Рішення

від 28.11.2024 по справі 922/3430/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3430/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" 49089, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, 5а, код ЄДРПОУ 24510970) до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) про стягнення 80 351,31грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 41 795,72грн, збитки від інфляції в розмірі 25837,37грн, 3% річних в розмірі 6 356,31грн, пеню в розмірі 6 361,91грн. Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору № ПЕ 07/05-19 від 07.05.2019 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 01.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, справу визнано малозначною, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача, яка останнім отримана не була, у зв`язку з чим повернута на адресу суду з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала суду від 01.10.2024, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, чого відповідачем зроблено не було.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (позивач) та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (відповідач) укладено договір № ПЕ 07/05-19 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар згідно специфікації (додаток № 1), а відповідач прийняти цей товару та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Асортимент товару, його обсяг (кількість) та вартість передбачається у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору (п.2.1 договору).

За умовами п.2.2 договору загальна вартість договору складає 94 392,34грн.

Строк постачання партії товару сторони погодили у п.4.1 договору, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару у строк не більше 7 календарних днів з дати підписання договору.

Відповідно до п.5.1 договору відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити 100% оплату товару після отримання товару та проходження відповідного контролю.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (п.6.1 договору).

Між сторонами складено та підписано специфікацію, якою погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю виміру та загальну вартість.

На виконання умов договору поставки позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 0000638 від 07.05.2019 на суму 94 392,34грн та здійснив поставку товару на вказану суму, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

З боку відповідача претензій чи актів рекламації щодо кількості, номенклатури, якості або невідповідності стандартам України, технічним умовам, відповідним ДСТУ, діючим в Україні, на адресу позивача не надходило.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, за отриманий товар з позивачем розрахувався частково, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 41 795,72грн, яка до теперішнього часу не сплачена.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивач на суму основного боргу здійснив нарахування збитків від інфляції, 3% річних та пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити 100% оплату товару після отримання товару та проходження відповідного контролю.

Відповідач з актами рекламації щодо кількості, номенклатури, якості або невідповідності стандартам України, технічним умовам, відповідним ДСТУ, діючим в Україні, до позивача не звертався.

Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Таким чином, обов`язок відповідача з оплати поставленого позивачем товару на час звернення з позовом до суду настав.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Факт отримання відповідачем товару на суму 41 795,72грн підтверджується копією видаткової накладної, наявною в матеріалах справи, яка підписана відповідачем без будь-яких зауважень на заперечень.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем.

Факт отримання товару та наявність заборгованості відповідачем не спростований та не оспорюється.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 41 795,72грн, у зв`язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 15.08.2019 по 08.09.2024 у сумі 6 356,31грн та збитків від інфляції за період з 15.08.2019 по 01.08.2024 у сумі 25 837,37грн, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 15.08.2019 по 08.09.2024 у сумі 6 356,31грн та збитків від інфляції за період з 15.08.2019 по 01.08.2024 у сумі 25 837,37грн, таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені на суму 6 361,91грн за період з 15.08.2019 по 15.02.2020, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що при порушенні строків оплати товару відповідач сплачує позивачу, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

Суд, з урахуванням умов п.8.3 договору, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені встановив, що даний розрахунок позивачем здійснено арифметично не правильно, оскільки 1% від вартості товару становить 943,92грн (94392,34грн (вартість товару) х 1% = 943,92грн), у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6361,91грн за період з 15.08.2019 по 15.02.2020 підлягають задоволенню частково в розмірі 943,92грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 5 417,99грн суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

Позивачем надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в розмірі 10000,00грн.

В подальшому позивач надав суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн, які і просить покласти на відповідача.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії: договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Сергія Жечева", додаткових угод № 1 від 01.02.2021, № 2 від 30.12.2022, № 3 від 28.12.2023 до договору, акту приймання-передачі наданої правової допомоги № ОУ-0000048 від 30.04.2024, розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, ордеру серії АР № 1200020, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 864 від 2704.2011 Жечеву С.О., рахунку-фактури № СФ-0000048 від 30.09.2024, платіжної інструкції № 8852 від 30.09.2024 на суму 5000,00грн.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Позивач, за умовами п.4.4 договору, зобов`язався здійснити оплату послуг за фактом їх надання на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги протягом 30 днів з дня підписання акту приймання-передачі правової допомоги або сплачується клієнтом наперед.

30.09.2024 між позивачем та Адвокатським бюро "Сергія Жечева" складено та підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги до договору від 01.02.2021, відповідно до якого Адвокатське бюро надало правничу допомогу шляхом складання позовної заяви по справі № 922/3430/24 на суму 5 000,00грн. Осяг наданої правової допомоги відповідає потребам позивача, будь-яких претензії до Адвокатського бюро позивач не має.

На виконання умов договору позивач здійснив оплату наданих Адвокатським бюро послуг в розмірі 5 000,00грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №8852 від 30.09.2024.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

За приписами п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку витрати на професійну правничу допомогу), покладаються у разі задоволення позову частково на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4 662,86грн.

Керуючись ст.ст.4, 20, 73, 74, 75, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) а користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" 49089, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, 5а, код ЄДРПОУ 24510970) - 41 795,72грн основного боргу, 25837,37грн збитків від інфляції, 6 356,31грн 3% річних, 943,92грн пені, 2823,83грн судового збору, 4 662,86грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 5 417,99грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "28" листопада 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк