Рішення

від 28.11.2024 по справі 917/1717/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 Справа № 917/1717/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава

до Чутівської селищної ради, селище Чутове

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство Чутівське, селище Чутове

про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності

за участю прокурора: Деряга Ю.О.,

від відповідача та третьої особи - не з`явились

встановив:

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся з позовною заявою до Чутівської селищної ради про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Чутівської селищної територіальної громади на споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 63839, що розташоване у житловому будинку по вул. Полтавський шлях, 69, селище Чутове, Полтавський район, Полтавської області.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті спору від сторін не надійшли.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/1717/24 (а.с. 54).

Ухвалою від 16.10.2024 суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків (а.с. 56). Прокурор у встановлений строк виправив вказані недоліки (а.с. 60-61).

Ухвалою від 22.10.2024 (а.с. 62-63) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство Чутівське, встановив строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою від 19.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 69-70).

Про час і місце розгляду справи по суті учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 19.11.2024 про доставку електронного листа (ухвали від 19.11.2024) прокурору, відповідачу та третій особі (а.с. 71, 72 ,73).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 19.11.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

У судовому засіданні 28.11.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Виконавчий комітет Чутівської селищної ради прийняв рішення від 06.04.2005 № 12 (а.с.25), в якому постановив з метою створення статутного фонду комунального підприємства «Чутівське» (далі КП «Чутівське») передати з Чутівського комбінату комунальних підприємств в КП «Чутівське» житловий фонд балансовою вартістю 7 565 300,77 грн для створення статутного фонду КП «Чутівське».

Згідно з додатком І до вказаного рішення до об`єктів житлового фонду, що передається до статутного фонду КП «Чутівське», увійшов житловий будинок за адресою: вул. Жовтнева (на цей час - Полтавський шлях), 65, кількість квартир - 16, площа - 818 кв.м, балансова вартість - 290 462,46 гри.

За інформацією виконавчого комітету Чутівської селищної ради від 08.08.2023 за вих.№ 02.1-14/1527, у виконавчому комітеті Чутівської селищної ради знаходяться копії документів на протирадіаційне укриття № 63839, а саме облікова картка та паспорт протирадіаційного укриття, що були передані Чутівською районною державною адміністрацією під час реорганізації даної установи. Ремонтних робіт по вказаній споруді не проводилося, кошти на її утримання з селищного бюджету не виділялися, у комунальну власність Чутівської селищної ради та на баланс виконавчого комітету Чутівської селищної ради захисна споруда та технічні документи не передавалися.

Відповідно до акта від 26.09.2022 оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 63839, складеного в.о. начальника КП «Чутівське» Лупа О.О. (а.с.27-34), сховище, розташоване за адресою: вул. Полтавський шлях, 69, смт. Чутове, Чутівська селищна рада, Полтавський район, є комунальною власністю та належить Чутівській селищній раді, має місткість 100 осіб, площу 213 кв.м, клас сховища група А, вбудоване, має 2 входи.

В обліковій картці сховища (протирадіаційного укриття) № 63839 (а.с.35-36) зазначено, що сховище належить КП «Чутівське», рік здачі в експлуатацію 1990 рік, знаходиться в житловому будинку, є обмежено готовим до використання за призначенням.

В паспорті сховища (протирадіаційного укриття) № 63839, складеного 10.02.2017 (а.с.37-38), зазначено, що сховище належить КП «Чутівське», рік здачі в експлуатацію 1990 рік, загальна площа 213 кв.м., знаходиться в житловому будинку, є обмежено готовим до використання за призначенням.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 5.1.1 статуту КП «Чутівське» (а.с.40-44) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.45-49, засновником підприємства є територіальна громада в особі Чутівської селищної ради. Майно підприємства складають основні фонди, в т.ч. майно, передане в користування селищною радою. Підприємство користується правом господарського відання щодо закріпленого за ним майна.

Згідно витягу від 08.10.2024 № 398273383 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.39) за адресою: вул. Полтавський шлях, 69, смт. Чутове, Чутівська селищна рада, Полтавський район, відомості про реєстрацію права власності чи будь-яке інше речове право відсутні.

Разом із тим, з часу прийняття виконавчим комітетом Чутівської селищної ради рішення від 06.04.2005, право комунальної власності на протирадіаційне укриття № 63839 не оформлено та не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно, використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог цивільного законодавства шляхом користування будівлями, спорудами без державної реєстрації права власності та без оформлення правовстановлюючих документів.

Прокурор у позові вказує, що оскільки Чутівська селищна рада жодних заходів щодо оформлення права комунальної власності на протирадіаційного укриття № 63839 не вжила, це стало підставою для звернення прокурора із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Приписами ч. 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, зокрема, в чому полягає порушення інтересів держави, та необхідність їх захисту.

Водночас інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Приписами ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві повинен обґрунтувати визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц наведено правовий висновок, зокрема, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 6, пп. 23-31 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільний захист - це комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Суб`єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації.

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту; реалізація заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки суб`єктів господарювання комунальної форми власності; здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відтак із наведених приписів законодавства випливає, що саме Чутівська селищна рада є суб`єктом забезпечення цивільного захисту на відповідній території в умовах введення на території України воєнного стану.

У постанові від 07.11.2018 у справі № 916/749/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень. Захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Так, прокурор подав позов до суду для спонукання органу місцевого самоврядування вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення сховища (протирадіаційного укриття) з метою забезпечення здійснення останнім його власних функцій, вказавши, що Чутівська селищна рада, яка не вчинила відповідних дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем, тоді як інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції у спірних правовідносинах, відсутній.

Враховуючи те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів, визначивши Чутівську селищну раду відповідачем та заявивши вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення протирадіаційного укриття № 63839, що розташоване в житловому будинку по вул. Полтавський шлях, 69 в селищі Чутове Полтавського району Полтавської області, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та правомірно звернувся до суду як самостійний позивач.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (частина перша).

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина друга).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п`ята).

Статтею 6 Кодексу цивільного захисту України визначено, що цивільний захист забезпечується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про національну безпеку України», суб`єктами, уповноваженими захищати населення, території, навколишнє природне середовище і майно, згідно з вимогами цього Кодексу - у мирний час, а також в особливий період - у межах реалізації заходів держави щодо оборони України.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України сховище - це герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Цивільним захистом, відповідно до ст. 4 Кодексу цивільного захисту, є комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Згідно з ч. 5 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними підприємствами та органами місцевого самоврядування багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності визначається Порядком списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301 (далі - Порядок № 301).

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (надалі - Порядку) визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Відповідно до ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

У відповідності до п. 3 Порядку балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Згідно пункту 10 Порядку балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Відповідно до ст. 6 Кодексу цивільного захисту суб`єктами забезпечення цивільного захисту є серед інших, і органи місцевого самоврядування.

Таким чином, вжиття заходів до державної реєстрації права комунальної власності на спірне протирадіаційне укриття є обов`язком Чутівської селищної ради, в особі якої Чутівська селищна територіальна громада в силу положень ст. ст. 172, 327 ЦК України, ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 16, ч. 1,5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», реалізує повноваження власника такого нерухомого майна з метою його належного утримання та використання за цільовим призначенням.

Як підтверджується поданими прокурором доказами, Чутівською селищною радою тривалий час не вчинено жодних дій щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності Чутівської селищної територіальної громади на спірне нежитлове приміщення протирадіаційного укриття, що свідчить про ухилення відповідача від виконання вказаного обов`язку.

Відповідно до паспорту сховища (а.с. 37) за адресою: вул. Полтавський шлях, 69, селище Чутове, Полтавський район, Полтавської області знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття №63839), загальною площею 213 кв.м., місткістю 100 чоловік; дата прийняття в експлуатацію 1990 рік. Згідно п. 2 паспорту, сховище (протирадіаційне укриття) №63839 належить Комунальному підприємству «Чутівське». Паспорт заповнений 10.02.2017 (а.с. 38).

В обліковій картці сховища зазначено, що протирадіаційне укриття № 63839 належить Комунальному підприємству «Чутівське» (а.с.35).

Викладене свідчить про те, що під час будівництва житлового будинку № 69 на вул. Полтавський шлях в селищі Чутове, Полтавський район, Полтавської області із самого початку передбачалось розміщення у ньому приміщення, яке призначалося для використання як протирадіаційне укриття, а відтак воно не підпадає під правовий режим допоміжних приміщень і є самостійним об`єктом правовідносин.

Згідно витягу від 08.10.2024 № 398273383 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.39) за адресою: вул. Полтавський шлях, 69, смт. Чутове, Чутівська селищна рада, Полтавський район, відомості про реєстрацію права власності чи будь-яке інше речове право відсутні.

Доказів в спростування викладеного відповідач та третя особа суду не надали.

Співвласники житлового будинку № 69 на вул. Полтавський шлях в селищі Чутове, Полтавський район, Полтавської області не могли набути права власності на спірне приміщення протирадіаційного укриття, оскільки останнє не призначене для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинків, за своїми функціональними особливостями не є допоміжним, дотепер свого функціонального призначення не змінювало та з комунальної власності за відповідними рішеннями й актами не вибувало, на користь співвласників багатоквартирних будинків не відчужувалось.

Відповідно до п. 10 Порядку № 301 у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

Отже, Порядком № 301 чітко не визначено строків для проведення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення у списаному з балансу багатоквартирному будинку, проте з аналізу положень п. 10 цього Порядку вбачається, що така реєстрація має бути проведена після завершення списання з балансу вказаного будинку.

Таким чином, судом встановлено, що розміщене у будинку № 69 на вул. Полтавський шлях у селищі Чутове, Полтавський район, Полтавської області нежитлове приміщення протирадіаційного укриття є власністю Чутівської селищної територіальної громади, від імені та в інтересах якої діє відповідач. Таким чином, Чутівська селищна рада зобов`язана була вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення цього протирадіаційного укриття.

Однак Чутівська селищна рада заходів щодо оформлення права комунальної власності на протирадіаційне укриття №63839 не було вжито.

За вказаних обставин, встановлена судом бездіяльність відповідача щодо державної реєстрації права комунальної власності та визначення балансоутримувача захисних споруд призводить до неможливості забезпечити їх належний технічний стан, який дозволяв би привести укриття у готовність до використання за призначенням, що становить небезпеку для життя і здоров`я громадян, особливо в умовах воєнного стану, має наслідком невиконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, порушує інтереси держави (територіальної громади) та встановлені державою гарантії із забезпечення конституційних прав громадян на захист життя і здоров`я.

Статтею 55 Конституції України встановлено право кожного на захист своїх прав і свобод у судовому порядку.

Реалізуючи конституційне право, передбачене ст. 55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно із ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до приписів ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).

У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 924/438/22 Суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги Прокурора щодо зобов`язання міської ради вчинити дії з державної реєстрації права комунальної власності на приміщення протирадіаційного укриття, яке розташоване в багатоквартирному житловому будинку, з метою усунення правової невизначеності статусу об`єктів цивільного захисту та застосування ефективного способу цивільного захисту у спірних правовідносинах, відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У ч. 6 ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» вказано, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене позовні вимоги суд задовольняє повністю.

Прокурор у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

Суд встановив, що за подачу цього позову Полтавська обласна прокуратура сплатила 3028,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 2645 від 04.10.2024 (а.с. 21). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 08.10.2024 (а.с. 55).

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Чутівську селищну раду (вул. Набережна, буд. 9, селище Чутове, Полтавська область, 38800, ідентифікаційний код 21047282) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Чутівської селищної територіальної громади на споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 63839, що розташоване у житловому будинку по вул. Полтавський шлях, 69, селище Чутове, Полтавський район, Полтавської області.

3. Стягнути з Чутівської селищної ради (вул. Набережна, буд. 9, селище Чутове, Полтавська область, 38800, ідентифікаційний код 21047282) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, буд.7, ідентифікаційний код 02910060) 3028 грн 00 коп.- відшкодування витрат на сплату судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 28.11.2024.

Суддя Т. М. Безрук