Рішення

від 28.11.2024 по справі 918/966/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р. м. РівнеСправа № 918/966/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (вул. Севастопольська, 26-А, кв.18, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 34657024)

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046)

про стягнення в сумі 165 605 грн. 93 коп..

без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", в якому просить стягнути з останнього 165 605 грн. 93 коп..

Даний позов обгрунтовує неналежним виконанням Відповідачем Договору №53-122-01-24-14940 поставки товару від 28.06.2024 року в частині оплати грошових коштів за поставлений товар у сумі 165 605 грн.93 коп. Крім того, Позивачем нараховано 5 грн. 83 коп. процентів річних від простроченої суми.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.10,2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" залишено без руху. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" у 5 денний строк з дня отримання даної ухвали, через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області, подати докази направлення копії позовної заяви з додатками листом з описом вкладення філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046).

24.10.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" подано докази направлення копії позовної заяви з додатками листом з описом вкладення філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046).

Ухвалою суду від 28.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.11.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Відповідач надав суду відзив на позов в якому основний борг у сумі 165605,93 грн. визнає та заперечує проти нарахування відсотків річних за порушення строків оплати. Крім того, Відповідач, у зв`язку із визнанням ним позову, просить повернути Позивачу з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого останнім при подачі позову.

Крім того, Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому Відповідач вважає, що вищевказаний розмір витрат 19 532,00 грн. не є співрозмірним, виходячи із норм пунктів 1-4 ч, 4 ст. 126 ГПК України, так як, судова справа № 918/966/24, на думку Відповідача, зважаючи на предмет позовних вимог та їх обгрунтування в даній справі, є нескладною, адже вимоги зводяться лише щодо стягнення заборгованості за продукцію, на яку наявні документи про її отримання Відповідачем і Відповідач не заперечує наявність часткової заборгованості з оплати такої продукції станом на дату відкриття судом провадження у справі. Зазначає, що судова справа не потребує якихось додаткових експертиз, додаткового аналізу судової практики, складності при формуванні правової позиції, час, затрачений адвокатом на підготовку позовної заяви до господарського суду є незначним, так як дана позовна заява містить ознаки типовості, обсяг послуг також є незначним з огляду на те, що кількість письмових доказів до позову мінімальна та не потребувала підготовки окремих складних документів, а зводилася лише до зняття копій наявних у сторони договірних документів. Відповідно вважає, що у даній судовій справі немає складних правових позицій, вона врегульована чіткими приписами Господарського та Цивільного кодексів, не потребує дослідження складинах за своєю суттю доказів та не потребує залучення у справі інших учасників справи, крім Позивача та Відповідача, позовна заява є малозначною, однозначно не впливає на репутацію Позивача або на публічний інтерес до справи. Тому, на думку Відповідача, заявлений розмір послуг на правову допомогу є необгрунтовано завищеним, не відповідає критеріям розумності, справедливості та співрозмірності зі складністю уже проведеної правової роботи. Відповідач просить суд не враховувати вищевказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у випадку ж врахування, - зменшити такий розмір до 2 000,00 грн..

18.11.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником Позивача подано відповідь на відзив, в якій просить стягнути з Відповідача заборгованість у сумі 165605,93 грн. та судові витрати за надання правової допомоги у сумі 3789,50 грн.. До відповіді на відзив додано опис наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; платіжні інструкції про оплату послуг на суму 3789,50 грн..

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

28.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь", як Постачальником та Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", як Замовником, було укладено Договір поставки № 53-122-01-24-14940 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору).

Предметом поставки по даному Договору є продукція: 42120000-6 (Запчастини компресорної станції ПКС-5.25), яка передбачена специфікацією № 1 (додаток №1 до даного Договору) (п. 1.2. договору).

У відповідності до п. 4.1. Договору кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного Договору.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору встановлено, що ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 138 000,00 три, (сто тридцять вісім тисяч гривень 00 коп.), крім того ПДВ 27 600,00 грн..

Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 165 600,00 гривень (сто шістдесят п`ять тисяч шістсот гривень 00 коп.).

Відповідно до п. 3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2024р.. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток №1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та Вантажоодержувач - м. Вараш, склад Рівненського відділення філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАЕК «Енергоатом». Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем (п. 8.4. договору).

Згідно п. 6.1. Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Зазначені обставини підтверджуються Договором поставки №53-122-01-24-14940 від 28.06.2024року, Додатком № 1 до Договору поставки №53-122-01-24-14940 від 28.06.2024 року, специфікацією № 1.

Як встановлено судом, 01 серпня 2024 року позивачем здійснено поставку товару за договором на суму 159 696,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ДК-0000018 від 24 липня 2024 року.

02 серпня 2024 року на виконання вимог Договору було оформлено ярлик на придатну продукцію №1-6-419 від 02.08.2024р..

06 серпня 2024 року позивачем здійснено поставку товару за Договором на суму 5904,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ДК-0000019 від 2 серпня 2024 року.

07 серпня 2024 року на виконання вимог договору було оформлено ярлик на придатну продукцію №1-6-444 від 07.08.2024р..

Отже, згідно з п. 6.1. договору 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар, що відбулась 2 серпня 2024 року строк на проведення оплати за поставлений товар у сумі 159 696,00 грн. закінчився 1 жовтня 2024 року, а з дати оформлення ярлика на придатний товар, що відбулась 7 серпня 2024 року строк на проведення оплати за поставлений товар у сумі 5 904,00 грн. закінчився 6 жовтня 2024 року.

Однак, станом на день подання позову свій обов`язок з оплати поставленого позивачем товару відповідачем не виконаний.

Таким чином, відповідач свій обов`язок з оплати за поставлений товар належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 16.10.2024р. існує заборгованість в розмірі 165 600,00 гривень 00 коп..

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 165600,00 грн. основного боргу за Договором поставки №53-122-01-24-14940 від 28.06.2024 року, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 0,1% річних за порушення строків оплати у розмірі 5,83 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні правові наслідки та те, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько- правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.І ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2 Договору поставки №53-122-01-24-14940 від 28.06.2024року сторонами погоджено, що розмір процентів річних, які «Постачальник» має право стягнути з «Замовника» на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію становить 0,1% від суми простроченого грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 0,1% річних від суми простроченого грошового зобов`язання у сумі 5,83 грн. за період з 01.10.2024 по 06.10.2024 року нараховані позивачем арифметично вірно.

Таким чином, Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням 0,1% від суми простроченого грошового зобов`язання.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов, не приймаються судом до уваги, так як звернення позивача до суду про стягнення з відповідача процентів річних на підставі статті 625 ЦКУ і є вимогою кредитора про сплату суми боргу з урахуванням процентів річних від простроченої суми.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов`язань за Договором поставки №53-122-01-24-14940 від 28.06.2024 року, а Відповідач вказаного не спростував, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 130 ГПК України підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову від суми, визнаної відповідачем.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України решта судового збору у справі покладається на відповідача, так спір виник внаслідок його неправильних дій.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

В той же час суд зазначає, що вказаною статтею встановлено, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

За приписами частини 1 статті 6 вказаного Закону адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 3 статті 3 Закону адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

В обгрунтування понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду: Угоду на надання юридичних послуг № 18/2022, від 25.08.2022 року, укладену між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юристи Безпроблем"; розрахунок часу, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у справі №918/966/24 на суму 3789, 50 грн.; платіжну інструкцію №6664 від 08.10.2024 на суму 2123,00 грн., де у графі призначення платежу вказано: за підготовку заяви та передачу документів до суду згідно рах.№48322 від 07.10.2024, платник "Дніпрокомпресордеталь" ООО, одержувач Юристи Безпроблем ТОВ; платіжну інструкцію №6676 від 22.10.2024 на суму 803,00 грн., призначення платежу: подача документів до суду. Рахунок №48483 від 23.10.2024 без ПДВ, платник "Дніпрокомпресордеталь" ООО, одержувач Юристи Безпроблем ТОВ; платіжну інструкцію №6692 від 12.11.2024 на суму 1100,00 грн., призначення платежу: підготовка відзиву/пояснення на заперечення на відповідь у справі, рахунок 48724 від 12.11.2024, без ПДВ, платник "Дніпрокомпресордеталь" ООО, одержувач Юристи Безпроблем ТОВ.

Відтак суд констатує, що понесені позивачем витрати, які вищезазначені вище, не можуть кваліфікуватися як витрати на професійну правничу допомогу, так як надавалися позивачу особою (ТОВ "Юристи Безпроблем"), яка не має статусу адвоката, і, відповідно, такі витрати не відносяться до судових витрат на професійну правничу допомогу і не можуть бути розподілені у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

В той же час суд зазначає, що позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" підписана адвокатом Дроздом Романом Юрійовичем, який на підтвердження своїх повноважень надав суду Ордер на надання правничої допомоги Серія АЕ №117005 від 17.01.2023 року в якому зазначено, що він виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

При цьому ні позивачем, ні вказаним адвокатом суду не надано ні Договору про надання професійної правничої допомоги між позивачем та адвокатом, ні Детального опису наданих адвокатом робіт (послуг), ні Акту передачі-приймання таких робіт (послуг) з зазначенням їх виду, кількості та вартості.

Суд зазначає, що в Ордері на надання правничої допомоги Серія АЕ №117005 від 17.01.2023 року, як підстава його видачі вказано договір про надання правової допомоги № 18/2022, від 25.08.2022 року.

Однак, як вказано судом вище, Угода на надання юридичних послуг № 18/2022, від 25.08.2022 року, укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юристи Безпроблем", а не з адвокатом Дроздом Романом Юрійовичем.

Крім того слід зазначити, що розрахунок часу, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у справі №918/966/24 на суму 3789, 50 грн. складений не адвокатом, а директором ТОВ "Юристи Безпроблем", а кошти за вищевказаними платіжними інструкціями сплачені позивачем теж Товариству "Юристи Безпроблем". а не адвокату Дрозду Р.Ю..

Однак, як уже зазначено вище, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності), а не у формі господарського товариства.

Відтак, з огляду на вищевказане, суд доходить висновку, що заявлені позивачем витрати не є судовими витратами в розумінні статті 123 ГПК України, зокрема витратами на професійну правничу допомогу, а відтак не підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (вул. Севастопольська, 26-А, кв.18, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 34657024) 165 600 грн. 00 коп. основного боргу, 0,1% річних в сумі 5 грн. 83 коп., та 1514 грн. 00 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (вул. Севастопольська, 26-А, кв.18, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 34657024) з Державного бюджету України 1514 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №6668 від 15.10.2024 року.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.