Рішення

від 15.11.2024 по справі 915/769/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року Справа № 915/769/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Могила А.С.

за участі представників учасників справи:

прокурор Григорян Е.Р.

від позивача (представник позивача) в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

від 3-ї особи (представник 3-ї особи) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Баштанської окружної прокуратури, провулок Пожежний, 3, м.Баштанка, Миколаївська область, 56101

електронна пошта: bashtan@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївська обласна військова адміністрація), вул.Адміральська, 22, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54001

електронна пошта: cancelar@mk.gov.ua

до відповідача: Привільненської сільської ради, вул.Перемоги, буд.259, с.Привільне, Баштанський р-н, Миколаївська область, 56130

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, вул.Руставелі Шота, б.9А, м.Київ, 01601

електронна пошта: info@e-forest.gov.ua

про: витребування земельної ділянки

Керівник Баштанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївська обласна військова адміністрація) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №52/2-4012ВИХ-24 від 26.06.2024 (вх.№7646/24 від 27.06.2024) в якій просить суд витребувати на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Привільненської сільської ради земельну ділянку площею 36,084 га з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643, яка розташована на території Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку вчинено 02.04.2021 запис №41360823.

В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі наказу Головного управління Держеокадастру у Миколаївській області від 11.12.2020 №44-ОТГ та рішення сесії 21.12.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Привільненською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643, про що вчинено запис №41360823. Водночас, згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект від 04.03.2024 №03-264 та витягу з картографічної бази даних, земельна ділянка повністю накладається на землі державного лісового фонду Привільнянського лісництва ДП Баштанський лісгосп (квартал 52 та 53). Вказує, що спірна земельна ділянка на час її реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, повністю належить до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства. Наказ ГУ ДГК в області від 11.12.2020 №44-ОТГ видано з порушеннями вимог земельного та лісового законодавства. Зазначає, що фактично на підставі наказу ГУ ДГК в області від 11.12.2020 №44-ОТГ та рішення Привільненської сільської ради від 21.12.2020 №12 із державної власності вибула спірна земельна ділянка, яка належить до земель лісового фонду та передано її у комунальну власність. Вказує, що враховуючи обставини справи та характер спірних правовідносин, ефективним способом захисту інтересів держави у даному випадку є витребування земельної ділянки з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 у теперішнього володільця Привільненської сільської ради.

Ухвалою суду від 02.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.07.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 25.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.09.2024.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№8977/24 від 25.07.2024) в якому зазначає, що Привільненьска сільська рада не перешкоджає державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 шляхом визнання незаконними і скасування наказів та повернення вказаної земельної ділянки державі (арк.100-113).

Також, відповідач через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№10582/24 від 04.09.2024) в якому просить суд відкласти розгляд справи, оскільки 11.09.2024 відбудеться засідання комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, на якій буде розглянуто проект рішення про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (арк.114-116).

Миколаївська обласна державна адміністрація через систему «Електронний суд» надала додаткові пояснення у справі (вх.№10632/24 від 05.09.2024) в яких зазначає, що підтримує позов керівника Баштанської окружної прокуратури у повному обсязі та просить суд його задовольнити (арк..117-126).

Також, Миколаївська обласна державна адміністрація через систему «Електронний суд» надала заяву (вх.№10629/24 від 05.09.2024) (арк.127-129) в якій просить суд розглянути справу за відсутності представника Миколаївської обласної державної адміністрації за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 05.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання відповідача задоволено та відкладено підготовче засідання на 24.09.2024.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№11125/24 від 18.09.2024) (акр.138-140) в якому зазначає, що 12.09.2024 року відбулось засідання постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, на якій було розглянуто та погоджено на розгляд сесії, проект рішення про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та її використання за призначенням. Відповідно до Розпорядження сільського голови Привільненської сільської ради від 13.09.2024 року № 71-р «Про скликання позачергової ХХХІІІ позачергової сесії» було оголошено дату проведення ХХХІІІ позачергової сесії « 27» вересня 2024 року, у зв`язку з цим просить відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання відповідача задоволено та відкладено підготовче засідання на 01.10.2024.

Ухвалою суду від 01.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2024.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№11727/24 від 01.10.2024) (акр.156-158) в якій просить суд залучити до матеріалів справи рішення №11 від 01.10.2024 року ХХХІІІ позачергової сесії про витребування земельної ділянки.

Ухвалою суду від 05.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, за клопотанням прокурора судове засідання відкладено на 15.11.2024.

Миколаївська обласна державна адміністрація через систему «Електронний суд» надала додаткові пояснення у справі (вх.№13969/24 від 12.11.2024) (арк..167-171) в яких зазначає, що відповідно до даних автоматизованої системи електронного документообігу та автоматизації діловодних процесів «Megapolis.DocNet» до Миколаївської обласної військової адміністрації (Миколаївської обласної державної адміністрації) від Привільненської сільської ради за період вересень-листопад 2024 року не надходило жодних рішень та звернень з пропозицією повернути державі за актом приймання-передачі незаконно передану у комунальну власність із зміною її цільового призначення спірну земельну ділянку, площею 36,084 га з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643, яка розташована на території Баштанського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку вчинено 02.04.2021 запис №41360823.

Прокурор через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№14231/24 від 15.11.2024) в якій зазначає, що з метою перевірки обставин передачі земельної ділянки державі зроблено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 403834827. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.11.2024 право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 зареєстровано за Привільненською сільською радою. Відомості про передачу спірної земельної ділянки Миколаївській обласній державній адміністрації та підписання відповідного акту прийому-передачі на даний час відсутні. Вказує, що в матеріалах справи наявні пояснення Миколаївської обласної державної адміністрації, відповідно до яких позивач вважає рішення Привільненської сільської ради від 01.10.2024 № 11 таким, що не відповідає вимогам ст. 117 Земельного кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні 15.11.2024 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача, відповідача та 3-ї особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 15.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, яка міститься у листі №10-14-0.2-2430/2-24 від 23.05.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 площею 36,084 га сформована на підставі Технічної документації щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Привільнянської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населеного пункту) 2013 рік, розроблена ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (зв.б. арк.67).

Як вбачається з матеріалів справи, щодо земельної ділянки кадастровий номер 4820685300:05:000:0643 відкрито поземельну книгу 30.10.2013 в якій містяться координати поворотних точок меж земельної ділянки, експлікація земельних угідь (де вказана площа земельної ділянки 36,0840 га), кадастровий план земельної ділянки (арк.24-40).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11.12.2020 за №44-ОТГ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність», передано територіальній громаді, в особі Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 9881,7031 га, які розташовані в межах території Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, згідно з актом приймання-передачі (арк.13).

Відповідно до наказу №44-ОТГ від 11.12.2020, Додатку до наказу «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області», акту приймання-передачі від 11.12.2020, у комунальну власність передано земельну ділянку площею 36,0840 га (кадастровий номер 4820685300:05:000:0643, порядковий номер 256) (арк.13-21).

Рішенням №12 від 21.12.2020 Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, прийнято в комунальну власність Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 9881,7031 га, які розташовані в межах території Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (арк.22).

На підставі наказу від 11.12.2020 №44-ОТГ, акту приймання-передачі від 11.12.2020, рішення №12 від 21.12.2020 Привільненської сільської ради, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2021 за Привільненською сільською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643, про що вчинено запис №41360823 (а.с.23).

Водночас прокурор зазначає, що згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект, яка міститься в листі №03-264 від 04.03.2024, та доданого до нього витягу з картографічної бази даних ДП «Баштанський лісгосп» Привільнянського лісництва кварталу №53,і частини кварталів №52, №51 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, земельна ділянка з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 накладається на землі державного лісового фонду квартали 52 та 53 Привільнянського лісництва ДП «Баштанський лісгосп» (зв.б. арк..76-77).

За інформацією філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», яка міститься у листі №159 від 22.03.2024, та доданого до нього викопіювання з матеріалів планшету лісовпорядкування Привільнянського лісництва, земельна ділянка з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643, накладається на землі Державного лісового фонду Привільненського лісництва філії «Баштанське лісове господарство» ДП «Ліси України» в кварталі 52 виділ 3 на орієнтовній площі 19,0 га та в кварталі 53 виділ 3 на орієнтовній площі 19,0 га.

У вказаному листі філія «Баштанське лісове господарство» ДП «Ліси України» зазначено, що вона є постійним користувачем земельних ділянок Державного лісового фонду, на які накладається ділянка з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643. Філія чи інші спеціалізовані лісогосподарські підприємства не надавали погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову, згоду на вилучення або відведення вказаних ділянок у комунальну власність, будь-яким фізичним або юридичним особам; будь-які рішення щодо вилучення, припинення права постійного користування або зміни цільового призначення зазначених земель філією чи іншими спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами не приймались. Відповідно до матеріалів лісовпорядкування у кварталі 52 виділ 3 та у кварталі 53 виділ 3 Привільненського лісництва, в межах яких розміщена ділянка з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 наявний крутий схил на площі 73,1 га, лісові насадження відсутні (арк.51-53).

Також, згідно інформації яка міститься в листі №240/24-ВЛ від 27.03.2024 Південного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», земельна ділянка з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 накладається на землі Державного лісового фонду Привільненського лісництва філії «Баштанське лісове господарство» ДП «Ліси України» в кварталі 52 виділ 3 на орієнтовній площі 19,0 га та в кварталі 53 виділ 3 на орієнтовній площі 19,0 га. Філія на підставі матеріалів лісовпорядкування є постійним користувачем земельних ділянок Державного лісового фонду, на які накладається ділянка з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643. Філія чи інші спеціалізовані лісогосподарські підприємства не надавали погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову, згоду на вилучення або відведення вищевказаних ділянок у комунальну власність, будь-яким фізичним або юридичним особам. Будь-які рішення щодо вилучення, припинення права постійного користування або зміни цільового призначення зазначених земель філією чи іншими спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами не приймались. Відповідно до матеріалів лісовпорядкування у кварталі 52 виділ 3 та у кварталі 53 виділ 3 Привільненського лісництва, в межах яких розміщена ділянка з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 наявний крутий схил на площі 73,1 га, лісові насадження відсутні (арк.47).

Прокурор вважає, що при реєстрації спільної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та передачі її у комунальну власність допущено порушення земельного законодавства щодо вилучення спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду, оскільки повноваження щодо вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб, станом на момент виникнення спірних правовідносин, належало виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 03.04.2024 №8071/0/2-24, яка була надана на запит прокуратури від 07.03.2024 за №52/2-1456ВИХ-24, рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення, припинення права постійного користування державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (або іншого лісогосподарського підприємства) земельною ділянкою із кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 розташованої на території Привільненської об`єднаної територіальної громади Баштанського району не приймалось (а.с.41-43).

Згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації, яка міститься у листі №05-67/717/5-24 від 20.03.2024, головою обласної державної адміністрації не видавались розпорядження щодо припинення права постійного користування або вилучення із постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» чи інших лісогосподарських підприємств земельної ділянки площею 38,084 га з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 або зміни її цільового призначення (а.с.56)

Також, відповідно до інформації Привільненської сільської ради від 15.03.2024 №395/01.05-6/11, після прийняття у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 36,0840 га за кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 не приймались рішення (розпорядження) щодо подальшого розпорядження (передачі у власність або оренду, зміни цільового призначення, поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками) (вз.б. арк..55).

За твердженням прокурора, вказані обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка на час їх реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, належить до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Прокурором, з метою захисту права держави на землі лісового фонду, котрі неправомірно передано у комунальну власність, усунення виявлених порушень у сфері розпорядження землями державної власності, звернувся з даним позовом до господарського суду.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.

Статтею 14 Конституції України та ст.373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до ст.324 Цивільного кодексу України, від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

На час прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області спірного наказу Кабінет Міністрів України, відповідно до ст.ст.84, 122, 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних наказів), був розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», окремі положення якого набрали чинності 27.05.2021, внесено зміни до статей 122, 149 Земельного кодексу України.

За приписами ч.5 ст. 122 ЗК України Миколаївська обласна державна адміністрація є розпорядником земельних ділянок державної власності, що розташовані за межами населеного пункту.

Отже, на даний час розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, в тому числі спірної земельної ділянки є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як розпорядник земель державного лісового фонду.

Прокуратурою в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» 13.03.2024 скеровано до Миколаївської облдержадміністрації запит №52/2-1575вих-24 де вказано про конкретні порушення законодавства при вилученні та зміні цільового призначення спірної земельної ділянки та запропоновано надати інформацію про вжиті або заплановані заходи, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом (а.с.60,61).

У відповідь на вказаний запит Миколаївська обласна державна адміністрація листом №05-67/717/5-24 від 20.03.2024 проінформувала, що нею не вживались заходи щодо визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та повернення земельної ділянки у власність держави у судовому порядку. Повідомила, що обласна військова адміністрація не заперечує щодо пред`явлення органами прокуратури позову з метою захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень чинного законодавства (а.с.56).

Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Миколаївською обласною державною адміністрацією протягом розумного строку заходів до їх поновлення, є підставою звернення прокурора до суду.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Отже, прокурор, у відповідності з вимогами ст.1311 Конституції України, ст.53 ГПК України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Миколаївська обласна прокуратура направила Миколаївській обласній військовій адміністрації повідомлення №52/2-3772вих-24 від 14.06.2024 в якому повідомила про намір здійснення Миколаївською обласною прокуратурою представництва інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації шляхом пред`явлення позову до господарського суду Миколаївської області (а.с.73,74).

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.

У відповідності до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Згідно ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст.122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною 2 ст.1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно ст.7 Земельного кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з п. 4 ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

У відповідності з п.5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У відповідності зі ст.48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

З інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект, яка міститься в листі №03-264 від 04.03.2024, та доданого до нього витягу з картографічної бази даних ДП «Баштанський лісгосп» Привільнянського лісництва кварталу №53,і частини кварталів №52, №51 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, земельна ділянка з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 накладається на землі державного лісового фонду квартали 52 та 53 Привільнянського лісництва ДП «Баштанський лісгосп» (зв.б. арк..76-77).

Також, з інформації філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», яка міститься у листі №159 від 22.03.2024, та доданого до нього викопіювання з матеріалів планшету лісовпорядкування Привільнянського лісництва, земельна ділянка з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643, накладається на землі Державного лісового фонду Привільненського лісництва філії «Баштанське лісове господарство» ДП «Ліси України» в кварталі 52 виділ 3 на орієнтовній площі 19,0 га та в кварталі 53 виділ 3 на орієнтовній площі 19,0 га (арк.51-53).

Також, згідно інформації яка міститься в листі №240/24-ВЛ від 27.03.2024 Південного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», земельна ділянка з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 накладається на землі Державного лісового фонду Привільненського лісництва філії «Баштанське лісове господарство» ДП «Ліси України» в кварталі 52 виділ 3 на орієнтовній площі 19,0 га та в кварталі 53 виділ 3 на орієнтовній площі 19,0 га (арк.47).

Відповідно до даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шару «Ліси», який сформований в рамках інформаційної взаємодії з державним лісовим кадастром, зазначена земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду (а.с.71,72).

Таким чином, спірна земельна ділянка на час її реєстрації у Державному земельному кадастрі та передачі у комунальну власність, належить до земель державного лісового фонду.

Враховуючи зазначене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11.12.2020 №44-ОТГ та рішення Привільненської сільської ради від 21.12.2020 №12 прийняті з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Так, відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч.1 ст. 79-l Земельного кодексу України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України Про Державний земельний кадастр державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

У відповідності до частини 1 статті 21 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні.

Приписами частини 2, 5 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється (серед іншого) у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Слід зазначити, що частиною 5 ст.116 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2, 8 ст.20 Земельного Кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності проводилася органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймали рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебували у державній чи комунальній власності, здійснювалося за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статей 57, 59 Лісового Кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої на час виникнення спірних відносин земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, могли вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим кодексом.

Частинами другою статті 149 Земельного Кодексу України було визначено, що вилучення земельних ділянок, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, відповідно до їх повноважень.

За приписами ч.9 ст.149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 статті 27 Лісового Кодексу України Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Згідно із пунктом 4 статті 31 Лісового Кодексу України обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Вилучення спірної земельної ділянки державної власності, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» належало до повноважень Кабінету Міністрів України.

Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 03.04.2024 №8071/0/2-24, яка була надана на запит прокуратури від 07.03.2024 за №52/2-1456ВИХ-24, рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення, припинення права постійного користування державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (або іншого лісогосподарського підприємства) земельною ділянкою із кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 розташованої на території Привільненської об`єднаної територіальної громади Баштанського району не приймалось (а.с.41-43).

Згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації, яка міститься у листі №05-67/717/5-24 від 20.03.2024, головою обласної державної адміністрації не видавались розпорядження щодо припинення права постійного користування або вилучення із постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» чи інших лісогосподарських підприємств земельної ділянки площею 38,084 га з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 або зміни її цільового призначення (а.с.56)

За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора, що оскаржуваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11.12.2020 №44-ОТГ та рішенням Привільненської сільської ради від 21.12.2020 №12, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - Держави в ocoбi Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача ДП «Баштанське лісове господарство» спірну земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення.

За змістом ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати належне йому майно і у добросовісного користувача.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц) сформульовані такі висновки: "…Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності".

Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17.

Отже, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене вище, вимоги прокурора про витребування земельної ділянки площею 36,084 га з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, понесені витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (вул.Адміральська, 22, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54001, код ЄДРПОУ 00022579) з незаконного володіння Привільненської сільської ради (вул.Перемоги, буд.259, с.Привільне, Баштанський р-н, Миколаївська область, 56130, код ЄДРПОУ 04376593) земельну ділянку площею 36,084 га з кадастровим номером 4820685300:05:000:0643, яка розташована на території Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку вчинено 02.04.2021 запис №41360823.

3. Стягнути з Привільненської сільської ради (вул.Перемоги, буд.259, с.Привільне, Баштанський р-н, Миколаївська область, 56130, код ЄДРПОУ 04376593) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.11.2024 (у зв`язку з перебуванням судді на навчанні).

Суддя Н.О. Семенчук