Рішення

від 28.11.2024 по справі 917/1657/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 Справа № 917/1657/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., розглянувши справу

за позовною заявою Комунального закладу освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради, вул. Інститутська, 74, м. Лубни, Полтавська область, 37500

до відповідача: Державного підприємства "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", бул. Л. Українки, 26, м. Київ, 01133, в особі Полтавської філії Державного підприємства "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", вул. В. Козака, 1, м. Полтава, 36020

про стягнення 419 592,16 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Комунального закладу освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради до відповідача Державного підприємства "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" в особі Полтавської філії Державного підприємства "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" про стягнення заборгованості за договором №11п/22 на виконання (передачу) проектно - вишукувальної, науково - технічної продукції замова №11/2022 від 30.11.2022 року у розмірі 419 592,16 грн, з яких: 315 642,00 грн - основний борг, 63 128,40 грн - штраф, 40 821,76 грн - збитки у вигляді проведеної експертизи (вх. № 1733/24).

Ухвалою від 07.10.2024 року суд залишив позовну заяву Комунального закладу освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

09.10.2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 13430) на виконання ухвали суду від 07.10.2024 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 14.10.2024 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, встановлено строки подачі заяв по суті.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом в електронній формі до електронного кабінету відповідача за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля) та була отримана юридичною особою-відповідачем 14.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (арк. справи 51).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Полтавської області.

Відповідач відзив на позов не надав, строки на подачу відзиву закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

30 листопада 2022 року між Полтавською філією «Державний науково- дослідний та проектно - вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» (Відповідач/Підрядник) та Комунальним закладом освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради ( Позивач/Замовник) укладено Договір № 11п/22 на виконання (передачу) проектно - вишукувальної, науково - технічної продукції замова №11 /2022 ( Договір, арк. справи 11-14).

При укладенні Договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- Замовник доручає, а Підрядник бере на себе виконання проектно - кошторисної документації код 71.11 «Діяльність у сфері архітектури»; 71.12 «Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах, а саме: Робочий проект по об`єкту: «Реконструкція нежитлової будівлі Міжлікарняної аптеки №200 на навчальний корпус Комунального закладу освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради» за адресою: вул. П`ятикопа, 26а, м.Лубни Полтавської області.

- Робота за даним Договором повинна виконуватися у відповідності до узгодженого сторонами завдання та проектування, технічних, наукових, економічних та інших вимог (п.1.3. Договору). Термін виконання всієї роботи: грудень 2022р. (п.1.4. Договору).

- Замовник за виконану проектно - вишукувальну і науково - технічну продукцію перераховує Підряднику 315642,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 52607,00 грн.

- Згідно з п.4.4. Договору Підрядник несе відповідальність за якість і терміни виконання робіт, Замовник - за своєчасне приймання і оплату виконаних робіт.

- Робота за даним Договором виконується у відповідності до узгодженого сторонами завдання на проектування, технічних, наукових, економічних та інших вимог (пункт 3.1.).

- Відповідно до пункту 4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язання по даному Договору, Підрядник і Замовник несуть матеріальну відповідальність згідно з діючим законодавством України.

- За пунктом 4.6. Договору Сторони несуть відповідальність за свої зобов`язання згідно ст.231 Господарського кодексу України та ст. 49 Бюджетного кодексу України.

Роботи, виконані відповідачем, прийняті позивачем згідно акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №11-22 від 13.12.2022 року (арк. справи 15).

Судом встановлено, що Замовник виконав взяті на себе договірні зобов`язання у повному обсязі, перерахувавши кошти у сумі 315642,00 грн за виконану проектно - вишукувальну і науково - технічну продукцію, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 07.03.2023року (арк. справи 16).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що отримана проектна документація була передана Замовником на експертизу сторонній спеціалізованій державній установі (філія ДП «Укрдержбудекспертиза» у Полтавській області), яка має кваліфікацію з визначення зазначеної документації як такої, що виконана правильно і може бути в майбутньому реалізована у вигляді безпосереднього проведення реконструкції нежитлової будівлі. Укладено договір №17-0122/01-23 від 16.06.2023року.

Згідно Експертного звіту (негативний) №17-0122/01-23 щодо виявлення помилок та недотримання нормативних вимог у проектній документації на будівництво за робочим проектом «Реконструкція нежитлової будівлі міжлікарняної аптеки №200 на навчальний корпус Комунального закладу освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради за адресою: вул. П`ятикопа, 26А м.Лубни Полтавської області», затвердженого в.о. директора філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Полтавській області Катериною Карпуховою 30 серпня 2023 р. виявлено помилки та недотримання вимог законодавства України у сфері будівництва, вихідних даних на проектування, будівельних норм і правил та нормативних документів, вимог щодо міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки у тому числі вимог з питань створення умов для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, та інженерного забезпечення; кошторисної частини проектної документації; санітарного й епідеміологічного благополуччя населення; пожежної безпеки; з питань інженерно - технічних заходів цивільного захисту; енергозбереження у зв`язку з чим проектна документація на будівництво потребує доопрацювання (арк. справи 22-28).

Таким чином, на думку Позивача, Відповідачем неналежно виконано свої договірні зобов`язання, що й стало підставою для звернення Позивача до суду із цим позовом.

Крім суми 315 642,00 грн, сплаченої Позивачем на користь Відповідача за неналежно виконані роботи за Договором, Позивач також просив суд стягнути з Відповідача 63 128,40 грн штраф на підставі пункту 4.6. Договору та 40 821,76 грн - збитки у вигляді проведеної експертизи.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги: письмова претензія № 145 від 10.07.2024 року; Договір № 11 п/22 від 30.11.2022року на виконання (передачу) проектно - вишу кувальної, науково - технічної продукції замова №11/2022; Акт здачі- приймання робіт (надання послуг) №11-22 від 13.12.2022 року; платіжна інструкція №1 від 07.03.2023року (сплачено 11.04.2023року); Договір №17-0122/01-23 від 16.06.2023року на виконання експертизи проектної документації на будівництво; Акт приймання - передачі виконаних робіт № 17-0122/01-23 від 30 серпня 2023 року; Платіжна інструкція №717321 від 15.09.2023року (сплачено 25.09.2023року); Експертний звіт (негативний) №17-0122/01-23 щодо виявлення помилок та недотримання нормативних вимог у проектній документації на будівництво за робочим проектом «Реконструкція нежитлової будівлі міжлікарняної аптеки №200 на навчальний корпус Комунального закладу освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради за адресою: вул. П`ятикопа, 26А в м.Лубни Полтавської області», затвердженого в.о. директора філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Полтавській області Катериною Карпуховою 30 серпня 2023 р.; Листи Комунального закладу освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради: № 304 від 24.10.2023року; № 331 від 14.11.2023року; № 18 від 15.01.2024року; № 46 від 26.02.2024року; № 90 від 18.04.2024року; Листи Полтавської філії Державного підприємства "Державний науково- дослідний та проектно -вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" від 07 листопада 2023 р. та від 31.05.2024 №9-1/3.

Відповідач правом на подачу відзиву та доказів не скористався.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За пунктом 1 частини першої статі 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов`язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/5726/19).

Так, предметом позову у даній справі є вимога про стягнення збитків у правовідносинах, що виникли з договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт.

Пунктом 1 частини 2статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання (ст. 610 ЦК України).

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 887 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 852 Цивільного кодексу України передбачені права замовника у разі порушення підрядником договору підряду. Так, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором; за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до статті 324 ГК України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати до сліджу вальні роботи, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх.

До відносин, що виникають у процесі виконання проектних та досліджувальних робіт, можуть застосовуватися положення статті 318 цього Кодексу.

Підрядник несе відповідальність за недоліки проекту, в тому числі виявлені в процесі його реалізації та експлуатації побудованого за даним проектом об`єкта.

У разі виявлення недоліків проекту підрядник зобов`язаний безоплатно переробити проект, а також відшкодувати замовнику збитки, спричинені недоліками проекту.

З огляду на положення статей 857 та 858 Цивільного кодексу України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, позивач, посилаючись на наявність у виконаних відповідачем підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовами договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19).

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 №560 «Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи» передбачено, що перед схваленням та затвердженням проектів будівництва у випадках, визначених статтею 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, проводиться експертиза проектів будівництва, а у випадках, визначених Законом України Про інвестиційну діяльність, - державна експертиза інвестиційного проекту, складовою якого є проект будівництва.

Згідно п.6 вказаної Постанови метою проведення експертизи проектів будівництва є визначення та перевірка якості проектних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, зокрема щодо додержання нормативів з питань створення умов для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, допустимого відсотка забудови земельної ділянки, гранично допустимої висоти будівництва та щільності населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження, кошторисної частини проекту будівництва. Експертиза є завершальним етапом розроблення проектів будівництва.

Судом встановлено, що виконана Відповідачем проектна документація була передана Замовником на експертизу спеціалізованій державній установі (філія ДП «Укрдержбудекспертиза» у Полтавській області), яка має кваліфікацію з визначення зазначеної документації як такої, що виконана правильно і може бути в майбутньому реалізована у вигляді безпосереднього проведення реконструкції нежитлової будівлі.

Так, 16.03.2023 року між Позивачем та Філією ДП "Укрдержбудекспертиза" у Полтавській області укладено Договір №17-0122/01-23 (арк. справи 17-19).

Згідно п.1.2 Договору № 17-0122/01-23 результатом робіт є експертний-звіт в електронній формі, виготовлений за допомогою Реєстру будівельної діяльності електронної системи відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681 «Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва», Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011№ 560 «Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» та ДОТУ 8907:2019 «Настанова щодо організації проведення експертизи проектної документації на будівництво».

Згідно Експертного звіту (негативний) №17-0122/01-23 щодо виявлення помилок та недотримання нормативних вимог у проектній документації на будівництво за робочим проектом «Реконструкція нежитлової будівлі міжлікарняної аптеки №200 на навчальний корпус Комунального закладу освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради за адресою: вул. П`ятикопа, 26А м.Лубни Полтавської області», затвердженого в.о. директора філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Полтавській області Катериною Карпуховою 30 серпня 2023 р. виявлено помилки та недотримання вимог законодавства України у сфері будівництва, вихідних даних на проектування, будівельних норм і правил та нормативних документів, вимог щодо міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки у тому числі вимог з питань створення умов для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, та інженерного забезпечення; кошторисної частини проектної документації; санітарного й епідеміологічного благополуччя населення; пожежної безпеки; з питань інженерно - технічних заходів цивільного захисту; енергозбереження у зв`язку з чим проектна документація на будівництво потребує доопрацювання.

Позивачем за Договором №17-0122/01-23 від 16.06.2023 року сплачено вартість проведеної Філією ДП "Укрдержбудекспертиза" експертизи в сумі 40821, 76 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №717321 від 15.09.2023року та актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.08.2023 року (арк. справи 20-21).

Ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, поданими доказами підтверджується факт неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, невідповідності виконаної Відповідачем проектно - кошторисної документації умовам Договору та недотримання нормативних вимог у проектній документації на будівництво за робочим проектом.

Позивач неодноразово звертався з цього приводу до Відповідача з листами № 304 від 24.10.2023року; № 331 від 14.11.2023року; № 18 від 15.01.2024року; № 46 від 26.02.2024року; № 90 від 18.04.2024року та пропонував усунути виявлені недоліки, виправлену проектну документацію повторно надати на експертизу (арк. справи 23-33).

Листом від 07 листопада 2023 р. Відповідач повідомив, що до проектно - кошторисної документації внесено виправлення та доповнення і, що таку документацію буде подано на повторну експертизу, та гарантував провести оплату за повторну експертизу (арк. справи 34).

Листом від 31.05.2024 №9-1/3 Відповідач повідомив Позивачу, що у зв`язку з тривалою хворобою головного інженера вийшла затримка у проходженні повторної експертизи проектно - кошторисної документації, та зобов`язався у червні місяці 2024 року виконати свої зобов`язання (арк. справи 35).

Однак допущені недоліки Відповідач так і не усунув, що не спростовується і не заперечується Відповідачем.

Позивач звернувся до Відповідача з письмовою претензію (лист № 145 від 10.07.2024року, арк. справи 36-38), за якою висунуті вимоги про подачу виправленої проектно - кошторисної документації на повторну експертизу з оплатою за рахунок Підрядника та сплатити штраф у сумі 63128,40грн (20% від вартості робіт). Претензія залишена Відповідачем без задоволення.

Статтею 858 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність підрядника за неналежну якість роботи.

Так, частиною першою вказаної статті передбачено, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Відповідно до частини третьої цієї статті якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи приписи частини 2 статті 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі поданих доказів суд погоджується із Позивачем, що протиправна бездіяльність Відповідача полягає у не усуненні ним виявлених недоліків, не виправлення проектної документації. Така документація є неналежної якості і не може бути в подальшому підставою для реконструкції нежитлової будівлі, тобто не може бути використана для її прямого призначення. Причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача і збитками, тобто вартість непридатної для використання проектної документації є прямими збитками Позивача, які з`явились внаслідок як первісного неправильного її виготовлення так і в наступному бездіяльності відповідача з її виправлення і приведення до належного стану.

Суд також враховує, що проведення експертизи проектів будівництва передбачає перевірку якості проектних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, та є заключним етапом виготовлення проектно-кошторисної документації, а не судовою експертизою, яка проведена на замовлення Позивача у зв`язку зі зверненням до суду з позовом про стягнення збитків за невиконання зобов`язань за договором. Тобто ці витрати не мають характеру судових витрат на проведення експертизи, а є необхідними витратами, понесеними Позивачем.

З урахуванням зазначеного, з огляду на ненадання Відповідачем жодного доказу на спростування відсутності в діях останнього вини у заподіянні Позивачу збитків та їх наявності, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 356 463,76 грн. , в тому числі 315 642,00 грн, сплачених Позивачем на користь Відповідача за неякісно виконані роботи по Договору, а також збитки в сумі 40821,76 грн. вартість проведеної експертизи.

Стосовно позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 63128,40 грн, то суд враховує наступне.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В свою чергу, умовами пункту 4.6. укладеного між сторонами Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за свої зобов`язання згідно ст.231 Господарського кодексу України.

Відповідно статті 231 ГК України за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Отже, Позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача на підставі пункту 4.6. Договору та ст.231 Господарського кодексу України штраф в сумі 63128,40 грн (31564,00х20/100=63128,40).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Жодних заперечень чи спростувань позовних вимог від Відповідача не надходило.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимоги та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6293,88 грн. грн покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 04653199) в особі в особі Полтавської філії Державного підприємства "Державний науково- дослідний та проектно -вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (36020, м.Полтава, вул.В.Козака, 1, код ЄДРПОУ 04653153) на користь Комунального закладу освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради (вул. Інститутська, 74 м. Лубни, Полтавська обл. 37500 Код ЄДРПОУ 02011539) 356 463,76 грн. сума збитків ( в тому числі 315 642,00 грн, сплачених Позивачем на користь Відповідача за неякісно виконані роботи по Договору та збитки в сумі 40821,76 грн. вартість проведеної експертизи), а також 63128,40 грн. штрафу 6293,88 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ і набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 28.11.2024 року

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.