Рішення

від 28.11.2024 по справі 927/604/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/604/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури,

код ЄДРПОУ 02910114,

вул. Замкова, 9А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000,

в інтересах держави в особі

позивача-1: Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 04061978,

вул. Захисників України, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000,

позивача-2: Північного офісу Держаудитслужби, код ЄДРПОУ 40479560,

вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, 04053

до відповідача-1: Центр надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради,

код ЄДРПОУ 42681381,

вул. Козацька, 27, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000,

до відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут,

код ЄДРПОУ 43965848, вул. Острозьких Князів, 32/2, м. Київ, 01010

предмет спору: про визнання недійсним договору та стягнення 29293,60 грн

За участю:

від прокуратури: Ходико О.Є.

від відповідача 2: Кулик Н.Д.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керівником Новгород-Сіверської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивачів Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Північного офісу Держаудитслужби до відповідачів Центру надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» про визнання недійсним договору №41АВ200-1359-23 постачання природного газу від 09.05.2023 та стягнення 29293,60 грн.

Поданий позов мотивовано порушенням вимог чинного законодавства про санкції та легалізацію доходів.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31 липня 2024 року; встановлено учасникам справи процесуальні строки.

08 липня 2024 року від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому заявник просив суд зупинити провадження до вирішення Конституційним судом України справи за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп».

10 липня 2024 року від прокуратури надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, у якому заявник просив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

11 липня 2024 року від позивача-2 надійшли письмові пояснення у справі.

12 липня 2024 року від відповідача-2 надійшло пояснення на заперечення до клопотання про зупинення провадження у справі.

15 липня 2024 року від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому заявник просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №9901/332/21.

17 липня 2024 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свої заперечення відповідач-2 у відзиві, зокрема зазначив, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України під 24 червня 2021 року № 266/2021, відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» Рада національної безпеки і оборони України (на яке посилається позивач, було вирішено підтримати внесені Службою безпеки України пропозиції щодо заснування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та відповідно застосовано персональні спеціальні економічні га інші обмежувальні заходи (санкції) до: 1) фізичних осіб згідно і додатком 1; 2) юридичних осіб згідно з додатком 2. Відповідач-2 звернув увагу суду на те, що ТОВ «ТВІЙ ГАЗ ЗБУТ» відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Тому, під час проведення процедури закупівлі учасником процедури було надано лист-гарантію щодо не перебування ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» під санкціями та дотримання у своїй діяльності норм чинного законодавства. Більш того, Закон «Про публічні закупівлі» не передбачає обов`язку учасника подавати інформацію стосовно того, чи були накладені санкції на КБВ учасника. Звертаючись до Тендерної документації замовника, вона також не містить вимоги щодо надання зазначеної інформації. Таким чином, оскільки Законом та Тендерною документацією Замовника не встановлений обов`язок учасника подавати інформацію стосовно того, чи були накладені санкції на КБВ учасника процедури закупівлі, то посилання Замовника на те, що ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію на думку відповідача-2 є необґрунтованим та незаконним. Крім того, відповідач-2 у відзиві на позов зазначив, що прокуратурою не доведено факту належного представництва прокурора в суді.

18 липня 2024 року від прокуратури надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, у якому прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

22 липня 2024 року від відповідача-2 надійшли письмові пояснення на заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

23 липня 2024 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор зазначив, що вважає доводи, викладені у відзиві, необґрунтованими та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

29 липня 2024 року від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому заявник просить суд зупинити провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

29 липня 2024 року від відповідача-2 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач-2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 31 липня 2024 року суд відхилив всі три клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі; суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів; суд відклав підготовче судове засідання на 12 вересня 2024 року.

09 вересня 2024 року від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому заявник просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №9901/332/21.

09 вересня 2024 року від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому заявник просив суд зупинити провадження до вирішення Конституційним судом України справи за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп».

09 вересня 2024 року від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому заявник просить суд зупинити провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

12 вересня 2024 року від прокуратури надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, у якому прокурор просить відмовити у поданих відповідачем-2 клопотаннях про зупинення провадження у справі.

12 вересня 2024 року у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по м. Чернігову та Чернігівській області судове засідання не відбулося. 12 вересня 2024 року суд відклав підготовче судове засідання на 26 вересня 2024 року.

26 вересня 2024 року від відповідача-2 надійшло пояснення по справі, у якому відповідача-2 просить суд при вирішенні справи врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду України від 18 вересня 2024 року у справі №918/1043/21.

У судовому засіданні 26 вересня 2024 року суд зазначив, що клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі не підлягають задоволенню; суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 29 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні 29 жовтня 2024 року суд перейшов до розгляду справи по суті; прокурор підтримав позовні вимоги та відклав судове засідання з розгляду справи по суті 28 листопада 2024 року.

25 листопада 2024 року від відповідача-2 надійшли письмові пояснення у справі.

28 листопада 2024 року від прокуратури надійшли письмові пояснення у справі.

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Згідно з ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та визначення згаданого елемента є поняття «інтерес держави».

У Рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15. від 28,01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави слід зазначити, що метою Закону України «Про санкції» є захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидія терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Для цих цілей можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

В умовах широкомасштабної війни реалізація санкціонної політики та її вплив на економіку країни-агресора і країн, які її підтримують набули особливого значення. Так, санкції - це політичний інструмент держави для впливу на певний бізнес, який пов`язаний із ворожою країною.

Позитивного ефекту від санкцій можливо досягти лише в разі їхньої невідворотності. Вони є дієвим інструментом впливу на іноземні держави, юридичних та фізичних осіб, які причетні до розв`язання війни проти України, завдають шкоди національним інтересам та загрожують національній безпеці.

На підтримку України міжнародною спільнотою було прийнято численні акти, спрямовані на засудження збройної агресії рф, припинення економічної, політичної та культурної співпраці з державою-агресором, її резидентами та пов`язаними особами, що створює додатковий економічний тиск на рф, послаблює економічне підґрунтя ведення агресивної війни.

Більшість цих міжнародних документів приймаються міжнародними організаціями та країнами-партнерами за ініціативою України.

Проте, згадана підтримка базується на поданні прикладу бездоганної та несуперечливої поведінки самою Україною, припиненні всіх можливих видів економічної співпраці з країною-агресором та її резидентів, які не засудили збройну агресію.

Тож, відсутність реакції з боку держави на порушення власного законодавства при витрачанні публічних коштів, укладання контракту за рахунок бюджетних коштів із суб`єктом господарювання, кінцевий бенефіціарний власник якого, є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення нею публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції», безумовно призводить до підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством.

Заклики до міжнародних партнерів щодо припинення співпраці з рф і її резидентами, з одночасним дозволом юридичним особам, пов`язаним з державою-агресором, отримувати прибутки на території України та спрямовувати їх на підтримку економіки агресора, не можуть бути нормально сприйняті ані українським суспільством, ані міжнародною спільнотою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України).

У Рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи зміст поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

При цьому згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно зч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно із ч. 1, 4 та 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально- економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально- економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Новгород-Сіверської міської територіальної громади Чернігівської області таким органом місцевого самоврядування є Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області.

Згідно з п. 1.1 Положення про Центр надання соціальних послуг Новгород - Сіверської міської ради (далі - Положення), затвердженого рішенням 24 сесії Новгород - Сіверської міської ради 8 скликання від 09.05.2023 № 845, Центр надання соціальних послуг є бюджетною неприбутковою установою, комплексним закладом соціального захисту населення, що здійснює соціальну роботу та надає соціальні послуги особам/сім`ям, які проживають на території громади, належать до вразливих груп населення та перебувають у складних життєвих обставинах.

Рішення щодо утворення Центру, його ліквідації та реорганізації приймає Новгород - Сіверська міська рада Чернігівської області (пункт 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 3.7 Положення, Центр утримується за рахунок коштів, які відповідно до Бюджетного кодексу України виділяються з місцевого бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення населення, інших надходжень, у тому числі від діяльності його структурних підрозділів, від надання платних соціальних послуг, а також благодійних коштів громадян, підприємств, установ та організацій.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 2 БК України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. 3 п. 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені пп. 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п.п. 6, 7 та 8 ч. 1 ст. 2 БК України).

Абзацами 1 та 2 п. 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, Центр надання соціальних послуг Новгород - Сіверської міської ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Так, за даними, наданими Центром надання соціальних послуг Новгород - Сіверської міської ради від 20.05.2024 та листом Новгород - Сіверської міської ради від 23.05.2024, джерелом фінансування закупівлі UА-2023-04-17-006418-а, є кошти місцевого бюджету Новгород - Сіверської міської ради.

Листом від 19.06.2024 Новгород - Сіверською міською радою надано рішення 19 позачергової сесії 8 скликання від 15.12.2022 № 766 «Про бюджет Новгород - Сіверської міської територіальної громади на 2023 рік (код бюджету 25539000000)», додатком № 3 до якого передбачено виділення коштів за кодами 3100 та 3104 «Соціальний захист та соціальне забезпечення».

Водночас, ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» є суб`єктом господарювання, а метою його діяльності як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України.

Згідно ч. 4 ст. 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальна установа, яка є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати

Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування закладу незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Витрати на оплату за договором №41АВ200-1359-23 постачання природного газу від 09.05.2023, укладеним між Центром надання соціальних послуг Новгород - Сіверської міської ради та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (закупівля UА-2023-04-17-006418-а), здійснювалися за рахунок коштів місцевого бюджету.

Таким чином, Центр надання соціальних послуг Новгород - Сіверської міської ради розпорядився не власними коштами, а витратив бюджетні кошти, виділені із місцевого бюджету.

Оскільки засновником Центру надання соціальних послуг Новгород - Сіверської міської ради та власником її майна є Новгород - Сіверська міська територіальна громада Новгород - Сіверської міської ради Чернігівської області, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Новгород - Сіверська міська рада Чернігівської області є суб`єктом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20, від 21.12.2022 у справі №904/8332/21.

Новгород - Сіверською окружною прокуратурою 13.05.2024 за № 53-77-1602 вих-24 направлено до Новгород - Сіверської міської ради Чернігівської області лист з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівля при укладенні договору між Центром надання соціальних послуг Новгород - Сіверської міської ради та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (закупівля UА-2023-04-17-006418-а), а також з проханням надати інформацію щодо вжитих заходів на усунення порушень законодавства, у тому числі про звернення до суду із відповідним позовом.

У листі від 23.05.2024 № 04-18/1744 Новгород - Сіверська міська рада Чернігівської області зазначила про те, що заходи з метою визнання недійсним договору № 41АВ200-1359-23 постачання природного газу від 09.05.2023 та повернення сплачених за ним бюджетних коштів, нею не вживалися.

Вказане свідчить про нездійснення Новгород - Сіверською міською радою захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, що беззаперечно свідчить про бездіяльність органу уповноваженого державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Приймаючи до уваги те, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів становлять суспільний інтерес, а договір № 41АВ200-1359- 23 постачання природного газу від 09.05.2023, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає, Новгород - Сіверська міська рада мала можливість та достатньо часу на них відреагувати, проте жодних заходів до відновлення інтересів держави не вжила, а тому наявні підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Новгород - Сіверської міської ради.

Аналіз позицій Верховного Суду вказує на те, що лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи (зокрема, листування) не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначеним позиціям (постанова Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18).

Згідно з п.36 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі», уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі.

Статтею 5 цього ж Закону визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.

Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у цій галузі.

Статтею 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що орган державного фінансового контролю вживає у встановленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення винних осіб до відповідальності.

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі», вказаний органи вправі: перевіряти документи, щодо проведення закупівель; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 29.07.2020 у справі 924/316/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

Крім того, питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватися у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19 та у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 924/996/21.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п.1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України від 02.06.2016 №23 затверджено Положення про Північний офіс Держаужитслужби, згідно якого основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Вінницької, Житомирської, Київської, Черкаської, Чернігівської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників та в місті Києві.

Таким чином, Північний офіс Держаудитслужби України є органом, уповноваженим державою, на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурор звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного орану до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконного вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (Постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі 917/665/20, від 07.04.2021 у справі №913/124/20, від 09.06.2021 у справі №916/1674/18).

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №906/296/18, від 20.02.2019 у справі №912/894/18, від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 21.05.2019 у справі №912/895/18, від 29.05.2019 у справі №909/545/18, від 20.11.2019 у справі №912/2887/18, від 29.07.2020 у справі №924/316/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19, від 06.10.2020 у справі №905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Новгород - Сіверською окружною прокуратурою листом №53-77-1599вих-24 від 13.05.2024, інформовано Північний офіс Держаудитслужби про встановлені порушення законодавства при проведенні наведеної у запиті закупівлі.

Листом № 262616-17/3769-2024 від 03.06.2024 не розглядаючи факти наведені у запиті Новгород-Сіверської окружної прокуратури та не перевіряючи їх за допомогою законодавчо наданих механізмів та засобів Північний офіс Держаудитслужби направив вказаний лист до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області.

У свою чергу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області своїм листом №262531-17/2103-2024 від 14.06.2024 повідомило про відсутність підстав для вжиття заходів державного фінансового контролю, а також для подання позову щодо визнання договору недійсним.

З наведеного вбачається, що обрані прокурором у якості позивачів уповноважені органи- Новгород - Сіверська міська рада та Північний офіс Держаудитслужби - були обізнані про існуючі порушення законодавства у сфері закупівель, однак належних заходів на захист порушених інтересів держави не вжили.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У квітні 2023 року Центром надання соціальних послуг Новгород - Сіверської міської ради опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UА-2023-04-17-006418-а про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо - 2500 кубічних метрів.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

За результатами торгів 09.05.2023 між Центром надання соціальних послуг Новгород - Сіверської міської ради та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» укладено договір №41АВ200-1359-23 постачання природного газу, загальна сума якого становить 42000 грн з ПДВ.

У подальшому між сторонами 23.06.2023 укладено додаткову угоду № 1 щодо внесення змін до умов договору № 41АВ200-1359-23 від 09.05.2023.

06.09.2023 між Центром надання соціальних послуг Новгород - Сіверської міської ради та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» укладено додаткову угоду № 2 щодо зміни ціни договору №41АВ200-1359-23 від 09.05.2023, якою внесено зміни до п. 4.1 договору, а саме: збільшено вартість газу за 1000 куб.м. з ПДВ до 19084,1377 грн.

Згідно наданих Центром надання соціальних послуг Новгород - Сіверської міської ради платіжних інструкцій (№323 від 14.06.2023, №387 від 13.07.2023, №483 від 15.08.2024, №546 від 18.09.2023, №645 від 19.10.2023, №693 від 14.11.2023, №788 від 14.12.2023, №837 від 26.1.2023) на рахунок ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» за договором №41АВ200-1359-23 від 09.05.2023, перераховано кошти на загальну суму 29293,60 грн.

У позовній заяві прокурор зазначив, що Новгород-Сіверською окружною прокуратурою встановлено, що вказаний договір укладено з порушенням вимог Господарського кодексу України, Закону України «Про санкції», Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Закону України «Про публічні закупівлі», а також Указів Президента України з цих питань, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Правовідносини у сфері державних закупівель регулюються Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно пункту 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" спрощена закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон застосовується, зокрема, до замовників, визначених частиною першою статті 2 цього Закону, які здійснюють спрощені закупівлі відповідно до цього Закону та/або укладають договори без використання електронної системи закупівель відповідно до частин другої, третьої і сьомої цієї статті.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких не перевищує 50 тисяч гривень, замовник повинен дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель та може використовувати електронну систему закупівель, у тому числі електронні каталоги для закупівлі товарів. У разі здійснення таких закупівель без використання електронної системи закупівель замовник обов`язково оприлюднює в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України „Про публічні закупівлі" зазначено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 17 зазначеного Закону - замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України „Про санкції".

За результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця процедури закупівлі та приймає рішення про намір укласти договір про закупівлю згідно з цим Законом. Замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів влади, підприємств установ, організацій відповідно до їх компетенції. У разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критерії, підставам, установленим частиною 1 статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника (ч. 15 ст. 29 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Згідно ст. 3 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Відповідно до ст.4 Закону України „Про санкції" визначено види санкцій згідно з цим Законом, якими є:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

6-1) заборона поширення медіа на території України;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона користування радіочастотним спектром України;

9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;

10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом тощо.

Відповідно до п. 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, в редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2023 №157 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 №1178" (набрали чинності 25.02.2023) від 21 березня 2023 № 253 (набрали чинності 19.05.2023) передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли, серед іншого, учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".

Вищенаведена позиція законодавця є послідовною та прослідковується у подальших змінах, внесених до постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №471 (п.п. 11 п. 47 Особливостей).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», якому належить 100% статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі є Фірташ Дмитро Васильович.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи тощо.

Статтею 1 Закону України «Про санкції» передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Указом Президента України №266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно додатків.

У позиції 538 Додатку №1 відповідного рішення РНБО значиться прізвище кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», щодо якого терміном на три роки прийнято рішення про блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

Вищевказане свідчить про поширення на кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» Фірташа Дмитра Васильовича, до якого рішенням РНБО від 18.06.2021 згідно із Законом України «Про санкції» було застосовано відповідні обмежувальні заходи (санкції), такої санкції, як заборона на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю відповідає принципам застосування санкцій, визначених у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції».

З 01.02.2024 у державі запрацював Державний реєстр санкцій (https://drs.nsdc.gov.ua), ведення якого забезпечує апарат Ради національної безпеки і оборони України. Указаний реєстр надає можливість отримати доступ до актуальної та достовірної інформації про підсанкційних юридичних і фізичних осіб.

Опрацюванням Державного реєстру санкцій з`ясовано, що у ньому наявні відомості про застосування вищенаведених санкцій до ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п.11 п. 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (особливості станом на дату укладення договору та дату проведення торгів) замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли:

11) учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України Про санкції.

Отже, з огляду на те, що учасник процедури закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» підпадав під підстави, встановлені п.п. 11 п. 44 Особливостей, замовник повинен був прийняти рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний був відхилити тендерну пропозицію вказаного учасника.

Закон України «Про санкції» є регулятивним нормативним актом, який встановлює (запроваджує) ряд обмежень на демократичну участь у випадку загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також задля протидії терористичній діяльності.

Метою прийняття Закону України «Про санкції» є потреба невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Відповідно до п.п. 9, 10 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. Національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Одним з нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилося із прийняттям Закону «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII внаслідок збройної агресії російської федерації щодо України (постанови Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/13/21 та від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22).

Україна є об`єктом збройної агресії з боку російської федерації (рф), яку остання здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац перший затвердженого постановою від 27.01.2015 №129-VIII Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй (ООН), Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НА ТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором (далі -Звернення)).

З 20.02.2014 тривають силові дії рф (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «с»,

У квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії рф проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами рф озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року) (абзац п`ятий пункту 1 Заяви).

Третя фаза збройної агресії рф розпочалася 27.08.2014 масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил рф (абзац чотирнадцятий пункту 1 Заяви).

Наслідком збройної агресії рф проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - невід`ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини території України у Донецькій та Луганській областях (абзац перший пункту 3 Заяви).

Ще одна фаза збройної агресії рф проти України - повномасштабне вторгнення агресора на нашу суверенну територію, розпочалася 24 лютого 2022 року та триває дотепер. У цей день Україна розірвала з рф дипломатичні відносини.

У резолюції ЕS-11/1 «Агресія проти України» 02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

Верховна Рада України 14 квітня 2022 року визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України № 2188-ІХ).

Парламентська Асамблея Ради Європи 27 квітня 2022 року ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент забезпечує серед іншого, національну безпеку Держави, відповідно до частини третьої цієї статті на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Положеннями ст. 107 Конституції України визначено, що РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові. РНБО координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки І оборони. Головою РНБО є Президент. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО, введені в дію указами Президента, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №9901/348/21 з опису у Законі України «Про санкції» підстав, умов, мети застосування санкцій виснувала, що суб`єкт, до якого вони можливо будуть застосовані, не може не розуміти і не передбачити, що ці обмежувальні заходи потенційно (ймовірно) використовуватимуться стосовно нього насамперед через те, що він є «репрезентантом» країни, яка в умовах збройного конфлікту ставить під загрозу національні інтереси, національну безпеку України, втрату української державності, а його діяльність на території України за умов збройного конфлікту може підпадати під ознаки реалізації такої загрози.

Указ Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 набрав чинності 03.07.2021, отже з вказаної дати щодо ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», застосовані обмежувальні заходи, що визначені Законом України «Про санкції».

Види санкцій застосовані вищезазначеним Указом та їх кількість визначається безпосередньо органом застосування, який, відповідно до частини четвертої преамбули Закону України «Про санкції», задля невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, використовує всі передбачені законом заходи з метою захисту цих інтересів, в тому числі щодо недопущення завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, а також щодо запобігання порушенню прав, свобод та законних інтересів громадян України.

При цьому, вводячи у дію рішення РНБО про застосування до ОСОБА_1 санкцій, Президент як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат та якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, самостійно оцінив наявність та достатність підстав для введення відповідних санкцій, зокрема, інших санкцій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» в умовах воєнного стану, знаючи про види та дату застосованих до кінцевого бенефіціарного власника обмежувальних заходів (санкцій), маючи намір на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною та подальшого укладення з ним договору за для одержання прибутку, прийняло участь у відкритих торгах та з метою уникнення введених санкцій надало у складі своєї тендерної пропозиції недостовірну інформацію, що була суттєвою під час визначення результатів відкритих торгів, чим порушило загальні засади цивільного законодавства та санкційного регулювання, а також правові та економічні засади здійснення публічних закупівель.

Виконання зобов`язань за укладеними договорами з порушенням вимог Закону України «Про санкції», Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, неодмінно призводить до економічного збагачення «підсанкційної особи», як кінцевого одержувача визначених вигод, що стають результатом реалізації умов відповідних договорів, фінансування за якими здійснюється за бюджетні кошти.

Неправомірна поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття уповноваженою особою Центром надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів, оформленого протоколом, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Доводи відповідача-2 стосовно того, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, оскільки останнє не перебуває під санкціями, судом оцінюється критично та до уваги не приймається.

Хоча матеріали справи не спростовують твердження відповідача-2 про відсутність у переліку юридичних осіб, до яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції, самого учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», проте суд зважає на ту обставину, що винагородоодержувачем (кінцевим бенефеціаром) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» є громадянин України ОСОБА_1 , до якого рішенням Ради НБО України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» було застосовано персональні спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи.

Зазначене не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та встановленим ст. 5 вказаного Закону принципам.

Вищевикладені обставини свідчать про недотримання відповідачами вимог цього Закону при обранні переможцем процедури закупівлі учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», оскільки зі сторони останнього мало місце надання недостовірної інформації, що була суттєвою при визначенні результатів самої процедури закупівлі.

Таким чином, Договір від 09.05.2023 №41АВ200-1359-23 підлягає визнанню судом недійсним, як такий, що укладений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує правові та економічні засади держави, а також приписи санкційного регулювання.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна норма викладена у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено також у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15, №905/121/19 від 06.10.2020.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України Про публічні закупівлі, як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 указаного Закону України Про публічні закупівлі, закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

У постанові від 10.06.2021 у справі №910/114/19 Верховний Суд у п.п. 32, 33 виклав таку правову позицію: визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" вимог.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 стаття 216 ЦК України).

Судом встановлено, що 09.05.2023 між Центром надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» укладено договір про постачання природного газу від 09.05.2023 №41АВ200-1359-23.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з травня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), в кількості 2,5 тис. куб. метрів.

Договір було укладено за наслідками проведеної процедури публічної закупівлі UА-2023-04-17-006418-а, відповідно, укладався між відповідачами за її результатами.

Отже, договір, укладений між відповідачами за результатами закупівлі, що проведена із порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», підлягає визнанню недійсним з тієї підстави, що його зміст суперечить вимогам Закону.

Суд звертає увагу, що порушення відповідачами вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при проведенні процедури закупівлі, створює загрозу порушень економічних інтересів держави, внаслідок укладення незаконного правочину, завдання шкоди відповідному бюджету у вигляді незаконних витрат коштів, що також не відповідає принципам, за якими мають здійснюватись публічні закупівлі, що закріплені в статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому, наслідком допущених порушень при здійсненні процедури закупівлі стало унеможливлення досягнення мети, визначеної Законом.

Враховуючи те, що публічна закупівля UА-2023-04-17-006418-а проведена з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», суд дійшов висновку, що договір про постачання природного газу від 09.05.2023 №41АВ200-1359-23, укладений між Центром надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Прокурором також заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на користь Центру надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради грошові кошти у розмірі 29293,60 грн, а з Центру надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 29293,60 грн стягнути в дохід держави.

Як зазначено вище, замовником та однією із сторін договору від 09.05.2023 №41АВ200-1359-23 є Центр надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні процедури закупівлі, надало недостовірні дані щодо відсутності підстав для відхилення тендерної пропозиції, внаслідок чого отримало кошти місцевого бюджету в сумі 29293,60 грн.

Вищенаведене свідчить про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Враховуючи викладене вище та наявність умислу у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», як сторони оспорюваного договору, одержані ним 29293,60 грн цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст.123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір №41АВ200-1359-23 постачання природного газу від 09.05.2023, укладений між Центром надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради (код ЄДРПОУ 42681381) та Товариством з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут (код ЄДРПОУ 43965848).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут (код ЄДРПОУ 43965848, вул. Острозьких Князів, 32/2, м. Київ, 01010) на користь Центру надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради (код ЄДРПОУ 42681381, вул. Козацька, 27, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000) 29293,60 грн,

а з Центру надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради (код ЄДРПОУ 42681381, вул. Козацька, 27, м.Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000) одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 29293,60 грн стягнути в дохід держави (одержувач: ГУК у Черніг.обл/Чернігів.обл/21080500, код отримувача 37972475, Казначейство України (ел. адм. подат.), UA718999980313080090000025001, код класифікації доходів бюджету 21080500, Інші надходження).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут (код ЄДРПОУ 43965848, вул. Острозьких Князів, 32/2, м. Київ, 01010) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Центру надання соціальних послуг Новгород-Сіверської міської ради (код ЄДРПОУ 42681381, вул. Козацька, 27, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 28.11.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/