Ухвала

від 27.11.2024 по справі 910/13197/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.11.2024Справа № 910/13197/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 4 162 283,34 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Видиш А.В.

За участі представників сторін:

від позивача: Мінченко Я.В. за довіреністю від 08.10.2024 року № 08-10/7/24;

відповідача: Іванченко Ю.О. за довіреністю від 17.09.2024 року № 4950.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Залізниця) про стягнення 4 162 283,34 грн. основного боргу за договором поставки від 02.12.2022 року № ЦУП-0310092122.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов вищенаведеного договору в частині оплати поставленого позивачем товару.

Крім того, у позовній заяві Товариство вказало, що попередній (орієнтовний) розмір понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі складає 50 300,00 грн.

Ухвалою від 30.10.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/13197/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27.11.2024 року.

12.11.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 06.11.2024 року № ЦУП-08/4542 на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення пред`явлених Товариством вимог та просив суд закрити провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з оплатою Залізницею на користь позивача спірної у даній справі суми заборгованості згідно з платіжною інструкцією від 31.10.2024 року № 803333 (#1737428867701) на суму 4 162 283,34 грн.

13.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 13.11.2024 року про розподіл судових витрат, в якій позивач просив суд повернути йому з Державного бюджету України суму сплаченого при зверненні до суду з цим позовом судового збору, а також стягнути з відповідача на користь Товариства понесені останнім витрати та оплату професійної правничої допомоги в цій справі у розмірі 50 000,00 грн.

21.11.2024 року та 26.11.2024 року (повторно) до суду надійшло клопотання відповідача від 21.11.2024 року № ЦУП-08/4756, в якому останній просив суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі до мінімальної межі.

Розглянувши викладене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про закриття провадження у справі, а також заслухавши думку представників сторін, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами в цій справі є стягнення із Залізниці заборгованості у розмірі 4 162 283,34 грн., що виникла на підставі договору поставки від 02.12.2022 року № ЦУП-0310092122.

Судом встановлено, що позовна заява Товариства в даній справі була сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована у господарському суді міста Києва 25.10.2024 року.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі № 910/13197/24 відповідач погасив суму спірної у цій справі заборгованості у загальному розмірі 4 162 283,34 грн., що підтверджується копією відповідної платіжної інструкції від 31.10.2024 року № 803333 (#1737428867701). Наведені обставини були фактично визнані обома сторонами у заявах від 06.11.2024 року та від 13.11.2024 року.

Таким чином, оскільки погашення відповідачем спірної заборгованості було здійснене після відкриття провадження у справі в добровільному порядку, а також враховуючи, що між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору в цій справі, у зв`язку з чим вважає за необхідне провадження у ній закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Положеннями частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення Товариству з Державного бюджету України судового збору в розмірі 49 947,40 грн., сплаченого на підставі платіжної інструкції від 25.10.2024 року № 2427 на суму 49 947,40 грн.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

У позовній заяві Товариство зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі становить 50 300,00 грн.

У заяві від 13.11.2024 року Товариство просило суд стягнути з відповідача на його користь, зокрема, 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на приписи частини 9 статті 129 та частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За змістом частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до частини 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

За умовами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк позивачем було подано, зокрема, копію укладеного між ним (клієнт) та Адвокатським бюро "МІНЧЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" (Бюро) договору про надання правової допомоги від 17.11.2021 року № 17-11/3/21 (далі - Договір), предметом якого є надання Бюро усіма законним методами та способами правових послуг клієнту у всіх питаннях з приводу здійснення клієнтом його діяльності, у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

За умовами пункту 1.3 Договору склад, обсяг та вартість надання правової допомоги визначаються на підставі Замовлення та/або протоколу договірної ціни на надання правової допомоги, що є невід`ємною частиною Договору.

Умовами пункту 5.1 Договору встановлено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро, визначається за домовленістю сторін та зазначається у відповідних додатках до цього Договору, виходячи зі складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання що вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта.

У Замовленні від 12.09.2024 року № 12-09/7/24 (Додаток № 12-09/7/24 до договору № 17-11/3/23 від 17.11.2021 року) позивач та Бюро погодили, що правовою (правничою) допомогою є судовий захист інтересів клієнта у справі за позовом Товариства до Залізниці в особі Регіональної філії "Центр управління промисловістю" Залізниці про стягнення заборгованості за договором поставки від 02.12.2022 року № ЦУП-0310092122.

У пункті 2 цього Замовленні сторони Договору погодили, що фіксований розмір гонорару (винагороди) за надання правових (правничих) послуг визначено сторонами з урахуванням статті 126 Господарського процесуального кодексу України, складності питань, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу (строку) виконання, складає 50 300,00 грн., які включають в себе, але не обмежуються: вивчення та аналіз наданих клієнтом документів, пошук актуальної судової практики; надання юридичної консультації; підготовка та складання позовної заяви; формування доказів, оформлення і надсилання позовної заяви; підготовка відповіді на відзив, відповіді на апеляційну та касаційну скаргу - за потреби; підготовка та складання усіх необхідних клопотань, заяв, пояснень та інших процесуальних документів, які необхідні для захисту прав та законних інтересів клієнта, в судах усіх інстанцій; участь у судових засіданнях - за потреби.

До матеріалів справи позивачем також долучено копію акту надання послуг від 01.11.2024 року № 168 про надання Бюро послуг на підставі Замовлення від 12.09.2024 року № 12-09/7/24 на суму 50 000,00 грн., платіжної інструкції від 01.11.2024 року № 2441 на оплату Товариством на користь Бюро грошових коштів у сумі 50 000,00 грн., а також копію виданої позивачем на ім`я адвоката Мінченка Ярослава Васильовича довіреності від 08.10.2024 року № 08-10/7/24.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як було зазначено вище, 21.11.2024 року та 26.11.2024 року (повторно) до суду надійшло клопотання відповідача від 21.11.2024 року № ЦУП-08/4756, в якому останній просив суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі до мінімальної межі. У наведеному клопотанні відповідач вказував, зокрема, на те, що надане Товариством суду Замовлення № 12-09/7/24 підписане між позивачем з Бюро в особі керуючого - Мінченка Ярослава Васильовича, є додатком № 12-09/7/24 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 17-11/3/23 від 17.11.2021 (а не до договору про надання правової допомоги від 17.11.2021 № 17-11/3-21).

Відповідач також вказав, що визначений у Замовленні № 12-09/7/24 гонорар розрахований на надання/отримання всього комплексу визначених правничих послуг, оскільки вартість/винагорода кожної з визначених послуг не розрахована та не наведена. Натомість, Бюро фактично надало Товариству значно меншу частину передбачених Договором та Замовленням № 12-09/7/24 правничих послуг.

Крім того, Договором та Замовленням № 12-09/7/24 не визначено, ким саме з адвокатів/фахівців надаватимуться послуги Товариству. У той же час, інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Мінченко Ярослав Васильович на підставі та довіреності Товариства від 08.10.2024 року № 08-10/7/24. Отже, позивач уповноважив представляти його інтереси в суді саме адвоката Мінченка Я.В., а не Бюро. Фахівець чи інша особа, уповноважена представляти інтереси клієнта за Договором та Замовленням № 12-09/7/24 Бюро не визначена, ордер чи інший документ, що підтверджує її повноваження, не надано.

Оскільки Товариством не надано достатніх доказів щодо понесених ним витрат на правничу допомогу, пов`язаних з вирішенням даної справи, відповідач вказував на те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також не відповідає об`єктивним обставинам цієї справи.

Так, судом враховано вищевказані посилання, а також взято до уваги те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.

Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності та пропорційності у контексті спірних правовідносин, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону Україна "Про судовий збір" суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/13197/24 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" (76019, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Промислова, будинок 2-Б, кабінет 26-Б; код ЄДРПОУ 42513220) з Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 49 947 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. 40 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції від 25.10.2024 року № 2427 на суму 49 947,40 грн.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (02099, місто Київ, вулиця Санаторна, будинок 12/1; код ЄДРПОУ ВП 40081389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" (76019, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Промислова, будинок 2-Б, кабінет 26-Б; код ЄДРПОУ 42513220) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

4. Видати наказ.

5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (27.11.2024 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.11.2024 року.

Суддя В.С. Ломака