Ухвала

від 19.11.2024 по справі 917/1031/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1031/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 61 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,

на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2024

за позовом Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 61 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 61 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - ДНЗ № 61, позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Полтавського обласного Комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - Підприємство, відповідач) про зобов`язання Підприємства здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача - ДНЗ № 61 стосовно приміщення за адресою: 39600, м. Кременчук, вул. Героїв України,15 за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022, і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до Позивача станом на 24.02.2022.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч мораторію на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, який встановлений згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з початку опалювального сезону 2022 - 2023 здійснює нарахування позивачу плату за надані послуги за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, що діяв для нього станом на 24.02.2022, та самочинно, без відповідного погодження визначив позивачу двоставковий тариф (у той час як раніше для позивача діяв одноставковий тариф).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Полтавської області рішенням від 23.05.2024 у справі № 917/1031/23 (суддя Кльопов І. Г.) відмовив у задоволенні позову.

2.2. Східний апеляційний господарський суд постановою від 04.09.2024 (колегія суддів: Мартюхіна Н. О., Здоровко Л. М., Лакіза В .В.) рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 залишив без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ДНЗ № 61, не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить: скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 зі справи № 917/1031/23; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. У поданій касаційній скарзі ДНЗ № 61 з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права, а саме: приписи Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану", без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, які викладені у постанові від 04.04.2024 зі справи № 917/730/23 та порушив приписи частини четвертої статті 236 ГПК України.

4.1.2. Також з посиланням на положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема: щодо застосування статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (в редакції Закону від 30.06.2023) у подібних правовідносинах, які виникли між суб`єктами господарювання (позивачем і відповідачем) у сфері постачання теплової енергії та надання послуг з постачання теплової енергії під час дії воєнного стану.

4.1.3. На думку скаржника, суди неправильно застосувавши норми матеріального права у взаємозв`язку дійшли помилкових висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

4.1.4. У цьому контексті скаржник наголошує, що судами не взято до уваги зміст положень статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" та не надано належної оцінки доводам позивача про те, що відповідач з початку опалювального періоду 2022 - 2023 здійснює нарахування послуг позивачу (споживачу комунальної послуги із постачання теплової енергії та постачання гарячої води ) за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, який діяв станом на 24.02.2022.

4.1.5. Також поза увагою судів залишилися доводи позивача в частині того, що застосовуючи до позивача двоставковий тариф на послуги відповідач порушив процедуру встановлення тарифу. Зокрема, відповідачем не дотримано механізм подання уповноваженому органу відповідної територіальної громади документів про встановлення тарифів на теплову енергію.

4.1.6. На переконання скаржника, формування, встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання відповідачем має бути проведено для Кременчуцької міської територіальної громади окремо, у тому числі і з дотримання процедури їх затвердження. Натомість, відповідач неправомірно автоматично застосував до всіх споживачів Кременчуцької міської територіальної громади тарифи раніше встановлені у Додатку № 1 до Рішення Полтавської обласної ради № 477.

4.1.7. На переконання позивача, оскільки застосовані Підприємством тарифи ніяким чином не розраховувалися та уповноваженим органом (виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області) не схвалювалися, тарифи Підприємства на послугу з постачання теплової енергії для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24.02.2024. У тому числі і за умови, що такі послуги до вказаної дати надавалися іншим суб`єктом господарювання.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. ДНЗ № 61 як бюджетній установі на праві оперативного управління належить приміщення за адресою: 39600, м. Кременчук, вул. Героїв України,15.

5.2. Починаючи з опалювального періоду 2022-2023, позивач є споживачем теплової енергії, постачальником якої є Підприємство.

5.3. До листопада 2022 року надавачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуку було Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (далі - ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ").

5.4. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421 "Про встановлення ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів" та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 № 1867 "Про встановлення ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01.01.2022" встановлені та визначені відповідні тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука.

5.5. Вказаними рішеннями, зокрема, для ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" встановлено для бюджетних установ одноставковий тариф, який складав з 25.10.2021 - 2862,85 грн за 1 Гкал, а з 30.12.2021 - 3281,22 грн за 1 Гкал.

5.6. Вказаний тариф постачальника ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" застосовувався до позивача на момент введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, що підтверджується відповідним рахунком, направленим позивачу товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ".

5.7. З 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє на сьогоднішній день.

5.8. У результаті неодноразових ракетних ударів по м. Кременчуку теплогенеруюче обладнання ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" повністю зруйновано, через що вказане товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.

5.9. 29.04.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану", пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.

5.10. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав чинності 19.08.2022, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

5.11. Рішенням Полтавської обласної ради від 22.09.2022 № 473 "Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки".

5.12. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-р "Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад Полтавської області", Полтавською обласною радою прийнято рішення від 14.10.2022 за № 481 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області".

5.13. Пунктом 4 означеного рішення вирішено після затвердження акта приймання - передачі передати на баланс, у господарське відання, як внесок до статутного капіталу Підприємства, майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ".

5.14. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 "Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води", виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов`язків згідно чинного законодавства визначено Підприємство.

5.15. У подальшому рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 № 86 внесені зміни до зазначеного вище рішення № 1508, яким на виконання вимог статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" зобов`язано Підприємство застосовувати до своїх споживачів у м. Кременчуці тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розмір яких не перевищує рівень тарифів, що застосовувались до цих споживачів станом на 24.02.2022.

5.16. Згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 № 1574, опалювальний період 2022-2023 років для споживачів Підприємства у Кременчуцькій міській територіальній громаді розпочався з 01.11.2022.

5.17. Судами також встановлено, що між позивачем та відповідачем укладені договори: на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 № 7086 (далі - Договір № 7086) та про закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 25.01.2023 № 7086/2023 (далі - Договір № 7086/2023).

5.18. За умовами пунктів 1.1, 33, 34 Договору № 7086 Підприємство (теплопостачальна організація за договором) бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень позивача (споживач за договором - ДНЗ № 61) за адресою: 39600, м. Кременчук, вул. Героїв України,15, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором. Розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. У разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2197,08 грн/Гкал (без ПДВ); умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн /Гкал/год (без ПДВ). У рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується споживачем щомісяця протягом року, незалежно від обсягів споживання теплової енергії.

5.19. Згідно з положеннями пунктів 1.1, 1.2, 3.1 Договору № 7086/2023 Підприємство (учасник за договором) зобов`язується з 01.01.2023 до 31.12.2023 надати замовнику (ДНЗ № 61) теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (спожитої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору. Кількість товарної продукції: очікувані обсяги постачання теплової енергії з 01.01.2023 до 31.12.2023 сторони погодили у пункті 1.2 Договору. Сума є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для учасника (відповідача), та фактичного обсягу спожитої замовником товарної продукції. Сторони також погодили, що у разі зміни регульованих цін (тарифів) на теплову енергію, яка постачається на підставі договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ціна на такий товар може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками, і є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1).

5.20. Як встановили суди, починаючи з 01.11.2022 Підприємство постачає теплову енергію в гарячій воді позивачу згідно з умовами укладених Договорів. Матеріали справи містять рахунки на оплату, складені відповідачем відповідно до умов договорів.

5.21. У вказаних рахунках відповідачем застосовані тарифи, визначені в додатку 1 Рішення Полтавської обласної ради № 477, яке було опубліковане на офіційному сайті Полтавської обласної ради.

5.22. Відповідно до змісту пункту 1 Рішення Полтавської обласної ради № 477 Полтавською обласною радою для споживачів послуг Підприємства встановлено тарифи на теплову енергію за окремими складовими (тариф на виробництво теплової енергії; тариф на транспортування теплової енергії; тариф на постачання теплової енергії), тарифи на послугу з постачання гарячої води, а також встановлено двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії, який складається з умовно-змінної частини двоставкового тарифу та умовно-постійної частини двоставкового тарифу (місячної абонентської плати на одиницю теплового навантаження), для категорій споживачів, які зазначені в додатку 2 до вказаного рішення, зокрема, для бюджетних установ.

5.23. Суди встановили, що у направлених позивачу рахунках на оплату відповідачем обрахована вартість теплової енергії із застосуванням двоставкового тарифу для потреб бюджетних установ, встановленого додатком 1 до Рішення Полтавської обласної ради № 477 (2 197,08 грн з ПДВ/Гкал як умовно-змінна частина тарифу та 136 068,84 грн з ПДВ як умовно-постійна частина тарифу, місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження, що передбачено також і умовами Договору № 7086.

5.24. Вважаючи здійснені Підприємством розрахунки помилковими та такими, що суперечать приписам статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", позивач звернувся з цим позовом до суду.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності / відсутності підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданих позивачу послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої, за період з початку опалювального періоду 2022-2023 років, а саме з 01.11.2022, і до дня ухвалення рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувалися до позивача станом на 24.02.2022.

7.2. Верховний Суд наголошує, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.3. Сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною другої статті 287 ГПК України покладено на скаржника.

7.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.5. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ДНЗ № 61 посилається на те, що судом попередньої інстанції не було враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 зі справи № 917/730/23.

7.6. У контексті доводів касаційної скарги в цій частині та висновків судів попередніх інстанції Суд зазначає таке.

7.7. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.8. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

7.9. З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

7.10. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

7.11. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

7.12. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

7.13. У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

7.14. Верховний Суд також неодноразово наголошував на тому, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21, від 21.03.2023 у справі № 908/125/18, від 19.04.2023 у справі № 921/64/22, від 06.06.2023 у справі № 914/217/22, від 09.04.2024 у справі № 910/6316/23).

7.15. При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого судового рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних норм права.

7.16. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

7.17. Так, предметом спору у справі, що розглядається є вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача (позивача) з початку опалювального періоду 2022 - 2023 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022. Тобто правовідносини у справі, що розглядається стосуються зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості вже наданих та отриманих позивачем послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води позивачу на умовах укладеного та погодженого сторонами спору Договору.

7.18. Водночас у справі, на яку посилається скаржник (№ 917/730/23) правовідносини стосувалися врегулювання переддоговірного спору в судовому порядку. Зокрема, предметом спору у цій справі були вимоги про визнання укладеним пункту 33 договору у редакції позивача.

7.19. Отже, у справі, що переглядається (№917/1116/23), і у наданій для порівняння справі (№ 917/730/23), правовідносини відрізняються за матеріально-правовим регулюванням, змістом заявлених позовних вимог, підставами та предметом позову, встановленими судами обставинами справи, що виключає подібність спірних правовідносин за змістовим критерієм.

7.20. Крім того Верховний Суд зауважує, що у постанові від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21 у пункті 18.8 Велика Палата Верховного Суду наголосила, зокрема на такому: "….. правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв`язання спору".

7.21. У цьому аспекті колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що у справі № 917/730/23 Верховний Суд не надавав висновку щодо питання застосування частини першої статті 1 Закону України " Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", а також постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" на неоднаковому застосуванні яких наголошує скаржник.

7.22. Ухвалюючи постанову від 04.04.2024 у справі № 917/730/23 Верховний Суд зазначив про те, що "…..наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі". У означеній скаржником постанові Суд прямо вказав про те, що скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної ним норми права у спірних правовідносинах.

7.23. Постанова Верховного Суду зі справи № 917/730/23 мотивована з урахуванням обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у справі на підставі оцінки ними доказів (включно з роз`ясненням Міністерства розвитку громад та територій України від 25.08.2022, листами зазначеного Міністерства від 18.11.2022, від 16.02.2023 тощо), з яких виходив, зокрема, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, без переоцінки Верховним Судом доказів у справі, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України.

7.24. Отже підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

7.25. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

7.26. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.27. Частиною четвертою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

7.28. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

7.29. Згідно з положеннями частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

7.30. Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.

7.31. Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вказана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи № 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи № 904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.

7.32. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

7.33. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

7.34. Верховний Суд, дослідивши доводи та аргументи, наведені у касаційній скарзі, а також у відзиві на касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.

7.35. За змістом пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.36. Отже, умовами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави є: (1) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, (2) відсутність такого висновку саме у подібних правовідносинах.

7.37. Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили, зокрема, з такого:

- відповідач самостійно не встановлює тарифи на постачання теплової енергії споживачам (тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою) а, отже, Підприємство не може самостійно їх змінити;

- оскільки Підприємство є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області та, відповідно, з урахуванням приписів пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, не має обов`язку ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів міста Кременчука;

- з 01.11.2022 Підприємство постачає теплову енергію у гарячій воді позивачу за Договором №7086/2023, умовами якого сторони погодили, сума договору є орієнтовною і буде визначатися, виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для учасника (відповідача), та фактичного обсягу спожитої замовником товарної продукції; у Договорі № 7090 сторони погодили тарифи за відпущену теплову енергію, які відповідають тарифам, встановленим у Рішенні Полтавської обласної ради № 477;

- Підприємство здійснювало, як постачання, так і транспортування позивачу теплової енергії власного виробництва, у зв`язку з чим визначення відповідачем вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений згідно з Рішенням Полтавської обласної ради № 477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених сторонами спору Договорів № 7086 та № 7086/2023, так і вимогам чинного законодавства України;

- питання щодо визначення правомірності Рішення Полтавської обласної ради № 477 не є предметом розгляду в цій справі;

- тариф Підприємства єдиний для всіх споживачів Полтавської області, і будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів міста Кременчука за окремим тарифом у відповідача відсутні, а відповідач не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів міста Кременчука;

- Підприємство є ліцензіатом Полтавської обласної державної адміністрації і як постачальник теплової енергії і вимоги постанови НКРЕКП "Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання" від 25.06.2019 № 1174 на нього не поширюються, як і не має обов`язку здійснювати постачання споживачам за тарифами, які були встановлені для іншого постачальника - ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" станом на 24.02.2022, як і здійснювати постачання за тарифами, які відрізняються від тих, які встановлені саме для Підприємства;

- тарифи, які встановлені для відповідача Рішенням Полтавської обласної ради № 477 залишилися на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286, що були введені в дію з 01.11.2021. При цьому рішенням пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання "Про надання дозволу на встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" від 19.10.2018 № 917 відповідачу надано дозвіл на встановлення двоставкового тарифу на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів Підприємства;

- крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" від 30.06.2023 №3220-IX (далі - Закон № 3220), зокрема пунктом 18, внесені зміни в частину 1 статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29 липня 2022 року № 2479-IX шляхом викладення в такій редакції: " 1. Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення". Набрання чинності Законом № 3220 відбулося 27.07.2023. Тобто, з 27.07.2023 частина перша статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX не містить заборони підвищення тарифів для всіх категорій споживачів, зокрема і бюджетних установ на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води та, відповідно, містить заборону лише щодо підвищення тарифів для населення.

7.38. Крім того суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі № 440/6193/23, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024, позов виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - КП "Полтаватеплоенерго", про визнання протиправним та не чинним рішення, а саме пункту 1 Рішення Полтавської обласної ради № 477 в частині встановлення КП "Полтаватеплоенерго" двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів "Для потреб бюджетних установ" відповідно до додатку 2, залишено без задоволення.

7.39. Також надаючи оцінку листу Департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад та територій України від 30.12.2022 за № 7/10-2/14445-22, суд апеляційної інстанції вказав про те, що у означеному листі йдеться про доцільність розгляду питання щодо встановлення окремих груп тарифів, що застосовуватимуться до споживачів відповідних територіальних громад на тому ж рівні, що діяв для цих споживачів станом на 24.02.2022. Проте Підприємство є обласним комунальних підприємством та застосовує виключно тарифи, встановлені рішенням Полтавської обласної ради. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що відповідний лист не створює для відповідача юридичних наслідків та не спростовує чинність встановлених Полтавською обласною радою тарифів, отже не може підтверджувати обґрунтованість позовних вимог.

7.40. У контексті доводів касаційної скарги, підстав відкриття касаційного провадження в цій частині та наведених вище висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає таке.

7.41. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

7.42. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

7.43. Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.

7.44. Колегія суддів зазначає, що питання застосування положень статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (в редакції Закону від 30.06.2023) у подібних правовідносинах, які виникли між суб`єктами господарювання (позивачем і відповідачем) у сфері постачання теплової енергії та надання послуг з постачання теплової енергії під час дії воєнного стану у подібних (тотожних) правовідносинах було предметом розгляду Верховним Судом у постанові від 26.09.2024 у справі № 917/1389/23, яка ухвалена після подання касаційної скарги.

7.45. Зокрема, предметом спору у справі № 917/1389/23 були вимоги споживача послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води до Підприємства про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг за період з початку опалювального періоду 2022 - 2023, а саме з 01.11.2022, і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.

7.46. У розгляді доводів касаційної скарги наведених на обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд у справі № 917/1389/23 зазначив таке:

"..Відповідно до змісту частини першої статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Водночас до частини першої зазначеної статті Закону були внесені зміни згідно із Законом України від 30.06.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" (набрав чинності з 27.07.2023) та викладено статтю 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" у такій редакції: "Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення".

"…Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування".

"…Згідно з частиною п`ятою статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Отже, тариф (ціна) на теплову енергію нерозривно пов`язаний з особою, яка здійснює виробництво, транспортування, постачання такої теплової енергії".

"… При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2 зазначених Ліцензійних умов).

Відповідно до пункту 37 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств".

"… Пунктом 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції від 03.04.2019 № 291), визначено, що під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів господарювання не поширюються".

"… Суд зазначає, що стаття 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту: містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів; стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення".

7.47. Зокрема, у вирішенні спору у справі № 917/1395/23 Верховний Суд врахував такі фактичні обставини спору встановлені судами попередніх інстанцій:

- КП "Полтаватеплоенерго" внесене до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області;

- згідно зі статутом КП "Полтаватеплоенерго" засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада;

- тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою;

- застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачу, відповідають тарифам, встановленим у додатку № 2 до рішення Полтавської обласної ради № 477;

- тарифи, які були встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021);

- тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022 не змінювалися (не підвищувалися) після набрання чинності Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування";

- відповідач є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області;

- тариф КП "Полтаватеплоенерго" єдиний для всіх споживачів Полтавської області, і будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів м. Кременчука за окремим тарифом у відповідача відсутні.

7.48. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій у наведеній вище справі (№ 917/1389/23), Верховний Суд, з урахуванням наведених вище фактичних обставин спору погодився із висновками про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та вказав, що стаття 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту: містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів; стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення. Проте, відповідач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами. Верховний Суд зазначив про те, що як встановили суди, грошовий вираз тарифів застосований Підприємством до позивача на рівні тарифів, які були введені в дію з 01.11.2021, тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022. Отже, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, визначеного позивачем відповідача, приписи статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

7.49. У аспекті порушених скаржником у касаційній скарзі питань Верховний Суд враховує, що у справі яка розглядається (№ 917/1031/23) та у наведеній вище справі (№ 917/1389/23) тотожними є об`єкт спору, предмет правового регулювання. Крім того, позовні вимоги заявлені до одного відповідача.

7.50. Верховний Суд також зазначає про те, що у справі яка розглядається суди першої та апеляційної інстанції, встановили аналогічні фактичні обставини спору, зокрема, що у спірний опалювальний період 2022 - 2023 років Підприємство постачало теплову енергію позивачу згідно з умовами Договорів № 7086 та № 7086/2023 за тарифами, які встановлені у Рішенні Полтавської обласної ради № 477. При цьому, грошовий вираз тарифів застосований Підприємством до ДНЗ № 61 не перевищує рівень тарифів, які були введені в дію з 01.11.2021, тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.

7.51. Таким чином, з огляду на фактичні встановлені обставини у цьому спорі колегія суддів вважає, що суди дійшли заснованого на законі висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відсутність підстав для їх задоволення.

7.52. Суд погоджується з висновком судів першої інстанції та апеляційної інстанції, що приписи статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" до спірних правовідносин, які виникли між сторонами спору не підлягають застосуванню.

7.53. Отже, як вбачається, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі відповідають (не суперечать) висновкам Верховного Суду, викладеним у наведеній вище постанові Верховного Суду, а здійснене судами попередніх інстанцій у даній справі правозастосування (статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування") було зроблено з урахуванням таких висновків.

7.54. Оскільки висновки судів попередніх інстанцій у справі зазначеному висновку Верховного Суду не суперечать, підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

7.55. Таким чином, доводи касаційної скарги, обґрунтовані з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку також, не отримали свого підтвердження.

7.56. Суд зазначає про те, що висновки Верховного Суду у постанові від 26.09.2024 у справі № 917/1389/23 є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню норм права і за наведених скаржником у касаційній скарзі обґрунтувань, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від такого 3висновку. Скаржником не наводились аргументовані і переконливі доводи щодо необхідності відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у наведених постановах, як і не визначалась така підстава касаційного оскарження.

7.57. Отже, наведене вище в сукупності свідчить про наявність підстав для закриття касаційного провадження з підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у відповідності до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

7.58. Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї ухвали.

7.59. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

7.60. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.61. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №61 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 917/1031/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова