Рішення

від 27.11.2024 по справі 917/1109/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 Справа № 917/1109/24

Суддя Погрібна С.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані", пр. Яворницького Дмитра, 77, оф. 202, м. Дніпро, 49000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталконс", вул. Ігоря Сердюка, 8/18, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення коштів,

без виклику учасників,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталконс" про стягнення заборгованості за Договором поставки № Кр-0811/22-12 від 22.12.2021, а саме 61 833,00 грн - основний борг, 17 419,12 грн - пеня, 2 837,89 грн - інфляційні, 1 633,87 грн - 3% річних та 6 183,30 грн - штраф.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, визначено позивачу строк для їх усунення.

Позивачем було подано заяву про усунення недоліків з новим розрахунокм боргу та уточненою позовною заявою (вх. № 10184 від 26.07.2024 ), яка прийнята судом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали; роз`яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 ГПК України).

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, що направлялась відповідачу за вказаною у позові адресою, повернулась з відміткою про вручення, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням.

Проте у встановлений судом строк відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов. Клопотання про продовження строку на подання відзиву в матеріалах справи відсутнє.

Станом на дату прийняття рішення відзив від відповідача не надійшов.

Після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено суму основного боргу, про що повідомлено позивачем та надіслано відповідні докази на підтвердження вказаного (вх. № 12818 від 27.09.2024).

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

Рішення виноситься суддею з урахуванням строку перебування на лікарняному та у тривалій відпустці.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-МЕТАЛ-КОМПАНІ» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАЛКОНС» (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № Кр-0811/22-12 від 22.12.2021 (Договір, а.с. 6-7).

Згідно вказаного договору, Позивач (Постачальник) зобов`язується поставляти і передавати у власність Відповідачу (Покупцю) визначену договором металопродукцію, а Покупець зобов`язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату. Партією Продукції є Продукція, що поставляється за однією Специфікацією або однією видатковою накладною. У вартість Продукції включені послуги по навантаженню Продукції на відкритий транспортний засіб, вартість пакування і тари, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях або додаткових угодах до Договору (п. 1.1-1.3 Договору).

Згідно п. 2.5. Договору датою поставки Продукції - є дата видаткової накладної Постачальника.

Згідно з п. 3.7 Договору Продукція, асортимент і ціна якої узгоджені сторонами цього Договору, в усному порядку, отримана Покупцем відповідно до накладної, не потребує обов`язкового оформлення Специфікацією, та підлягає обов`язковій оплаті її вартості.

Згідно п. 5.2. Договору за порушення строків оплати Продукції, виконання іншого грошового зобов`язання, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від вартості партії Продукції, іншого грошового зобов`язання за кожен день такого порушення.

Відповідно п. 5.3. Договору за будь-яке порушення договору, що триває більш ніж на 15 календарних днів Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості партії Продукції, що була поставлена в період існування порушення договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вказує позивач, останній поставив відповідачу металопродукції по Договору на загальну суму 1 035 642,08 грн, що підтверджується видатковими накладними №19311 від 28.11.2022; № 20511 від 29.11.2022; № 11912 від 16.12.2022; № 1904 від 06.04.2023; № 5204 від 07.04.2023; № 12806 від 13.06.2023; №20506 від 19.06.2023 (а.с. 23-30), а також надав послуги з доставки, що підтверджується актами наданих послуг № 1904, № 5204, № 11912, № 1286 (а.с.19-22).

Однак, відповідач здійснив часткову оплату в сумі 973 808,20 грн, за поставлену металопродукцію за вказаним Договором (докази оплати а.с. 43-52).

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 61 833,88 грн.

Сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, про що складено Акт (а.с. 8).

Позивачем для оплати наданих послуг та отриманої Відповідачем металопродукції за видатковими накладними та Актами наданих послуг направлялись рахунки на оплату: №4257 від 25.11.2022; №3820 від 18.10.2022; №4456 від 15.12.2022; №1135 від 04.04.2023; №2026 від 30.05.2023; №2309 від 15.06.2023; №2478 від 27.06.2023; №3259 від 15.08.2023 (а.с. 10-18).

Оскільки відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати Товару, позивач був змушений звернутись до суду з цим позовом.

При цьому, як вже зазначалось, після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено суму основного боргу в добровільному порядку. На підтвердження вказаного позивачем надано суду платіжну інструкцію від 17.07.2024 на суму 61 833,88 грн (клопотання про долучення вх. № 12818 від 27.09.2024).

Відповідно до статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного провадження у цій справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 61 833,88 грн підлягає закриттю.

Враховуючи викладене судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача: 17 419,12 грн - пені, 2 837,89 грн - інфляційних, 1 633,87 грн - 3% річних та 6 183,30 грн - штрафу.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, при цьому врахувавши наступне.

Згідно з приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу (далі - ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставка Позивачем Товару Відповідачу, відповідно до умов Договору, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем не спростовано.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем строків оплати отриманого Товару.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п. 5.2. Договору за порушення строків оплати Продукції, виконання іншого грошового зобов`язання, Покупець сплачує Постачальнику пеню, В розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від вартості партії Продукції, іншого грошового зобов`язання за кожен день такого порушення.

Згідно п. 5.3. Договору за будь-яке порушення договору, що триває більш ніж на 15 календарних днів Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості партії Продукції, що була поставлена в період існування порушення договору.

На підставі вказаних пунктів Договору Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача 17 419,12 грн - пені та 6 183,30 грн - штрафу.

Відповідач факт допущення прострочення виконання обов`язку з оплати вартості поставленого Товару не спростував, доказів протилежного суду не надав.

Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом.

На підставі статі 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховано до стягнення 2 837,89 грн - інфляційних та 1 633,87 грн - 3% річних.

Суд перевіривши методику розрахунку пені, 3% річних та інфляційних, здійснену Позивачем, дійшов висновку про його правомірність.

При цьому суд зазначає, що Позивачем було надано 2 розрахунки заявлених до стягнення сум (первісний та уточнений розрахуноки), з яких другий перевищує їх розмір.

Однак, Позивачем не було подано заяв чи клопотань про збільшення розміру позовних вимог, а відтак суд не виходячи за їх межі, задовольняє вимоги Позивача про стягнення з відповідача 17 419,12 грн - пені, 6 183,30 грн - штрафу, 2 837,89 грн - інфляційних та 1 633,87 грн - 3% річних.

При цьому, суд зазначає, що згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, про те, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 у справі №914/1888/19, від 26.01.2021 у справі №916/880/20, від 23.01.2021 у справі №921/580/19, від 26.01.2021 у справі №916/880/20.

Правовий аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Відповідний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду України від 04 травня 2018 року у справі №917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18, від 03 червня 2019 року у справі №914/1517/18.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У Постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Верховний Суд України у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

У цій справі, вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: 1) ступінь виконання зобов`язання; 2) характер діяльності позивача та відповідача; 3) відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах; 4) не значний термін прострочки поставки Товару; 5) виконання основного зобов`язання в повному обсязі.

Беручи до уваги наведені обставини, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що справедливим і розумним у контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50% від суми, визначеної позивачем та визнаною обґрунтованою судом, а саме до 8 709,56 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (з урахуванням закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення суми основного боргу та зменшення розміру пені).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 231, 232-233, 237-238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 61 833,88 грн основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталконс" (вул. Ігоря Сердюка, 8/18, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 44219564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (пр. Яворницького Дмитра, 77, оф. 202, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 34202711) 8 709,56 грн - пені, 6 183,30 грн - штрафу, 2 837,89 грн - інфляційних, 1 633,87 грн - 3% річних та 3028,00 грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення підписано 27.11.2024.

СуддяПогрібна С.В.