Рішення

від 28.11.2024 по справі 917/1555/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 Справа № 917/1555/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М., розглянувши матеріали за позовною заявою Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, вул. Шведська Могила, 1, Полтава, 36013

до відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 94 600,00 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суть справи: Розглядається позовна заява Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 94 600 грн, сплачених позивачем за надані послуги за договорами про надання послуг від 28.10.2021 № 25/15; від 11.11.2021 №25/15/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, ним було здійснено оплату відповідачу за послуги, факт надання яких документально не підтверджений, оскільки до підписаних сторонами актів наданих послуг не були додані первинні документи, які б розкривали зміст наданих послуг та підтверджували їх здійснення.

Також позивач стверджує, що у жовтні-листопаді 2021 ним не було укладено жодного договору на постачання паливно-мастильних матеріалів, про що зазначено в підписаних сторонами актах наданих послуг, а відповідно до відомостей вебпорталу Уповноваженого органу з питань закупівель відсутня інформація про те, що відповідач у вказаний період представляв інтереси позивача у процедурах закупівель.

Відповідач у відзиві (а.с. 37-41) проти позову заперечує, посилаючись на те, фактичне надання послуг підтверджується підписанням позивачем без зауважень актів наданих послуг, які є первинними документами, а також звертає увагу на те, що вимоги щодо деталізації актів умовами договорів не передбачені.

Водночас, відповідач посилається на те, що позивачем не доведено порушення своїх прав, оскільки сторонами підтверджено факт належного виконання умов договорів шляхом підписання актів наданих послуг; відсутні підстави для стягнення на користь позивача грошових коштів, сплачених відповідно до умов договорів, які були виконані належним чином, і таке виконання було прийняте позивачем.

У відповіді на відзив (а.с. 47-49) позивач заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що вимоги до первинних документів визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», в той час як підписані сторонами акти не містять відомостей про обсяг наданих послуг, кількість витраченого часу на їх надання, вартість кожної послуги та порядок ціноутворення.

Позивач вказує, що визначальним у спірних правовідносинах є доведення факту надання та споживання відповідної послуги, тому, на його думку, ненадання відповідачем будь-яких первинних документів, які б могли свідчити про фактичне надання послуг, свідчить про спричинення позивачу матеріальних збитків у розмірі сплачених грошових коштів.

Процесуальні дії суду.

Як вбачається із змісту позовної заяви, відповідачем вказано фізичну особу-підприємця Леонову Світлану Володимирівну.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , припинила підприємницьку діяльність, про що 26.06.2024 зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 25).

З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої ст. 20 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (п.73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 338/180/17).

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Відповідний правовий висновок викладений у п.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу (далі ГК) України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із ч.1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Ст. 174 Господарського кодексу (далі ГК) України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідач на момент укладення договорів з відповідачем мав статус суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи, спір виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, тому справа підлягає розгляду господарським судом.

Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, то суд звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Cуд звертався до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації із запитом щодо доступу до персональних даних відповідача по справі відповідно до ч. 6 ст. 176 ГПК України.

27.09.2024 від Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації до суду надійшла інформація про місцезнаходження відповідача.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.10.2024 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

28.10.2021 року між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної аграрної академії України та фізичною особою-підприємцем Леоновою Світланою Володимирівною було укладено Договір про надання послуг № 25/15, 11.11.2021 ці ж сторони уклали Договір про надання послуг № 25/15/1 (а.с. 6-9).

Згідно з п. 1.1. Договору №25/15 від 28.10.2021 Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати інформаційно-консультаційні послуги, передбачені пунктом 1.2. Договору, а Замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх вартість на умовах, визначених Договором. ДК 021:2015:7941000-1 Консультаційні послуги з питань підприємницької діяльності та управління.

Згідно з п. 1.1. Договору №25/15/1 Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати інформаційно-консультаційні послуги, передбачені пунктом 1.2. Договору, а Замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх вартість на умовах, визначених Договором. ДК 021:2015:7231000-1 послуги із обробки даних.

За п. 1.2 Договорів Виконавець зобов`язується надати інформаційно-консультаційні послуги, пов`язані з: Інформаційно-консультаційні послуги;

-розробка проектів матеріали щодо допорогогових закупівель;

-Аналіз законодавчої бази щодо проведення Замовником процедур допорогових закупівель у системі прозоро;

-представленням інтересів Замовника, як учасника тендерів, торгів, закупівель товарів робіт та послуг, в тому числі в системі електронних закупівель, в тому числі прийняття участі в відповідних заходах і процедурах (тощо) на підставі довіреності;

-підготовкою документів та участі від імені Замовника в процедурах завершення тендерних торгів, закупівель (оформлення результатів торгів, укладання правочинів, тощо);

-підготовкою документів та участі від імені Замовника в процедурах завершення тендерних торгів, закупівель (оформлення результатів торгів, укладання правочинів, тощо);

-підготовкою документів та представленням інтересів Замовника у випадках оскарження результатів тендерів, торгів, закупівель, в тому числі в системі електронних закупівель;

-документальним оформленням результатів тендерів, торгів, закупівель, в тому числі в системі електронних закупівель.

Інформаційно-консультаційні послуги:

- розробка проектів матеріали щодо закупівель. Аналіз законодавчої бази щодо проведення Замовником процедури відкритих торгів, спрощених процедур переговорних процедур у системі прозоро.

За п. 2.1. Договору № 25/15 від 28.10.2021 вартість наданих послуг складає 49300 грн. За п. 2.1. Договору № 25/15/1 від 11.11.2021 вартість наданих послуг складає 45300 грн.

Згідно з п. 3.2., 3.3. Договорів після надання послуг, Виконавець зобов`язаний направити Замовнику Акти наданих послуг. Замовник зобов`язується прийняти послуги та сплатити їх вартість на умовах Договору.

Згідно з п. 4.3. Договорів після надання послуг, Виконавець направляє замовнику Акт наданих послуг з переліком фактично наданих послуг. Замовник зобов`язується підписати Акт наданих послуг протягом двох днів з моменту отримання або надати у цей строк обґрунтовані заперечення.

28.10.2021 між сторонами підписано акт наданих послуг № 25/15 на загальну суму 49300,00 грн за договором від 28.10.2021 № 25/15, відповідно до якого Виконавець виконав, а Замовник прийняв роботи по наданню наступних послуг: інформаційно-консультаційні послуги, розробка проектів матеріалів щодо закупівель; аналіз законодавчої бази щодо проведення Замовником процедур відкритих торгів, спрощених процедур, переговорних процедур у системі прозорро. На підставі виконаних послуг Виконавцем, Замовником укладено договір на постачання паливно-мастильних матеріалів. Вартість наданих послуг становить 49 300,00 грн без ПДВ.

11.11.2021 між сторонами підписано акт наданих послуг № 25/15/1 на загальну суму 45300,00 грн за договором від 11.11.2021 № 25/15/1, відповідно до якого Виконавець виконав, а Замовник прийняв роботи по наданню наступних послуг: інформаційно-консультаційні послуги в сфері публічних закупівель (послуги з обробки даних) спрощених процедур, переговорних процедур у системі прозорро. На підставі виконаних послуг Виконавцем, Замовником укладено договір на постачання паливно-мастильних матеріалів. Вартість наданих послуг становить 45 300,00 грн. без ПДВ.

Як зазначено в актах, робота по наданню послуг виконана та прийнята в повному обсязі.

Зазначені акти підписані сторонами без зауважень, зі сторони позивача акти підписані директором ОСОБА_2 , підпис якого засвідчений відбитком печатки позивача.

Як свідчить отриманий судом витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, станом на момент укладення договорів та на момент підписання актів ОСОБА_2 дійсно займав посаду керівника Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та мав право діяти від його імені без довіреності (а.с. 58-61).

Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне.

Укладені між сторонами по справі договори за своїм змістом та правовою природою є договорами про надання послуг.

Ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з частиною першою ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту вказаних вище норм, договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів надання, її власні кількісні характеристики не змінюються).

Під час надання послуг результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто за договором про надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

У постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21 вказано, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відтак, для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності.

Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим об`єктом цивільних прав, віддільним від послуги як нематеріального блага, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

Як було встановлено судом, в п.1.2 укладених між сторонами договорів було визначено, що виконавцем (відповідачем) надаються інформаційно-консультаційні послуги, які можуть включати не лише представлення інтересів Замовника (позивача) та підготовку документів для процедури закупівель, але й розробку матеріалів щодо допорогових закупівель, аналіз відповідної законодавчої бази.

При цьому, умовами договорів не передбачено, що за наслідками надання відповідачем інформаційно-консультаційних послуг має бути досягнутий конкретний матеріальний результат (зокрема, укладені певні договори).

Також умовами укладених між сторонами договорів не передбачено, за якими саме кількісними показниками має визначатися обсяг наданих послуг, зокрема, яка кількість часу має бути витрачена відповідачем як виконавцем для їх надання.

П.4.3 укладених сторонами по справі договорів передбачено, що після надання послуг виконавець (відповідач) направляє Замовнику (позивачу) акт фактично наданих послуг, а Замовник зобов`язується підписати такий акт, або протягом двох днів з моменту його отримання надати обґрунтовані заперечення щодо його змісту.

Як було встановлено судом, надані відповідачем акти наданих послуг були підписані позивачем в особі керівника (директора) без зауважень, докази направлення відповідачу обґрунтованих заперечень щодо відомостей, зазначених в актах, надані суду позивачем не були.

Суд звертає увагу, що умовами розділу ІV договорів, яким визначено порядок надання послуг, не передбачено надання виконавцем замовнику будь-яких інших документів в підтвердження факту надання послуг.

Відповідно до змісту п.4.3 договорів, єдиним документом, яким підтверджується фактичне надання послуг, є акт наданих послуг, який складається виконавцем та направляється замовнику.

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачені вимоги до первинних документів як для підстав бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного вище закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд констатує, що підписані сторонами акти наданих послуг відповідають зазначеним вище вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо форми та змісту первинного документа, оскільки містять в собі відомості про вид наданих інформаційно-консультаційних послуг (розробка проектів матеріалів щодо закупівель, аналіз законодавчої бази процедур відкритих торгів та спрощених переговорних процедур закупівель, послуги з обробки даних), їх обсяг (послуги виконані в повному обсязі) та вартість.

Зазначені акти також містять дату складання, найменування сторін та відомості про осіб, які підписали акти, при цьому підпис представника замовника (директора ОСОБА_2 ) засвідчено відбитком печатки позивача.

Позивач визнає в позовній заяві факт підписання вказаних актів наданих послуг.

Суд звертає увагу, що з огляду на специфіку послуг, змістом яких є процес здійснення певних дій, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, визначення в актах надання послуг одиниці їх виміру та обсягу в таких одиницях можливе лише тоді, коли відповідні одиниці виміру передбачені договором, а його умови передбачають за результатом надання послуг досягнення певного результату, який може бути виміряний відповідними одиницями.

В той же час, як було встановлено судом, в умовах укладених між сторонами договорів відповідні положення відсутні.

З урахуванням викладеного, надані акти є первинними документами в розумінні вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які свідчать про фактичне надання відповідачем послуг, передбачених договорами, в повному обсязі.

Одночасно судом приймається до уваги, що норми глави 63 ЦК України, яким регулюються правовідносини з надання послуг, не містять положень щодо регулювання порядку прийняття замовником послуг, які були фактично виконані виконавцем.

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (ч.1 ст.8 ЦК України).

Найбільш наближеними за змістом до правовідносин з надання послуг є правовідносини, що виникають з договору підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту, в той же час, як за договором підряду, так і за договором про надання послуг у замовника виникає зобов`язання прийняти виконану роботу (надані послуги) та, відповідно, певні права під час їх прийняття.

Відповідно до частини першої ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Зазначені вище норми ЦК України, які застосовуються судом за аналогією закону до спірних правовідносин згідно з ч.1 ст.8 ЦК України, кореспондуються з умовами п.4.3 укладених між сторонами договорів, які передбачають обов`язок замовника (позивача) або підписати в дводенний строк акти наданих послуг, або в цей же строк надати обґрунтовані заперечення (заяву) щодо їх змісту та можливих недоліків.

Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (ч. 5 ст.12 ЦК України).

Відповідно до встановленої ч. 5 ст.12 ЦК України презумпції добросовісності та розумності учасника цивільних правовідносин, у суду відсутні підстави виснувати щодо підписання посадовою особою (керівником) позивача актів наданих послуг без перевірки їх змісту та при відсутності факту надання відповідачем послуг за договорами в повному обсязі.

Позивачем не надані суду докази, які б свідчили про те, що зазначена посадова особа (керівник) позивача діяла недобросовісно під час підписання вказаних актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 853 ЦК України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

З урахуванням зазначених вище норм ст. 853 ЦК України, які застосовуються судом до спірних правовідносин за аналогією закону, суд констатує, що підписання позивачем без зауважень та заперечень актів наданих послуг свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами та прийняття їх позивачем як замовником.

Відповідно до ч.1 ст.203 ГК України, господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

За таких обставин, оскільки позивачем були сплачені відповідачу грошові кошти на суму 94 600 грн (тобто в розмірі, який передбачений умовами укладених між сторонами договорів), за надання в повному обсязі послуг, передбачених вказаними договорами, що підтверджується актами наданих послуг, підписаними сторонами без зауважень в порядку, визначеному п.4.3 договорів, правові підстави для стягнення зазначених коштів на користь позивача відсутні.

Судом відхиляється як необґрунтоване посилання позивача у відповіді на відзив на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.03.2020 по справі № 927/986/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.236 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду розглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

Предметом розгляду по справі № 927/986/17 були позовні вимоги виконавця до замовника щодо стягнення заборгованості за надані послуги, вартість яких не була встановлена в актах наданих послуг та взагалі не була визначена умовами договору, укладеного між сторонами по справі.

З рахуванням викладеного, висновки Верховного Суду у Складі Касаційного господарського суду, на які посилається позивач, не можуть бути враховані судом, оскільки вони зроблені стосовно правовідносин, які базуються на інших фактичних обставинах, отже не є подібними до правовідносин, з яких виник спір по даній справі.

Згідно з ч.1 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України).

Судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що відповідачем не надано доказів (документів), якими б підтверджувалося фактичне надання ним послуг за договором, оскільки з встановленого процесуальними нормами ГПК України обов`язку доказування саме позивач має надати докази, які б підтвердили факт ненадання послуг, які були прийняті позивачем як фактично надані в порядку, визначеному договорами, шляхом підписання актів наданих послуг без зауважень.

Зазначені твердження позивача, як і твердження про те, що у жовтні-листопаді 2021 ним не було укладено жодного договору на постачання паливно-мастильних матеріалів, не обґрунтовані посиланням на будь-які докази, тобто фактично ґрунтуються на концепції негативного доказу.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, концепція негативного доказу порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем (п.85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № № 129/1033/13-ц).

Судом приймається до уваги, що відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позивач як установа, яка фінансується з державного бюджету, мав здійснювати закупівлі товарів в порядку, визначеному вказаним законом лише у випадку, коли предмет закупівлі товарів перевищував певну вартість, визначену в п.1 ч.1 ст.3 зазначеного Закону (200 000 грн).

Твердження позивача про те, що у жовтні-листопаді 2021 ним не було укладено жодного договору на постачання паливно-мастильних матеріалів, не підтверджене посиланням на будь-які докази.

Водночас, оскільки судом було встановлено, що умовами договорів не передбачено, що наслідком надання відповідачем послуг має бути досягнення певного матеріалізованого результату (зокрема, укладення певних договорів як в прядку процедур публічних закупівель, так і за межами таких процедур), встановлення факту укладення або не укладення позивачем саме договорів на постачання паливно-мастильних матеріалів не має суттєвого значення для вирішення спору.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 у справі № 917/1307/18).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та підлягають відхиленню в повному обсязі.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Пушко