Рішення

від 28.11.2024 по справі 910/9902/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/9902/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івабор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранова Україна"

про стягнення 257000,00 грн

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івабор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранова Україна" про стягнення 257000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання транспортних послуг №2202-1 від 22.02.2024 р.

Ухвалою суду від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.08.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 19.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

13.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи, що акти були підписані сторонами без застереження, докази простою відсутні.

24.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що штраф за простій ним розрахований вірно.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Івабор" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранова Україна" (замовник) укладено договір № 2202-1 про надання транспортних послуг відповідно до п. 1.1 якого замовник заявляє, а перевізник надає послуги з внутрішнього перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме сільгосппродукція насипом.

Згідно п.1.3., 1.3.1 договору перевезення здійснюється на підставі заявки на перевезення від Замовника узгодженого з Перевізником. В заявці зазначається місце навантаження, місце розвантаження, дата та час навантаження. У разі виникнення будь-яких змін щодо термінів та строків виконання замовлення, замовник повідомляє перевізника не пізніше ніж за 8 годин до подачі авто на навантаження.

Відповідно до п.1.4. договору підтвердженою вважається заявка, підписана Сторонами і скріплена їх печатками (штампами). Підтверджена заявка (далі-Заявка) обов`язкова для виконання Сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору.

Замовник зобов`язується надати Перевізнику заявки не пізніше ніж за 1 (один) день до дати завантаження. У заявці зазначаються: точна адреса завантаження/розвантаження, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача, строк доставки, відомості, про вантаж, включаючи вагу нетто, вартість послуг, додаткові умови (п.2.1.1. Договору)

Пунктом 2.1.6. договору сторони погодили, що Замовник зобов`язаний організувати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше ніж за: при перевезенні по території України - 24 години (12 годин на завантаження і оформлення документів, 12 годин на розвантаження і оформлення документів). Вищенаведені строки вважаються нормативним простоєм і є складовою транспортного процесу.

Згідно п. 8.7 договору він вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо жодна зі сторін за 1 місяць до закінчення строку дії договору, письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, дія договору автоматично продовжується на наступні 12 місяців без складення додаткової угоди до договору.

На виконання умов Договору Сторонами було погоджено наступні Заявки:

- № 2 від 07.03.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Бузівка, Черкаська обл. - м. Чорноморськ, терміни постачання : з 07.03.2024 по 09.03.2024, вартість організації перевезення вантажу - 85500,00 грн (з ПДВ).

- № 3 від 07.03.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Кувечичі, Чернігівська обл. - м. Чорноморськ, терміни постачання : з 07.03.2024 по 09.03.2024, вартість організації перевезення вантажу - 120000,00 грн (з ПДВ).

- № 4 від 11.03.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Березняки, Черкаська обл. - м. Чорноморськ, терміни постачання : з 11.03.2024 по 21.03.2024, вартість організації перевезення вантажу - 600000,00 грн (з ПДВ).

- № 5 від 19.03.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Михайло-Коцюбинське, Чернігівська обл. - м. Чорноморськ, терміни постачання: з 19.03.2024 по 25.03.2024, вартість організації перевезення вантажу - 275900,00 грн (з ПДВ).

- № 6 від 20.03.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Кудашівка (Андріївка) - м. Ізмаїл, терміни постачання: з 30.03.2024 по 01.04.2024, вартість організації перевезення вантажу - 262500,00 грн (з ПДВ).

- № 7 від 16.03.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: м. Ічня, Чернігівська обл. - м. Прилуки, терміни постачання : з 16.03.2024 по 18.03.2024, вартість організації перевезення вантажу - 106400,00 грн (з ПДВ).

- № 8 від 18.03.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Мала Дівиця, Чернігівська обл - м. Прилуки, терміни постачання : з 18.03.2024 по 20.04.2024, вартість організації перевезення вантажу - 570000,00 грн (з ПДВ).

- № 9 від 21.03.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Острожани, Черкаська обл. - м. Чорноморськ, терміни постачання : з 21.03.2024 по 03.04.2024, вартість організації перевезення вантажу - 2880000,00 грн (з ПДВ).

- № 10 від 24.03.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Бузівка, Черкаська обл. - м. Чорноморськ, терміни постачання: з 24.03.2024 по 03.04.2024, вартість організації перевезення вантажу - 315000,00 грн (з ПДВ).

- № 11 від 26.03.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Данівка, Чернігівська обл.- м. Прилуки, терміни постачання: з 26.03.2024 по 27.03.2024, вартість організації перевезення вантажу - 108000,00 грн (з ПДВ).

- № 12 від 02.04.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Данівка, Чернігівська обл.- м. Чорноморськ терміни постачання: з 02.04.2024 по 04.04.2024, вартість організації перевезення вантажу - 33750,00 грн (з ПДВ).

- № 12 від 03.04.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Мала Дівиця, Чернігівська обл - м. Чорноморськ терміни постачання: з 03.04.2024 по 04.04.2024, вартість організації перевезення вантажу - 73950,00 грн (з ПДВ).

- № 14 від 04.04.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Марківці, Вінницька обл - м. Чорноморськ, терміни постачання: з 04.04.2024 по 06.04.2024, вартість організації перевезення вантажу - 92400,00 грн (з ПДВ).

- № 15 від 15.04.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: с. Комарівка, Чернігівська обл.- м. Чорноморськ, терміни постачання: з 15.04.2024 по 17.04.2024, вартість організації перевезення вантажу - 111650,00 грн (з ПДВ).

- № 16 від 18.04.2024 до Договору, відповідно до якої ТОВ "ІВАБОР" зобов`язалося організувати перевезення вантажу (пшениця, кукурудза) за маршрутом: м. Прилуки, Чернігівська обл.- м. Чорноморськ , терміни постачання: з 18.04.2024 по 19.04.2024, вартість організації перевезення вантажу - 235500,00 грн (з ПДВ).

Як зазначає позивач, послуги з перевезення були ним надані в повному обсязі та прийняті без претензій. Проте, відповідачем було допущено понаднормативний простій транспортних засобів, в зв`язку з несвоєчасним розвантаженням, в зв`язку з чим у позивача виникло право на нарахування штрафу.

Позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату штрафу від 24.05.2024 № 01-24.

Відповідач надав відповідь на претензію № 19.06/24 від 19.06.2024, в якій зазначив про відхилення претензії, як необґрунтованої.

Оскільки, відповідачем не сплачено суму штрафу, позивач просить стягнути 257000,00 грн в судовому порядку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п. 11.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (далі Правила № 363)основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Відповідно до п. 8.3 Правил № 363 при перевезеннях вантажів контроль за своєчасним прибуттям транспорту протягом дня, регулювання його розстановки, подачі під завантаження, використання транспорту, що звільнився, у зворотному напрямку, облік завантаження, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконується Перевізником або Замовником залежно від прийнятої ними схеми перевезень.

Згідно п. 8.25, 8.26, 11.7 Правил № 363 час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред`явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов`язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25, 8.26 глави 8 цих Правил.

Згідно типової форми ТТН, затвердженої Правилами № 363 наявний розділ вантажно-розвантажувальні операції, в якому зазначає час початку та закінчення завантаження та час початку та закінчення розвантаження транспортного засобу (прибуття, вибуття, простій), з проставленням підписів відповідальних осіб.

Позивачем до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні в підтвердження здійснення перевезень за вище зазначеними заявками.

Відповідно до п. 15.1-15.6 Правил № 363 у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини(пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

З вище зазначених норм вбачається, що в товарно-транспортній накладній може бути зазначено період простою транспортного засобу при здійсненні вантажно-розвантажувальних операції.

Крім того, період простою згідно розділу 15 Правил № 363, встановлюється відповідним актом.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф за понаднормативний простій автомобіля у сумі 257000,00 грн

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.5.4. договору у разі перевищення строку, вказаного у п.2.1.6. Договору, Замовник сплачує штраф за понаднормативний простій автомобіля у розмірі, що становить: - 1000 грн. за кожну добу простою, включаючи вихідні та святкові дні.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що акти надання послуг підписані без зауважень, що підтверджує відсутність претензій, а тому відсутні підстави для нарахування штрафу, оскільки, вказані акти підтверджують відсутність претензій з боку замовника (відповідача) щодо наданих позивачем послуг і не стосуються претензій, які є у перевізника (позивача).

Проте, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем не підтверджено наявність простою при розвантаженні транспортних засобів.

Суд відзначає, що дати підписання актів надання послуг не підтверджують дат закінчення розвантажувальних робіт замовником, вони підтверджують дату прийняття замовником послуг від перевізника, а отже не є доказом прострочення з боку відповідача.

Натомість, у всіх долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних у графах, які стосуються вантажно-розвантажувальних робіт, відсутні відмітки про наявність простою, як і відсутні відмітки дати початку та закінчення розвантаження транспортних засобів.

Також позивачем не долучено до матеріалів справи актів, передбачених розділом 15 Правил № 363, які б могли підтвердити терміни понаднормативного простою.

Отже, жодних доказів, що підтверджують наявність понаднормативного простою при розвантажені транспортних засобів, позивачем не надано. Здійснений ним розрахунок сам по собі не може бути доказом наявності простою, оскільки, дані, вказані в розрахунку, не підтверджені жодними доказами.

З огляду на все вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в позові, в повному обсязі.

Суд не спростовує права позивача на стягнення штрафу через понаднормативний простій автомобіля, проте для його нарахування і стягнення мають бути подані відповідні докази в підтвердження обставин наявності простою та його тривалості. Крім того, про необхідність доведення обставин простою доказами зазначено відповідачем у відзив, однак, позивач у відповіді на відзив зазначив про можливість стягнення на підставі поданого позивачем розрахунку. Проте, як уже було зазначено судом, розрахунок не є доказом.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на встановлені обставини, суд вбачає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Івабор" (37000, Полтавська область, Лубенський район, м. Пирятин, вул. Січових Стрільців, будинок 50, квартира 4. Ідентифікаційний код 45190489) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранова Україна" (01001, м Київ, площа Спортивна, будинок 1-А, поверх 27, ідентифікаційний код 44868696) про стягнення 257000,00 грн штрафу - відмовити повністю.

.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко