Рішення

від 19.11.2024 по справі 910/9628/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2024Справа №910/9628/24

З позовомФізичної особи-підприємця Рогаткіна Михайла ОлексійовичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер"простягнення заборгованості у розмірі 125 013,12 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:позивач:Рогаткін М.О.від позивача:Раков А.В.від відповідача:не з`явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2024 року Фізична особа-підприємець Рогаткін Михайло Олексійович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" про стягнення заборгованості у розмірі 125 013,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець Рогаткін Михайло Олексійович вказує, що на виконання своїх зобов`язань за Договором про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації №34 від 21.07.2022 ним у травні-червні 2023 року були виконані роботи / надані послуги з тестування програмного забезпечення та виправлення невідповідності функціоналу технічному завданню (виправлення помилок за результатами тестування) на суму 143 390,98 грн, в той час як Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорекер" свої зобов`язання з оплати виконаних робіт було виконано частково, у зв`язку з чим у останньої виник борг у сумі 115 390,98 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації №34 від 21.07.2022 з оплати виконаних робіт позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" нарахованих за період з 01.06.2023 по 31.07.2024 3% річних у розмірі 3 847,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 774,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 відкрито провадження у справі №910/9628/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

13.09.2024 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив задовольнити позовні вимоги частково, оскільки відповідач вважає, що Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем не доведено виконання робіт за актом виконаних робіт №7-34 від 30.06.2023 на суму 81 898,94 грн, який не підписаний жодною із сторін. Крім того відповідач звертає увагу суду на невірність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 призначено у справі №910/9628/24 судове засідання на 17.10.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 31.10.2024.

В судовому засіданні 31.10.2024 представником Фізичної особи-підприємця Рогаткіна Михайла Олексійовича було надано суду відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що під час підпису акту приймання-передачі послуг (виконаних робіт) №7-34 від 30.06.2023 на суму 81 898,94 грн відбувся збій у технічному забезпеченні електронного підпису та позивач вважав, що він був підписаний. Крім того, позивач звертає увагу суду, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорекер" у відповіді на претензію визнало наявність спірної суми боргу та мотивувало її несплату тяжким фінансовим становищем, а не непідписанням акту. До того ж, позивач вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорекер" було відображено господарські зобов`язання за актом виконаних робіт №7-34 від 30.06.2023 на суму 81 898,94 грн перед Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем у своїй податковій звітності.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 повернуто відповідь на відзив без розгляду, з огляду на пропущений позивачем строк на її подання та враховуючи відсутність заяви про поновлення такого строку; долучено поданий позивачем доказ до матеріалів справи; відкладено судове засідання на 19.11.2024.

В судове засідання, призначене на 19.11.2024 з`явились позивач та його представник, надали пояснення по суті спору, за змістом яких Фізична особа-підприємець Рогаткін Михайло Олексійович позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 19.11.2024 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце дату та час засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.

Так, ухвала Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 про повідомлення місця, дати та часу засідання була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" 01.11.2024 о 17 год. 00 хв., про що судом було отримано інформацію 01.11.2024 о 17 год. 15 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 31.10.2024 вручена відповідачу 04.11.2024 (наступний робочий день після 01.11.2024).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на приписи ст.ст. 120, 202, 242 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи відсутність від відповідача жодних повідомлень щодо неможливості забезпечити явку свого представника у засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер".

В судовому засіданні 19.11.2024 судом завершено розгляд справи №910/9628/24 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників сторін (надані в тому числі в попередніх засіданнях по справі), всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2022 між Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛБ" (після перейменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорекер") (замовник) укладено Договір про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації №34 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.2 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на власний ризик надати послуги (виконати роботи) відповідно до умов цього договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Конкретний перелік послуг / робіт та їх вартість визначається у технічних завданнях, які формуються замовником по мірі необхідності, та є невід`ємною частиною договору (п. 1.3 Договору).

У пункті 2.1 Договору вказано, що надання послуг (виконання робіт) здійснюється відповідно до технічних завдань замовника, якими визначаються основні вимоги до послуг (робіт), вартість і терміни виконання

Згідно п. 2.2 Договору результати наданих послуг (виконаних робіт) надаються в спосіб, визначений замовником (наприклад, як у вигляді програмної системи, готової до використання і розгорнутої у робочому середовищі, так і вихідних файлів, завантажених в визначені замовником електронні ресурси, в тому числі у вигляді запиту до системи контролю версій (GitLab), розміщеної на серверах замовника, тощо).

У пункті 2.3 Договору сторонами погоджено, що після закінчення надання послуг (виконання робіт), виконавець складає та передає на підпис замовнику акт про приймання-передавання наданих послуг (виконання робіт).

У пункті 2.4 Договору вказано, що за результатами приймання наданих послуг (виконаних робіт) підписується акт прийому-передачі.

За умовами п.п. 3.1, 3.2 Договору ціна договору складається з вартості послуг / робіт зазначених та погоджених сторонами в технічних завданнях, які є невід`ємною частиною цього договору. Порядок оплати визначається в технічних завданнях, які формуються замовником по мірі необхідності, та є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі порушення працездатності програмного забезпечення та / або наявності у замовника зауважень до якості послуг (робіт), що надаються за цим договором, останній надсилає на офіційну електронну адресу виконавця перелік зауважень (невідповідностей, недоліків, доопрацювань). Виконавець зобов`язується протягом 1 робочого дня, з дати отримання від замовника повідомлення, узгодити з ним терміни доопрацювання ПЗ.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань по даному договору (п. 8.1 Договору).

Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорекер" було складено технічне завдання №6-34 від 01.05.2023 (надалі - Технічне завдання №6-34) на виконання позивачем робіт (надання послуг) з тестування програмного забезпечення; виправлення невідповідності функціоналу технічному завданню (виправлення помилок за результатами тестування) вартістю 61 401,04 грн. Строк надання послуг: до 31.05.2023. Технічне завдання №6-34 було підписано сторонами шляхом накладення КЕП / ЕЦП у сервісі "Вчасно", а саме: позивачем підписано даний документ 14.06.2023, а представником відповідача - 12.07.2023.

Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорекер" було складено акт №6-34 прийому-передачі послуг (виконання робіт) від 31.05.2023 на суму 61 401,04 грн. Даний акт було підписано сторонами шляхом накладення КЕП / ЕЦП у сервісі "Вчасно", а саме: позивачем підписано даний документ 14.06.2023, а представником відповідача - 12.07.2023.

Також позивач стверджує, що ним було складено та направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Хорекер" технічне завдання №7-34 від 01.06.2023 (надалі - Технічне завдання №7-34) на виконання позивачем робіт (надання послуг) з тестування програмного забезпечення; виправлення невідповідності функціоналу технічному завданню (виправлення помилок за результатами тестування) вартістю 81 989,94 грн, а також акт №7-34 прийому-передачі послуг (виконаних робіт) від 30.06.2023 на суму 81 989,94 грн. У матеріалах справи відсутні докази підписання сторонами даних технічного завдання та акту, в тому числі шляхом накладення КЕП / ЕЦП у сервісі "Вчасно".

Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Хорекер" претензію від 02.04.2024, в якій, посилаючись на підписання сторонами Технічних завдань №6-34, №7-34 та актів №6-34 від 31.05.2023, №7-34 від 30.06.2024, позивач просив відповідача сплатити суму боргу у розмірі 115 390,98 грн протягом семи днів. До даної претензії позивачем було долучено додатками копії відповідних актів та технічних завдань.

У відповідь на вказану претензію Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорекер" направлено Фізичній особі-підприємцю Рогаткіну Михайлу Олексійовичу лист вих. №1104/24-01 від 11.04.2024, в якому відповідач зазначив, що не відмовляється від своїх зобов`язань за договором щодо оплати наданих послуг, однак через тяжке фінансове становище не може закрити наявну перед позивачем заборгованість у розмірі 115 390,98 грн та вказав про погашення даної заборгованості невідкладно як тільки з`явиться фінансова можливість.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором з оплати наданих Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем послуг (виконаних робіт), у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" боргу у розмірі 115 390,98 грн, 3% річних у розмірі 3 847,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 774,56 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору підряду (в частині виправлення невідповідності функціоналу технічному завданню) та договору про надання послуг (в частині тестування програмного забезпечення), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 63 Цивільного кодексу України.

Судом враховано, що сторони у змісті Договору та у своїх заявах по суті спору сторони посилаються на надання послуг за цим договором, що свідчить про презюмування ними, що даний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Однак, згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №761/16124/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №914/2654/20.

Натомість, відповідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Необхідність виготовлення об`єкта на замовлення та за завданням одержувача є притаманною рисою підряду та дозволяє відрізнити такий правочин від правочину про надання послуг.

За приписами статті 179-1 Цивільного кодексу України цифровою річчю є благо, що створюється та існує виключно у цифровому середовищі та має майнову цінність. Цифровою річчю є віртуальні активи, цифровий контент та інші блага, щодо яких застосовуються положення частини першої цієї статті. Особливості правового режиму цифрових речей визначаються законом. До цифрових речей застосовуються положення цього Кодексу про речі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, законом або не випливає із сутності цифрової речі.

Судом встановлено, що Договором та Технічними завданнями №6-34, №7-34 передбачалось виконання певної роботи за наслідками надання послуг тестування програмного забезпечення - виправлення помилок у програмному забезпеченні для його належного функціонування (тобто в спрощеному розумінні ремонт цифрової речі).

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору підряду (виконавець мав відремонтувати цифрову річ), так і договору надання послуг (тестування цифрової речі, яке споживається замовником під час надання такої послуги та може не мати наслідком вчинення будь-яких інших дій виконавцем).

Приписами ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

При цьому, судом враховано, що сторонами у п. 8.1 Договору було погоджено строк його дії до 31.12.2022. Однак зважаючи на підписання сторонами Технічного завдання №6-34 та акту №6-34 від 31.05.2024, в яких міститься посилання на реквізити Договору, суд дійшов висновку, що за взаємною згодою сторін дія Договору була продовжена на 2023 рік.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивач стверджує, що ним на виконання Технічних завдань №6-34, №7-34 у травні-червні 2023 року було надано відповідачу послуги (виконано роботи) на загальну суму 143 390,98 грн.

Відповідач у відзиві на позов не заперечував щодо надання йому позивачем у травні 2023 року послуг на суму 61 401,04 грн згідно акту №6-34 прийому-передачі послуг (виконання робіт) від 31.05.2023. Проте вказував, що надання послуг у червні 2023 року позивачем не доведене належними доказами, зокрема надані Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем Технічне завдання №7-34 та акт №7-34 прийому-передачі послуг (виконаних робіт) від 30.06.2023 не містять підписів сторін, в тому числі шляхом накладення КЕП / ЕЦП.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 та 22.02.2022 у справі №904/6293/20).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд, вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем у червні 2023 року було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Хорекер" послуги та виконано роботи на суму 81 989,94 грн.

Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що, по-перше, у листі вих. №1104/24-01 від 11.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорекер" визнало наявність у нього заборгованості перед Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем у розмірі 115 390,98 грн. При цьому, у даному листі відповідач проявив обізнаність з посиланнями позивача на виникнення даної суми боргу на підставі актів №6-34 від 31.05.2024 та №7-34 від 30.06.2023 і жодним чином не заперечив щодо існування у нього будь-яких зобов`язань за актом №7-34 від 30.06.2023.

По-друге, Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем було подано до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-підприємців про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за чотири квартали 2023 року, в якому, зокрема відображено грошові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" за червень2023 року перед позивачем на суму 81 989,94 грн.

З огляду на зміст статті 70 Податкового кодексу України вбачається, що інформація до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків вноситься в на підставі поданих податковими агентами (зокрема юридичними особами, які зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам) даних щодо виникнення зобов`язання по виплаті фізичним особам доходів.

Тобто у Державному реєстрі фізичних осіб-підприємців вноситься інформація на підставі поданих контрагентами фізичних осіб даних щодо наявності у таких контрагентів фінансових зобов`язань перед такими фізичними особами.

Відтак, відображення у Державному реєстрі фізичних осіб-підприємців надання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" перед Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем за червень 2023 року на суму 81 989,94 грн свідчить про те, що такі дані були подані до податкової служби самим відповідачем.

Окрім того, поза увагою суду не залишилась та обставина, що Технічне завдання №6-34 та акт №6-34 від 31.05.2023 були складені саме Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем та направленні Товариству з обмеженою відповідальністю "Хорекер" в один і той же день через 1,5 місяці після спливу періоду надання таких послуг, що дає суду підстави для висновку про складення між сторонами довірливих правовідносин, за яких позивачем на відповідачем обговорювались та надавались певні послуги, а їх документальне оформлення відбувалось в подальшому.

Наведене дає суду підстави для висновку, що заперечення Товариством обмеженою відповідальністю "Хорекер" обставин надання йому Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем у червні 2023 року послуг (виконання робіт) на суму 81 989,94 грн виникли після звернення позивача до суду із даним позовом та обумовлені намаганнями ухилитись від оплати таких робіт / послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується надання Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем у травні-червні 2023 року послуг (виконання робіт) на загальну суму 143 390,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що порядок оплати визначається в технічних завданнях, які формуються замовником по мірі необхідності, та є невід`ємною частиною договору.

Однак ні Договір, ні Технічні завдання №6-34, №7-34 не містять умов щодо строку оплати наданих послуг, відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як зазначило саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорекер" у своєму листі вих. №1104/24-01 від 11.04.2024, ним було отримано вимогу (претензію) Фізичної особи-підприємця Рогаткіна Михайла Олексійовича від 02.04.2024 про оплату наданих згідно актів №6-34 від 31.05.2024 і №7-34 від 30.06.2024 послуг / виконаних робіт 03.04.2024, відтак відповідач повинен був здійснити оплату таких послуг / робіт до 10.04.2024 включно.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач стверджує, а у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумнівів у таких твердженнях, що відповідачем було частково оплачено надані послуги / виконані роботи, а саме - відповідачем було сплачено кошти у розмірі 28 000,00 грн, які позивачем були зараховані в рахунок погашення боргу за актом №6-34 від 31.05.2023.

Доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорекер" виконаних Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем робіт / наданих послуг у розмірі 115 390,98 грн (143 390,98 грн загальної вартості - 28 000,00 грн сплачених коштів) станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що відповідачем з 11.04.2024 було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт (наданих послуг) та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" наявний перед Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем борг у розмірі 115 390,98 грн, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором з оплати виконаних робіт (наданих послуг) позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" нарахованих за період з 01.06.2023 по 31.07.2024 3% річних у розмірі 3 847,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 774,56 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорекер" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки Фізичною особою-підприємцем Рогаткіним Михайлом Олексійовичем невірно визначено дату, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати виконаних підрядних робіт / наданих послуг, оскільки правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу 115 390,98 грн починаючи з 11.04.2024 (через сім днів після пред`явлення позивачем вимоги про оплату послуг / робіт, так як сторонами не погоджено умови щодо строку оплати).

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеної судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив, - 11.04.2024, та визначеної позивачем дати, до якої підлягають нарахування 3% річних та інфляційні втрати - 31.07.2024, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" 3% річних у розмірі 1 059,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 483,45 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Рогаткіна Михайла Олексійовича підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 115 390,98 грн, 3% річних у розмірі 1 059,33 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 483,45 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Рогаткіна Михайла Олексійовича задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорекер" (04136, м. Київ, вул. Волинська, буд. 10, офіс 296; ідентифікаційний код 39883529) на користь Фізичної особи-підприємця Рогаткіна Михайла Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) борг у розмірі 115 390 (сто п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто) грн 98 коп., 3% річних у розмірі 1 059 (одна тисяча п`ятдесят дев`ять) грн 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 483 (три тисячі чотириста вісімдесят три) грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 2 323 (дві тисячі триста двадцять три) грн 98 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 27.11.2024.

Суддя Р.В. Бойко