Рішення

від 18.11.2024 по справі 922/3013/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024м. ХарківСправа № 922/3013/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", м. Київ, до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків, 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", м. Харків, про стягнення 5317319,82 грн. за участю представників:

позивача - Прохорук А.О.

відповідача - Бакулін А.С.

3-ї особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (відповідач), згідно якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2908383,12 грн. основної суми боргу за Договором № 238-12/397-ВК від 20.12.2018, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (правонаступник - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш"); 2189987,02 грн. інфляційних витрат та 218949,68 грн. 1% річних. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору у розмірі 79759,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Залучено Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

16.09.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 23201). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, по-перше, про необхідність врахування наявності воєнного стану у зв`язку з військовою агресією РФ. На думку відповідача, війна є обставиною надзвичайного характеру про що свідчить лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, а тому повинні бути враховані положення п. 13.1 Договору № 238-12/397-ВК, згідно якого сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному Договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання Договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або відвернути. Крім того, відповідач стверджує, що оскільки війна є загальновідомим фактом, то правомірним та об`єктивним є визнання того, що невиконання п.13.2 спірного Договору № 238-12/397-ВК щодо ненаправлення повідомлення про обставини непереборної сили є само по собі також наслідком обставин форс-мажору, оскільки через військові дії, паралізацію роботи не було об`єктивної можливості у лютому (з 24 лютого 2022 року) та у березні 2022 року направити відповідне письмове повідомлення позивачу про форс-мажор з офіційними документами, що його засвідчують. А тому пункт 13.3 Договору про обов`язок відшкодувати другій стороні збитків, яких та зазнала, у разі невиконання вимог п.13.2 спірного Договору, на думку відповідача, не має застосовуватися. По-друге, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає про відсутність доказів поставок та недоліки у розрахунках позивача. На підставі викладеного вище, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення основної суми боргу, 1% річних та інфляційних втрат через наявність форс-мажорних обставин; здійснити розподіл витрат зі сплати судового збору, відповідно до розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають норми Господарського процесуального кодексу України.

23.09.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 23813). Заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач зазначає, що військова агресія Російської Федерації виникла значно пізніше, аніж зобов`язання щодо сплати за поставлений товар згідно умов Договору, а тому, на думку позивача, даний факт не відноситься до цієї справи та не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того позивач стверджує, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії РФ. Також, позивач просить суд врахувати його заперечення під час розгляду справи та ухвалення судового рішення за справою № 922/3013/24, та вказує, що сума основного боргу є незмінною та залишається такою, як було зазначено позивачем у позовній заяві, а залишки непогашеного боргу використовувалися виключно для нарахування штрафних санкцій.

26.09.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення (вх.№ 24202), згідно яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

27.09.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву) про зменшення сум 1% річних та інфляційних втрат (вх.№ 24391), згідно яких позивач просить суд врахувати дані заперечення під час розгляду справи та ухвалення судового рішення за справою № 922/3013/24.

07.10.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява стосовно надання контррозрахунку інфляційних та річних у справі № 922/3013/24 та уточнення до клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2024 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.11.2024 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укрпромвпровадження (Постачальник) та Державним підприємством Завод Електроважмаш (Замовник) було укладено Договір № 238-12/397-ВК (надалі - Договір).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укрпромвпровадження (Постачальник) та Державним підприємством Завод Електроважмаш (Замовник) були укладені наступні Додаткові угоди до Договору: № 1 від 06.02.2019; № 2 від 11.06.2019, № 3 від 29.07.2019, № 4 від 03.09.2019, № 5 від 10.10.2019, № 6 від 03.12.2019, № 7 від 07.05.2020, № 8 від 22.07.2020.

30.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укрпромвпровадження (Постачальник) та Акціонерним товариством Завод Електроважмаш (Замовник) була укладена Угода про заміну сторони правонаступником до Договору.

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укрпромвпровадження (Постачальник) та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (Замовник) була укладена Додаткова угода № б/н до Договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди № б/н до Договору було визначено, що у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту між Акціонерним товариством Завод Електроважмаш та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" сторони домовилися, що усі права та обов`язки Замовника за Договором № 238-12/397-ВК від 20.12.2018 (далі - Договір) перейшли до АТ "УКРЕНЕРГОМАШИНИ" з 01.12.2021.

Згідно п. 2 Додаткової угоди № б/н до Договору, з моменту набрання чинності цією Додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з Договору, продовжують виконуватися у порядку, встановленому ним.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність Замовника партіями, а Замовник зобов`язується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, розрахунки за партію продукції здійснюються Замовником шляхом оплати за фактично отриману партію продукції протягом 60 календарних днів від дня поставки на склад Замовника.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за продукцію.

Позивач вказує, що загальна вартість поставленого Позивачем згідно Договору товару становить 17696256,96 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних, що додані до позову та містяться в матеріалах справи.

Проте, в порушення умов договору, товар відповідачем було оплачено лише на суму 14572227,84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями/інструкціями наявними в матеріалах справи.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму, що складає 215646,00 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача, сума поставленого, але не оплаченого товару складає 2908383,12 грн.

Позивач також вказує, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.08.2021 року Державне підприємство Завод Електроважмаш (ЄДРПОУ 00213121) було реорганізовано в Акціонерне товариство Завод Електроважмаш (ЄДРПОУ 00213121) на підставі рішення щодо реорганізації на чолі з ОСОБА_1 як головою комісії з припинення (номер запису 1004801120068009292).

За даним кодом ЄДРПОУ в реєстрі міститься запис про Акціонерне товариство Завод Електроважмаш. Отже, з 26.08.2021 року боржником перед позивачем стало Акціонерне товариство Завод Електроважмаш.

31.08.2021 був складений акт-звірки щодо підтвердження суми заборгованості Акціонерного товариства Завод Електроважмаш за Договором перед Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укрпромвпровадження.

Позивач звертає увагу, що 26.08.2021 року Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р Про погодження реорганізації Акціонерного товариства Завод Електроважмаш шляхом приєднання до Акціонерного товариства Турбоатом, відповідно до якого визначено погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства Завод Електроважмаш (ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства Завод Електроважмаш у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства Турбоатом (ЄДРПОУ 0572669); Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов`язаних із приєднанням Акціонерного товариства Завод Електроважмаш до Акціонерного товариства Турбоатом відповідно до законодавства. Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 05762269 зареєстрована юридична особа - Акціонерне товариство Українські енергетичні машини. Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань вбачається, що Акціонерне товариство Завод Електроважмаш знаходиться в стані припинення, 17.09.2021 р., 1004801270001089799, шляхом внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації. Зокрема, Наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 № 2143 Щодо АТ Завод Електроважмаш (ЄДРПОУ 00213121) затверджено Передавальний акт між АТ Завод Електроважмаш та АТ Українські енергетичні машини. Зазначені вище факти також підтверджуються листами, копії яких додані до позовної заяви, а саме: листом від АТ Завод Електроважмаш № 261-22/567 від 30.12.2021 р. до ТОВ Науково - виробнича компанія Укрпромвпровадження; листом від ТОВ Науково-виробнича компанія Укрпромвпровадження № 06-10-1 від 06.10.2021 р. до АТ Завод Електроважмаш; листом АТ Завод Електроважмаш № 261-22/126 від 20.09.2021 р., листом АТ Завод Електроважмаш № 201-66-12/52 від 07.09.2021 р.

Позивач також зазначає, що обставини щодо правонаступництва Акціонерного товариства Завод Електроважмаш були предметом дослідження судів, зокрема, у справі № 922/3979/21 під час заміни сторони спору (АТ Завод Електроважмаш) на його правонаступника АТ Українські енергетичні машини на стадії виконання рішення суду та видачі наказу. З обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 року у справі № 922/3979/21, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 року та постановою Верховного Суду від 16.03.2023 року, вбачається, що згідно з п. 1 Передавального акту від 01.12.2021 року правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ Завод Електроважмаш переходить правонаступнику - АТ Українські енергетичні машини з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021 року. Відповідно до п. 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов`язки та зобов`язання АТ Завод Електроважмаш, що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з АТ Завод Електроважмаш, що приєднується, переходять у повному обсязі до АТ Українські енергетичні машини - правонаступника, навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

Зважаючи на вищенаведене, позивач стверджує, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства Завод Електроважмаш перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству Українські енергетичні машини з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме, з 01.12.2021 року. А тому, належним відповідачем у даному спорі є Акціонерне товариство Українські енергетичні машини (ЄДРПОУ 05762269).

Позивач також зазначає, що звертався до відповідача з вимогою про погашення простроченої заборгованості щодо оплати товару одержаного згідно Договору, шляхом надсилання відповідного листа-вимоги № 128 від 16.06.2023 р. на офіційну електронну адресу Акціонерного товариства Укренергомашини. Проте, позивачем не було отримано від відповідача зворотної відповіді.

А отже, оскільки відповідачем зобов`язання з оплати товару за Договором поставки виконані не були, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 2908383,12 грн. основної суми боргу за Договором; 2189987,02 грн. інфляційних витрат та 218949,68 грн. 1% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 Цивільного кодексу України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

У разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі №910/4656/14).

Так, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.08.2021 Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ: 00213121) було реорганізовано в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121).

26.08.2021 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом", відповідно до якого визначено погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом" (код ЄДРПОУ 05762269); Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов`язаних із приєднанням Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до вимог законодавства".

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 05762269 зареєстрована юридична особа: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" знаходиться в стані припинення, 17.09.2021, 1004801270001089799, шляхом внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Разом з цим, суд звертає увагу, що обставини щодо правонаступництва Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" були предметом дослідження судів у справі №922/3979/21 на стадії заміни сторони спору (АТ "Завод "Електроважмаш") на його правонаступника АТ "Українські енергетичні машини", на стадії виконання рішення суду та видачі наказу.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З обставин зазначеної справи №922/3979/21, встановленими в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.07.2022, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та постановою Верховного Суду від 16.03.2023, вбачається, що згідно з п. 1 Передавального акту від 01.12.2021 правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021.

Відповідно до п. 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, переходять в повному обсязі до АТ "Українські енергетичні машини" - правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

Передавальний акт затверджено АТ "Українські енергетичні машини" та Фондом державного майна України.

Отже, згідно вказаного передавального акту усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме, АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.

Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 03.12.2021 №31/2021 та протоколом №4 про підсумки голосування на позачергових загальних зборах (крім кумулятивного голосування) від 03.12.2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" станом на 31.10.2021 року; уповноважено генерального директора Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (з правом передоручення) на підписання передавального акта, затвердженого рішенням цих позачергових загальних зборів.

Також вказаним протоколом прийнято рішення про затвердження договору про приєднання Акціонерного товариства Завод Електроважмаш до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"; уповноважено генерального директора Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (з правом передоручення) на підписання договору про приєднання Акціонерного товариства Завод Електроважмаш.

Вказані протоколи позачергових загальних зборів із протоколами про підсумки голосування знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті АТ "Українські енергетичні машини" за посиланням https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8171,https://ukrenergymachines.com/investors/229/231/8169.

Відповідно до п. 1.4 Статуту Акціонерного товариства Українські енергетичні машини (нова редакція), затвердженого протоколом річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства Українські енергетичні машини, які відбулись 25.04.2023 року, №36 від 01.05.2023 року, Акціонерне товариство Українські енергетичні машини є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства Завод Електроважмаш внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства Українські енергетичні машини відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р Про погодження реорганізації Акціонерного товариства Завод Електроважмаш шляхом приєднання до Акціонерного товариства Турбоатом.

Відповідний статут також знаходиться у вільному доступі на офіційному сайті відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження Передавального акту, а саме з 01.12.2021.

А отже, Акціонерне товариство Українські енергетичні машини є належним відповідачем у цій справі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Окремим видом зобов`язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було здійснено ряд поставок загальною вартістю 17696256,96 грн. На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано належним чином завірені копії документів, а саме: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, довіреності, платіжні доручення, податкові накладні з квитанціями.

Проте, в порушення умов договору, товар відповідачем було оплачено частково, внаслідок чого за ним рахується непогашена заборгованість за поставлений товар у розмірі 2908383,12 грн. Існування заборгованості підтверджується, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2021.

В той же час, відповідач доказів погашення заборгованості до суду не надав та суму заборгованості не спростував.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за Договором.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати заборгованості за поставлений товар не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2908383,12 грн. основної суми боргу є обґрунтованими, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 1 % річних суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 9.5. Договору, за порушення строків оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.

Згідно розрахунку позивача, який додано до позовної заяви, відповідачу нараховані інфляційні втрати у загальному розмірі 2189987,02 грн. та 218949,68 грн. 1% річних.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та процентів річних, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають 2189987,02 грн. інфляційних витрат та 218949,68 грн. 1% річних.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 4 статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (схожий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому, суд зазначає, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступне: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 11.08.2024.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події форс-мажору: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Разом з тим, суд звертає увагу, що пунктом 11.1. Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному Договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання Договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які Сторони не могли передбачити або відвернути.

При настанні таких обставин кожна Сторона повинна не пізніше трьох днів повідомити про них у письмовому вигляді іншу Сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується сертифікатом, виданим Торгово- промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 11.2. Договору).

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Суд зазначає, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

В той же час, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов`язання з оплати продукції внаслідок непереборної сили.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивачем не було отримано жодного повідомлення (листа, заяви), а також відповідного сертифіката Торгово-промислової палати від відповідача, який би засвідчував неможливість виконання зобов`язань за умовами Договору.

Доводи відповідача щодо наявності в нього обставин непереборної сили, які унеможливили виконання умов договору з оплати поставленого товару у визначений договором строк, спростовуються викладеним вище.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про відсутність у відповідача форс-мажорних обставин.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення відсотків річних та інфляційних втрат на 90%, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18.

Однак, в даній справі відповідачем не було доведено, що належні до сплати відсотки річні та інфляційні надмірно великі, а також те, що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання.

При цьому, суд приймає до уваги, що юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, укладає господарські договори та відповідає за наслідки їх невиконання.

Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього накладених арештів на банківські рахунки є насамперед результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а, тому, вказані обставини не є безумовними, самостійними та достатніми підставами для зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню за прострочення виконання Договору.

Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Тому, довготривале невиконання відповідачем зобов`язань з оплати за отриманий товар за Договором також несе негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

Враховуючи вищевказане, а також значне прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача та відсутність будь-яких дій, націлених на зменшення суми заборгованості, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних та інфляційних втрат.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 199; код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний,1, офіс 400, код ЄДРПОУ 35141676) основну суму боргу в розмірі 2908383,12 грн., інфляційні втрати в розмірі 2189987,02 грн., 1% річних у сумі 218949,68 грн. та 79759,80 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний,1, офіс 400, код ЄДРПОУ 35141676).

Відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 199; код ЄДРПОУ 05762269).

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 299; код ЄДРПОУ 00213121).

Повне рішення складено "28" листопада 2024 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/3013/24