Рішення

від 22.11.2024 по справі 916/2273/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2273/24Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Шпак І.А.

за участю представників сторін:

від позивача Рильцова Є.Ю.;

від відповідача Лук`янов О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2273/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача Акціонерного товариства «Херсонгаз» (73036, м. Херсон, вул. Поповича, буд.3, код ЄДРПОУ 03355353)

про стягнення 309 771 533,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

22.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Херсонгаз», в якій просило суд стягнути з відповідача 309 771 533,68 грн. заборгованості, у тому числі: 174 579 667,46грн. - основної заборгованості, 36 129 988,37 грн. - пені, 83 028 845,62 грн. - інфляційних витрат та 16 033 032,23 грн. - 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015, щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу у період з 01.11.2021 по 30.12.2021, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишено без руху. Встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

29.05.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про усунення недоліків (вх.№21573/24), згідно якої останній такі недоліки усунув.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2273/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 26.06.2024.

18.06.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 23938/24), в якому відповідач не згоден з позовними вимогами, вважає їх протиправними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, відповідач вказує, що його безпідставно було включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» з 01.11.2021 на підставі Постанови НКРЕКП №1909 від 29.10.2021, якою внесено зміни до Кодексу газотранспортної системи та надано можливість Оператору ГТС без будь-яких заяв постачальника або споживача самостійно включати Операторів ГРМ до реєстру споживачів постачальника «останньої надії». При цьому, відповідач звертає увагу на те, що на розгляді Окружного адміністративного суді м. Києва перебуває справа №640/34767/21 про визнання протиправної та нечинної відповідної постанови. Також, відповідач вказує на те, що згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» №119/4.1-15960-2021 від 08.12.2021 договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», укладений з відповідачем, є припиненим з 04.12.2021 та у період з 04.12.2021 по 31.12.2021 договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не укладався. Крім того, відповідач повідомляє суд, що звертався до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з листом №211126/1014/8184 від 26.11.2021 щодо укладення договору постачання природного газу для покриття об`ємів (обсягів) втрат та виробничо технологічних витрат природного газу, проте відповіді не отримав.

Крім того, 12.06.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява (вх.№23297/24) ), згідно якої позивач просив суд забезпечити його участь у судових засіданнях у справі №916/2273/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

19.06.2024 року від Акціонерного товариства «Херсонгаз» надійшла заява (вх.№24023/24), згідно якої відповідач просив суд забезпечити його участь у судових засіданнях у справі №916/2273/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерного товариства «Херсонгаз» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№23297/24 від 12.06.2024; вх.№24023/24 від 19.06.2024) задоволено. Вирішено судове засідання у справі № 916/2273/24, яке призначене Господарським судом Одеської області на 26.06.2024, здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (доступ до системи за посиланням: vkz.court.gov.ua).

Позивач 26.06.2024 надіслав до суду відповідь на відзив (вх.№24888/24), в якій вказує, що, оскільки у відповідача був відсутній в реєстрі на Інформаційній платформі інший постачальник, як наслідок були відсутні підтверджені номінації/реномінації з обсягами природного газу на виробничо технологічні витрати для нього, тому у відповідності до положень п.2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та п. 3 розділу VІ Правил постачання природного газу такого споживача (Оператор ГРМ) було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальників «останньої надії», тобто відповідача, відносно покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі. Таким чином, в силу Закону України «Про ринок природного газу», інших нормативно правових актів, Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» між сторонами був автоматично укладений з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу, тобто 01.11.2021, що підтверджується листом оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х3500000000017. При цьому, позивач звертає увагу на те, що в силу обмежень законодавства, а саме вимог ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», реалізація природного газу не може відбуватись без укладеного договору, отже договір укладено, а доказів протилежного відповідачем не надано.

В судовому засіданні 26.06.2024 оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі №916/2273/24 на 21.08.2024. Також, суд задовольнив усне клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, та оголосив протокольну ухвалу, згідно якої призначив наступне судове засідання до розгляду поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

15.08.2024 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№30338/24) про зупинення провадження у відповідній справі до набрання законної сили судим рішенням у справі №910/3971/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз", Акціонерного товариства "Київгаз", Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз", Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" про стягнення 1310103459,87 грн. Обґрунтовуючи відповідну заяву відповідач зазначає про те, що ухвалою суду від 22.11.2022 у справі №910/3971/22 було призначено судово економічну експертизу, а на вирішення експерта поставлені наступні питання:

1. Які об`єми (обсяги) природного газу увійшли в обсяг щодобових негативних небалансів у листопаді-грудні 2021 року по кожній із категорій споживачів (побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи) за кожний місяць окремо?

2. Які об`єми (обсяги) природного газу, використаного на фактичні втрати та виробничо-технологічні витрати природного газу в газорозподільній системі Операторами ГРМ, увійшли в обсяг щодобових негативних небалансів у листопаді- грудні 2021 року відповідача окремо по кожному Оператору ГРМ та окремо за кожний місяць?

3. Чим саме документально підтверджується відбір заявлених об`ємів (обсягів) по кожній із категорій споживачів?

Таким чином, на переконання відповідача, такі докази у цій справі, як акти приймання- передачі природного газу, довідка про об`єми поставленого природного газу містять обґрунтовано сумнівну інформацію щодо предмета доказування у даній справі.

Судове засідання, призначене на 21.08.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 20.08.2024 на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

22.08.2024 позивач надіслав до суду заперечення на заяву відповідача про зупинення провадження у даній справі. Позивач зазначав, що сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій, оскільки, незалежно від результату розгляду справи №910/3971/22, суд першої інстанції має правові підстави для ухвалення рішення у справі №916/2273/24, маючи відповідний наявний обсяг доказів, а саме копію Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який підтверджує наявність договірних відносин між сторонами, копії актів приймання передачі природного газу та рахунки на оплату за період листопад - грудень 2021, копію листа Оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 та інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х3500000000017, які підтверджують факт постачання позивачем природного газу, а отже суд у даній справі має можливість на їх підставі встановити та дослідити усі обставини.

Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, суд ухвалою від 09.09.2024 призначив підготовче засідання у справі №916/2273/24 в межах розумного строку - згідно ст. 114 ГПК України - на 25.09.2024.

13.09.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява (вх.№33499/24), згідно якої позивач просив суд забезпечити його участь у судовому засіданні у справі №916/2273/24, призначеному на 25.09.2024 та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon", яка задоволена ухвалою суду від 16.09.2024.

В судовому засіданні 25.09.2024 суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, оголосив протокольну ухвалу, згідно якої відмовив у його задоволенні, враховуючи відсутність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/3971/22. Також, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 09.10.2024, при цьому задовольнив усні клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та оголосив протокольну ухвалу про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

09.10.2024 відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№36888/24), в якому просив суд зупинити провадження у відповідній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/34767/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання протиправною та нечинною постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1909 від 29.10.2021.

В судовому засіданні 09.10.2024 суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, оголосив протокольну ухвалу, згідно якої відмовив відповідачу у задоволенні відповідного клопотання, з огляду на те, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 ГПК України, при цьому клопотання відповідача подане на підставі п. 5 ч. 1 ст 227 ГПК України. Також, судом оголошено перерву в судовому засіданні при розгляді справи по суті на 30.10.2024.

22.10.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№38429/24) про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/34767/21. Зазначене клопотання мотивоване посиланням на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, щодо можливості суду першої інстанції за певних обставин прийняття рішення про повернення до стадії підготовчого провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надіслало 23.10.2024 до суду заперечення (вх.№38622/24) на клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення розгляду справи, в яких просило залишити відповідне клопотання без розгляду з огляду на відсутність в даній справі обставин, які б обґрунтовували підстави для повернення до стадії підготовчого провадження з розгляду по суті, а також вважає, що у відповідача була можливість до закриття провадження у даній справі надати до суду клопотання про зупинення провадження, однак він не скористався своїм правом у встановлений процесуальним законом строк.

Судове засідання, призначене на 30.10.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 24.10.2024 на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, суд ухвалою від 11.11.2024 призначив підготовче засідання у справі №916/2273/24 на 22.11.2024.

В судовому засіданні 22.11.2024 суд, розглянувши клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення розгляду справи (вх.№38429/24), протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, враховуючи те, що судом не встановлено вагомих підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження, а зазначені відповідачем у клопотанні обставини не є такими підставами для повернення до стадії підготовчого провадження. Враховуючи відмову у задоволенні клопотання відповідача в частині повернення до стадії підготовчого провадження, у задоволенні клопотання в частині зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/34767/21, судом також відмовлено, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 195 ГПК.

В судовому засіданні 22.11.2024 також: представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд іх задовольнити; представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність повідомлення учасників справи про наявність судового розгляду з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу в межах розумного строку на підставі ст. 114 ГПК України.

В судовому засіданні 22.11.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач у справі, постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. №1236".

Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, позивач надає лист Оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 та інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом 56Х3500000000017; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з EIC-кодом 56Х3500000000017 (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501.

Відповідно до п.2.1. Типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Позивач у позові вказує, що він проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Позивач зазначає, що з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. №809 в редакції Постанови КМУ №1102.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Позивач вказує, що ціна природного газу також підтверджується наданою ним довідкою цін.

Разом із цим, відповідно до п.4.3 Типового договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача рахунок № 30349 від 10.12.2021 на оплату спожитого природного газу за період з 01 по 30 листопада 2021 року в сумі 113 100546,88 грн (3 086,86158 тис.куб.м) та рахунок № 2682 від 12.01.2022 на оплату спожитого природного газу за період з 01 по 31 грудня 2021 року в сумі 175 954 197,67 грн (3 762,71030 тис.куб.м) на оплату поставленого природного газу, однак останнім такий рахунок був проігнорований.

Позивач зазначає, що в період з 01.11.2021 по 30.12.2021 ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до Договору, у строк та порядок, передбачений Договором, в свою чергу відповідач свої зобов`язання за спірним договором щодо оплати за отриманий природний газ в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем у сумі складає 174 579 667,46 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 309 771 533,68 грн заборгованості, у тому числі: 174 579 667,46 грн - основної заборгованості, 36 129 988,37 грн пені, 83 028 845,62 грн інфляційних витрат та 16 033 032,23 грн 3% річних.

Суд, розглянувши відповідні позовні вимоги, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу":

- оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

- споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч.1, 3 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема:

1) укласти договір про постачання природного газу;

2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;

3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу;

4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу;

5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п.3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Згідно з пунктами 4.2-4.4 Договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається заданими Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Таким чином, підставою для здійснення оплати є рахунок.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Таким чином, цей Договір є договором приєднання, при укладенні якого зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Згідно з пунктом 1 розділу II Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків. або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Разом із цим, відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі Кодекс ГТС). Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет. функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Отже, суб`єкти ринку природного газу, користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної локації відборів споживача з ЕІС-кодом;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди га є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо- технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби до 02:00 (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;

- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня. наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Відповідачем не надано доказів, що у спірний період з 01.11.2021 по 30.12.2021 року він був включений до реєстру споживачів жодного з постачальників, не надано доказів складання актів прймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем, та у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

У відповідності до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.610, ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної локації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Як вбачається з відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Акціонерного товариства «Херсонгаз» зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56Х3500000000017 та він був закріплений за постачальником «останньої надії» Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у період з 01.11.2021 по 30.12.2021.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений за алокацію позивача як постачальника «останньої надії» Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" становить з 01.11.2021 по 30.11.2021 3 086 861,58 м3 та з 01.12.2021 по 30.12.2021 3 762 710,30м3.

З урахуванням умов пункту 4.3 типового договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 типового договору).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направляв на адресу відповідача рахунок № 30349 від 10.12.2021 на оплату спожитого природного газу за період з 01 по 30 листопада 2021 року в сумі 113 100546,88 грн (3 086,86158 тис.куб.м) та рахунок № 2682 від 12.01.2022 на оплату спожитого природного газу за період з 01 по 31 грудня 2021 року в сумі 175 954 197,67 грн (3 762,71030 тис.куб.м). Відповідач, у свою чергу, факт отримання вказаних рахунків не спростував.

Позивачем складено акт приймання передачі №23282 від 30.11.2011 за листопад 2021, в якому вказано, що всього за листопад 2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» передано Акціонерному товариству «Херсонгаз» 3 086,86158 тис.куб.м на загальну суму 113 100 546,88 грн, до якого складеного коригуючий акт №29004 від 23.12.2021, відповідно до якого остаточна вартість природного газу спожитого у листопаді відповідачем становить 113 054 555,09 грн.

Також, позивачем складено акт приймання передачі №32045 від 31.12.2021 в якому вказано, що всього за грудень 2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» передано Акціонерному товариству «Херсонгаз» 3 762,71030 тис.куб.м на загальну суму 175 954 197,67 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 11.01.2022 по 30.11.2023 відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти за листопад 2021 на загальну суму 113 054 555,09 грн та за грудень 2021 1 374 530,21 грн, зокрема заборгованість у розмірі 80 400 000 грн (79 025 469,79 грн +1 374 530,21 грн) за зобов`язаннями листопада грудня 2021 врегульована на підставі договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.11.2023 та договору про відступлення права вимоги №101/ПГ-4812-ВПВ від 15.11.2023.

Таким чином, за зобов`язаннями листопада 2021 основний борг погашено, а за зобов`язаннями грудня 2021 залишився непогашений борг у сумі 174 579 667,46 грн, що підтверджується актом звіряння розрахунків від 30.11.2023, якій містить підписи та печатки сторін.

Доказів оплати відповідачем поставленого позивачем природного газу на суму 174 579 667,46 грн матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що при розгляді справи відповідач також не спростував здійснений позивачем розрахунок, не надав контрозрахунку, а отже не довів, що сума заборгованості перед позивачем є іншою, ніж та, що визначена у розрахунку останнього.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Херсонгаз» в частині стягнення основаної заборгованості у сумі 174 579 667,46 грн слід задовольнити повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що його безпідставно було включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» з 01.11.2021 на підставі Постанови НКРЕКП №1909 від 29.10.2021, щодо протиправності та нечинності якої на розгляді Окружного адміністративного суді м. Києва перебуває справа №640/34767/21, однак суд відхиляє такі доводи, оскільки сам лише факт наявності судового спору у справі №640/34767/21 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у даній справі.

Також, посилання відповідача на те, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», укладений між сторонами є припиненим з 04.12.2021 та у період з 04.12.2021 по 31.12.2021 договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не укладався, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не спростовують той факт, що у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 відповідач був включений до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та згідно даних Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів поставленого природного газу у цей період споживав його від позивача, як постачальника "останньої надії".

Крім того, у відзиві відповідач вказує на те, що звертався до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з листом №211126/1014/8184 від 26.11.2021 щодо укладення договору постачання природного газу для покриття об`ємів (обсягів) втрат та виробничо технологічних витрат природного газу, який залишився без відповіді останнього, однак означене за відсутності доказів укладення такого договору ніяким чином не спростовує вищевикладених обставин.

Щодо нарахованих позивачем 83 028 845,62 грн інфляційних витрат та 16 033 032,23 грн 3% річних у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого природного газу, то суд зазначає наступне.

Так, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

За змістом статті 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних та інфляційних збитків входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)..

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Із наведеного вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями. Як убачається із умов спірного договору, при порушенні його умов щодо строків оплати, споживач має сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц зазначено, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Оскільки відповідачем виконані умови договору не в повному обсязі та з порушенням строків оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, позивач цілком правомірно на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Перевіривши правомірність та правильність здійснено позивачем детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 83 028 845,62 грн та 3% річних у розмрі 16 033 032,23 грн, враховуючи допущене відповідачем прострочення платежу за отриманий в листопаді грудні 2021 природний газ та заявлені позивачем періоди нарахування, суд зазначає, що подані нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунки виконано в межах можливих нарахувань та арифметично вірно, з огляду на що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 36 129 988,37 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Окрім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України та статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено позивачем у відповідності до вимог ст.ст. 232, 343 ГК України, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період прострочення та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи та судом перевірений.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про його арифметичну та методологічну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим судом обставинам та умовам договору, а відтак нарахування пені в сумі 36 129 988,37 грн є обґрунтованим та підставним.

Поряд з цим, суд також зауважує, що ч.1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.

При цьому, суд також враховує, що порушення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором хоча і мало місце напередодні введення в Україні воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації, разом з тим загальновідомим є факт перебування на протязі тривалого часу м. Херсон під тимчасовою окупацією Російською Федерацією, що, в свою чергу, не могло не вплинути на діяльність відповідача та, відповідно, можливість вчасного виконання ним своїх зобов`язань.

Крім того, суд також враховує, що сума усіх нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій разом з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням доводів суду щодо обґрунтованості розміру таких сум, становить 77,43% від суми основного боргу.

При цьому, суд також бере до уваги, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 50%, а саме - 18 064 994,20 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з огляду на те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 174 579 667,46 грн основної заборгованості, 18 064 994,20 грн пені, 83 028 845,62 грн інфляційних витрат та 16 033 032,23 грн 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. Натомість, позовні вимоги в частині стягнення 18 064 994,20 грн пені хоча і є обґрунтованими, але з урахуванням зменшення нарахованих сум задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 4.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги, що часткове задоволення позовних вимог зумовлено виключно зменшенням пені судом з власної ініціативи, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача з урахуванням понижуючого коефіцієнту, враховуючи подання позову в електронному вигляді.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонгаз» (73036, м. Херсон, вул. Поповича, буд.3, код ЄДРПОУ 03355353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 40121452) 174 579 667 (сто сімдесят чотири мільйона п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 46 коп - основної заборгованості, 18064994 (вісімнадцять мільйонів шістдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 20 коп пені, 83028845 (вісімдесят три мільйони двадцять вісім тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 62 коп інфляційних витрат, 16033032 (шістнадцять мільйонів тридцять три тисячі тридцять дві) грн 23 коп 3% річних та судовий збір у розмірі 847840(вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 28 листопада 2024 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко