Рішення

від 28.11.2024 по справі 910/10756/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/10756/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпром Компані"

про стягнення 587548,74 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпром Компані" про стягнення 587548,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором фінансового лізингу № 10022/05/21-Г від 14.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.09.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600287457542 за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (вул. Виговського Івана, 1/9, м. Київ, 04136).

Втім, вказане поштове відправлення повернулось до суду не врученим, причиною повернення зазначено "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.09.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестпром Компані" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 10022/05/21-Г, відповідно до п. 1.1 загальних умов якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (об`єкт лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі.

Згідно з умовами Договору об`єктом лізингу є автомобіль Citroen Berlingo (бувший у користуванні), рік випуску 2016, вартістю на дату укладення Договору 353975,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.1 Загальних умов Договору передбачено, що всі платежі за користування об`єктом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця не пізніше на дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до графіка внесення лізингових платежів. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем на e-mail лізингоодержувач. Лізингові платежі включають в погашення (компенсацію) вартості об`єкта лізингу, комісію лізингодавця за наданий в лізинг об`єкт лізингу та інші платежі, передбачені договором.

Умовами Договору було погоджено графік лізингових платежів на загальну суму 617926,45 грн, останній з яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестпром Компані" мало здійснити 30.05.2025 (графік в редакції додаткової угоди № 1 від 28.05.2021).

Відповідно до п. 3.4 Загальних умов Договору приймання лізингоодержувачем об`єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу.

31.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестпром Компані" підписано акт (видаткова накладна) прийому-передачі об`єкта лізингу до Договору, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв в лізинг автомобіль Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, вартістю 353975,00 грн. з ПДВ. Вказаним актом підтверджено, що під час прийому об`єкта лізингу та документів лізингоодержувач повністю ознайомився з технічними умовами експлуатації об`єкту лізингу, гарантійними умовами, договорами страхування та іншими актами і регламентами, необхідними для експлуатації об`єкта лізингу.

Позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою на суму 187730,65 грн від 30.03.2023 № УФ-53828.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати лізингових платежів та повернення об`єкту лізингу.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Судом встановлено, що 31.05.2021 між сторонами підписаний акт прийому-передачі об`єкта лізингу до Договору, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв в лізинг автомобіль Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, вартістю 353975,00 грн. з ПДВ.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (частина 3 статті 806 Цивільного кодексу України).

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про фінансовий лізинг" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, який підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу (частина 3 статті 16 Закону).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 та пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства, а лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До матеріалів справи долучено платіжні інструкції в підтвердження часткової оплати відповідачем лізингових платежів: № 434 від 26.05.2021 на суму 87743,75 грн, № 493 від 01.07.2021 на суму 17452,45 грн, № 494 від 01.07.2021 на суму 3170,24 грн, № 509 від 29.07.2021 на суму 3240,33 грн, № 510 від 29.07.2021 на суму 7622,36 грн, № 543 від 10.09.2021 на суму 10862,69 грн, № 556 від 19.10.2021 на суму 1000,00 грн, № 558 від 19.10.2021 на суму 1000,00 грн, № 562 від 28.10.2021 на суму 7402,66 грн, № 563 від 28.10.2021 на суму 3585,19 грн, № 594 від 26.11.2021 на суму 10863,00 грн, № 632 від 13.12.2021 на суму 12128,29 грн, № 717 від 11.01.2022 на суму 632,40 грн, № 724 від 25.01.2022 на суму 1494,27 грн, № 725 від 28.01.2022 на суму 10870,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач сплачував лізингові платежі з простроченням, а з 11 лізингового платежу взагалі припинив оплати.

Станом на 26.08.2024 заборгованість відповідача по лізингових платежах становить 336736,08 грн. Вказані обставини вбачаються з графіку лізингових платежів, здійснених відповідачем часткових оплат та зазначені позивачем у позові.

Відповідач не спростував та не заперечив обставин щодо суми наявного боргу по лізинговим платежам.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпром Компані" по сплаті лізингових платежів з 11 по 40 лізингові періоди, яка складає 336736,08 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпром Компані" у частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням вказаним відповідачем 1 своїх зобов`язань за Договором позивач просив суд стягнути з штраф у розмірі 33591,34 грн., пеню у розмірі 165942,72 грн., 3% річних у розмірі 13621,03 грн., інфляційні у розмірі 37657,57 грн. за період з 14.05.2021 по 26.08.2024.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Пунктом 7.1 Загальних умов Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору лізингодавець має право стягнути шляхом направлення відповідної вимоги/рахунку (в тому числі, на електронну адресу лізингоодержувач) наступні штрафні санкції, зокрема: за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.1.1); у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших за договором понад 30 календарних днів, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 Загальних умов, лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Суд перевірив розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а пеню у розмірі 165942,72 грн та штраф у розмірі 33591,34 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних, суд вважає його правомірним та обгрунтованим, а суму 3% річних у розмірі 13621,03 грн та втрат від інфляції у розмірі 37657,57 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву чи докази в стростування позовних вимог, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та про задоволення їх у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпром Компані" (04136, м. Київ, вул. Виговського Івана, 1/9; ідентифікаційний код 41000431) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код 41110750) заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 336736 (триста тридцять шість тисяч сімсот тридцять шість) грн 08 коп., штраф у розмірі 33591 (тридцять три тисячі п`ятсот дев`яносто одну) грн 34 коп., пеню у розмірі 165942 (сто шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок дві) грн 72 коп., 3% річних у розмірі 13621 (тринадцять тисяч шістсот двадцять одну) грн 03 коп., втрати від інфляції у розмірі 37657 (тридцять сім тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 57 коп. судовий збір у розмірі 8813 (вісім тисяч вісімсот тринадцять) грн 23 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко