Рішення

від 28.11.2024 по справі 201/6349/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/6349/23

Провадження № 2/201/306/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі судового засідання Тоцькій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міськоїради до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Департамент адміністративнихпослуг тадозвільних процедурДніпровської міськоїради,про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою,припинення прававласності таскасування державноїреєстрації прававласності,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 02.06.2023 року надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем самовільно зайнята земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . Так, 16.06.2021 року відповідачка звернулася до Дніпровської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,010 га. за адресою: АДРЕСА_1 в оренду. За результатами перевірки, з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено реєстрацію права власності на гараж АДРЕСА_2 , загальною площею 48 кв.м., який складається з: №1 - гараж, № 2 - підвал. Земельна ділянка під гаражем належить до земель комунальної власності, у користування нікому для будівництва не передавалась, будь-яких цивільно-правових угод з міською радою та фізичними або юридичними особами не укладалось, що підтверджено листом Департамента по роботі з активами від 05.01.2023 року, відповідно до якого станом на 30.12.2022 за результатами пошуку земельної ділянки по АДРЕСА_1 , у Системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами. Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 проведена на підставі довідки про адресу об`єкта № 386, виданої 11.06.2008 року КП «Земград» і технічного паспорту № 104, виданого 06.06.2008 року ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 01.07.2022 року, у архівних матеріалах Адресного плану міста інформація про довідку КП «Земград» від 11.06.2008 № 386 відсутня. Адреса - АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_1 ) офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній.

Отже, розпорядження про присвоєння такої адреси не приймалось, а те, на підставі якого проведено державну реєстрацію - підроблене.

Технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно та не є тим документом, на підставі якого можливо встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, а є документом який містить довідкову інформацію про фактичний стан нерухомості. Внесення технічного паспорту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якості підстави для державної реєстрації порушує вимоги ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.12.2020 року № 1952-IV, що діяв на день внесення даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Крім цього, відповідно до листа Державної інспекції архітектури та містобудування України від 10.02.2023 року шляхом перевірки відомостей Реєстру будівельної діяльності за параметрами пошуку «адреса АДРЕСА_1 », інформації та документів, станом на дату надання відповіді не виявлено.

Листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 15.12.2022 року також повідомлено про відсутність видачі/реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою розташування спірної земельної ділянки.

З урахуванням вимог законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «;Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст.34Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Статтею 376ЦК України зазначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Крім того, у ст.331ЦК України зазначається, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

З аналізу змісту статті 376ЦК України вбачається, що для визначення об`єкта, як самочинно побудованого самочинним будівництвом, достатньо однієї з ознак, а саме: об`єкт нерухомості збудований або будується на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети; об`єкт нерухомості збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований або будується з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, будівництво гаражу мало відповідати вимогам законодавства, зокрема, Закону України «Про основи містобудування», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що визначають певний порядок набуття права на будівництво, реконструкцію, тощо об`єктів містобудування, виникнення законних підстав для початку виконання будівельних робіт та їх закінчення.

Дніпровською міською радою, державної Інспекції архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт та управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради жодній особі не надавалось дозволу на будівництво гаражу на Спірній земельній ділянці.

Таким чином, відсутні будь-які докази того, що гараж був в установленому законом порядку введений в експлуатацію та відповідає архітектурно-будівельним нормам, що надає можливості дійти до висновку про небезпеку для життя та здоров`я людей, які знаходяться на території такого гаражу.

Враховуючи викладене, позивач просить усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудований гараж № НОМЕР_1 загальною площею 48 кв.м., який складається з: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2370883112101); скасувати державну реєстрацію та припинити право власності із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна а саме гараж № НОМЕР_1 загальною площею 48 кв.м., який складається з: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2370883112101).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.06.2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Покопцевій Д.О.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

Ухвалою судді від 06.06.2023 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, заборонено відповідачу та державному реєстратору вчиняти будь-які дії а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: гараж № НОМЕР_1 загальною площею 48 кв.м., який складається з: № l-гараж, № 2-підвал, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2370883112101) та заборонено державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо вищевказаного гаражу

До суду 07.11.2023 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою судді від 07.11.2023 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Дніпровської міськоїради до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Департамент адміністративнихпослуг тадозвільних процедурДніпровської міськоїради,про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою,припинення прававласності таскасування державноїреєстрації прававласностіта призначено розгляд справи у загальному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 11.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, представником відповідача ОСОБА_3 надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачем як членом автогаражного кооперативу «Кукуруза» виплачені пайові та членські внески, у зв`язку із чим вона набула право власності на гараж № НОМЕР_1 , розташований в автогаражному кооперативі «Кукуруза» по Дзержинського (нова назва АДРЕСА_1 , про що вказано у довідці № 7/12Г від 12.10.1995 року, виданій АГК «Кукуруза».

Статтею 86 ЦК Української РСР, в редакції на дату видачі вказаної довідки, визначено, що відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами». Статтею 15 Закону України «Про власність», в редакції на дату видачі вказаної довідки, встановлено, що член гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за гараж, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Згідно ст. 49 вказаного Закону володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейський судом.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.06.1991 року № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно- будівельних кооперативів» член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатися ним на свій розсуд продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом..

Відповідач ОСОБА_1 на той час не оформлювала інших документів на підтвердження виникнення права власності на гараж. Лише 26.05.2021 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на гараж в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2370883112101. Для реєстрації права власності на гараж, як такий, що побудований до 05.08.1992 року, подано технічний паспорт, виготовлений станом на 06.06.2018 року та довідку № 386 від 11.06.2008 року, видану КП «Земград» Дніпропетровської міської ради.

Подання цих документів, як підставу для реєстрації права власності, відповідало приписам п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, в редакції на дату здійснення реєстрації, якими передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 08.08.1992 року подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна: 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Вказане свідчить про те, що набуття ОСОБА_1 права власності на гараж, та реєстрація права власності здійснені відповідно до законодавства, яке діяло на час настання цих обставин/вчинення дій.

Після реєстрації права власності на гараж ОСОБА_1 звернулась до позивача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, оскільки за публічними даними земельна ділянка, на якій розташований гараж, не була сформована, та, відповідно, був відсутній кадастровий номер. Проте позивач, у порушення вимог ч. 3 ст. ст. 123 ЗК України, протягом місяця не надав ані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані мотивованої відмови у його наданні, та тільки після спливу майже двох років звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, вважала, що позивач не довів, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності, адже у порядку ст.79ЗК У країни, земельна ділянка не сформована і не зареєстрована у Державному земельному кадастрі, їх не присвоєний кадастровий номер.

Відтак, право власності на гараж набуте і оформлене як членом автогаражного кооперативу, створеного за часів існування УРСР, саме якому земельну ділянку було надано у користування. Адресу збудованому гаражу, а не земельній ділянці присвоєно у 2008 році, і лише 15.06.2021 року ОСОБА_1 звернулася до позивача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Тому логічним є відсутність інформації про укладення будь-яких угод щодо вказаної земельної ділянки, що підтверджує право ОСОБА_1 на безперешкодне отримання земельної ділянки в оренду.

Вважала безпідставним є посилання позивача на приписи Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038, який набрав чинності тільки 12.03.2011 року, тобто після завершення будівництва гаражу. Гараж побудований до 05.08.1992 року, коли закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності, оскільки порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою КабінетуМіністрів Українивід 05.08.1992року №449«Про порядокприйняття вексплуатацію закінченихбудівництвом об`єктівдержавного замовлення» (втратила чинність), тому господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05.08.1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично, єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23.02.2016 року№ 8.4-35//18/1). Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду у справі № 623/214/17 (провадження № 61-1978св20) від 15.10.2020 року.

Безпідставним вважала твердження позивача про те, що земельна ділянка в користуванні будь-яких фізичних або юридичних осіб не перебуває, оскільки на земельній ділянці розташований гараж, право власності на який набула ОСОБА_1 як член Автогаражного кооперативу «Кукуруза», на території (земельній ділянці) якого і було побудовано гараж.

Зауважила, що не має нести несприятливі для себе наслідки через відсутність в певних архівах інформації про вказану довідку та розпорядження про присвоєння адреси гаражу. Архіви знаходяться у розпорядженні позивача і його структурних підрозділів, за виконання якими обов`язків ОСОБА_1 не відповідає. Позивачем не наведено обґрунтування на підтвердження повноваження Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надавати інформацію по архівах Комунального підприємства «Земград» Дніпропетровської міської ради за 2008 рік, як і по архівах розпорядження, та якого саме органу, про присвоєння адреси гаражу.

Гараж побудовано до 05.08.1992 року, коли закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності, оскільки порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою КабінетуМіністрів Українивід 05.08.1992року №449«Про порядокприйняття вексплуатацію закінченихбудівництвом об`єктівдержавного замовлення» (наразі втратила чинність), тому господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05.08.1992 року, не підлягали прийняттю в експлуатацію.

Цивільний кодексУкраїни набув чинності в 01.01.2004 року, Закон України«Про основимістобудування» набув чинності 19.12.1992 року, Закон України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» набув чинності 03.08.2004 року, Закон України«Про регулюваннямістобудівної діяльності» набув чинності в 12.03.2011 року, Порядок прийняття закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, набув чинності 30.04.2011 року. Тобто всі ці нормативно-правові акти набрали чинності після завершення будівництва гаражу, а відповідно до ч. 1 ст.58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ст. 7 чинного на той час Земельного кодексу України, що набрав чинності 15.03.1991 року, гаражно-будівельним кооперативам земля надавалася Радами народних депутатів в постійне або тимчасове користування. Приписи ст. ст. 107 та 108 Земельного кодексу Українського РСР від 1970 року передбачали надання земельних ділянок житлово-будівельним та іншим кооперативам у безстрокове користування. Стаття 30 Земельного кодексу України, в редакції на дату виплати ОСОБА_1 пайових та членських внесків 08.04.1999 року, передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

До того ж, зауважила, що позивач в районі тієї ж надає дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню індивідуальних гаражів, що підтверджено відкритими даними Дніпровської міської ради на сайті https://dniprorada.gov.ua. Мета цих всіх рішень «оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по фактичному розміщенню гаража». Тобто, рішення позивача носять вибірковий характер.

На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту права.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідач вказує, що гараж збудований до 05.08.1992 року, а відтак, використання земельної ділянки мало здійснюватися із застосуванням ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963 року та Земельного кодексу Української РСР, в редакції від 15.03.1991 року. Виходячи із положень ст. 90 ЦК УРСР, ст. 16 ЗК УРСР єдиною підставою побудови гаражу до 1992 року, є наявність рішення виконавчого комітету міської Ради народних депутатів, що дають право користування земельною ділянкою для такого будівництва. Проте, таке рішення не приймалось, що підтверджується листом департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 05.01.2023 року. З довідки КП «Земград» не можна встановити, що стало підставою для присвоєння адреси гаражу. Натомість, відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 27.10.2022 року жодному об`єкту нерухомості на території міста Дніпра така адреса не присвоювалась, оскільки розпорядчий документ про присвоєння такої адреси відсутній. Отже, державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на підставі документу, який фактично не відображає дійсних обставин. Вважав, що хоча законодавством і передбачено вичерпний перелік документів для реєстрації права власності на нерухоме майно, що збудовано до 05.08.1992 року, але така реєстрація не є підставою набуття права власності, не підтверджує законності будівництва та не спростовує факту самовільного заняття земельної ділянки, а лише засвідченням вже набутого особою права власності. Право власності відповідачем на гараж як членом автогаражного кооперативу. Проте, усупереч Правилам державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом № 56 від 13.12.1995 року Державного комітету України про житлово-комунальному господарству, Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державногокомітету будівництва,архітектури тажитлової політикиУкраїни №121від 09.06.1998 року, Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, відповідач своєчасно не зареєструвала право власності на гараж в КП «ДМБТІ». Автогаражний кооператив «Кукуруза» також не вживав заходів такої реєстрації, що підтверджується листом КП «ДМБТІ» ДМР. Крім того зазначив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження членства в автогаражному кооперативі та є обґрунтовані сумніви щодо права ГК «Кукуруза» на видачу довідок про передачу гаражів. Окрім того, за змістом ст.105ЦК УРСР господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Відповідно до постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами статті 376Цивільного кодексуУкраїни (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 року № 6, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Отже, гараж є самочинно побудованим, оскільки збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та збудований без належно затвердженого проекту. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 надала заперечення на відповідь, в яких зазначила, що довідка № 7/12Г від 12.10.1995 року, що видана АГК «Кукуруза» зазначено про передачу гаражу № НОМЕР_1 члену кооперативу гр. ОСОБА_1 , 1968 року народження, що спростовує доводи позивача про відсутність доказів членства відповідача у кооперативу. Крім того, розпорядженнями Дніпровської міської ради № 1398-р від 06.11.2017 року та рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 238 від 18.02.2020 року були присвоєні адреси індивідуальним гаражам, які входили до складу кооперативу «Кукуруза», що спростовує доводи відповідача про право ГК «Кукуруза» на видачу довідок про передачу гаражів. Право власності на гараж набуто відповідачем згідно з чинними на час виплати пайових внесків нормативно-правовими актами, ще до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому визнається державою. Також зазначає, що п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127, в редакції на момент здійснення такої реєстрації, та ст. 12, 18 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та визначений порядок такої реєстрації, де зазначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинку, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 року, подаються технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Просить відмовити у задоволені позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач та представника відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та сторони відповідача, представника третьої особи, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановленота підтверджуєтьсяматеріалами справи,з інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що державним реєстратором Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Лесько О.В. 26.05.2021 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 48 кв.м., який складається з: № 1-гараж, № 2-підвал, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2370883112101). Підставою для реєстрації права власності стали такі документи: технічний паспорт № НОМЕР_2 , виготовлений 06.06.2008 року ФОП ОСОБА_2 та довідка № 386, видана 11.06.2008 року КП «Земград» про присвоєння адреси гаражу.

Позивачем надана відповідь Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 25.10.2022 року за № 3/1337-01.1-19/544 (отримана на запит Департамента правового забезпечення Дніпровської міської ради), якою повідомлено, що станом на 25.10.2022 року документи щодо реєстраційних дій від 28.05.2021 державного реєстратора Лозуватської сільської ради Криворізького району, Дніпропетровська області Лесько О.В. на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2370883112101) на зберігання не надавались. Електронні копії документів (виготовлені шляхом сканування), які подавались до заяви № 45826599 від 26.05.2021 року на вищезазначений об`єкт нерухомого майна з Державного реєстру речових прав надаються. Законом України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо протидіїрейдерству» від05.12.2019року №340-ІХ (термін набуття чинності з 16.01.2020 року) виключено частину четверту ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою було передбачено передачу реєстраційних справ до суб`єкта державної реєстрації, уповноваженого на зберігання реєстраційних справ. До відповіді надані копії документів, а саме, технічний паспорт № НОМЕР_2 , виданий 06.06.2008 року ФОП ОСОБА_2 , довідку № 386 від 11.06.2008 року, видану КП «Земград» і довідку АГК «Кукуруза» № 7/12Г від 12.10.1995 року.

Як видно із копії довідки голови Автогаражного кооперативу «Кукуруза» ОСОБА_4 № 7/12Г від 12.10.1995 року гараж № 7 переданий у користування та власність члена кооперативу ОСОБА_1 , 1958 р.н., пайовий та членські внески сплачені.

На замовлення ОСОБА_1 інженером з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_2 06.06.2008 року виготовлено технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 86 ЦК Української РСР, в редакції на дату видачі довідки АГК «Кукуруза» № 7/12Г від 12.10.1995 року, було передбачено, що відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами».

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 15Закону України«Про власність»від 07.02.1991року №697-XII у редакції на момент видачі довідки кооперативу, встановлено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Згідно зі ст.49вказаного Закону володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейський судом.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.06.1991 року № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом (ст. 15 Закону України «Про власність»).

Отже, право власності на гараж набуте відповідачем ОСОБА_1 як членом автогаражного кооперативу «Кукуруза», створеного за часів існування УРСР.

Згідно із ч. 5 ст. 30 Закону УРСР «Про кооперацію в СРСР» № 8998-11 від 26.05.1988 року ради народних депутатів та інші державні органи всемірно сприяють соціальному розвиткові кооперативів … шляхом надання необхідних для цього земельних ділянок.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України, який набрав чинності 15.03.1991 року, користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, у т.ч. гаражно-будівельним кооперативам. У тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, у т.ч. гаражно-будівельним кооперативам.

Згідно зі ст.23Земельного кодексуУкраїни 1991 року державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до ст.66Земельного кодексуУкраїни 1991 року житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів надаються у постійне користування земельні ділянки для житлового, гаражного і дачного будівництва, розмір яких установлюється відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації.

Відтак, земельні ділянки за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів надавалися у постійне користування земельні ділянки для гаражного будівництва

Частина 1 ст.30Земельного кодексуУкраїни 1991 року, у редакції на дату сплати відповідачем ОСОБА_1 пайових та членських внесків (12.10.1995 року) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Відтак, право власності на гараж набуте ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час настання вказаних обставин/вчинення дій.

26.05.2021 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на гараж в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, подавши для реєстрації технічний паспорт, виготовлений 06.06.2018 року і довідку № 386 від 11.06.2008 року КП «Земград» Дніпропетровської міської ради.

Згідно із п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, в редакції на дату реєстрації, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна: 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимі докази). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, позивачем не надано доказів того, що у 1995 році Автогаражному кооперативу «Кукуруза» не була надана у користування земельна ділянка для гаражного будівництва.

Крім того, згідно із відкритими даними з мережі Інтернет, 13.12.2021 змінилась назва Комунального підприємство «Земград» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 24241808) на Комунальне підприємство «Розвиток територій міста» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 24241808), тобто, код ЄДРПОУ залишився незмінним.

Позивач посилається на те, що відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 01.07.2022 року, у архівних матеріалах Адресного плану міста інформація про довідку КП «Земград» від 11.06.2008 року № 386 відсутня. Адреса АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_1 ) офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній.

Тому позивач вважає, що розпорядження про присвоєння такої адреси, на підставі якого проведено державну реєстрацію підроблене .

Проте позивачем не надано жодних доказів того, що довідка КП «Земград» Дніпропетровської міської ради або технічний паспорт на гараж є підробленими. Позивач не вказав про наявність кримінального провадження стосовно підроблених документів або протиправний дій державного реєстратора, яким право власності було зареєстровано офіційно у реєстрі, не звертався до суду із відповідним клопотанням про витребування доказів, зокрема, у КП «Розвиток територій міста» Дніпровської міської ради.

Слід зауважити, що сам по собі лист Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами про те, що в архівних матеріалах Адресного плану міста інформація про довідку КП «Земград» від 11.06.2008 року № 386 відсутня, не є належним і допустимим доказом того, оскільки не підтверджує, що така довідка дійсно не видавалася.

Суд не приймає посилання позивача на лист Державної інспекції архітектури та містобудування України від 14.02.2023 року щодо перевірки відомостей Реєстру будівельної діяльності та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 15.12.2022 року про відсутність видачі/реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою розташування земельної ділянки, оскільки вказані листи підтверджують відсутність відомостей щодо здійснення будівельної діяльності спірного гаражу.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що рішення виконавчого комітету міської Ради народних депутатів, що дають право користування земельною ділянкою для такого будівництва за часів дії ЦК УРСР таЗК УРСРіз посиланнямна листДепартамента пороботі зактивами Дніпровськоїміської радивід 05.01.2023року за№ 4/11-9.Як вказаноу вищевказаномулисті,Дніпровська міськарада євласником інформаційної(автоматизованої)підсистеми «Фіскальнийкадастр» Муніципальноїземельної інформаційноїсистеми м.Дніпропетровська (МЗІС),розпорядником якоїє Департаментпо роботіз активамиДніпровської міськоїради.У Системіздійснюється реєстраціявиключно орендованихземельних ділянокза їхкадастровим номером,реєстраційним номеромоблікової карткиплатника податківфізичних осібабо кодомЄДРПОУ юридичнихосіб-орендарів,номером договору,датою йогопочатку тазавершення зурахуванням довідковихвідомостей проадресу земельноїділянки,прізвища фізичнихабо найменуванняюридичних осіб-орендарів.Станом на30.12.2022зарезультатами пошукуземельної ділянкиза адресою«по АДРЕСА_5 » уСистемі невиявлено реєстраційнихзаписів щодоцивільно-правовихугод,укладених міжміською радоюта фізичнимиабо юридичнимиособами.Результат пошукуінформації вСистемі запараметрами,зокрема адресоюземельної ділянкиЕлектронна базаоблік,відмінний відрезультату пошукуза критеріями(кадастровийномер земельноїділянки,код ЄДРПОУюридичної тареєстраційний номероблікової карткиплатника податківфізичних осіб)та єорієнтовним. Електронна база обліку прийнятих рішень Дніпровської міської ради та її виконавчого комітету здійснює пошук, спираючись на інформацію, яка є у заголовку (адреса земельної ділянки, назва землекористувача, ідентифікаційний номер або код ЄДРПОУ, цільове призначення земельної ділянки та інше) або містить номер і дату прийняття рішення. У вищенаведеній Базі за пошуковими параметрами зазначеними у листі рішень міської ради не виявлено.

Разом із тим, матеріали справи не містять відомостей, коли була утворена Інформаційна (автоматизована) підсистема «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська (МЗІС). До того ж у листі зазначено, що результат пошуку інформації в системі за параметрами по адресі земельної ділянки, відмінний від результату пошуку за критеріями - кадастровий номер земельної ділянки, код ЄДРПОУ юридичної та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб) і є орієнтовним.

В аспектівищевикладеного,суд щераз звертаєувагу нате,що земельнаділянка могланадаватися врайоні вулиціВолодимира Вернадського автогаражному кооперативу«Кукуруза» іїї адресамогла бутиіншою.Тоді як,позивачем запитщодо наданнявідомостей проземельну ділянкуза кодомЄДРПОУ автогаражного кооперативу«Кукуруза» або за кадастровим номером земельної ділянки не здійснювався.

Посилаючись на вимоги ст.105ЦК УРСР стосовно будівництва господарських і побутових будівель і споруд без дозволу й постанову Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами статті 376ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 року № 6, стосовно статусу самочинного (як то збудування на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволу на будівельні роботи, без проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил) поза увагою позивача залишається те, що відповідач не є забудовником гаражу, а набула права власності на гараж, як член автогаражного кооперативі. Саме останній мав відповідні правомочності на отримання цих документів. Однак позивач належними та допустимими доказами не довів суду, що автогаражний кооператив «Кукуруза» побудував гараж на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без дозволу на будівельні роботи, без відповідного проекту, тощо.

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам в цілому, суд вважає, що само по собі службове листування між виконавчими органами Дніпровської міської ради, які перебувають у підпорядкуванні міської ради, як то Департаментом по роботі з активами ДМР, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ДМР, Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР про те, що у розпорядженні вказаних органів відсутні відповідні рішення про присвоєння адреси, про відсутність довідки, дозволу на виконання будівельних робіт тощо не є належним і допустимим доказами, оскільки відповідні первинні докази не надані.

Натомість, в судовому засіданні встановлено, що гараж збудований принаймні до 2008 року і будівництво здійснювала не відповідач, а гаражно-будівельний кооператив.

При цьому, надані позивачем листи не містять інформації про період перевірки реєстру будівельної діяльності та реєстраційних документів, та взагалі відомостей про те, з якого часу ці реєстрі ведуться.

Відповідач ОСОБА_1 , як особа, право власності якої захищене національним законом та міжнародним договором, не має нести несприятливі для себе наслідки через відсутність в архівах інформації про довідку, розпорядження про присвоєння адреси гаражу.

Поміж іншого суд вважає необґрунтованими доводи позивача та вважає неприйнятними сумніви щодо будівництва гаражу саме у 1991 році, з тих підстав, що відповідачкою не дотримано Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом № 56 від 13.12.1995 року Державного комітету України про житлово-комунальному господарству, Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державногокомітету будівництва,архітектури тажитлової політикиУкраїни №121від 09.06.1998 року, Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 0702.2002 року № 7/5, оскільки відповідач своєчасно не зареєструвала право власності на гараж в КП «ДМБТІ», як і автогаражний кооператив «Кукуруза».

По-перше, підставою даного позову, є, як на думку позивача, самочинне будівництво на підставі підроблених, неіснуючих первинних документів, чого суду не доведено.

По-друге, згідно із п. 1 ч. 1 ст. Закону України від 01.12.2020 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що діяв на день внесення даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, сама по собі відсутність або наявність державної реєстрації не впливає на зміст права власності. Окрім того, з 1995 року органом місцевого самоврядування не було заявлено вимог про позбавлення відповідачки права власності на гараж, у тому числі, з підстав самовільного зайняття земельної ділянки.

Згідно зі ст.ст. 122-124ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Після реєстрації права власності на гараж, 16.06.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під гаражем, долавши копію паспорта, графічні матеріали, документи про право власності, технічний паспорт на гараж.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст.123ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, особі надано право одержання земельної ділянки у користування, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тобто, отримання земельної ділянки в оренду за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачає собою процес, який складається з певних етапів (стадій), реалізація кожного з яких є підставою для реалізації наступного. При цьому деякі з цих стадій напряму залежать від волевиявлення органу місцевого самоврядування (наприклад, у формі дозволу на розробку проекту технічної документації, проекту землеустрою тощо), з фактом реалізації якого виникають певні правомірні очікування у іншого учасника відповідних правовідносин.

Однак, станом на день розгляду справи (упродовж двох років) позивач не розглянув клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також не надав мотивованої відмови у його наданні.

Жодних обґрунтувань з приводу зволікання із розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачем під час розгляду справи не надано.

Окрім того, суд погоджується із доводами відповідача про те, що позивач, звертаючись до суду із вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не надав суду документів, які підтверджують присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру у відповідності до вимог ст. 79 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Суд погоджується щодо безпідставності посилання позивача на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки він набрав чинності тільки 12.03.2011 року, тобто після завершення будівництва гаражу, коли закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності, оскільки порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлені Постановою КабінетуМіністрів Українивід 05.08.1992року №449«Про порядокприйняття вексплуатацію закінченихбудівництвом об`єктівдержавного замовлення» (втратила чинність), тому господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05.08.1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на дату державної реєстрації за відповідачем права власності на гараж, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 3 ст.3зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Цивільний кодексУкраїни набув чинності в 01.01.2004 року , Закон України«Про основимістобудування» набув чинності 19.12.1992 року, Закон України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» набув чинності 03.08.2004 року, Закон України«Про регулюваннямістобудівної діяльності» набув чинності в 12.03.2011 року, Порядок прийняття закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, набув чинності 30.04.2011 року.

Отже, всі нормативно-правові акти набрали чинності після завершення будівництва спірного гаражу.

Відповідно до ч. 1 ст.58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст.5ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Статтею 41Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Принцип законності є першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Друге речення першого пункту передбачає позбавлення «власності» «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом впровадження «законів». Крім того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, є притаманним всім статтям Конвенції (Iatridis v. Greece [ВП], § 58; Former King of Greece and Others v. Greece [ВП], § 79; Broniowski v. Poland [ВП], § 147).

Європейський Суд у справі «Maurice v. France» [ВП], §§ 90 та 93, зазначив, що за певних обставин застосування законодавства зі зворотною силою, дія якого полягає у позбавленні будь-якої особи існуючого раніше «активу», який є частиною його «майна», може складати втручання, яке може порушити справедливий баланс між вимоги загального інтересу з одного боку, і захистом права на мирне володіння своїм «майном».

З урахуванням всіх встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності не підлягають задоволенню, адже позивачем не доведений факт самочинного будівництва.

На підставі ст.141ЦПК України у зв`язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати із відповідачки не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Дніпровська міська рада, юридична адреса 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. № 75, код за ЄДРПОУ 26510514.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. № 75, код за ЄДРПОУ 40392181.

Суддя Д.О. Покопцева