Рішення

від 26.11.2024 по справі 917/1329/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 Справа № 917/1329/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд індастріал груп», 04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41, код ЄДРПОУ 44427191,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Конструктив», 36000, м. Полтава, вул. Європейська, 21, офіс 310, код ЄДРПОУ 43271320,

про стягнення 2 879 341,84 грн.,

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд індастріал груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Конструктив» про стягнення 2 879 341,84 грн., з яких 2 356 727,79 грн. заборгованість за договором поставки № 030524-1 від 03.05.2024 р., 109 529,89 грн. пеня, 235672,78 грн. штраф, 51 848,01 грн. втрати від інфляції, 125 563,37 грн. 30 % річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.08.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

29.10.2024 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024 р.

У судове засідання з розгляду справи по суті учасники справи представництво не забезпечили, про дату, час та місце проведення судового засідання останні були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі виконав оплату за договором поставки № 030524-1 від 03.05.2024 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (поштові повідомлення з відмітками про вручення відповідачу копій ухвал суду в даній справі містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, враховуючи що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

03.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд індастріал груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект Конструктив» було укладено договір поставки № 030524-1 (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Гранд індастріал груп») зобов`язується постачати (передавати у власність) Покупцю (ТОВ «Проект Конструктив») товар, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати цей товар на умовах цього договору.

Пунктом 3.2 договору № 030524-1 від 03.05.2024 р. визначено, що перехід права власності, ризики випадкового пошкодження, знищення, нестачі, псування товару тощо відбувається в момент передачі відповідної партії товару Покупцю, що оформляється видатковою накладною (або актом прийому-передачі). Підписанням видаткової накладної Покупець підтверджує, що прийняв від Постачальника товар належної якості та замовленої кількості.

На виконання зазначених норм договору поставки № 030524-1 від 03.05.2024 р. позивач передав у власність відповідача Товар на суму 3 240 500,71 грн., що підтверджується видатковими накладними № ГІ000000562 від 20.05.2024 р., № ГІ000000587 від 22.05.2024 р., № ГІ000000607 від 23.05.2024 р., № ГІ000000613 від 24.05.2024 р., № ГІ000000625 від 25.05.2024 р., № ГІ000000631 від 27.05.2024 р., № ГІ000000647 від 28.05.2024 р. та № ГІ000000652 від 29.05.2024 р., (а.с. 12-15), підписаними сторонами.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Конструктив» 2 879 341,84 грн., з яких 2 356 727,79 грн. заборгованість за договором поставки № 030524-1 від 03.05.2024 р., 109 529,89 грн. пеня, 235672,78 грн. штраф, 51 848,01 грн. втрати від інфляції, 125 563,37 грн. 30 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № 030524-1 від 03.05.2024 р., видаткові накладні № ГІ000000562 від 20.05.2024 р., № ГІ000000587 від 22.05.2024 р., № ГІ000000607 від 23.05.2024 р., № ГІ000000613 від 24.05.2024 р., № ГІ000000625 від 25.05.2024 р., № ГІ000000631 від 27.05.2024 р., № ГІ000000647 від 28.05.2024 р. та № ГІ000000652 від 29.05.2024 р., інформаційні повідомлення про зарахування коштів № 84 від 16.05.2024 р., № 85 від 16.05.2024 р. та № 100 від 20.05.2024 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд індастріал груп» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 030524-1 від 03.05.2024 р. щодо передачі товару на суму 3 240 500,71 грн. Так, судом досліджено видаткові накладні № ГІ000000562 від 20.05.2024 р., № ГІ000000587 від 22.05.2024 р., № ГІ000000607 від 23.05.2024 р., № ГІ000000613 від 24.05.2024 р., № ГІ000000625 від 25.05.2024 р., № ГІ000000631 від 27.05.2024 р., № ГІ000000647 від 28.05.2024 р. та № ГІ000000652 від 29.05.2024 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами та скріплені печатками, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 030524-1 від 03.05.2024 р. на вищевказану суму.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за надані послуги розрахувався не в повному обсязі.

Так, згідно з інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 84 від 16.05.2024 р., № 85 від 16.05.2024 р. та № 100 від 20.05.2024 р. відповідачем було частково сплачено заборгованість за договором № 030524-1 від 03.05.2024 р. на суму 883 772,92 грн.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 356 727,79 грн. заборгованості за договором поставки № 030524-1 від 03.05.2024 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.4 договору поставки № 030524-1 від 03.05.2024 р. визначено, що у разі прострочення оплати Покупцем за поставлений товар, Постачальник має право нарахувати Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати), 30 % річних та інфляційні збитки, нараховані на суму заборгованості. Строк, за який нараховуються штрафні санкції за цим договором, встановлюється до моменту погашення заборгованості та не обмежується строком, визначеним чинним законодавством. (але не менше 0,1 % від вартості неоплаченого товару) за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. За прострочення оплати понад один календарний місяць, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний факт порушення строків оплати.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 109 529,89 грн. пені та 235 672,78 грн. штрафу, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, як зазначено вище, у пункті 6.4 договору № 030524-1 від 03.05.2024 р. сторонами було узгоджено збільшення розміру відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 030524-1 від 03.05.2024 р. до 30 %.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 51 848,01 грн. та відсотків річних в розмірі 125 563,37 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 8).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд індастріал груп» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 43 190,13 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Конструктив» (36000, м. Полтава, вул. Європейська, 21, офіс 310, код ЄДРПОУ 43271320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд індастріал груп» (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41, код ЄДРПОУ 44427191) 2 356 727,79 грн. заборгованість за договором поставки № 030524-1 від 03.05.2024 р., 109 529,89 грн. пеня, 235672,78 грн. штраф, 51 848,01 грн. втрати від інфляції, 125 563,37 грн. 30 % річних, 43 190,13 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 28.11.2024 р.

Суддя О.С. Мацко