Рішення

від 20.11.2024 по справі 910/2409/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2024Справа № 910/2409/23За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алметекс" арбітражної керуючої Дарієнко Ольги Валентинівни

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі № 910/2409/23

За заявою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алметекс" (03186, м. Київ, вул. Мартиросяна, 1/8, код ЄДРПОУ 33885913)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Представники сторін: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2409/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Алметекс".

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алметекс" арбітражної керуючої Дарієнко Ольги Валентинівни про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника боржника, зокрема на ОСОБА_1

Так, заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Алметекс" у розмірі 11 655 220,55 грн. у зв`язку з доведенням підприємства до банкрутства на ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алметекс" арбітражної керуючої Дарієнко Ольги Валентинівни про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника боржника, зокрема на ОСОБА_1 до розгляду в межах справи №910/2409/23. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 25.09.2024. Крім того, витребувано від Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Алметекс" (03186, м. Київ, вул. Мартиросяна, 1/8, код ЄДРПОУ 33885913).

24.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов лист Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1" з відомостями щодо місця перебування відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 відкладено судове засідання на 30.10.2024. Повторно витребувано у Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Алметекс" (03186, м. Київ, вул. Мартиросяна, 1/8, код ЄДРПОУ 33885913).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2024 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.11.2024.

23.10.2024 до суду від Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс».

У судове засідання, призначене на 20.11.2024, представники сторін не з`явилися.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» арбітражна керуюча Дарієнко О.В. була належним чином повідомлена про дату, час і місце його проведення судового засідання, що підтверджується відповідними повідомленнями про доставлення процесуальних документів (ухвал суду від 30.07.2024, 25.09.2024 та 18.10.2024) до електронного кабінету особи.

Від відповідача повернулися конверти, які були направлені йому на адреси місця реєстрації ( АДРЕСА_2 - згідно з повідомленням Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України № 6.2-8929/6-24 від 13.08.2024) та місця утримання (м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2 - згідно з повідомленням Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України № 4/8343 від 08.08.2024), поштові відправлення не були вручені відповідачу та були повернуті до суду "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується довідками відділення поштового зв`язку на відповідних конвертах.

Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвали суду про відкриття провадження у справі, відкладення та призначення розгляду справи направлялися за адресами місця реєстрації та місця утримання відповідача за відсутності його заяви про зміну його місцезнаходження.

Отже, згідно із п. 3. ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 17.01.2024 року у справі №910/2409/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Алметекс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТОВ «Алметекс» призначено арбітражного керуючого Дарієнко Ольгу Валентинівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 282 від 31.05.2013); припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 17.01.2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КУзПБ протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть зобов`язання щодо відшкодування збитків, завданих таким ухиленням. Ліквідатор має право замовити виготовлення дублікатів печатки та штампів у разі їх втрати.

ОСОБА_1 не передав ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

У ході процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» та ліквідаційній процедурі боржника арбітражною керуючою Дарієнко О.В. зроблено висновок про відсутність у боржника будь-яких активів, за рахунок яких можливо здійснити погашення вимог кредиторів, що підтверджується наступним.

ТОВ «Алметекс» за зареєстрованою юридичною адресою не знаходиться, місцезнаходження його майна, документів та трудового колективу невідоме.

Керуючись Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 року зі змінами та доповненнями, Наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2015 року № 572, арбітражним керуючим - розпорядником майна ТОВ «Алметекс» було проведено інвентаризацію необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції") боржника; інвентаризацію запасів; інвентаризацію матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання; інвентаризацію грошових коштів; інвентаризацію наявності грошових документів, бланків документів суворої звітності; інвентаризацію наявності фінансових інвестиції; інвентаризацію розрахунків з дебіторами і кредиторами.

За результатами проведення інвентаризації жодних активів, які станом на даний час належать боржнику, арбітражною керуючою не виявлено.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за ТОВ «Алметекс» на підставі постанови, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 35867308, виданий 04.01.2013, видавник: Головний державний виконавець ВДВС Солом`янського РУЮ у місті Києві Козак Р.П. 18.01.2013 року зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження: 20045; опис предмета обтяження: все майно. Також за ТОВ «Алметекс» на підставі постанови про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП35284649, виданий 18.04.2013, видавник: Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ м. Києва 29.05.2013 року зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження: 1535453; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Згідно з відповіддю Департаменту муніципальної безпеки Виконавчого органу Київської міської ради № 079-3523 від 08.08.2023 року відповідно до облікових даних сховищ, за ТОВ «Алметекс» не зареєстровані захисні споруди цивільного захисту.

Згідно відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України № 1038/04/18-23 від 02.08.2023 року в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку «замовник будівництва - ТОВ «Алметекс» інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату надання відповіді не виявлено.

Згідно відповіді Департаменту з питань державного архітектурного-будівельного контролю місті Києва № 073.2079 від 26.07.2023 року Департамент не видавав, не реєстрував замовникові будівництва, ТОВ «Алметекс» документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на території м. Києва.

Згідно відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-12/5147 від 02.08.2023 року відомості про нерухоме майно, яке перебуває на балансі ТОВ «Алметекс», від суб`єктів управління до Фонду державного майна України з метою внесення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності не надавалися та інформація стосовно участі ТОВ «Алметекс» у приватизації державного майна, яку здійснював апарат Фонду, відсутня. В інформаційно-пошуковій системі «ЕТАП» (база даних по приватизованих Регіональним відділенням об`єктах) ТОВ «Алметекс» не значиться. Інформація про знаходження ТОВ «Алметекс» в Єдиному реєстрів об`єктів державної власності та перебування у нього на балансі державного майна (нерухомого майна державних підприємств, їх об`єднань, установ, організацій та державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій), захисних споруд цивільного захисту, в Регіональному відділенні відсутня.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) № 31/26-2423 від 31.07.2023 року відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 27.07.2023 року за ТОВ «Алметекс» транспортні засоби не зареєстровані та ніколи не були зареєстровані, відповідно і обмеження не накладались.

Згідно відповіді Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці № Ц/1/20968-23 від 28.07.2023 року дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки ТОВ «Алметекс» Міжрегіональним управлінням не видавались; за ТОВ «Алметекс» великотоннажні та інші технологічні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, об`єкти нафтогазового комплексу в Міжрегіональному управлінні не обліковуються.

Згідно відповіді Головного управління Держспоживслужби в м. Києві № 08.0/7928 від 26.07.2023 року станом на 25.07.2023 року за ТОВ «Алметекс» сільськогосподарська техніка, машини та механізми в Головному управління не зареєстровано.

Згідно відповіді Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації № 2421-28.06.1-2023 від 04.08.2023 року дозвіл на спеціальне водокористування ТОВ «Алметекс» не видавався.

Згідно відповіді Державного агентства водних ресурсів України № 3764/5/4/11-23 від .2023 року станом на 01.08.2023 року дозволи на спеціальне водокористування для «Алметекс» Держводагентством та його територіальними органами не видавалися.

Згідно відповіді Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 8208/07/15-23 від 26.07.2023 року за наявною інформацією, яка міститься у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України, відсутні відомості щодо зареєстрованих суден власником або судновласником яких є ТОВ «Алметекс».

Згідно відповіді Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» № 1086/8-11 від 01.08.2023 року в інформаційній системі «Єдиний державний реєстр тварин» відсутня будь-яка інформація про наявність тварин ТОВ «Алметекс», оскільки останній не зареєстрований в Реєстрі тварин як власник тварин.

Згідно відповіді Головного управління статистики в Київській області № 17-05/1005-23 від 07.08.2023 року ТОВ «Алметекс» статистичну та фінансову звітність не подавало.

Згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 10/02/8532 від 09.08.2023 року за наявними щоквартальними адміністративними даними, наданими депозитарними установами відповідно до Положення про порядок звітування депозитарними установами до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.06.2013 року № 992, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.07.2013 року за № 1126/23658, станом на 30.06.2023 року ТОВ «Алметекс» серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, відсутнє. Згідно з даними Державного реєстру випусків цінних паперів станом на 03.08.2023 року інформація про реєстрацію випуску цінних паперів ТОВ «Алметекс» відсутня. Станом на 25.07.2023 року за наявними даними ТОВ «Алметекс» будь-яких ліцензій на провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках не отримувало.

Згідно відповіді Головного управління ДПС у м. Києві № 534/ЗПІ/26-15-13-04-10 від 31.07.2023 року станом на 27.07.2023 року відповідно до інформаційно-комунікаційних систем контролюючих органів за ТОВ «Алметекс» по території обслуговування Головного управління ДПС у м. Києві обліковується заборгованість на загальну суму 11 589 419,80 грн. у т.ч.:

- ЄСВ (КБК 71010000) у сумі 1 634,40 грн.;

- ПДВ (КБК 14010100) у сумі 11 586 649,30 грн. (пеня 6 925 535,27 грн.);

- податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства (КБК 11021000) у сумі 1 136,05 грн. (пеня 895,32 грн.).

Акти опису стосовно ТОВ «Алметекс» не реєструвались, майно не реалізовувалось.

Інформація щодо відкритих ТОВ «Алметекс» рахунків у банках та інших Фінансових установах відсутня.

Згідно відповіді Головного управління ДПС у м. Києві № 533/3пі/26-15-12-08-08 від 31.07.2023 року інформація щодо подання ТОВ «Алметекс» документів фінансової звітності за останні 5 років (з 2018 року) в інформаційних ресурсах ГУ ДПС у м. Києві відсутня.

Згідно відповіді Головного управління ДПС у м. Києві № 101502/6/26-15-12-01-07 від 02.11.2023 року станом на 02.11.2023 року в інформаційних ресурсах Головного управління ДПС у м. Києві відсутня інформація про відкриті рахунки ТОВ «Алметекс» у банках та інших фінансових установах. На ім`я ТОВ «Алметекс» було раніше відкрито банківські рахунки:

1. В Акціонерному товаристві «Фінростбанк» (код ЄРДПОУ 14366762) номер рахунку 26002033000261, валюта рахунку 980-Українська гривня, дата відкриття 28.12.2010 року - дата закриття 09.02.2015 року;

2. В Публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» (Код ЄРДПОУ 21574573) номер рахунку 26004300025374, валюта рахунку 980-Українська гривня, дата відкриття 20.12.2005 року - дата закриття 17.01.2011 року.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Фінростбанк» припинено 09.07.2019 року в результаті ліквідації. Номер запису: 1 556 111 0141 037043.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Банк Форум» припинено 04.07.2019 року в результаті ліквідації. Номер запису: 1 067 111 0237 000829.

Згідно відповіді Національного банку України № 24-0006/86661 від 23.11.2023 року:

1. Відповідно до Акту Національного банку України від 05.03.2021 року № 3 «Про вилучення для знищення документів АТ «Фінростбанк» за 1997-2015 роки не внесених до Національного архівного фонду», документи тимчасового (до 10 років) зберігання, в тому числі: «Справа з юридичного оформлення рахунку клієнта ТОВ «Алметекс» за період 28.12.2010- 09.02.2015», була вилучена та знищена в установленому порядку у зв`язку із закінченням строку її зберігання, який становить 5 років.

2. Справа щодо юридичного оформлення Товариству договору про відкриття та обслуговування рахунку в описах архівних справ ПАТ «Банк Форум» не зазначена та на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором ПАТ «Банк Форум» не передавалася.

Інформація про ТОВ «Алметекс» в Єдиному реєстрі боржників відсутня, що підтверджується відповідним витягом від 17.07.2023 року.

В Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості про ТОВ «Алметекс» як про боржника або як про стягувача.

Ознайомившись з інформацією на веб-порталі Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) та проаналізувавши її, ліквідатор дійшла висновку, що за боржником не зареєстровані будь-які об`єкти інтелектуальної власності, а саме: патенти на винаходи, патенти на корисні моделі, патенти на промислові зразки, свідоцтва на знаки для товарів і послуг, свідоцтва на топографії, інтегральні мікросхеми, свідоцтва про назви місць походження та географічних зазначень походження товарів, права на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів.

У зв`язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» майнових активів (майна та майнових прав), які належать йому на праві власності або господарського відання, ліквідаційна маса не була сформована.

Розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).

Під час процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» розпорядник майна арбітражна керуюча Дарієнко О.В. зверталася 08.08.2023 із запитами № 02-2409/41 та № 02-2409/42 до директора боржника ОСОБА_1 з вимогою надати документацію задля проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника та складання висновків за результатами такого аналізу. Одночасно, директору направлялася вимога розпорядника майна призначити проведення інвентаризації майна боржника за участю розпорядника майна, попередньо направивши копію наказу про проведення інвентаризації.

У зв`язку з невиконанням керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» вимог розпорядника майна, остання звернулася до суду із відповідними клопотанням про зобов`язання керівника боржника вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 по справі № 910/2409/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» задоволено клопотання розпорядника майна № 02-2409/70 від 14.11.2023 про зобов`язання керівника боржника вчинити дії у тому числі в частині надання усієї бухгалтерської, статутної та іншої документації Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс», а також усіх документів, необхідних для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.

Станом на 20.11.2024 у матеріалах справи № 910/2409/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» відсутні будь-які пояснення керівника боржника ОСОБА_1 по справі. Тобто, ОСОБА_1 не виконано вимог ухвали суду від 22.11.2023 по справі № 910/2409/23, а також законних вимог розпорядника майна арбітражної керуючої Дарієнко О.В., викладених у її запитах від 08.08.2023 № 02-2409/41 та № 02-2409/42.

Під час виконання повноважень у справі № 910/2409/23 про банкрутство ТОВ «Алметекс» арбітражна керуюча Дарієнко О.В. встановила, що на ім`я ТОВ «Алметекс» було відкрито банківські рахунки:

- у Акціонерному товаристві «Фінростбанк» (код ЄДРПОУ 14366762) номер рахунку 26002033000261, валюта рахунку 980-Українська гривня, дата відкриття 28.12.2010 року;

- у Публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» (код ЄДРПОУ 21574573) номер рахунку НОМЕР_2 , валюта рахунку 980-Українська гривня, дата відкриття 20.12.2005 року.

В подальшому у ТОВ «Алметекс», у зв`язку з несплатою у встановлений законом строк узгодженого податкового зобов`язання, визначеного Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі м. Києва у податкових повідомленнях-рішеннях від 03.11.2010р. №0055331504/0 на суму 340 грн. і №0055321504/0 на суму 170 грн., від 21.03.2011р. №0003041504/0 на суму 4 501 421 грн. і №0003051504/0 на суму 157 854 грн., від 16.05.2011р. №0012091504/0 на суму 1 020 грн. і №0012071504/0 на суму 170 грн., а також у зв`язку з несплатою у встановлений законом строк узгодженого податкового зобов`язання, самостійно визначеного в деклараціях за грудень 2010р. №39505 і січень 2011р. №21089, виник податковий борг з ПДВ у сумі 4 661 132,05 грн (вказані обставини встановлені Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2012 року по справі №2а-16033/11/2670).

Також, у ТОВ «Алметекс», у зв`язку з несплатою у встановлений законом строк узгодженого податкового зобов`язання, самостійно визначеного у декларації за 3 квартали 2010р. № 317079, виник податковий борг з податку на прибуток у розмірі 240,73 грн. (вказані обставини встановлені Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2012 року по справі М2а-16033/11/2670).

Для погашення податкового боргу ТОВ «Алметекс» було виставлено податкову вимогу від 01.02.2011 р. № 167, проте борг не сплачено, а його загальна сума збільшувалась.

17.01.2011 року закрито рахунок ТОВ «Алметекс», який було відкрито в Публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» (код ЄДРПОУ 21574573) номер рахунку 26004300025374, валюта рахунку 980-Українська гривня, дата відкриття 20.12.2005 року.

У 2011 році ТОВ «Алметекс» було подано до контролюючих органів останню податкову звітність; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва не подавався взагалі (вказана інформація зазначена у заяві Головного управління ДПС у м. Києві про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Алметекс»).

Ненадання звітності до податкового органу та органу статистики після 2011 року свідчить про неправомірні дії посадових осіб ТОВ «Алметекс» щодо незабезпечення бухгалтерського та управлінського обліку товариства.

Прокурор Солом`янського району м. Києва Шулякова В.Ф. в інтересах Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Алметекс» про стягнення 4 661 372,78 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2012 року по справі №2а-16033/11/2670 задоволено адміністративний позов та стягнуто з ТОВ «Алметекс» 4 661 372,78 грн. (чотири мільйони шістсот шістдесят одна тисяча триста сімдесят дві гривні 78 копійок) у рахунок погашення податкового боргу:

- з податку на додану вартість у сумі 4 661 132,05 грн. на р/р 34213379600010 ВДК у Солом`янському районі м. Києва, ідент. код 26077951, банк одержувача УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16050200;

- з податку на прибуток у сумі 240,73 грн. на р/р 31118009700010, одержувач ВДК у Солом`янському районі м. Києва, ідент. код 26077951, банк одержувача УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000.

У зв`язку з тим, що ТОВ «Алметекс» не здійснювало погашення заборгованості перед Головним управлінням ДПС у м. Києві, останнім нараховувалась пеня та штраф на суму заборгованості, що на дату відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Алметекс» загалом складає 6 926 448,61 грн.

Вказані вище обставини свідчать про те, що керівництвом ТОВ «Алметекс» за весь час, з моменту виникнення податкового боргу, не було вчинено жодних активних дій для погашення податкового боргу чи добровільного припинення товариства у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, що спричинило нарощування заборгованості перед Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Натомість, керівництвом ТОВ «Алметекс» було здійснено заходи, направлені на закриття рахунків у банках, які було відкрито на ім`я ТОВ «Алметекс», а саме:

- 17.01.2011 року було закрито рахунок ТОВ «Алметекс», який

було відкрито в Публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» (код ЄДРПОУ 21574573), номер рахунку 26004300025374, валюта рахунку 980-Українська гривня, дата відкриття 20.12.2005 року;

- 09.02.2015 року було закрито рахунок ТОВ «Алметекс», який було відкрито в Акціонерному товаристві «Фінростбанк» (код ЄДРПОУ 14366762), номер рахунку 26002033000261, валюта рахунку 980-Українська гривня, дата відкриття 28.12.2010 року.

Вказані обставини можна розглядати як умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

Розмір кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» перед кредиторами у справі про банкрутство № 910/2409/23 встановлений ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 та 13.09.2023, які набрали законної сили 12.07.2023 та 13.09.2023 та не оскаржувалися.

У зв`язку з тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» відсутні будь-які активи та майно, за рахунок яких можливо здійснити задоволення кредиторських вимог у даній справі, ліквідатором арбітражною керуючою Дарієнко О.В. подано до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів на колишнього керівника та учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» ОСОБА_1, який, на переконання ліквідатора, винен у доведенні боржника до банкрутства.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).

Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Наведені висновки щодо об`єкта правопорушення зумовлюють необхідність сформулювати висновки щодо суб`єктів права вимоги та характеру звернення (позову) про покладення субсидіарної відповідальності боржника у справі про банкрутство.

Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.

Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

Для цього ліквідатор і кредитор можуть звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема щодо відшкодування завданих банкруту збитків) з вимогою про сплату коштів, а ліквідатор також має альтернативу наведеному та може продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими статтею 82 КУзПБ. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном - коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункти 72, 73, 78).

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК Українии.

Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

У даному випадку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, що сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20) тощо.

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

У цьому висновку Суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ, пункт 9.5).

Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація суб`єкта господарювання (абзац другий частини п`ятої статті 65 КУзПБ, положення якого визначають умови для продовження господарської діяльності юридичною особою, що звільнилась від боргів за результатами застосованих до неї процедур банкрутства (ліквідаційної процедури у справі про банкрутство) за правилами цього Кодексу).

Тож у разі ліквідації суб`єкта господарювання в результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб`єктів.

Тому в разі виникнення спору внаслідок доведення боржника до банкрутства та ліквідації суб`єкта господарювання відповідні (зацікавлені) особи (особа) не позбавлені права заявити до особи (осіб), винної в доведенні боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією, вимоги про відшкодування шкоди (збитків). У такому разі всі елементи шкоди (збитків) через доведення боржника до банкрутства досліджуються, оцінюються та встановлюються у відповідному спорі, що має розглядатися за правилами статті 7 КУзПБ (у межах справи про банкрутство).

У наведеному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (з посиланням також на інші правові позиції Верховного Суду): якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника зменшилася (зокрема через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення ринкової вартості тощо) на певну суму, то відповідно до статей 22, 1166 ЦК України у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. У цьому і проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму компенсується виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює майно потерпілого (пункт 70).

Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу);

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 № 3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).

Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Суд зазначає про таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (пункт 9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 по справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс», ОСОБА_1 став незмінним одноособовим учасником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» у листопаді 2010 року (Протокол № 2/2010 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» від 04.11.2010, Наказ № 1-к від 04.11.2010 року).

Встановлення ознак доведення до банкрутства визначається Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) (надалі - Методичні рекомендації).

Згідно з п. 2 розділу І Методичних рекомендацій об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти діяльності.

Пунктом 3 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, орган податкової служби, керівництво).

Абзацом 2 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що під час визначення ознак доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

Згідно з абз. 8 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у разі встановлення, що зазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Відповідно до абзацу 9 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання та виконання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо; невжиття заходів керівництвом щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) - відмова від грошових (майнових) вимог; несвоєчасність (невжиття заходів) щодо розв`язання проблем у виробничому процесі, нездійснення господарської діяльності тощо.

Абзацом 10 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (передача активів іншій особі); штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (залишення за боржником лише кредиторської заборгованості без відповідного забезпечення) та інші, подібні дії.

Згідно з абзацом 1 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Пунктом 4 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що активи це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вимог у майбутньому. Доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктом 12.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» у редакції, яка діяла після того, як ОСОБА_1 став одноособовим та незмінним учасником та керівником боржника (надалі - Статут), визначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Згідно з пунктом 12.7 Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників у тому числі належать:

- визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження його планів і звітів про їх виконання;

- затвердження річних результатів діяльності Товариства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії, порядку розподілу та використання прибутку, порядку утворення фондів, визначення порядку покриття збитків;

- винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Товариства.

Відповідно до п. 12.8 Статуту одноособовим виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є директор.

Пунктом 12.9 Статуту визначено, що директор обирається загальними зборами учасників і несе персональну відповідальність перед зборами за виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з п. 12.10 Статуту директор вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників Товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їх, до компетенції генерального директора. Директор є підзвітним загальним зборам учасників та організує виконання його рішень. Директор діє від імені Товариства в межах, передбачених цим Статутом.

Відповідно до п. 12.11 Статуту директор Товариства у тому числі:

- здійснює оперативне управління діяльність Товариства;

- розпоряджається майном Товариства в межах наданих йому Статутом і загальними зборами учасників повноважень, укладає угоди і договори від імені Товариства, видає довіреності;

- самостійно використовує кошти Товариства для поточної господарської (підприємницької) діяльності відповідно до визначених напрямків, як з метою отримання прибутку, так і для власних потреб Товариства;

- затверджує підписами всі документи фінансового, матеріального, майнового, розрахункового та кредитного характеру, які є основною бухгалтерських записів, в тому числі угоди, зобов`язання, звіти, баланси;

- розробляє поточні плани діяльності Товариства і заходи, що є необхідними для вирішення його завдань.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд прийшов до наступних висновків щодо причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю одноособового незмінного учасника та керівника боржника (з листопада 2010 року) ОСОБА_1 та доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» до банкрутства, а саме:

1. Бездіяльність ОСОБА_1 , як одноособового учасника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» в частині погашення податкового боргу чи добровільного припинення товариства у порядку, встановленому Цивільним кодексом України, що спричинило нарощування заборгованості перед Головним управлінням ДПС у м. Києві.

2. Закриття у 2011 та 2015 роках банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» задля ухилення від сплати податків,

зборів (обов`язкових платежів), розмір та стягнення яких відбувалося у примусовому порядку за судовими рішеннями, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів.

3. Неподання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» до контролюючих органів після 2011 року.

4. Бездіяльність ОСОБА_1 , як одноособового учасника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» в частині здійснення товариством господарської діяльності з метою отримання прибутку у тому числі задля погашення податкового боргу, існування якого стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс».

5. Бездіяльність ОСОБА_1 в частині ненадання арбітражній керуючій Дарієнко О.В. (як на її запити, так і на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 по справі № 910/2409/23) первинних фінансових документів боржника за наявності істотного розміру заборгованості в структурі активів боржника, яка не відповідає інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» та є недобросовісною, тобто такою, що вчинена на шкоду кредиторам банкрута. ОСОБА_1 не було організовано проведення інвентаризації майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс», не надано розпоряднику майна будь-яких документів задля проведення нею аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс».

Бездіяльність органів управління товариства, яка також полягає і у ненаданні первинних документів ліквідатору, утруднює/унеможливлює дослідження ліквідатором обставин, що мають відношення до наповнення ліквідаційної маси, що також доводить наявність причинного зв`язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 року у справі №910/1864/18).

Таким чином, вчинені дії та бездіяльність ОСОБА_1 , як одноособового керівника та учасника боржника в сукупності формують склад господарського правопорушення.

Так, об`єктом правопорушення є право кредиторів (Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві) на задоволення їх грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення складають: вчинення активних дій (закриття банківських рахунків) задля ухилення від стягнення у примусового порядку податкового боргу за рішенням суду; бездіяльність в частині здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку задля погашення податкового боргу; неподання податкової звітності боржника після 2011 року, що свідчить про приховування реального фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс»; ненадання керівником та учасником боржника арбітражній керуючій Дарієнко О.В. первісної, бухгалтерської, податкової та статутної документації/звітності боржника, бездіяльність в частині організації проведення інвентаризації майна боржника, тощо, наслідком чого стало утруднення/унеможливлення дослідження ліквідатором обставин, що мають відношення до наповнення ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс».

Суб`єктом правопорушення є поєднаний в одній особі учасник та керівник боржника ОСОБА_1 .

Суб`єктивною стороною правопорушення є відношення ОСОБА_1 до його обов`язків як керівника та учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс», свідоме вчинення дій/допущення бездіяльності, наслідком чого стала неплатоспроможність товариства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діяннях ОСОБА_1 наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Суд вкотре акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

Проте, як свідчать установлені обставини справи ОСОБА_1 в порушення статті 61 КУзПБ не спростував відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства. Іншого встановлені обставини справи не містять.

Розмір субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (ч. 2 ст. 62 КУПБ).

Сума кредиторських вимог по відношенню до боржника, визнаних господарським судом у даній справі, становить 11 655 220,55 грн.

Ліквідаційна маса у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» не сформована у зв`язку з відсутність у боржника будь-яких активів та майна.

З огляду на викладене, розмір субсидіарної відповідальності становить 11 655 220,55 грн.

При цьому будь-яких доказів наявності у боржника активів матеріали справи не містять та відповідачем надані не були.

Таким чином, установлені судом обставини справи підтверджують, що ОСОБА_1 , який був усвідомлений про наявність у банкрута податкового боргу, наявність якого стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс», не вчинив жодних дій для її погашення.

До того ж, такі дії та бездіяльність перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами доведення боржника до банкрутства та неможливістю останнього задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна товариства.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на одноособового учасника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов ліквідатора підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу позивачем у даній справі не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Алметекс» арбітражної керуючої Дарієнко О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 .

2. Покласти на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Алметекс" (03186, м. Київ, вул. Мартиросяна, 1/8, код ЄДРПОУ 33885913).

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алметекс" (03186, м. Київ, вул. Мартиросяна, 1/8, код ЄДРПОУ 33885913) грошові кошти у розмірі 11 655 220 (одинадцять мільйонів шістсот п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять) грн. 55 коп.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.11.2024

Суддя Д.В. Мандичев