Рішення

від 27.11.2024 по справі 910/9224/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2024Справа № 910/9224/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД"

про стягнення 96 294,93 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Дочірнє підприємство ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (далі - Товариство) 96 294,93 грн, з яких: 65 587,43 грн - основний борг, 13287,75 грн - 25% річних, 2 193,62 грн - інфляційні втрати, 15 226,13 грн - пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022 у частині своєчасного внесення орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

08.09.2024 через систему "Електронний суд" Підприємство подало заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9224/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

18.09.2024 через загальний відділ діловодства суду від Товариства надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просило суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення процентів річних, інфляційних втрат та пені.

Водночас, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір пені, посилаючись на відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану або ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків. Крім цього, беручи до уваги здійснення часткових оплат та відсутність в діях відповідача умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також те, що нарахована неустойка є надмірним тягарем для останнього та значно перевищує збитки, відповідач вважає, що є підстави для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

23.09.2024 через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій необґрунтованим.

27.11.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про стан розгляду справи.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи вищезазначені обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Підприємства обґрунтованими.

27.12.2022 між Приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - ПрАТ "НАК "Надра України") від імені та в інтересах якого діє Підприємство (далі за текстом договору - Повірений) та Товариством (далі за текстом договору - Орендар) було укладено договір оренди майна №93-480/22, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Повірений зобов`язується передати, а Орендар - прийняти в строкове платне користування наступне майно:

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 1990 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1147);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , 1987 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 926);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_3 , 1989 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1027);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_4 , 1990 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1144),

що знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Носівський шлях, 56, (далі - Майно) та щомісячно сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Згідно з пунктом 3.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном з дати підписання Повіреним та Орендарем Акта приймання-передачі Майна. В Акті обов`язково зазначається фізичний стан Майна.

Датою початку оренди Майна вважається дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі майна, а строк оренди Майна встановлюється до 30.06.2023 (пункт 4.1. договору).

Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що орендна плата визначається за домовленістю Сторін і є не нижчою від ринкової ціни у даному регіоні, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (грудень 2022 року) 18 333,34 грн. Базовий місяць - це місяць проведення експертної оцінки Майна, на основі якої розраховується орендна плата. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

За умовами пункту 5.3. договору орендна плата перераховується Орендарем на рахунок Повіреного не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 5.4. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. У разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться.

Орендна плата нараховується починаючи з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі майна. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно по день фактичного повернення Майна Повіреному. Факт повернення Майна підтверджується підписанням Сторонами Акту приймання-передачі (повернення) майна (пункт 5.7. договору).

Згідно з абзацом 1 пункту 5.8. договору Орендар зобов`язується крім орендної плати перерахувати на поточний рахунок Повіреного Гарантійний платіж, який визначається у розмірі двохмісячної орендної плати, визначеної в абзаці 1 пункту 5.1. договору (з урахуванням ПДВ), і протягом усього терміну оренди Гарантійний платіж повинен відповідати сумі орендної плати за 2 (два) місяці строку оренди.

Умовами пункту 5.8.3. договору визначено, що гарантійний платіж залишається в Повіреного в якості забезпечення належного виконання Орендарем зобов`язань за Договором до припинення дії Договору і підлягає використанню відповідно до пункту 5.8.4. договору, за яким Гарантійний платіж забезпечує виконання наступних зобов`язань Орендаря:

- по відшкодуванню збитків в повному обсязі, завданих Орендарем Орендодавцю/Повіреному і/або його (їх) майну;

- зі сплати штрафних санкцій (неустойок), передбачених цим договором;

- зі сплати орендної плати, інших платежів та виконання інших зобов`язань Орендаря за цим Договором.

Орендодавець має право зараховувати з Гарантійного платежу грошові суми в наступному порядку: в рахунок неустойок і штрафних санкцій, в рахунок відшкодування збитків, заподіяних Повіреному/Орендодавцю або його (їх) майну в результаті діяльності Орендаря, а також в рахунок виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, інших зобов`язань, передбачених цим Договором та чинним законодавством.

Розділом 9 договору визначені обов`язки Орендаря, зокрема:

- сплачувати своєчасно та в повному обсязі орендну плату за цим договором (пункт 9.12.);

- підписувати Акти надання послуг оренди Майна за Договором на протязі 5 календарних днів з дати їх отримання. У разі, якщо Орендар не підписав та не надав обґрунтованих заперечень щодо непідписання вищезазначених Актів, вважається, що Орендар отримав Акти надання послуг оренди Майна, а послуги надані Повіреним належним чином (пункт 9.14.);

- після закінчення строку дії цього Договору (в т. ч. його розірвання), Орендар зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати закінчення строку дії чи розірвання цього договору повернути на базу Повіреного за власний рахунок за актом приймання-передачі (повернення) Майна з оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Повіреному збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря (пункт 9.14.);

- у випадку припинення або розірвання даного договору, Орендар зобов`язаний повернути на базу Повіреного орендоване Майно разом з поліпшеннями, які неможливо відокремити від Майна без заподіяння йому шкоди, без компенсації вартості таких поліпшень з боку Повіреного/Орендодавця (пункт 9.16.).

Згідно з пунктом 10.1. договору майно, що передане в оренду на умовах даного договору, підлягає поверненню Повіреному після закінчення строку дії цього договору, досягнення мети з якою Майно було взято в оренду або за письмовою вимогою Повіреного, у випадку порушення Орендарем умов експлуатації орендованого Майна, правил і норм з охорони праці та правил безпеки чи його використання не за цільовим призначенням, а також не погодження в письмовому вигляді місця знаходження Майна.

Повернення майна Повіреному здійснюється за рахунок Орендаря на адресу: Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Носівський шлях, 56 (пункт 10.2. договору).

Пунктом 10.4. договору визначено, що у випадку закінчення строку дії цього договору, Орендар зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів за власний рахунок повернути Орендодавцю Майно за Актом приймання-передачі (повернення) майна на адресу: Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Носівський шлях, 56. В Акті приймання-передачі (повернення) майна обов`язково зазначається стан Майна.

За пунктом 10.5. договору у разі припинення договору з інших підстав, Майно підлягає поверненню Орендарем Повіреному протягом 2 (двох) днів з дати укладення відповідної письмової угоди. Майно вважається поверненим Повіреному з дати підписання повноважними представниками Сторін Акту приймання-передачі (повернення) Майна з оренди. Майно повертається на адресу Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Носівський шлях, 56.

Згідно з пунктом 10.9. договору підтвердженням факту повернення орендованого Майна Повіреному є відповідним чином складений та підписаний акт приймання-передачі (повернення) Майна з оренди. До дати підписання Сторонами такого Акту, Майно вважається таким, що знаходиться в користуванні Орендаря та не повернуте Орендодавцю.

Відповідно до пункту 11.6. договору за прострочення виконання Орендарем грошових зобов`язань у встановлений цим договором строк, Орендар сплачує на користь Повіреного пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зобов`язання, за кожний день прострочення, 25% річних від простроченої суми та інфляційні втрати.

За прострочення виконання Орендарем зобов`язань за договором, нарахування штрафних санкцій припиняється через п`ять років від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (пункт 11.13. договору).

Згідно з пунктом 15.1. договору останній набирає чинності з дати його підписання Орендарем та Повіреним, скріплення їх підписів печатками за умови погодження правлінням ПрАТ "НАК "Надра України" і діє до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за договором (в частині зобов`язань Орендаря щодо сплати орендної плати - до проведення повного розрахунку з Орендодавцем).

01.03.2023 між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна:

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 1990 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1147);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , 1987 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 926);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_3 , 1989 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1027);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_4 , 1990 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1144).

20.06.2023 між ПрАТ "НАК "Надра України" від імені якого діє Підприємство та Товариством було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди майна №93-480/22 від 27.12.2023, якою продовжено строк оренди до 31.12.2023.

Вказана додаткова угода була погоджена Правлінням ПрАТ "НАК "Надра України" 31.07.2024.

17.11.2023 між сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) майна:

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_3 , 1989 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1027);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_4 , 1990 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1144).

10.01.2024 між ПрАТ "НАК "Надра України" від імені та в інтересах якого діє Підприємство та Товариством було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022, пунктом 1 якої викладено пункт 1.1. договору в новій редакції: у порядку та на умовах, визначених цим договором, Повірений зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування наступне майно:

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 1990 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1147);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , 1987 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 926);

що знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Носівський шлях, 56, (далі - Майно) та щомісячно сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди №2 від 10.01.2024 пункт 5.1. договору оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022 викладено у новій редакції: орендна плата визначається за домовленістю Сторін і є не нижчою від ринкової ціни у даному регіоні, та відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1 до Додаткової угоди №2, що є її невід`ємною частиною) становить з ПДВ за місяць оренди 30 000,00 грн.

Вказаною додатковою угодою продовжено строк оренди майна до 31.12.2024 (включно) та визнано таким, що втратив чинність, Додаток №1 до договору "Розрахунок" (пункти 4, 5 додаткової угоди №2 від 10.01.2024).

Згідно з пунктом 8 додаткової угоди №2 від 10.01.2024 до договору оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022 сторони у відповідності до частини 3 статті 631 ЦК України дійшли згоди про те, що дана додаткова угода вступає в силу з 01.12.2023 за умови її підписання Орендарем і Повіреним та погодженням правлінням ПрАТ "НАК "Надра України".

Вказана додаткова угода була погоджена Правлінням ПрАТ "НАК "Надра України" 01.02.2024.

Згідно з Додатком №1 (Протокол погодження договірної ціни) до додаткової угоди №2 від 10.01.2024 до договору оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022 розмір орендної плати за користування майном:

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 1990 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1147);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , 1987 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 926), встановлено у розмірі 30 000,00 грн (разом із ПДВ).

26.03.2024 між Підприємством та Товариством було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі (повернення) вищезазначеного майна з оренди.

26.03.2024 у зв`язку з поверненням майна Орендарем між сторонами було укладено додаткову угоду №3, якою було розірвано договір оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022.

Вказана додаткова угода була погоджена Правлінням ПрАТ "НАК "Надра України" 06.05.2024.

На момент розірвання договору оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022 загальна сума заборгованості з орендної плати становила 140 029,62 грн.

Гарантійний платіж згідно пункту 5.8.3 договору був залишений у Повіреного в якості забезпечення належного виконання Орендарем зобов`язань за договором і був використаний відповідно до пункту 5.8.4 Договору та 26.03.2024 в якості погашення боргу з орендної плати був зарахований в сумі 46 333,19 грн.

30.05.2024 Орендар сплатив частину заборгованості Повіреному в сумі 28 109,00 грн, відтак заборгованість Товариства з орендної плати перед Підприємством за договором становила 65 587,43 грн.

З метою досудового врегулювання спору Дочірнє підприємство звернулося до Товариства з претензією №19/139/398 від 18.07.2024, в якій просило сплатити заборгованість за договором у розмірі 65 587,43 грн.

Однак вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку із несправлянням Товариством у повному обсязі орендної плати за користування майном за договором оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022 (із урахуванням додаткових угод), Підприємство звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 65 587,43 грн основного боргу, 13 287,75 грн 25% річних, 2 193,62 грн інфляційних втрат та 15 226,13 грн пені.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Як було раніше зазначено, 27.12.2022 між Приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - ПрАТ "НАК "Надра України") від імені та в інтересах якого діє Підприємство та Товариством було укладено договір оренди майна №93-480/22, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Повірений зобов`язався передати, а Орендар - прийняти в строкове платне користування наступне майно.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором найму (оренди), за яким відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Таким чином, укладення Підприємством та Товариством договору оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022 було спрямоване на отримання останнім у користування рухомого майна та одночасного обов`язку останнього зі здійснення оплати за таке користування.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. (частина 2 статті 762 ЦК України).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 5 статті 762 ЦК України плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 4.1. договору (з урахуванням додаткових угод №1 від 20.06.2023 та №2 від 10.01.2024) датою початку оренди Майна вважається дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі майна, а строк оренди Майна встановлюється до 31.12.2024.

Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що орендна плата визначається за домовленістю Сторін і є не нижчою від ринкової ціни у даному регіоні, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (грудень 2022 року) 18 333,34 грн. Базовий місяць - це місяць проведення експертної оцінки Майна, на основі якої розраховується орендна плата. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди №2 від 10.01.2024 пункт 5.1. договору оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022 викладено у новій редакції: орендна плата визначається за домовленістю Сторін і є не нижчою від ринкової ціни у даному регіоні, та відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1 до Додаткової угоди №2, що є її невід`ємною частиною) становить з ПДВ за місяць оренди 30 000,00 грн.

За умовами пункту 5.3. договору орендна плата перераховується Орендарем на рахунок Повіреного не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 5.4. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. У разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться.

Орендна плата нараховується починаючи з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі майна. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно по день фактичного повернення Майна Повіреному. Факт повернення Майна підтверджується підписанням Сторонами Акту приймання-передачі (повернення) майна (пункт 5.7. договору).

Як було раніше встановлено судом, 01.03.2023 між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна:

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 1990 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1147) (об`єкт-1);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , 1987 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 926) (об`єкт-2);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_3 , 1989 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1027) (об`єкт-3);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_4 , 1990 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1144) (об`єкт-4).

17.11.2023 між сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) майна:

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_3 , 1989 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1027) (об`єкт-3);

- цементувальний агрегат ЦА-320 (УНБ-1-160-40) КрАЗ-250, державний реєстраційний № НОМЕР_4 , 1990 року випуску, укомплектований навісним обладнанням (інвентарний номер 1144) (об`єкт-4).

Отже, об`єкти 3, 4 були повернуті позивачу з найму, а об`єкти 1, 2 залишалися в користуванні відповідача.

26.03.2024 між Підприємством та Товариством було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі (повернення) рухомих об`єктів 1, 2.

26.03.2024 у зв`язку з поверненням майна Орендарем між сторонами було укладено додаткову угоду №3, якою було розірвано договір оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022.

Згідно з частиною 1 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (частина 3 статті 653 ЦК України).

Таким чином, орендна плата нараховувалася: з 01.03.2023 по 17.11.2023 - за користування об`єктами 3, 4, та з 01.03.2023 по 26.03.2024 - за користування об`єктами 1, 2.

На момент розірвання договору оренди майна №93-480/22 від 27.12.2022 (з урахуванням додаткових угод) загальна сума заборгованості з орендної плати становила 140 029,62 грн.

Частиною 4 статі 165 ГПК України встановлено якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Обставина наявності заборгованості на момент розірвання договору оренди у розмірі 140029,62 грн не заперечувалася відповідачем.

Крім цього, жодних доказів на спростування заборгованості за договором відповідачем також не було надано.

Гарантійний платіж згідно пункту 5.8.3 договору був залишений у Повіреного в якості забезпечення належного виконання Орендарем зобов`язань за договором і був використаний відповідно до пункту 5.8.4 Договору та 26.03.2024 в якості погашення боргу з орендної плати був зарахований в сумі 46 333,19 грн.

Також, 30.05.2024 Орендар сплатив частину заборгованості Повіреному в сумі 28109,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1917 від 30.05.2024.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо справляння орендної плати за договором №93-480/22 від 27.12.2022 у розмірі 65587,43 грн (140 029,62 грн - 46 333,19 грн - 28 109,00 грн), строк внесення якої настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі, а тому позовна вимога про стягнення вказаної суми боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв`язку із несвоєчасним внесенням відповідачем плати за користуванням майном за договором Підприємством нараховано до стягнення 13 287,75 грн 25% річних та 2193,62 грн інфляційних втрат за період з 16.11.2023 по 24.07.2024 згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було раніше встановлено, пунктом 11.6. договору сторони встановили інший розмір процентів - 25%.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів за відповідний період, який також не заперечувався відповідачем, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 25% річних в розмірі 13 287,75 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 193,62 грн, відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Крім цього, у зв`язку із порушенням грошових зобов`язань за договором Підприємством нараховано до стягнення 15 226,13 грн пені, нарахованих за період з 16.11.2023 по 24.07.2024 згідно з наданим позивачем розрахунком.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

У відповідності до положень пункту 11.6. договору за прострочення виконання Орендарем грошових зобов`язань у встановлений цим договором строк, Орендар сплачує на користь Повіреного пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зобов`язання, за кожний день прострочення

У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до пункту 11.13. договору за прострочення виконання Орендарем зобов`язань за договором, нарахування штрафних санкцій припиняється через п`ять років від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.

Отже, сторони фактично погодили інший строк нарахування пені, ніж встановлений частиною 6 статті 232 ГПК України, що чинним законодавством не заборонено.

Аналогічне тлумачення умови договору про нарахування пені протягом усього періоду порушення викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

За таких обставин нарахування позивачем пені за періоди, що становлять більше як 6 місяців, не суперечить положенням чинного законодавства.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вказаної штрафної санкції, який також не заперечувався відповідачем, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 15 226,13 грн пені, відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90%, 70% чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 та підтримана у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Як випливає із встановлених обставин справи загальний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення, не перевищує розмір основного боргу.

Також судом відхиляються доводи відповідача про відсутність заподіяння позивачу збитків внаслідок несвоєчасного внесення орендних платежів, оскільки звертаючись з вимогою про стягнення пені за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Доводи відповідача про те, що стягнення пені буде надмірним тягарем для останнього також не містить жодного юридичного підґрунтя, а лише базуються на його власних бездоказових припущеннях.

Крім цього, Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заперечення проти позовних вимог (у тому числі й щодо пені) та одночасне заявлення клопотання про зменшення штрафної санкції є проявом суперечливої недобросовісної поведінки та порушення принципу добросовісності.

З огляду на викладене, господарським судом не встановлено підстав для зменшення пені, відповідно у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача необхідно відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов підприємства підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, покладається на відповідача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.2 ст. 178, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс 102А; ідентифікаційний код 42137747) на користь Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" (14000, місто Чернігів, вулиця Шевченка, будинок 15; ідентифікаційний код 01431535) 65 587 (шістдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн 43 коп. основного боргу, 13 287 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн 75 коп. 25% річних, 2 193 (дві тисячі сто дев`яносто три) грн 62 коп. інфляційних втрат, 15 226 (п`ятнадцять тисяч двісті двадцять шість) грн 13 коп. пені та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ