Рішення

від 20.11.2024 по справі 914/2163/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 Справа № 914/2163/24

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ

до відповідача: Відділу освіти та гуманітарної політики Падкамінської селищної ради, смт.Підкамінь Золочівського району Львівської області.

про: стягнення 301703,03 грн основного боргу, 3026,39 грн інфляційних втрат 25743,68 грн пені та 2621,36 грн 3% річних за договором про постачання природного газу №12-4446/23-БО-Т від 05.10.2023

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2024, справу №914/2163/24 призначено для розгляду судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

10.09.2024 копію ухвали від 09.09.2024 доставлено до електронного кабінету відповідача.

Станом на 20.11.2024 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

05.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (надалі постачальник, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг») та Відділу освіти та гуманітарної політики Падкамінської селищної ради (надалі - споживач) укладено договір № 12-4446/23-БО-Т постачання природного газу, відповідно до п.1.1 позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу замовлений обсяг природного газу в період з жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року в кількості 30,0тис.куб.м.

Згідно з п.3.1 договору, постачальник передає споживачу в загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

Згідно з п. 4.1 укладеного сторонами правочину ціна природного газу за 1000 куб. м газу з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16553,89 грн.

За приписами підп. 3.5.2 п. 3.5 договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником позивача.

Відповідно до підп. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 договору, відповідач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1 договору, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.

На виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору, на електронну пошту відповідача, зазначену у договорі, позивачем направлено примірник акту приймання-передачі за листопад 2023 року на суму 566565,23 грн, підписаний уповноваженим представником позивача та скріплений печаткою підприємства.

Як зазначено в позові, вказаний акт приймання-передачі природного газу, підписаний зі своєї сторони, відповідач не повернув позивачу. Також позивач звернув увагу, що вмотивованої відповіді-відмови від підписання акту в письмовій формі, в порядку п.п. 3.5.3 та 3.5.4 договору, позивач не отримав.

На підтвердження факту поставки природного газу, до позову долучено відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача, згідно з якими в листопаді 2023 року відповідачем спожито природний газ з ресурсу позивача в обсязі 34225,51 куб. м. Такий же обсяг зазначений позивачем в акті приймання передачі природного газу за листопад 2023 року, який не підписаний відповідачем.

Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до інформації з АТ «Державний ощадний банк України» відповідачем частково оплатив вартість отриманого природного газу в листопаді 2023 року в сумі 264862,20 грн (платіжний документ №810 від 26.12.2023, в призначенні якого наявне посилання на спірний договір).

Спір виник внаслідок того, що відповідач повністю не сплатив вартість отриманого природнього газу за листопад 2023 року. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 301703,03грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував 2621,36 грн 3% річних за період з 16.01.2024 до 30.04.2024 та 3026,39 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2024 до 30.04.2024, а також в порядку п. 7.2 договору 25743,68грн пені за період з 16.01.2024 до 30.04.2024.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 12-4446/23-БО-Т постачання природного газу від 05.10.2023, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.4 договору (підп.1), постачальник зобов`язався виконувати умови договору, а споживач, згідно з п. 6.2 договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (підп.4).

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Позивач свої зобов`язання за спірним договором щодо передачі товару у листопаді 2023 року виконав повністю, що підтверджено копією акту приймання-передачі від 11.12.2023, долученим до матеріалів справи.

Як встановлено судом вказаний акт зі сторони відповідача не підписаний.

Водночас, відповідач про дійсність отримання природного газу та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку сплати за поставлений товар є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 301703,03грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2621,36 грн 3% річних за період з 16.01.2024 до 30.04.2024 та 3026,39 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2024 до 30.04.2024 слід задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення 25743,68грн пені за період з 16.01.2024 до 30.04.2024 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені, відповідно до положень 7.2 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 25743,68грн пені за період з 16.01.2024 до 30.04.2024 слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Відділу освіти та гуманітарної політики Падкамінської селищної ради (80670, Львівська область, Золочівський район, смт. Підкамінь, вулиця Незалежності, 62, ідентифікаційний код 44060095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, Київська область, місто Київ, вулиця Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 42399676) 301703,03грн основного боргу, 2621,36 грн 3% річних, 3026,39 грн інфляційних втрат, 25743,68грн пені та 3997,13грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 27.11.2024.

Суддя Уляна ДІЛАЙ