від 31.08.2024, № 3059-000204091 від 30.09.2024.

В свою чергу, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково у розмірі 2 450 000,00 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 3 509 805,40 грн. Одночасно, грошові кошти у розмірі 2 450 000,00 грн. були відповідачем оплачено після подання позивачем позовної заяви до суду.

На підтвердження розміру основної заборгованості відповідача перед позивачем останнім долучено до матеріалів справи рахунки на оплату за № 3059-0002240519 від 10.06.2024 на суму 967 996,02 грн., № 3059-0002240619 від 09.07.2024 на суму 1 084 513,31 грн., № 3059-0002240719 від 07.08.2024 на суму 1 328 958031 грн., № 3059-0002240819 від 09.09.2024 на суму 1 383 230,20 грн. та № 3059-0002240919 від 08.10.2024 на суму 1 195 107,56 грн.

Судом також встановлено, що акти приймання-передачі обсягів електричної енергії позивачем надіслано відповідачу засобами електронного зв`язку із накладанням електронного підпису уповноваженої особи. Зазначені акти відповідач не підписав, вмотивовану відмову від їх підписання не надав.

Остаточний розрахунок проводиться за фактично поставлену електроенергію з врахуванням проведених планових платежів протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунку споживача (розділ «Порядок оплати» додатку № 2 договору).

Наразі, суд зазначає, що непідписання відповідачем актів приймання-передачі обсягів електричної енергії, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання постачальником своїх зобов`язань.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується фактичне споживання відповідачем відпущеної позивачем електричної енергії в травні - вересені 2024 року на загальну суму 5 959 805,40 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Отже, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними та допустимим відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України доказами в їх сукупності підтверджується постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії за зазначений період.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням умов додатку № 2 до договору та положень статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був оплати поставлену електричну енергію за договором протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунку споживача.

Суд зазначає, що особливості регулювання грошових зобов`язань установлено статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, відсутність коштів не звільняє відповідача від установленого законом обов`язку щодо сплати поставленої позивачем електричної енергії.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведені вимоги законодавства, судом встановлено, що відповідачем допущено господарське правопорушення в частині прострочення виконання грошового зобов`язання за укладеним сторонами у справі договором № 3059-0002 від 20.12.2023.

Сума простроченого боргу на час звернення з даним позовом складала 2 056 295,80 грн. Під час розгляду справи судом позивачем тричі було збільшено позовні вимоги. При цьому, загальна сума наданих послуг позивачем відповідачу за період травень - вересень 2024 року становить 5 959 805,40 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено часткове погашення боргу на 2 450 000,00 грн., що підтверджено відповідними платіжними інструкціями, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 2 450 000,00 грн. основного боргу підлягало закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим судом 05.11.2024 винесено ухвалу про закриття провадження у справі в зазначеній частині.

Також, підчас розгляду справи, позивачем були збільшені позовні вимоги. З урахуванням зазначеного, позивачем, на підтвердження розміру вартості наданих останнім відповідачу послуг з постачання електричної енергії всього на суму 5 959 805,40 грн. долучено до матеріалів справи рахунки на оплату за № 3059-0002240519 від 10.06.2024 на суму 967 996,02 грн., № 3059-0002240619 від 09.07.2024 на суму 1 084 513,31 грн., № 3059-0002240719 від 07.08.2024 на суму 1 328 958031 грн., № 3059-0002240819 від 09.09.2024 на суму 1 383 230,20 грн. та № 3059-0002240919 від 08.10.2024 на суму 1 195 107,56 грн.

Отже, з урахуванням збільшених позовних вимог, а також, часткової сплати відповідачем суми основного боргу, судом встановлено наявність у відповідача простроченої заборгованості у розмірі 3 509 805,40 грн., тому Господарський суд міста Києва задовольняє позовну вимогу про стягнення зазначених коштів.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24 535,92 грн. трьох процентів річних за час прострочення відповідачем зобов`язання з повної оплати вартості придбаної енергії.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 59 003,80 грн. інфляційний втрат.

Відповідачем заявлено заперечення щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат з посиланням на відсутність такої вимоги в позовній заяві.

Судом визнано помилковим посилання відповідача на заявлення додаткових вимог позивачем, так як в позовній заяві позивачем зазначено схему нарахування інфляційних втрат. Проте, в періоді, який підлягав нарахуванню за позовними вимогами інфляційне збільшення дорівнювало 0. Зазначене нівелює твердження відповідача щодо незаявлення позивачем такої первісної вимоги, як нарахування інфляційних втрат на суму простроченого зобов`язання.

Передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати стягнення грошового боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний характер і не є штрафною санкцією за порушення зобов`язання. Відповідно, у даному випадку суд позбавлений будь-якої правової можливості впливати на розмір відповідно заявлених вимог за умови арифметичної вірності проведеного позивачем розрахунку.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх арифметичну не вірність. Позивачем не вірно визначено періоди нарахування трьох процентів та інфляційних втрат по рахунку № 3059-0002240519 від 10.06.2024, зокрема, позивачем не вірно визначено кінцеву дату нарахування - 24.10.2024. Так як відповідачем здійснено повну оплату зобов`язання по цьому рахунку 23.09.2024, тому останній день нарахування має бути 23.09.2024. Також, позивачем не враховано дати оплат відповідачем рахунку № 3059-0002240619 від 09.07.2024. Здійснювати нарахування трьох процентів та інфляційних втрат на суму заборгованості у розмірі 802 509,33 грн. позивач має право до 18.10.2024 та на суму заборгованості у розмірі 602 509,33 грн., в період, починаючи з 19.10.2024 до 24.10.2024.

Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 22 457,14 грн., а інфляційні втрати підлягають задоволенню повністю у розмірі 59 003,80 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, судом встановлено, що позивачем неодноразово збільшувалися позовні вимоги, при цьому, в тих заявах останнім прописувалося про часткову оплату відповідачем суми основної заборгованості і тому в прохальній частині зазначених заяв позивач фактично зменшував суми основного боргу за попередні періоди в розмірі часткових оплат та додавав нові періоди та нарахування по статті 625 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, підсумовуючи всі позовні вимоги, які були заявлені позивачем до суду - розмір основного боргу у сумі 5 959 805,40 грн., а також нараховані три проценти річних - 24 535,92 грн. та інфляційне збільшення - 59 003,80 грн., всього позивач просив суд стягнути з відповідача - 6 043 345,12 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX, з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 3 028,00 гривень.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду з вимогою про стягнення 6 043 345,12грн. позивач мав сплатити судовий збір за одну майнову вимогу у розмірі 72 520,15 грн.

В той час, як загальний розмір судового збору, який був сплачений позивачем становить 57 520,14 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними у матеріалах справи.

Зазначене призводить до обов`язку позивача доплатити у Дохід Державного бюджету України 15 000,01 грн. судового збору.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, 10, ідентифікаційний код 01190043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" (04116, місто Київ, вулиця Старо-Київська, будинок 14; ідентифікаційний код 44878589) 3 509 805,40 грн. основного боргу, 22 457,14 грн. трьох відсотків річних, 59 003,80 грн. інфляційних втрат та 43 095,21 витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" (04116, місто Київ, вулиця Старо-Київська, будинок 14; ідентифікаційний код 44878589) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Рахунок отримувача: UA918999980313191206083026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у сумі 15 000,01 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.11.2024.

Суддя Т.Ю. Кирилюк