ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 рокуСправа № 912/2401/23(912/2458/24)
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 912/2401/23(912/2458/24)
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; адреса проживання та реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Воркнест", пр. Гагаріна, 174, корп.4, кв. 1, м. Харків, 61124
про стягнення 182 163,70 грн
в межах справи № 912/2401/23
про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ), ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; адреса проживання та реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2
Представники сторін в засіданні суду участі не взяли.
Постановою від 07.08.2024 суд визнав банкрутом ОСОБА_1 ; введено процедуру погашення боргів ОСОБА_1 ; призначено керуючим реалізацією майна банкрута арбітражного керуючого Боднарчука С.Я.
09.08.2024 (номер публікації: 73810, дата публікації на сайті ВГСУ: 09.08.2024 10:23) на вебсайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднене повідомлення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.
30.09.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воркнест" (далі - ТОВ "Воркнест" відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати у розмірі 182 163,00 грн з відрахуванням з цієї суми, передбачених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що після звільнення відповідачем не був проведений остаточний розрахунок за 2022-2023 роки.
Ухвалою від 02.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачеві строк - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
В межах строку, визначеного судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що 03.10.2024 суду подані відповідні докази.
Ухвалою від 04.10.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду в межах справи № 912/2401/23про неплатоспроможність боржника; постановлено справу № 912/2401/23(912/2458/24) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; призначив судове засідання та встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.
22.10.2024 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті. Представники сторін в засідання суду 22.10.2024 не з`явились.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи, станом на дату проведення судового засідання 22.10.2024, відомостей щодо належного повідомлення відповідача про наявність відкритого провадження у справі № 912/2401/23(912/2458/24), суд ухвалою від 22.10.2024 розгляд справи № 912/2401/23(912/2458/24) в судовому засіданні відклав на 28.11.2024.
28.11.2024 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті.
Представники сторін в засідання суду 28.11.2024 не з`явились.
Відповідач відзиву на позов не подав, будь-які заяви чи клопотання до суду не надходили.
Суд зазначає що, ухвали суду у даній справі повернуто органом поштового зв`язку з відміткою: "Адресат відсутній", що в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вважається врученням зазначених ухвал.
Так, суд надсилав ухвали суду на адресу ТОВ "Воркнест", яка зазначена у позові та за явою відповідача зареєстровано в ЄДР (а.с. 34-35).
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За правилами п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За вказаних обставин та враховуючи гранично визначені строки розгляду справи, суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 28.11.2024 за відсутності представників позивача та відповідача та за наявними у справі матеріалами.
Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Воркнест" має статус юридичної особи (код ЄДРПОУ 41874267).
Позивач, ОСОБА_1 у період з 2018 по 30.12.2023 перебував в трудових відносинах з ТОВ "Воркнест"; призначений на посаду директора ТОВ "Воркнест" згідно наказу № 1 від 01.02.2018, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно наказу № 21 від 30.12.2023 позивача звільнено з роботи за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується Додатком 5 (Д5) "Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби" до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум у триманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (а.с. 13).
Згідно довідок про доходи за період січень - грудень 2022 заборгованість по заробітній платі за 2022 рік становить 69 362,02 грн (а.с. 6); за період січень - вересень 2023 заборгованість по заробітній платі за 2023 рік становить 57 960,00 грн (а.с. 7).
Як зазначив позивач, звільнено його з посади було 30.12.2023, отже крім зазначеної в довідці про доходи заборгованості, станом на 20.10.2023 існує ще заборгованість за період жовтень-грудень 2023 в сумі 19 320,00 грн.
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-7), за період січень - грудень 2022 позивачеві була виплачена заробітна плата в сумі 7 917,98 грн, за 2023 рік жодних виплат здійснено не було (а.с. 14-15).
Також, в підтвердження наявності заявленої заборгованості по заробітній платі позивачем надана відомість з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків станом на 17.09.2024 (а.с. 8-10).
Позивач зазначає, що під час роботи в ТОВ "Воркнест" йому нараховувалась, але не виплачена заробітна плата в повному обсязі, у зв`язку з чим на дату звільнення існує заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 182 163,70 грн (з урахуванням передбачених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів) за 2022-2023 роки.
З наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, трудовими та стосуються стягнення нарахованої, однак не виплаченої заробітної плати. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної сплати зарплати порушеними.
Оскільки ТОВ "Воркнест" не здійснено виплату заробітної плати, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості з заробітної плати, яка виникла за 2022-2023 роки.
Норми права, застосовані судом та мотивована оцінка доводів учасників справи і поданих доказів.
Частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною третьою статті 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпПУкраїни.
Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.
До структури заробітної плати в силу ст. 2 Закону України "Про оплату праці" включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.
Так, згідно статті 3 КзПП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).
Згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.
Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.
Відповідно до частини третьої статті 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
За правилами Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13).
Згідно з частиною 1 ст. 86 вказаного Кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріалами справи підтверджено, що в день звільнення (30.12.2023) ОСОБА_1 заробітна плата не була виплачена. Долученими до позовної заяви доказами підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно працював, як найманий працівник в ТОВ "Воркнест" та йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату за 2023 рік, а відтак відповідач зобов`язаний виплатити працівникові його заробітну плату.
Як вже зазначено вище, довідками про доходи за період січень - грудень 2022 підтверджено виплату заробітної плати в сумі 7 917,98 грн та наявність заборгованості по заробітній платі за 2022 рік у розмірі 69 362,02 грн та по заробітній платі за 2023 рік у розмірі 57 690,00 грн
Вказане підтверджується також індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-7), за період січень -грудень 2022 та січень - грудень 2023 та відомістю з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків станом на 17.09.2024..
До того ж, оскільки відповідача звільнено 30.12.2023 існує заборгованість за період жовтень-грудень 2023 в сумі 19 320,00 грн.
Згідно розрахунку позивача:
- за 2022 рік нараховано заробітну плату в сумі 96 000,00 грн (8 000,00 грн (фактична заробітна плата за місяць роботи х 12 місяців) та сплачено 9 836,30 грн за січень 2022 та лютий 2022;
- за 2023 рік нараховано заробітну плату в сумі 96 000,00 грн (8 000,00 грн (фактична заробітна плата за місяць роботи х 12 місяців) та не здійснено жодної виплати за 2023 рік.
Отже, заборгованість відповідача по заробітній платі за 2022-2023 роки становить 182 163,70 грн (96 000,00 грн + 96 000,00 грн - 9 836,30 грн).
Судом було досліджено розрахунок позивача розміру нарахованої та невиплаченої заробітної платати (а.с. 2-3) та визнано його вірним та обґрунтованим.
Станом на час прийняття рішення судом у справі, доказів на підтвердження виконання відповідачем перед позивачем обов`язку щодо виплати заробітної плати за 2022-2023 роки у розмірі 182 163,70 грн надано не було.
Відповідачем вказаний розрахунок, а також доводи позивача не спростовано.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом із тим, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", визначено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №813/851/16, КЦС ВС від 25.01.2023 №191/1052/18.
Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача підлягає заборгованість із заробітної плати в сумі 182 163,70 грн, яка з відрахуванням з цієї суми, передбачених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів становить 146 642,02 грн.
Судові витрати.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір у сумі 3 028,00 грн слід віднести на відповідача, стягнувши його в дохід державного бюджету України.
Разом з цим, суд враховує, що при визначені розміру судового збору суд застосовує коефіцієнт 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Інших судових витрат сторонами не заявлялось.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 247-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воркнест" (пр. Гагаріна, 174, корп.4, кв. 1, м. Харків, 61124, ідентифікаційний код 41874267) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; адреса проживання та реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 ) 146 642,02 грн заборгованості зі сплати заробітної плати.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воркнест" (пр. Гагаріна, 174, корп.4, кв. 1, м. Харків, 61124, ідентифікаційний код 41874267) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 2 422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином завірені копії рішення направити ОСОБА_1 до електронного кабінету з використанням ЄСІТС та Товариству з обмеженою відповідальністю "Воркнест" за адресою: АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 28.11.2024.
Суддя В.В.Тимошевська
Суд | Господарський суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2024 |
Оприлюднено | 02.12.2024 |
Номер документу | 123378765 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: неплатоспроможність фізичної особи |
Господарське
Господарський суд Кіровоградської області
Тимошевська В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні