ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/1967/24 Справа № 208/2264/15-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9
їх представника адвоката ОСОБА_10
обвинуваченої ОСОБА_11
захисника ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження № 12014040000000430за апеляційними скаргами прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення ОСОБА_13 та представника потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_10 на вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року, яким:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.П`ятигорська Ставропольського краю рф, громадянку України, з вищою освітою, розлучену, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштовану, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,-
визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (далі КК), та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України (далі КПК) у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад цього кримінального правопорушення.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 до обвинуваченої ОСОБА_11 , цивільного відповідача ОСОБА_14 , ПрАТ «Страхова група ТАС» - залишено без розгляду.
Витрати на проведення судових експертиз в сумі 52 373, 44 грн ухвалено покласти на державу.
Речовий доказ мотоцикл «Suzuki GSX-R1000K5-CAD» р.н. НОМЕР_1 ухвалено залишити у потерпілого ОСОБА_7
В С Т А Н О В И Л А :
Органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні наступного.
08.07.2014 приблизно о 7 годині 25 хвилин, у світлий час доби, водій ОСОБА_11 керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та виїжджаючи на проїжджу частину АДРЕСА_2 з прилеглої до неї території, здійснила зупинку керованого нею автомобілю перед проїжджою частиною, маючи намір виконати подальший рух по вищезазначеній вулиці з поворотом наліво.
Після зупинки ОСОБА_11 поновила рух в напрямку проїжджої частини проспекту Т. Шевченка, та не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру безпечного руху, не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, виїхала на проїжджу частину проспекту Т.Шевченка, не надавши перевагу у русі технічно справному мотоциклу «Suzuki GSX-R1000K5-CAD», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався по проспекту Т.Шевченка зліва, з перевищенням допустимої швидкості в населеному пункті, тобто вище ніж 60 км/год., який, в свою чергу, своїми діями не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
У ході подальшого зближення зазначених транспортних засобів, поблизу будинку № 42 по проспекту Т.Шевченка відбулось зіткнення передньої частини мотоцикла «Suzuki», з лівою бічною поверхнею автомобіля «Toyota Camry».
Своїми діями, водій мотоциклу «Suzuki» ОСОБА_7 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3, 12.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), якими передбачено:
- п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими;
- п. 1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»
Порушення п. 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_7 знаходиться у причинно-наслідкову зв`язку з характером настання дорожньо-транспортної події.
Своїми діями, водій автомобіля «Toyota Camry» ОСОБА_11 , грубо порушила вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.2 ПДР України, якими передбачено:
- п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими;
- п. 1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням, та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 10.2 - виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїжджою частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху який він перетинає».
Порушення п.п.10.1,10.2ПДР Україниводієм ОСОБА_11 знаходиться упричинно-наслідковомузв`язку з характером настання дорожньо-транспортної події.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоциклу «Suzuki» Молчанов отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток черепу, крововиливи під оболонки та у речовину мозку, переломи кісток лівого передпліччя: ліктьової в нижній третині, променевої в середній третині, вивих лівого ліктьового суглобу з розривом його капсули по задній поверхні, скольчатий перелом правої стегнової кістки в середній третині, рани легень, печінки, діафрагми, рани, садна та синці.
Виявлена сполучена тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя у момент спричинення та в даному з випадку призвела до смерті ОСОБА_7 , яка настала 08.07.2014 року на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Дії ОСОБА_11 за обвинувальним актом кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Обгрунтовуючи свої висновки про необхідність виправдання ОСОБА_11 у зв`язку із недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення, суд першої інстанції послався на: твердження свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щодо значного перевищення швидкості потерпілим ОСОБА_19 (в діапазоні від 110 до 180 км/год.) в момент керування мотоциклом та відсутності спроб застосувати екстрене гальмування; висновки судової автотехнічної експертизи № 70/27-687 від 26.09.2014 та комісійної судової автотехнічної експертизи № 3454-14 від 20.10.2014, відповідно до яких водій мотоцикла ОСОБА_7 при дотриманні швидкості 60 км/год. мав технічну можливість своєчасно застосувати екстрене гальмування та запобігти зіткненню з автомобілем; протоколи огляду місця події, транспортних засобів та висновки судових експертиз, якими зафіксовано факт відсутності гальмівного шляху з боку потерпілого ОСОБА_7 , що в своїй сукупності свідчить, що саме водій мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 своїми діями створив небезпечну дорожню обстановку, а далі і аварійну ситуацію, яка стала причиною зіткнення з автомобілем «Тойота Камрі»; та на докази, які свідчать про істотну необережність водія мотоцикла, нехтування ним засобами індивідуального захисту, що мало прямий причинний зв`язок зі ступенем отриманих ним тілесних ушкоджень.
Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази у сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обвинувачена ОСОБА_11 не передбачала і не мала можливості передбачити, що перед початком здійснення її маневру виїзду на головну дорогу з другорядної, в цей час водій мотоциклу буде рухатись із значним, а саме відповідно до показів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 в діапазоні від 110-180 км/год., перевищенням швидкості руху та не зобов`язана була при керуванні автомобілем виходити з можливості грубого порушення ПДР іншим водієм, що виключає в її діях склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Невідповідність вироку фактичним обставинам кримінального провадження, на думку прокурора, полягає у тому, що суд першої інстанції, при викладенні у вироку доказів на підтвердження встановлених обставин, допустив при їх оцінці вибірковість, надавши перевагу одним доказам та без належного спростування, не дав правову оцінку всім дослідженим доказам в їх сукупності.
Суд першої інстанції обмежився лише перерахуванням всіх доказів сторони обвинувачення, не навівши при цьому докладних мотивів з яких він відкинув одні та надав перевагу іншим.
Про недотримання судом першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства України щодо об`єктивного, неупередженого та всебічного розгляду справи, а відтак і позбавлення обвинуваченої права на захист, на думку прокурора свідчить те, що судом першої інстанції, окрім судової автотехнічної експертизи №70/27-687 від 26 вересня 2014 року та комісійної судової автотехнічної експертизи №3454-14 від 20 жовтня 2014 року, було також досліджено судову автотехнічної експертизи №42 від 28 листопада 2014 року.
Цими трьома експертними висновками встановлюється вина у ДТП з боку обох водіїв, як ОСОБА_11 , так і ОСОБА_7 . Однак, досліджуючи та оцінюючи вказані експертні висновки, суд прийняв до уваги дані цих експертиз лише в частині порушення ПДР України з боку водія ОСОБА_7 та його вини у ДТП. Мотивів та підстав, з яких судом не було прийнято до уваги порушення ПДР України з боку ОСОБА_11 та її вину у ДТП в мотивувальній частині судового рішення не наведено.
Крім того прокурор зазначає, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27.06.2023 встановлено, що поза належною увагою суду першої інстанції запишись встановлені ним та визнані доведеними обставини кримінального провадження щодо недотримання потерпілим п.п. 12.3, 12.4, 12.9 (б) ПДР України, які з технічної точки зору також, перебували у причинному зв`язку із виникненням події даної ДТП і можуть свідчити про часткову винуватість водія мотоциклу та мати суттєве значення для прийняття остаточного судового рішення в даному кримінальному провадженні.
Беручи до уваги вищевказану ухвалу суду, суд першої інстанції прийняв рішення щодо виправдання ОСОБА_11 , не надавши будь-якої оцінки її діям.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 по справі № 128/3780/16-к, порушення ПДР одним водієм не виключає кримінальної відповідальності іншого водія транспортного засобу, який також порушив ПДР і таке порушення є головною умовою заподіяння суспільно небезпечних наслідків, перебуває з ними в необхідному причинному зв`язку.
Вважає, що вищевикладене свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, так як в оскаржуваному рішенні містяться істотні суперечності, але суд не зазначив у рішенні чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
На підставі вищевикладеного прокурор просить вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.03.2024 щодо ОСОБА_11 за ч.2 ст. 286 КК скасувати і призначити новий судовий розгляду в суді першої інстанції.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_10 в своїй апеляційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що незважаючи на наявність прямих доказів винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого правопорушення, суд в порушення ст.ст, 94, 370, 374 КПК безпідставно не взяв їх до уваги та не вказав, чому саме відхилив ці докази та належно не оцінив їх у сукупності із іншими доказами сторони обвинувачення.
Зазначає, що суд першої інстанції виправдав дії обвинуваченої ОСОБА_11 , визнавши їх «вимушеним порушенням правил дорожнього руху, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом» і дійшов висновку, що у такому разі кримінальна відповідальність ОСОБА_11 виключається.
При цьому суд не вказав, яке саме порушення ПДР вимушено допустила ОСОБА_11 , не зазначив як потерпілий ОСОБА_7 змусив обвинувачену ОСОБА_11 порушити ПДР так, щоб створена ним аварійна ситуація, призвела до аварії.
У вироку суду відсутній висновок про ступінь участі обвинуваченої ОСОБА_11 у спричиненні злочинного наслідку (смерті потерпілого). Не вказано водія, для якого виникла небезпека для руху і момент її виникнення.
При оцінці дій обвинуваченої судом не враховано, що нею були виконані дії, які перешкоджали керуванню автомобілем (безперервні розмови по мобільному телефону).
Судом не обумовлено момент виникнення небезпеки для руху обох водіїв в ситуації, яка мала об`єктивні ознаки, які свідчили про велику ймовірність появи перешкоди (при виїзді з другорядної на головну дорогу без надання пріоритету тим ТЗ, що рухаються по ній), оскільки навіть термінове екстрене гальмування, в теорії, теж могло призвести до зіткнення ТЗ, так як від моменту виникнення небезпеки для руху повністю залежать висновки та оцінка дій водія транспортного засобу.
В матеріалах провадження відсутні докази того, що водій ОСОБА_7 керував технічно несправним мотоциклом. Зі слів батьків загиблого потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 їх син незадовго до ДТП на цьому ж мотоциклі брав участь в змаганнях зі швидкісної їзди з дистанцією 400 м. Також свідки показали, що незадовго до ДТП неодноразово бачили як цей мотоцикл їздив по місту.
З показів обвинуваченої вбачається, що виїжджаючи на головну дорогу з другорядної, ОСОБА_11 бачила мотоцикл і визначила, що рухається він з перевищенням швидкості, однак розраховувала, що мотоцикліст її теж бачить, а значить, якби швидко він не рухався, він зменшить свою швидкість і пропустить її.
Адвокат вважає, що в даній справі аварія була утворена саме необережними діями обвинуваченої ОСОБА_11 , яка не надала перевагу у русі мотоциклісту, що почав рух по головній дорозі ще до того, як автомобіль під її керуванням лише виїжджав з другорядної.
Сама по собі аварійна ситуація не призводить до аварії. Перевищенням швидкості водій мотоциклу не змушував іншого учасника дорожнього руху ОСОБА_11 різко змінити швидкість, напрямок руху чи вжити інших заходів для забезпечення власної безпеки чи безпеки інших громадян.
Правильна оцінка обвинуваченою ОСОБА_11 дорожньої обстановки та прийняття нею вірного рішення - надати дорогу усім транспортним засобам, які рухаються по головній дорозі, не призвела б до аварії у вигляді зіткнення із мотоциклом, швидкість якого була визначена обвинуваченою як 200 км/год.
Висновок місцевого суду, що обвинувачена ОСОБА_11 не передбачала і не мала можливості передбачити, що перед початком здійснення її маневру виїзду на головну дорогу з другорядної, водій мотоциклу буде рухатись із значним (в діапазоні від 110-180 км/год.) перевищенням швидкості руху є помилковим, оскільки допитана судом ОСОБА_11 показала, що перед виїздом з другорядної на головну дорогу, вона бачила мотоцикл, який рухався з великою швидкістю, близько 200 км/год.
Покази обвинуваченої ОСОБА_11 про те, що мотоцикліст ОСОБА_7 під час дорожньо-транспортної пригоди керував мотоциклом без окулярів, що могло потягнути його засліплення сонцем на підйомі; керував мотоциклом без шолому та відповідної екіпіровки, що могло безпосередню потягнути його загибель у разі аварії; керований мотоцикл рухався по центральній вулиці міста в лівій її частині - дозволяли їй дійти висновку про настання аварії у разі не виконання нею вимог пунктів 10.1 та 10.2 ПДР. З огляду на це дії ОСОБА_11 знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням аварії та її негативними наслідками для водія мотоцикла.
Адвокат зазначає, що покази обвинуваченої ОСОБА_11 , що в момент виїзду її автомобіля з провулка на проїзну частину вул. Сировця, мотоцикл знаходився на перехресті вулиць Сировця і Спортивної на відстані від місця зіткнення 300м, спростовуються показами свідків. А тому у водіях ОСОБА_7 не було технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ОСОБА_11 , навіть при швидкості руху мотоцикла 150 км/год.
Покази ОСОБА_11 , які суд визнав слушними про те, що причиною ДТП є відсутність на голові мотоцикліста ОСОБА_20 мотоциклетного шолому є помилковими, оскільки це лише сприяло важкості спричинення йому черепно-мозкової травми та настанню його смерті.
На думку апелянта, покази допитаного судом експерта ОСОБА_21 суперечать не лише показам ОСОБА_11 , а й здоровому глузду. Звертає увагу на покази останнього про те, що експерти медики вираховували швидкість за своєю методикою; що водій мотоцикліст мав перевагу у русі в тому сенсі, що він рухався по головній дорозі. Однак, ОСОБА_11 своїми діями не створювала аварійної ситуації, порушень ПДР України з її боку не має, своїми односторонніми діями вона не могла уникнути зіткнення; що коли ОСОБА_11 побачила перешкоду, то вона зупинилася.
Експерт Хабло показав суду, що встановити швидкість руху транспортних засобів в момент дорожньо-транспортної пригоди не видається можливим з причини відсутності науково-обгрунтованих судово-медичних методик по даному виду досліджень. З цим його висновком погодились й експерти медики, що провели комісійну судово-медичну експертизу і склали висновок №6 від 05.11.2021 (за ухвалою суду). Про відсутність спеціальних судово-медичних методик «для визначення швидкості мотоцикліста до зіткнення або в момент зіткнення за параметрами тілесних ушкоджень» також вказано в листі Головного бюро СМЕ МОЗ України від 25.08.2020 вих.№1481/9 на звернення потерпілої ОСОБА_9 .
Проте, експерт ОСОБА_22 суду пояснив, що він приймав участь в проведенні комісійної судово-медичній експертизи якою, за параметрами тілесних ушкоджень встановлених у мотоцикліста, розрахована швидкість руху мотоцикла в момент зіткнення. При наданні висновку комісія використовувала досвід школи, яка є ведучою в світі. Використовувались наукові знання, формули, параметри, всі дані попередніх експертиз. Встановлено, що причиною смерті є черепно-мозкова травма. Виходили із об`єму отриманих травм. Шолом мотоцикліста необхідний. Швидкіств руху автомобіля вважає не зіграла ролі.
Експерт ОСОБА_23 вважає, що швидкість мотоцикліста 180 км/год. є неспроможною, оскільки за таким варіантом швидкості автомобіль та мотоцикл не зустрілись би і зіткнення би не було.
Однак суд дійшов висновку, що твердження свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щодо значного перевищення швидкості потерпілим (в діапазоні від 110 до 180 км/год.) в момент керування мотоциклом та відсутності спроб застосувати екстрене гальмування є послідовними і достовірними.
При цьому судом не враховано, що вказаний вище діапазон швидкості фактично був визначений із суб`єктивного сприйняття цими свідками обставин ДТП, в тому числі, одночасний початок руху транспортних засобів до місця зіткнення, що не підтверджується іншими доказами, на що неодноразово посилалась потерпіла сторона, і спростовується показами свідка ОСОБА_24 , а також суб`єктивне сприйняття вказаними свідками часу подолання дистанцій автомобілем та мотоциклом до зіткнення.
Апелянт вказує, що також за внутрішнім переконанням місцевого суду факт відсутності гальмівного шляху з боку потерпілого ОСОБА_7 достовірно свідчить про велику швидкість руху мотоцикла потерпілого та доповнює показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щодо значного перевищення швидкості потерпілим (в діапазоні від 110 до 180 км/год.) в контексті їх достовірності.
Однак цей висновок суд зробив без врахування, що відсутність гальмівного шляху також може вказувати на те, що момент, коли водій мотоциклу помітив перешкоду, що вимагала негайної зупинки, та момент зіткнення з нею, є одночасним (одномоментним), що пояснює відсутність реакції мотоцикліста та шляху зупинки мотоцикла і спростовує покази ОСОБА_11 щодо місця, де вона перебувала, коли побачила мотоцикл, однак співпадає з поясненнями експерта ОСОБА_21 , що коли ОСОБА_11 побачила перешкоду, то вона зупинилася.
Представник потерпілих вважає, що суд першої інстанції не вмотивував у вироку, чому висновки експертів взяті ним до уваги лише в частині невідповідності дій водія мотоциклу вимогам п.12.3 ПДР, які перебувають в причинному зв`язку з виникненням ДТП, оскільки згідно даних висновків в діях водія автомобіля також встановлено невідповідність вимогам ПДР, а саме п.10.1 і п. 10.2, які теж з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням пригоди.
На думку апелянта, із фактичних обставин кримінального провадження встановлено, що суспільно небезпечний наслідок у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень був породжений конкретними діями обвинуваченої ОСОБА_11 , яка порушила ПДР, що всупереч викладеним у вироку доводам свідчить про наявність причинного зв`язку між порушенням ПДР і наслідками ДТП.
Кримінальна відповідальність ОСОБА_11 за ч.2 ст.286 КК не може виключатися, оскільки дорожня обстановка не давала їй виключних підстав розраховувати на додержання ПДР водієм мотоциклу, оскільки на шляху її руху не було, наприклад, відповідних дорожніх знаків пріоритету, які б створювали для транспортного засобу ОСОБА_11 . першочерговість проїзду перетинами головної та другорядної проїжджих дорожніх частин.
Вважає, що вину обвинуваченої ОСОБА_11 прокурором доведено в законному порядку, жоден доказ сторони обвинувачення, що був досліджений судом, не визнано недопустимим. Висновки суду є такими, що не узгоджуються із встановленими фактичними обставинами під час судового розгляду, які підтверджуються доказами сторони обвинувачення в їх сукупності.
Також апелянт вказує, що вирок не відповідає вимогам п.1 ч.3 ст. 373 КПК, оскільки в його мотивувальній частині не зазначено підстави для виправдання обвинуваченої з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Крім того, в резолютивній частині вироку суд вирішив долю лише одного речового доказу - мотоциклу, однак постановою слідчого речовим доказом також було визнано автомобіль «Тоуоtа Саmrу», д.р.н. НОМЕР_2 , на який ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 28.07.2015 та ухвалою цього ж суду від 19.09.2016 накладено арешт.
Враховуючи викладене представник потерпілих просить:
- повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, які пов`язані з вчиненням ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК, оскільки вони досліджені судом неповністю та з порушенням, для чого допитати обвинувачену, потерпілих, дослідити докази сторони обвинувачення, які наявні у провадженні;
- вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.03.2024 - скасувати, ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_11 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК та призначити їй покарання за ч.2 ст. 286 КК у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років;
- цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 задовольнити у повному обсязі;
- стягнути з ОСОБА_11 на корить держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз та вирішити долю речових доказів.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_12 подав заперечення на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих, в яких наводить аргументи на спростування доводів сторони обвинувачення та потерпілої сторони, вважає вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.03.2024 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши:
- прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення у повному обсязі, але заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілої сторони, просив вирок суду щодо ОСОБА_11 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції;
- представника потерпілих адвоката ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які повністю підтримали свою апеляційну скаргу та частково апеляційну каргу прокурора,, просили вирок суду щодо ОСОБА_11 скасувати, ухвалити новий, яким визнати її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; заперечували щодо призначення нового розгляду у суді першої інстанції;
- обвинувачену ОСОБА_11 та її захисника ОСОБА_12 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарги прокурором та представником потерпілих, вважали вирок суду законним та обґрунтованим, тому просили залишити його без змін;
перевіривши матеріали кримінального провадження, частково дослідившидокази та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
За змістом ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до роз`яснень викладених у п. п. 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» № 5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
При ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи. Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу. При цьому, саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
У відповідності до ч. 1 ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо, здійснюючи оцінку кожного доказу за правилами ч. 1 ст. 94 КПК - за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Статтею 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, визначених ч. 2 цієї статті, покладено на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках на потерпілого.
З матеріалів провадження видно, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 , провів судовий розгляд згідно з положеннями ч.1 ст.337 КПК, тобто в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_11 було пред`явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, дав належну оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку, та зазначив, з яких підстав взяв до уваги одні докази і відкинув інші й обґрунтовано дійшов висновку про ухвалення виправдувального вироку.
Вказана позиція викладена і у п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, де Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Так, судом першої інстанції досліджено та проаналізовано докази, надані сторонами кримінального провадження, зокрема:
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.07.2014 зі схемою до нього (т.3 а.с. 5-11);
- протокол додаткового огляду місця події від 02.12.2014 року (т.5 а.с. 84-87);
- протокол додаткового огляду автомобіля «Тойота Камрі» від 09.12.2014 та фототаблицею (т. 5 а.с. 101-107);
- протоколи додаткових оглядів мотоциклу «Сузукі» р\н НОМЕР_1 від 18.09.2014 та від 24.10.2014 з фототаблицями (т.3 а.с. 245-250, 191-194);
- свідоцтво про смерть ОСОБА_7 (т.3 а.с. 23);
- висновок судово-медичної експертизи № 825-Е від 23.07.2014 щодо тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_7 та причини його смерті (т.3 а.с. 38-41, 42);
- висновок судово-медичної експертизи 3624-е від 18.09.2014 щодо виявлених у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень (т.3 а.с. 230-233);
- протокол слідчого експерименту від 18.09.2014, проведеного за участю свідка ОСОБА_25 та потерпілого ОСОБА_7 (т.3 а.с. 236-240);
- протокол слідчого експерименту від 18.09.2014, проведеного за участю свідка ОСОБА_18 та потерпілого ОСОБА_7 та схемою до нього (т.3 а.с. 241-244);
- протокол слідчого експерименту від 19.09.2014 за участю свідка ОСОБА_26 (т.4 а.с. 1-3);
- протокол слідчого експерименту від 19.09.2014, проведеного за участю свідка ОСОБА_17 ( т.4 а.с. 4-7);
- протокол слідчого експерименту від 19.09.2014, проведеного за участю свідка ОСОБА_11 та схемою до нього (т.4 а.с. 8-11);
- висновок транспортно-трасологічної експертизи № 70/29-541 від 23.09.2014 (т.3 а.с. 100-107);
- висновок судової автотехнічної експертизи № 70/27-687 від 26.09.2014 (т.4 а.с. 20-24);
- висновок транспортно-трасологічної експертизи № 3319-14 від 17.10.2014 (т.4 а.с. 45-55);
- протоколи слідчих експериментів від 27.09.2014, 09.10.2014, проведених за участю свідка ОСОБА_17 (т.4 а.с. 25-28, 33-36);
- протоколи слідчих експериментів від 27.09.2014, 09.10.2014, проведених за участю свідка ОСОБА_25 (т.4 а.с. 29-32, 37-40);
- висновок комісійної судової автотехнічної експертизи № 3454-14 від 20.10.2014, де викладено три варіанти розвиту подій, виходячи з показів ОСОБА_11 , ОСОБА_26 та ОСОБА_17 (т.4 а.с. 62-77);
- висновок судової автотехнічної експертизи № 42 від 28.11.2014 (т. 7 а.с. 51-62);
- висновок судової авто технічної експертизи № 14071 від 25.12.2014 (т.7 а.с. 66-69);
- висновок комісійної судово-медичної експертизи № 343-КЕ/2-14/пп від 23.01.2015 (т.7 а.с. 73-112);
- висновок комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 000193/1 від 12.03.2015 (т.7 а.с. 141-160);
- висновок комісійної транспортно-трасологічної експертизи № 5572/5573 від 20.05.2021(т. 10 а.с. 99-113);
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 5574 від 16.06.2021 (т.10 а.с. 116-133);
- комісійним висновком судово-медичної експертизи № 6 від 05.11.2021 (т.10 а.с. 136-165);
- покази обвинуваченої ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , та пояснення експертів ОСОБА_30 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_31 .
Дослідивши ці докази, надавши кожному з них оцінку на предмет належності, допустимості, а сукупності зібраних доказів на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, суд дійшов висновку про те, що саме значне перевищення швидкості водієм мотоцикла ОСОБА_7 в момент керування мотоциклом, відсутність спроб застосувати екстрене гальмування, а відтак не виконання ним вимог п. 12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням за автомобілем Тойота Камрі під керуванням ОСОБА_11 .
Суд першої інстанції зазначив, що обвинувачена ОСОБА_11 не передбачала і не мала можливості передбачити, що перед початком здійснення її маневру виїзду на головну дорогу з другорядної, в цей час водій мотоциклу буде рухатись із значним, в діапазоні від 110-180 км/год перевищенням швидкості руху та не зобов`язана була при керуванні автомобілем виходити з можливості грубого порушення ПДР іншим водієм, що безумовно виключає в її діях склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2 ст.22 КПК, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення ОСОБА_11 .
Так, обвинувачена ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала та пояснила, що мотоцикл під керуванням ОСОБА_7 рухався з великою швидкістю, близько 200 км/год по центральні вулиці міста в лівій її частині, при вільній правій. Перед початком руху вона впевнилась, що своїми діями не створює загрози для безпеки руху. Коли виїхала на дорогу, мотоцикліст сам допустив зіткнення з її автомобілем. Матеріали провадження містять відомості на підтвердження того, що водій мотоциклу ОСОБА_7 систематично порушував швидкісний режим на дорогах та притягувався за це до адміністративної відповідальності.
Надані ОСОБА_11 пояснення суду першої інстанції узгоджуються з поясненнями, які вона надавала при проведенні слідчого експерименту за її участю. Так згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 09.09.2024, ОСОБА_11 за допомогою автомобіля-статиста вказала місце зіткнення транспортних засобів. Відстань до лівого краю проїзної частини дороги до ходу руху мотоцикла склала 0,45 м (заміри проводились до трамвайного полотна). Вказала, що автомобіль під її керуванням в момент зіткнення стояв в нерухомому стані, а відстань на йому вона помітила мотоцикл склала 200. Мотоцикл рухався на відстані 2,1 м від лівого краю проїзної частини по ходу руху мотоцикла (до трамвайного полотна) в напрямку проспекта Аношкіна, зазначивши швидкість мотоциклу 200 км/год (т.4 а.с. 8-11).
В свою чергу допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_17 вказав, що у день ДТП знаходився за місцем роботи у майстерні, що розташована неподалік місця пригоди. Він водій, водійський стаж становить 16 років, у тому числі і водіння мотоциклу. Приблизно о 17 годині чув рев мотоциклу, який їздив вверх-вниз по вулиці Сировця. Це відбувалося приблизно 40 хвилин. З такою швидкістю, як їздив загиблий, більше ніхто не їздив. Потім свідок пішов додому, переходив пішохідний перехід та бачив мотоцикл на перехресті вулиць Сировця та Спортивної. Далі побачив світло фари та побачив як вверх по вулиці Сировця їхав мотоцикл по головній дорозі, рухаючись на відстані приблизно 1 метр від лівого краю дороги, розвиваючи швидкість. Пересуванню мотоцикла нічого не заважало, проїзна частина вулиці Сировця була вільна. На вулиці Комунарній автомобілів не було. Мотоцикл їхав на передній передачі, його швидкість складала 160-200 км/год. За звуком двигуна мотоциклу, він швидкість не скидав. Під час руху, мотоцикліст був без шолому. Знаходячись метрів за 300-330 від місця ДТП, свідок побачив, що автомобіль плавно виїжджав з прилеглої території. За пів метри автомобіль зупинився перед вулицею Сировця, потім поновив рух та їхав зі швидкістю приблизно 5 км/год. Перед мотоциклом дорога була вільна. Далі він почув хлопок, побачив удар, дим та побачив мотоцикліста, який перелітав через автомобіль. В момент зіткнення автомобіль зупинився, не рухався, стояв. На парковці стояв ще якийсь автомобіль. Коли свідок підбіг до мотоцикліста, пульс у нього був слабкий. У мотоцикліста були окуляри, схожі на лижні. Він був одягнений у шорти, футболку та мокасини. Автомобіль стояв на бетонній плитці, яким обкладений трамвайний шлях. Удар мотоцикла прийшовся на передню частину автомобіля, в двері. Водій автомобіля жінка, була в шоці, прижата дверима та поцарапана, тягнулася за телефоном. Мотоцикл від удару деформувався. Свідок бачив тахометр, який відпав від мотоцикла. Свідок залишив номер телефону, вказавши, що є свідком ДТП. В подальшому декілька разів за його участю було проведено слідчі експерименти, на яких він стояв трохи вище, ніж був у день пригоди. Експерименти проводились під тиском слідчого та друзів загиблого. Слідчий з ним сперечався, записував не все, що він йому казав. Слідчий наполягав, що автомобіль не міг їхати так повільно, як зазначав свідок. Наказував підписувати протокол, а якщо ні, то казав йти за непотрібністю Зауважень не давати написати, і свідок вирішив підписати протокол, як є, а правду розповісти у суді. Підтверджує своє пояснення, які надавав під час проведення другого слідчого експерименту. Швидкість мотоциклу він визначив за звуком двигуна мотоцикла та візуальною. Під час слідчого експерименту, коли визначалась швидкість мотоцикла, статист на мотоциклі в нецензурній формі відмовився від швидкості, яку свідок йому пропонував, зазначивши, що це небезпечно. Був ще свідок ОСОБА_24 , з яким також проводились слідчі експерименти. Свідку здалося, що слідчий говорив свідку ОСОБА_32 , що казати.
Пояснення обвинуваченої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_17 узгоджуються з поясненнями допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .
Так свідок ОСОБА_18 пояснив, що влітку 2014 року він йшов вверх по вулиці Сировця та бачив зіткнення мотоциклу з автомобілем на цій вулиці. Цьому перебував гучний звук мотору мотоцикла. Звук почав посилюватися, свідок озирнувся та побачив мотоцикл, який їхав за 200-400 метрів вверх по вулиці Сировця, ближче до лівого краю дороги та проїхав повз свідка. ОСОБА_33 у мотоцикліста не було. Швидкість його свідок визначив як 110 км/год. Під час ДТП він знаходився біля Клиніка зору, йшов вверх по вулиці Сировця. Чи змінювався звук мотоцикла пояснити не може. Чи горіли у мотоцикла габарити не пам`ятає. Рухаючись далі вверх по вулиці Сировця, на відстані приблизно 50 метрів попереду, бачив саме ДТП. Автомобіль знаходився поряд з трамвайним полотном поперек вулиці. Передня частина автомобіля була повернута вліво, колесо було на трамвайних путях. ОСОБА_34 прийшовся в ліве крило автомобіля, ближче до дверей. Звідки та як він виїхав мотоцикліст- свідок не бачив. В момент ДТП мотоцикліст знаходився на дорозі ближче до трамвайних колій. Перед зіткненням мотоцикліст підвівся, після зіткнення перелетів через автомобіль. До місця пригоди свідок не підходив. Спочатку водія автомобіля не бачив, а коли приїхала швидка, з автомобіля вийшла жінка. Швидку викликав свідок, почекав, поки вона приїде, а потім його допитували. Чи були інші транспортні засобі не пам`ятає.
Свідок ОСОБА_16 пояснив, що в липні 2014 року їхав вверх по вулиці Сировця та був свідком ДТП. З перехрестя чув звук мотоцикла, який був гучний, з наростанням. Судячи зі звуку, швидкість мотоцикла була великою, може 100 км/год, може більше. Мотоцикл рухався знизу наверх по вулиці Сировця. Світило сонце і свідок не бачив, чи були увімкнуті габаритні вогні на мотоциклі. З двору біля Клиніки зору, де був припаркований червоний автомобіль, виїхав сірий автомобіль Тойота Камрі. Пішоходів не бачив. Не доїжджаючи до перехрестя, свідок зупинився, розмовляючи з дружиною по телефону. Чув звук зіткнення - хлопок, момент зіткнення не бачив. Зіткнення відбулося на дорозі. ОСОБА_35 прийшовся удар свідок не бачив. Автомобіль знаходився на проїзній частині, ближче до трамвайних колій.
Свідок ОСОБА_15 зазначила, що працює в меблевому салоні, в день подій стояла на крильці магазину та розмовляла по телефону. Бачила хлопця, який їхав на мотоциклі по вулиці Сировця. Звук мотоцикла був гучний, швидкість дуже велика. Мотоцикл спустився вниз по вулиці Сировця, потім підіймався наверх. Вона ще сказала:Не дай Бог кого-то может сбить и человек погибнет. Почувши стук, зрозуміла, що сталася ДТП. Моменту ДТП вона не бачила. Відстань від неї до точки зіткнення складала приблизно 100-200 метрів. Передня частина автомобіля знаходилась на трамвайній колії, автомобіль стояв поперек дороги. ОСОБА_34 прийшовся в передню частину дверей автомобіля. Мотоцикл лежав, а мотоцикліст, як їй здається, перелетів через автомобіль.
Крім того, місцевий суд взяв до уваги і покази свідка ОСОБА_25 , який вказав, що близько 17 години їхав вниз по АДРЕСА_2 , повертав на вулицю Комунарну. Здійснюючи поворот, зупинився на трамвайних коліях. Внизу на вулиці Спортивній стояв мотоцикл та пропускав пішоходів на перехресті, побачив його на відстані приблизно за 200 метрів, потім мотоцикл поїхав та почав підніматися вверх по вул. Сировця. У свідка було відчинено вікно і він чув, що мотоцикл їхав гучно, зі швидкістю приблизно 100 км/год. Мотоцикліст був без шолому. Далі, за метрів 40 від перехрестя, мотоцикл почав скидати швидкість, без різкого гальмування. Свідок бачив, як горіли червоні стоп-ліхтарі мотоциклу. Звук мотоциклу також змінився. Мотоцикліст рухався в праві частині лівої смуги дороги. У своїй смузі мотоцикл почав змінювати напрямок вправо. Приблизно через 5-6 секунд, спостерігаючи за мотоциклом, свідок пропустив його, проїхав перехрестя та побачив,що трапилась ДТП з автомобілем. Автомобіль стояв на вулиці Сировця, не рухаючись. Мотоцикл зіткнувся на початку передньої двері автомобіля. При ударі був хлопок і мотоцикл замовчав. Мотоцикліст лежав посередині дороги, був у шортах, футболці, окуляри лежали поруч. Шолома, рукавиць, наколінників на мотоциклісті не було. Неподалік місця ДТП стояла жінка, яка сказала, що злякалася.
Після проведених під час досудового розслідування 18.09.2014 зі свідками ОСОБА_25 та ОСОБА_18 (т.3 а.с. 236-240, 241-244), а 19.09.2014 зі свідками ОСОБА_36 , ОСОБА_17 та обвинуваченою ОСОБА_11 (т.4а.с.103,4-7,8-11) слідчих експериментів, висновком транспортно-трасологічноїекспертизи №70/29-541від 23.09.2014 встановлено, що автомобіль Тойота Камрі в момент зіткнення з мотоциклом Сузукі - рухався (т.3 а.с. 100-107).
Згідно судової автотехнічноїекспертизи №70/27-687від 26.09.2014, враховуючи висновок транспортно-трасологічної експертизи № 70/29-541 від 23.09.2014, покази ОСОБА_11 в частині того, що автомобіль Тойота Камрі в момент зіткнення з мотоциклом був нерухомим, з технічної точки зору є неспроможними. У зв`язку з цим, експертом було проведено дослідження за варіантом механізму ДТП згідно показів свідків, які таких, що не суперечать технічному змісту. У своїх висновках експерт зазначив, що в даній дорожній обстановці водій мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.4 та 12.3 Правил дорожнього руху.
За даними показів як свідка ОСОБА_25 , так і свідка ОСОБА_17 дії водія мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 , при заданому механізмові події, не відповідали вимогам п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху.
За даними показів свідка ОСОБА_25 , якщо швидкість руху мотоцикла становила 78,8...77,7 км/год, невідповідності дій водія ОСОБА_7 вимогам п. 12.3 ПДР з технічної точки зору не перебувають, а вимогам п. 12.4 ПДР - перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Якщо швидкість руху мотоцикла становила 70,1 км/год, невідповідності дій водія ОСОБА_7 вимогам, як п.п. 12.3, так і 12.4 ПДР з технічної точки зору не перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Водій мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Тойота Камрі» своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою до місця зіткнення.
За даними показів свідка ОСОБА_17 , дії водія мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 , при заданому механізмові події, не відповідали вимогам п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху. А невідповідності його дій вимогам п. 12.3 ПДР з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Водій мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Тойота Камрі» своєчасним зменшенням швидкості із зупинкою до місця зіткнення навіть без застосування екстреного гальмування.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_11 повинна була діяти згідно вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху.
При заданому механізмові пригоди, дії водія ОСОБА_11 не відповідали вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху.
Згідно показів свідка ОСОБА_25 невідповідності дій водія ОСОБА_11 вимогам п. 10.2 ПДР з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Технічна можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді для водія ОСОБА_11 визначалась виконанням нею вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху, і в неї не було перешкод технічного характеру, щоб не виконати зазначені вимоги.
Згідно показів свідка ОСОБА_17 невідповідності дій водія ОСОБА_11 вимогам п. 10.2 ПДР з технічної точки зору не перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Технічна можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді не виконувалась тільки односторонніми діями водія ОСОБА_11 (т.4 а.с.2-24).
Водночас, судом першої інстнації було взято до уваги також висновки транспортно-трасологічної експертизи № 3319-14 від 17.10.2014, згідно яких з технічної точки зору покази свідків ОСОБА_25 під час слідчого експерименту 18.09.2014 року, ОСОБА_17 під час слідчого експерименту 19.09.2014 року, та водія автомобіля «Тойота Камрі» ОСОБА_11 під час слідчого експерименту 19.09.2014 року про розташування місця зіткнення є технічно неспроможними (т.4 а.с. 45-55).
Після проведення 27.09.2014 та 09.10.2014 повторних слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_17 (т.4а.с.25-28,33-36) та ОСОБА_37 (т.4 а.с. 29-32, 37-40), під час досудового розслідування 20.10.2014 було проведено комісійну судову авто-технічну експертизу № 3454-14, за висновками якої, з технічної точки зору, враховуючи числове значення розрахованої швидкості, покази ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 про швидкістьруху мотоцикла«Сузукі» д/н НОМЕР_3 ,при заданихпостановою слідчоговихідних даних,не позбавленітехнічного сенсу та можуть бути використані при подальшому дослідженні в якості вихідних даних.
Оскільки у показах ОСОБА_11 , ОСОБА_25 (наданих 18.09.2014 та 09.10.2014 року) та ОСОБА_17 (наданих 19.09.2014 та 09.10.2014 року) наявні протиріччя в частині швидкості руху мотоцикла, часу руху автомобіля з моменту відновлення руху до місця зіткнення та відстані, на якій знаходився мотоцикл від місця зіткнення, дослідження було проведено по трьом варіантам розвитку ДТП, оскільки кожен з варіантів, за певних умов, міг мати місце:
Варіант № 1 за показами ОСОБА_11 :
У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Тойота Камрі» НОМЕР_2 ОСОБА_11 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору повинна була діяти у відповідності до технічних вимог пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_11 , у даному варіанті, мала технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів діючи відповідно до вимог пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди, дії водія ОСОБА_11 не відповідають технічним вимогам пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України.
У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди, невідповідності в діях водія ОСОБА_11 вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з мотоциклом «Сузукі» НОМЕР_4 .
У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Сузукі 0664 АВ ОСОБА_7 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору повинен був діяти у відповідності до технічних вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
З технічної точки зору, у даному варіанті, водій мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_5 ОСОБА_7 :
- при швидкості руху 200 км/год. - не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування запобігти зіткнення з автомобілем;
- при допустимій швидкості руху 60 км/год. - мав технічної можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування запобігти зіткнення з автомобілем.
У даному варіанті в діях водія мотоцикла ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобіля «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_2 .
Варіант № 2 за показами ОСОБА_25 :
У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Тойота Камрі» ОСОБА_11 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору повинна була діяти у відповідності до технічних вимог пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «Тойота Камрі» ОСОБА_11 , у даному варіанті, мала технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів відповідно до вимог пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди, дії водія автомобіля «Тойота Камрі ОСОБА_11 не відповідають технічним вимогам пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України.
У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди, невідповідності в діях водія автомобіля «Тойота Камрі» ОСОБА_11 вимогам пункту 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з мотоциклом «Сузукі».
В даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору, повинен був діяти у відповідності до технічних вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
З технічної точки зору, у даному варіанті, водій мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_7 :
- при швидкості руху 78,8-77,7-70,1 км/год. - мав технічної можливість шляхом вчасного застосування екстреного гальмування запобігти зіткнення з автомобілем;
- при допустимій швидкості руху 60 км/год. - мав технічної можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування запобігти зіткнення з автомобілем.
У даному варіанті в діях водія мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 вбачається невідповідності вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_2 .
У даному варіанті в діях водія мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 , з технічної точки зору, вбачається невідповідностей вимог пунктів 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. Але з технічної точки зору, невідповідності вимог пунктів 12.4 та Правил дорожнього руху України не знаходяться у причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем Тойота-Камрі» д/н НОМЕР_2 .
Варіант № 3 за показами ОСОБА_17 :
У даному варіанті ДТП водій автомобіля «Тойота Камрі» ОСОБА_11 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору повинна була діяти у відповідності до технічних вимог пунктів 10.1 та 10.2 ПДР. Водій ОСОБА_11 , у даному варіанті, мала технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів діючи відповідно до вимог пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України.
У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди, дії водія автомобіля Тойота Камрі» ОСОБА_11 не відповідають технічним вимогам пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України.
У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди, невідповідності в діях водія автомобіля «Тойота Камрі» ОСОБА_11 вимогам пункту 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з мотоциклом «Сузукі».
У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точку зору, повинен був діяти у відповідності до технічних вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
З технічної точки зору, у даному варіанті, водій мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_7 :
- при швидкості руху 180 км/год. - мав технічної можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування запобігти зіткнення з автомобілем;
- при допустимій швидкості руху 60 км/год - мав технічної можливість своєчасного застосування екстреного гальмування запобігти зіткнення з автомобілем.
У даному варіанті в діях водія мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем «Тойота Камрі» НОМЕР_6 .
У даному варіанті в діях водія мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 , з технічної точки зору, вбачається невідповідностей вимог пунктів 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. Але з технічної точки зору, невідповідності вимог пунктів 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України не знаходяться у причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_2 (т.4 а.с. 62-77).
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 42 від 28.11.2014, внаслідок відсутності в матеріалах справи необхідних відомостей про інформаційні ознаки, які використовуються експертом при визначенні місця ДТП, встановити експертним шляхом місце первинного контакту автомобіля та мотоциклу не є можливим.
Кут підйому проїзної частини дороги за рухом мотоциклу 3.15*, який визначено за даними замірів при огляді місця події, не відповідає даним в цій частині, відповідно топографо-геодизічної зйомки по АДРЕСА_3 , виконаної спеціалістами ДП «ДніпроДІІНТР», де кут підйому визначений в 7.27%, або 4.15*
Відстань 300 м. мотоцикл зі швидкістю 180 км/г долає за 6.0 с.
Враховуючи показання свідка ОСОБА_26 , на відстані 300 м. від вулиці Спортивної до місця ДТП, швидкість руху мотоцикла становить 216-154.285 км/г, відповідно за час подолання даної відстані за 5-7 с.
Порядок визначення швидкості руху мотоцикла, викладений в протоколі слідчого експерименту від 18.09.2014 року за участю свідка ОСОБА_25 , не відповідає методичним рекомендаціям, внесеним відповідно наказу МЮ, в перелік науково-технічної та довідкової літератури, яка використовується при проведенні інженерно-технічних експертиз під № 41.
При визначенні швидкості руху мотоцикла по показанням свідка ОСОБА_18 в протоколі слідчого експерименту процедура його проведення не описана.
Відстань 4.1 м., яку автомобіль «Тойота Камрі» подолав з моменту початку руху і до моменту зіткнення, відповідно даних, викладених в протоколі слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_25 від 18.09.2014 року, з технічної точки зору визначено не вірно.
З технічної точки зору, з врахуванням результатів зафіксованих в протоколі слідчого експерименту від 19.09.2014 року за участю свідка ОСОБА_38 , небезпека для руху водія мотоцикла виникла в момент початку виїзду автомобіля «Тойота» на проїзну частину вулиці Сировця.
При даному моменту виникнення небезпеки, автомобіль «Тойота» з моменту виїзду на проїзну частину вулиці Сировця і до моменту зіткнення, рухався протягом 12.42 с.
Невідповідності, які маються в матеріалах кримінального провадження, щодо кута підйому проїзної частини за напрямком руху мотоцикла « ОСОБА_39 відстані, яку подолав автомобіль «Тойота» з моменту початку руху до моменту ДТП, можуть суттєво впливати на результати досліджень по питанням про технічну можливість у учасників подій йому запобігти, та при оцінці їх дій в даній дорожній обстановці.
Пункт 1.4 ПДР України дає право водію ОСОБА_11 розраховувати на те, що всі учасники руху, в тому числі водій мотоциклу «Сузукі», діють у відповідності з Правилами та не перевищують максимально дозволену швидкість в населеному пункті, не більше 60 км/г.
Вирішити експертним шляхом питання про відповідність дій водіїв ОСОБА_40 та ОСОБА_41 технічним вимогам ПДР України, не надається можливим з причин відсутності в матеріалах кримінального провадження об`єктивних даних про обставини ДТП (т. 7 а.с. 51-62).
Згідно висновків судової автотехнічної експертизи № 14071 від 25.12.2014, у цій дорожній ситуації небезпека для руху водію ОСОБА_11 діями інших учасників руху не створювалось.
За умови, якщо водій ОСОБА_11 під час виїзду з прилеглої території не могла визначити швидкість руху мотоцикла, а водій мотоцикла ОСОБА_7 здійснював би рух із допустимою у населеному пункті швидкістю руху, на що й мала розраховувати водій ОСОБА_11 , відповідно до вимог п. 1.4 Правил дорожнього руху України, зіткнення транспортних засобів не сталося би.
Дана обставина свідчить про те, що за цих умов (неможливість визначення швидкості руху мотоцикла, що знаходиться на значній відстані від автомобіля та руху мотоцикла зі швидкістю 60 км/год.), водій ОСОБА_11 своїми діями не створювала небезпеки водієві мотоцикла.
Експертним шляхом встановити можливість визначення водієм ОСОБА_11 швидкості руху мотоцикла з робочого місця автомобіля не є можливим, оскільки це залежить від активних якостей водія, оцінка та аналіз яких не входить до компетенції експерта-автотехніка.
При зазначених у протоколі огляду місця ДТП параметрах підйому проїзної частини, кут підйому виражений у градусах становитиме 3°9.
Величина даного кута, виражена в градусах у десятковому вимірі, становитиме 3,15°, величина кута, виражена в проміле буде становитиме 55%.
За умови,що наділянці рухумотоцикла бувпідйом величиною70%,то вцьому випадкувеличина даногопідйому,вираженого градусахстановитиме 4° (т.7 а.с. 66-69).
Також судом першої інстанції було досліджено та взято до уваги і висновок комісійної судово-медичної експертизи № 343-КЕ/2-14/пп від 23.01.2015, виходячи з науково встановлених параметрів міцності кісток скелета, з яких стегнова кістка найбільш міцна, ґрунтуючись на встановленому механогенезі заподіяних потерпілому, беручи до уваги результати раніше проведених експертних досліджень, з урахуванням відомих обставин зіткнення транспортних засобів, слід вважати, що сумарна кінетична енергія тіла ОСОБА_7 (максимальне та мінімальне значення) в момент зіткнення в межах 56275 - 85199,6 Дж.
Встановлені параметри кінетичної енергії водія мотоцикла дозволяють стверджувати, що в момент зіткнення з автомобілем, ОСОБА_7 рухався зі швидкістю не більше 135 -165,6 км/год.
Експертна комісія вважає за необхідне відзначити, що розрахункове значення максимальної швидкості мотоцикліста в момент зіткнення з автомобілем (165,6 км/год) не є граничним, оскільки не має в своєму розпорядженні вичерпних даних, що дозволяють врахувати всю кінетичну енергію травмування потерпілого.
Руху тіла з певною швидкістю відповідає певна кінетична енергія, відповідно до загальновідомої залежності вказаних фізичних величин. Однак, припущення про можливий характер тілесного ушкодження, що ґрунтується лише на величині енергії впливу, не враховуючи всього комплексу умов травматизації, не можна вважати науково-обґрунтованим судженням. Таким чином, передбачити характер тілесних ушкоджень за умови, що ОСОБА_7 в момент зіткнення з автомобілем рухався зі швидкістю 60 км/год і був у пристебнутому мотошоломі, неможливо (т.7 а.с. 73-112).
Згідно комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №000193/1 від 12.03.2015, виходячи із слідової інформації, зафіксованої в протоколі огляду місця події і схемі до фотографіях з місця пригоди, характеру і розташування пошкоджень обох транспортних засобів кінцевого їх розташування після зіткнення, враховуючи, що місцем прикладання деформуючого зусилля в первинний момент контактування була передня частина передніх лівих дверей автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 , а його габаритна довжина складає 4815 мм при колісній базі 2775 мм, є підстави технічного характеру стверджувати, що місце зіткнення мотоцикла з автомобілем по ширині проїзної частини вул. Сировця знаходиться на другій (лівій за напрямком руху мотоцикла) смузі на відстані 0,9.. 1,0 м від крайньої рейки трамвайної колії див. дослідження).
При сумарнихзатратах кінетичноїенергії тілаводія мотоциклана забезпеченняйого поступальногоруху ігрубе руйнуванняйого кістковогоскелета врозмірах 56275...85199Дж,можна вважати,що початкова швидкість поступального руху тіла водія мотоцикла, яка рівна швидкості мотоцикла в первинний момент контактування з автомобілем, була рівною 135... 172 км/год., що відповідає 135,0... 165,6 км/год., яку визначили судові медичні експерти за затратами кінетичної енергії на отримання наявних тілесних ушкоджень водієм мотоцикла ОСОБА_7 .
Стверджувати, що швидкість руху мотоцикла Suzuki GSX R1000 реєстраційний номер НОМЕР_1 перед зіткненням з автомобілем Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 . 60.0...70,0...90,0 км/год. немає підстав технічного характеру.
Швидкість руху мотоцикла безпосередньо перед зіткненням, вирахувана експертним шляхом, загалом відповідає його швидкості руху, яка отримана судовими експертами (див. висновок 343-КЕ/2014/пп від 23 січня 2015 року, виконаного у Харківському бюро судово-медичної експертизи комісією експертів), а відтак покази свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_26 та водія автомобіля ОСОБА_11 в тій частині, де вони показують, що швидкість руху мотоцикла Suzuki GSX R1000 реєстраційний номер НОМЕР_1 складала 150... 180... 200 км/год., слід вважати технічно спроможними, тобто такими, що з технічної точки зору відповідають дійсності.
Вирахувана за показами свідка ОСОБА_25 швидкість руху мотоцикла Suzuki GSX R1000 реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 152,2 км/год. і вона не відповідає його показам в тій частині, що він вказує, що даний мотоцикл подолав відстань 300 м за 13,7 с...13,9 с...15,4 с, тобто мотоцикл рухався відповідно зі швидкістю 78,8 ...77,7...70,1 км/год. Покази свідка ОСОБА_25 щодо швидкості руху мотоцикла випадають із контексту показів інших свідків та водія автомобіля Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 і суперечать наведеним в дослідницькій частині розрахункам, відтак є підстави вважати їх технічно неспроможними, тобто з технічної точки зору не відповідають дійсності.
Покази свідка ОСОБА_17 , який на слідчому експерименті 27.09.2014 року показав, що автомобіль Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 проїхав до місця зіткнення 11 м за 8.2 с, а мотоцикл рухався при цьому по вул. Сировця від перехрестя з вул. Спортивною зі швидкістю 150... 180 км/год. слід вважати технічно спроможними, тобто такими, що з технічної точки зору відповідають дійсності.
Для мотоцикла Suzuki GSX RI000 реєстраційний номер НОМЕР_1 небезпека для руху виникла в той момент, коли автомобіль Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 , маючи виконати маневр лівого повороту, виїхав на крайню праву (першу) смугу проїзної частини Сировця.
Якщо в момент виїзду автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 з провулка на проїзну частину АДРЕСА_2 , мотоцикл Suzuki GSX R1000 реєстраційний номер НОМЕР_7 знаходився на перехресті вулиць Сировця і Спортивної на відстані від місця зіткнення 296 м, то у водія мотоцикла ОСОБА_7 , шляхом гальмування при своєчасному вжитті заходів зупинки керованого ним мотоцикла була технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки відстань Sa =296 м більша повного зупиночного шляху як при швидкості руху 135,0..172,0 км/год. і тим паче при швидкості з швидкості руху 60 км/год.
В даних дорожніх умовах водій мотоцикла Suzuki GSX R1000 реєстраційний номер НОМЕР_7 ОСОБА_7 повинен був керуватися вимогами п.п. 11.2, 12.3, 12.4 і 12.9 Правил Дорожнього руху.
В даних дорожніх умовах водій автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 повинна була керуватися вимогами п. 10.2 Правил дорожнього руху.
В діях водія мотоцикла Suzuki GSX RI000 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 11.2, 12.3, 12.4 і 12.9 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору в комплексі перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою - зіткненням мотоцикла Suzuki GSX RI000 реєстраційний р НОМЕР_1 з автомобілем Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Дані невідповідності водій мотоцикла Suzuki GSX RI000 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 допустив своїми односторонніми діями, на які не впливали інші учасники руху, в числі і водій автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 .
У діях водія автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 не відповідностей вимогам пунктів Правил дорожнього руху, які б перебували в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, не вбачається.
З технічної точки зору причиною даної ДТП зіткнення мотоцикла Suzuki GSX RI000 реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 стали в комплексі невідповідності в діях водія мотоцикла Suzuki GSX RI000 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 вимогам п.п.11.2,12.3,12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України (т.7 а.с. 141-160).
Також судом першої інстанції було взято до уваги висновок комісійної транспортно-трасологічної експертизи № 5572/5573 від 20.05.2021, судової інженерно-транспортної експертизи № 5574 від 16.06.2021 та комісійної судово-медичної експертизи № 6 від 05.11.2021, проведених за ухвалами суду.
Так, відповідно до висновку комісійноїтранспортно-трасологічноїекспертизи №5572/5573від 20.05.2021 в первинний момент зіткнення автомобіль марки Toyota Camry знаходився у нерухомому стані або ж рухався із швидкістю, близькою до зупинки, перетинаючи при цьому праву сторону проїзної частини вул. Сировця справа-наліво, а мотоцикл марки Suzuki GSX-R1000K5-CAD в рухомому стані переміщувався по вул. Сировця в сторону пр. Аношкіна (т. 10 а.с. 99-113).
Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи № 5574 від 16.06.2021, параметри підйому проїжджої частини по АДРЕСА_2 :
З урахуванням даних відображених в протоколі огляду місця ДТП (т.7а.с.5-16) кут нахилу відповідає 3,15 , відповідей КП «Трамвай» (т.7а.с.115) повздовжній ухил дорівнює 70 промілей, що відповідає 4°. Згідно даних наданих Головним архітектором міста (т.7а.с.116-119) кут нахилу відповідає 7,27% ~4,15 ° (підйому)
Покази свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_25 , надані ними під час проведення слідчих експериментів, також покази останнього у судовому засіданні, в частині швидкості руху транспортних засобів або подоланих відстаней на стадії їх зближення є технічно неспроможними.
Покази свідка ОСОБА_26 , які вона надала під час проведення слідчого експерименту та у судовому засіданні в частині подолання відстані 300 м мотоциклом Сузукі при швидкості руху 150 км/год, за вказаний нею час 7 сек, який в даному випадку узгоджується з часом руху мотоцикла 7,2 сек, є спроможними.
Встановити техніку спроможність показів свідка ОСОБА_16 по причині їхньої малоінформативності не представляється можливим з технічної точки зору.
Виходячи з результатів дослідження поставлених питань (висновок транспортно-трасологічної експертизи) №5572/5573 від 2021р.: В первинний момент зіткнення автомобіль марки Toyota Camry знаходився у нерухомому стані або ж рухався із швидкістю, близькою до зупинки, перетинаючи при цьому праву сторону проїзної частини вул.Сировця справа-наліво, а мотоцикл Suzuki GSX-R1000K5-CAD в рухомому стані переміщувався по вул.Сировця в сторону пр.Аношкіна - показання ОСОБА_11 , надані нею під час проведення слідчого експерименту, в тому, що під час зіткнення автомобіль під її керуванням знаходився у нерухомому стані мають сенс і можуть бути технічно спроможні, при цьому встановити технічну спроможність наданих показів в частині швидкості руху мотоцикла 200км/год. не представляється можливим.
Встановити швидкість, з урахуванням слідової інформації, зафіксованої при огляді місця ДТП за відсутності слідів гальмування, фотографій, наявних пошкоджень транспортних засобів, технічних розрахунків швидкості мотоциклу, затрат кінетичної енергії, згідно методики. 10.1.01 «Визначення швидкості руху транспортних засобів під час зіткнення з урахуванням їх деформування та руйнування (в частині по перехресним зіткненням та наїздам на нерухому перешкоду), не надається можливим, оскільки використання даного способу коректне для випадків перехресних зіткнень та наїздів на нерухомі перешкоди, при наявності енергетичних констант які можуть бути використані для легкових автомобілів масою до 3000 кг. (Київський НД1СЕ, 2012. Дт.5.)
Швидкість мотоцикла Suzuki GSX-R1000K5-CAD під керуванням ОСОБА_7 в момент зіткнення, 135... 165,6км/год.(к.с. том 7, арк.88) розрахована у висновку експерта №343- КЕ/214/пп, з витраченої кінетичної енергії, по отриманим травмам водієм мотоцикла, в середньому значенні( 135+165,6)/2 =150,3км/год., фактично узгоджується із швидкістю 150 км/год., прийнятої з технічно спроможних показань свідка ОСОБА_26 , в частині швидкості руху мотоцикла Suzuki GSX- R1000K5-CAD в 150км/год. Встановити швидкість мотоцикла по отриманих водієм автомобіля тілесних ушкоджень, з відповідей на попередні питання, не надається можливим, по причині відсутності методики по дослідженню вказаного питання.
Встановити швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_11 до зіткнення з мотоциклом з урахуванням слідової інформації, зафіксованої при огляді місця ДТП, за відсутності слідів гальмування (юзу) коліс, не надається можливим.
Питання: Чи існують об`єктивні дані вважати, що автомобіль в заключній фазі змістився вліво, та в момент зіткнення знаходився в зафіксованому оглядом положенні, чи в положенні визначеному експертним шляхом? - відноситься до компетенції транспортно-трасологічної експертизи.
Відповідно, встановити, «Чи вплинули такі дані на створення небезпечної обстановки?» по причинам вказаним вище не надається можливим.
Встановлення виникнення моменту небезпеки для руху є компетенцією слідчих органів, і оцінюється судом на підставі наявних матеріалів справи.
Разом з тим відповідно до вимог п. 1.10 ПДР, небезпека для руху зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля "Toyota Camry" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 виконуючи виїзд з прилеглої території, повинна була діяти відповідно до вимог п.10.1, п.10.2 ПДР.
Також, водій автомобіля "Toyota Camry" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 , відповідно до вимог п.1.4 ПДР України мала право розраховувати, що інші водії, а в даному випадку водій мотоцикла Suzuki GSX- R1000K5-CAD ОСОБА_7 , з яким сталося зіткнення, знає, і виконує вимоги Правил дорожнього руху України, тобто рухається з максимально-допустимою швидкістю в населеному пункті 60км/год., якнайближче до правого краю проїжджої частини.
В даній дорожній ситуації, водій мотоциклу "Suzuki GSX-R1000K5- CAD" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 , повинен був відповідно до п.2.3 (підпункт «д»), п.12.4, п.12.9(б) ПДР рухатись в населеному пункті зі швидкістю яка не перевищує 60км/год., при цьому відповідно п.11.2 ПДР йому слід було рухатись якнайближче до правого краю проїжджої частини, а при виникненні небезпеки прийняти заходи гальмування відповідно до п.12.3 ПДР.
В даній дорожній ситуації, якщо в момент виїзду автомобіля Тойота з провулка на проїзну частину вул. Сировця, мотоцикл "Suzuki GSX- R1000K5-CAD" знаходився на перехресті вулиць Сировця і Спортивної на відстані від місця зіткнення 300м, то у водія мотоцикла ОСОБА_7 була технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем "Toyota Camry», навіть при швидкості руху мотоцикла "Suzuki GSX-R1000K5-CAD"150км/год.
Також під час руху з дозволеною у населених пунктах швидкістю руху транспортних засобів, рівній згідно п.12.4 ПДР 60 км/год., у водія мотоцикла ОСОБА_7 тим більше була б технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем "Toyota Camry».
В дорожній ситуації, що склалась, якщо в момент виїзду автомобіля "Toyota Camry» з провулка на проїзну частину вул. Сировця, мотоцикл "Suzuki GSX-R1000K5-CAD" знаходився на перехресті вулиць Сировця і Спортивної на відстані від місця зіткнення 300м, а на момент зіткнення автомобіль "Toyota Camry» знаходився за межами смуги по якій мав рухатись вказаний мотоцикл відповідно до вимог п.11.2 ПДР, враховуючи висновок транспортно-трасологічної експертизи №5572/5573, де:
«...Зіткнення мотоцикла марки Suzuki GSX-R1000K5-CAD реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем марки Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 відбулось на другій смузі правої сторони проїзної частини вул.Сировця, яка призначена для руху транспорту в сторону пр.Аношкіна на ділянці, що відповідає кінцевому розміщенню на місці події передньої частини лівих передніх дверей автомобіля....», «В первинний момент зіткнення автомобіль марки Toyota Camry знаходився у нерухомому стані або ж рухався із швидкістю, близькою до зупинки...», то в даному випадку, питання наявності/відсутності технічної можливості у водія ОСОБА_11 . уникнути даної ДТП, та питання відповідності/невідповідності дій водія автомобіля "Toyota Camry" ОСОБА_11 вимогам ПДР України втрачає технічний сенс, оскільки вона своїми діями, при знаходженні автомобіля в нерухомому стані, або в стані близької до зупинки, не могла впливати на настання даної пригоди.
Питання:... «Чи мала водій автомобіля - " Тoyota Camry" ОСОБА_11 . об`єктивну можливість візуально визначити швидкість руху мотоциклу, який знаходився на перехресті вулиць Спортивна - Сировця, враховуючи визначений експертним шляхом час подолання цієї відстані як мотоциклом так і автомобілем до місця зіткнення, і як наслідок, визначити небезпеку руху для автомобіля під її керуванням?» не може бути вирішено експертним шляхом, оскільки візуальне визначення учасником події вказаних в питанні обставин вирішується проведенням слідчого експерименту, внаслідок проведення якого слідчий визначає момент виникнення небезпеки для руху водія автомобіля.
Питання:... «Чи мав водій мотоцикла'"Suzuki GSX-R 1000К5-СAD" ОСОБА_7 . об`єктивну можливість візуально визначити швидкість руху автомобіля, враховуючи визначений експертним шляхом час подолання цієї відстані як мотоциклом так і автомобілем до місця зіткнення, і як наслідок, визначити небезпеку руху для мотоцикла під його керуванням ?» не може бути вирішено експертним шляхом, оскільки візуальне визначення учасником події вказаних в питанні обставин вирішується проведенням слідчого експерименту, та внаслідок проведення якого слідчий визначає момент виникнення небезпеки у для рух водія мотоцикла.
В дорожньо-транспортній ситуації, що склалась, при встановлених параметрах розвитку ДТП, перевищення допустимої (60км/год) швидкості в населеному пункті, водієм мотоциклу "Suzuki GSX-R1000K5-CAD" ОСОБА_7 , та його рух по проїжджій частині в супереч вимогам 11.2 ПДР створювали небезпечну та аварійну обстановку.
Під аварійною слід розуміти таку дорожню обстановку, в якій водій не має в своєму розпорядженні технічної можливості запобігли події. Аварійна обстановка створюється тим учасником руху, який своїми діями позбавляє себе або водія іншого транспортного засобу технічної можливості запобігти події.
В даній дорожній ситуації, дії водія мотоцикла "Suzuki GSX- R1000K5-CAD" ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.11.2, п. 12.3., п. 12.4., п.12.9(б)ПДР України.
Питання: «Чи були порушення ПДР України з боку водія "Toyota Camry" ОСОБА_11 , та якщо так, чи перебувають дані правопорушення в причинному зв`язку з даним ДТП ?» в частині порушень, правопорушень, мають ознаки правових питань і виходять за межі компетенції досліджень судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи.
Питання: «Чи були порушення ПДР України з боку водія мотоциклу "Suzuki GSX-R1000K5-CAD" ОСОБА_7 , та якщо так, чи перебувають дані правопорушення в причинному зв`язку з даним ДТІП ?» в частині порушень, правопорушень, мають ознаки правових питань і виходять за межі компетенції досліджень судової інженерно-транспортної авто технічної експертизи (т.10 а.с. 116-133).
Крім того, судом було враховано і висновок комісійної судово-медичноїекспертиза №6від 05.11.2021, відповідно до якого у ОСОБА_7 була поєднана травма тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травма з переломом кісток черепа, крововиливами в м`які тканини голови, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, що супроводжувалась гемоліквореєю з правого вуха; закритої травми органів грудної порожнини у вигляді крововиливів в тканину легень, розривів правої легені, що супроводжувалась правобічним гемопневмотораксом (поступленням крові та повітря у праву плевральну порожнину); закритої травми органів черевної порожнини у вигляді розриву печінки, крововиливу в діафрагму та розриву купола діафрагми, що супроводжувалась кровотечею в черевну порожнину; закриту травму органів тазу із крововиливами в м`які тканини великого і малого тазу; закрита травма органів позаочеревинного простору у вигляді крововиливів у навколониркову клітковину; відкритого перелому лівої ліктьової кістки та закритого перелому лівої променевої кістки, вивиху лівого ліктьового суглобу з розривом його капсули по задній поверхні, уламкового перелому правої стегнової кістки; ран, синців та саден по тілу.
Виявлена у ОСОБА_7 поєднана травма тіла утворилась прижиттєво, незадовго до настання смерті протягом короткого проміжку часу при контакті із тупими предметами, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, комісія не виключає, що механізм їх утворення міг бути наступним: при зіткненні мотоцикла із легковим автомобілем відбулось ковзання тіла по сідлу та паливному баку і удар об виступаючі частини мотоцикла та легкового автомобіля, при цьому могли утворитись садна на передньо-внутрішніх поверхнях обох стегон, садна на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, садна на внутрішній поверхні лівої гомілки в верхній та середній третинах, садно на внутрішній поверхні правого колінного суглобу, рана на задній поверхні лівої п`яти, синець та садно на його фоні на згинальній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, синець на передній поверхні грудної клітки на фоні якого уривчасте садно, синець в лобковій ділянці ліворуч з розповсюдженням на калитку, крововиливи в м`які тканини великого та малого тазу ліворуч, відкритий косий перелом лівої ліктьової кістки з раною на розгинальній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, закритий косий перелом лівої променевої кістки в середній третині, вивих лівого ліктьового суглобу з розривом його капсули по задній поверхні з крововиливами у м`язи, закритий уламковий перелом правої стегнової кістки в середній третині з крововиливом у м`язи по передньо-зовнішній поверхні, закрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під оболонки та у речовину головного мозку, крововиливи в м`які тканини голови, рани, синці та садна на обличчі, масивний темно-червоний крововилив у м`язи передньо-бічної поверхні шиї праворуч з розповсюдженням на надпліччя, закрита травма органів грудної порожнини у вигляді крововиливів в тканину легень, розривів правої легені, що супроводжувалась кровотечею в праву плевральну порожнину, закрита травма органів черевної порожнини у вигляді розриву печінки, розриву купола діафрагми, що супроводжувалась кровотечею в черевну порожнину, закрита травма органів позаочеревинного простору у вигляді крововиливів у навколониркову клітковину; в подальшому відбулось падіння тіла на дорожнє покриття та ковзання по ньому, при цьому могли утворитись рани на задній поверхні правого плеча в нижній третині, рани на задньо-зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу, синець на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, по краям по овальному садну, два садна в проекції правого соска, садна по зовнішній поверхні правого плеча в середній третині. Проте слід зазначити, що категорично стверджувати про механізм утворення ушкоджень у кожній фазі дорожньо-транспортної пригоди можливо при співставленні виявлених тілесних ушкоджень з пошкодженнями на автомобілі після проведення комплексної експертизи.
Згідно із записами «Акту судово-медичного дослідження» №825 при судово-токсикологічному дослідженні у крові етиловий алкоголь не виявлено (Акт №4706). Жодної інформації про наявність чи відсутність в крові інших алкоголів та наркотичних речовин в «Акті» немає.
При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 було виявлено закриту черепно-мозкову травму з переломом кісток черепа, крововиливами в м`які тканини голови, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, що супроводжувалась гемоліквореєю з правого вуха, синці, садна та рани на голові. Враховуючи це, комісія вважає, що випадку відсутності на голові мотоциклетного шолому, це сприяло важкості спричинення черепно-мозкової травми та настанню смерті.
Встановити швидкість руху транспортних засобів в момент дорожньо-транспортної пригоди не видається можливим з причини відсутності науково-обгрунтованих судово-медичних методик по даному виду досліджень (т.10 а.с. 136-165).
Також місцевим судом, у сукупності з іншими доказами по справі, враховані пояснення допитаних у судовому засіданні експертів ОСОБА_30 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які підтвердили надані ними експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, статтею 87 КПК визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
У ст. 94 КПК визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При цьому, доказування тих чи інших обставин кримінального правопорушення часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
Оцінивши докази, на які посилається прокурор в обґрунтованість пред`явленого обвинувачення, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, приймаючи до уваги той факт, що усі сумніви й припущення підлягають тлумаченню на користь обвинуваченого, а висунуте обвинувачення має ґрунтуватися виключно на підставі доказів, що відповідають критеріям, передбаченим ст. ст. 85, 86 КПК, апеляційний суд виходить з наступного.
Органом досудового розслідування ОСОБА_11 пред`явлено обвинувачення за ч.2 ст.286 КК порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7 .
З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК характеризується сукупністю обов`язкових ознак: діяння, тобто порушення правил безпеки руху та експлуатації транспортну; суспільно небезпечні наслідки; причинний зв`язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками.
Причинний зв`язок між допущеними порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та суспільно небезпечними наслідками, що настали є одним із обов`язкових елементів об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК, який має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущені винною особою, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення особою вимог Правил дорожнього руху, які мали місце під час конкретної дорожньо-транспортної пригоди, але водночас він повинен чітко зазначити у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
За змістом обвинувального акта органами досудового розслідування ОСОБА_11 ставиться в провину наступні порушення ПДР України: п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими; п. 1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 (б)- для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням, та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 10.2 - виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїжджою частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху який він перетинає».
Натомість, розглянувши матеріали кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов умотивованого висновку про те, що матеріалами справи поза розумним сумнівом доводиться та обставина, що у дорожній обстановці, яка мала місце 08.07.2014, саме водій мотоцикла Сузукі ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п.п.12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР, відповідно до яких водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; і дії останнього з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем Тойота Камрі під керуванням ОСОБА_11 .
Із вказаним висновком погоджується й суд апеляційної інстанції, оскільки такі виновки підтверджується показаннями обвинуваченої, свідків, поясненнями експертів та письмовими доказами, наявними в матеріалах провадження, які були досліджені місцевим судом, та частково судом апеляційної інстанції.
Як убачається з вироку, місцевий суд ретельно проаналізував усю сукупність наданих доказів та обґрунтовано дійшов висновку, що саме діями водія мотоцикла Сузукі ОСОБА_7 , а саме значне перевищення ним допустимої Правилами дорожнього руху України швидкості транспортного засобу (в діапазоні від 110 до 180 км/год) в момент керування мотоциклом, відсутність спроб застосувати екстрене гальмування, була створена небезпечна дорожня обстановка, а далі і аварійна ситуація, яка стала причиною зіткнення з автомобілем Тойота Камрі.
Колегія суддів зазначає, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність у їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ДТП сталася за участю двох водіїв транспортних засобів ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв.
На таку особливість у правозастосуванні орієнтує Пленум Верховного Суду України у постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Зокрема, у пункті 7 цієї постанови зазначено, що у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Крім того, така правова позиція викладена і в постановах Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 листопада 2014 року (справа № 5-18кс) та від 5 листопада 2015 року (справа №5-218кс15).
Таким чином для встановлення винуватості ОСОБА_11 у інкримінованому їй злочинні необхідно встановити причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) ОСОБА_11 й ОСОБА_7 та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку.
З пояснень обвинуваченої ОСОБА_11 слідує, що мотоцикл під керуванням водія ОСОБА_7 рухався по центральній вулиці міста в частині проїзної смуги, при вільній правій зі значним перевищенням швидкості близько 200 км/год. Перед початком руху вона впевнилась, що своїми діями не створює загрози для безпеки руху. Коли виїхала на дорогу, мотоцикліст сам допустив зіткнення з її автомобілем.
Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтвердили покази обвинуваченої щодо значного перевищення водієм ОСОБА_7 швидкості руху мотоцикла.
Ці покази, відповідно до висновку комісійної судової автотехнічної експертизи №3454-14 від 20.10.2014, не позбавлені технічного сенсу (т.4 а.с. 62-77).
Як зазначено у висновку судової автотехнічної експертизи № 14071 від 25.11.2014 (т.7 а.с. 66-69), у даній дорожній ситуації, за умови, якщо водій ОСОБА_11 під час виїзду з прилеглої території не могла визначити швидкість руху мотоцикла, а водій мотоцикла ОСОБА_7 здійснював би рух із допустимою у населеному пункті швидкістю руху, на що і мала розраховувати водій ОСОБА_11 , відповідно до вимог п.1.4 Правил дорожнього руху України, зіткнення транспортних засобів не сталося би.
За умов неможливості визначення швидкості руху мотоцикла, що знаходився на значній відстані від автомобіля та руху мотоцикла зі швидкістю 60 км/год, водій ОСОБА_11 своїми діями не створювала небезпеки водієві мотоцикла.
Наведене узгоджується і з висновками комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 000193/1 від 12.03.2015 (т.7 а.с. 141-160), де зазначено, що для мотоцикла Suzuki небезпека для руху виникла в той момент, коли автомобіль Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 , маючи виконати маневр лівого повороту, виїхав на крайню праву (першу) смугу проїзної частини Сировця.
Якщо в момент виїзду автомобіля Toyota Camry з провулка на проїзну частину вул. Сировця, мотоцикл Suzuki знаходився на перехресті вулиць Сировця і Спортивної на відстані від місця зіткнення 296 м, то у водія мотоцикла ОСОБА_7 , шляхом гальмування при своєчасному вжитті заходів зупинки керованого ним мотоцикла була технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем ОСОБА_43 , оскільки відстань 296 м більша повного зупиночного шляху як при швидкості руху 135,0..172,0 км/год. і тим паче при швидкості руху 60 км/год.
В даних дорожніх умовах водій мотоцикла Suzuki ОСОБА_7 повинен був керуватися вимогами п.п. 11.2, 12.3, 12.4 і 12.9 Правил Дорожнього руху.
В даних дорожніх умовах водій автомобіля Toyota Camry ОСОБА_11 повинна була керуватися вимогами п. 10.2 Правил дорожнього руху.
В діях водія мотоцикла Suzuki ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 11.2, 12.3, 12.4 і 12.9 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору в комплексі перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою - зіткненням мотоцикла Suzuki з автомобілем Toyota Camry.
Дані невідповідності водій мотоцикла Suzuki GSX ОСОБА_7 допустив своїми односторонніми діями, на які не впливали інші учасники руху, в числі і водій автомобіля Toyota Camry ОСОБА_11 .
У діях водія автомобіля Toyota Camry ОСОБА_11 не відповідностей вимогам пунктів Правил дорожнього руху, які б перебували в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, не вбачається.
З технічної точки зору причиною даної ДТП зіткнення мотоцикла Suzuki з автомобілем Toyota Camry стали в комплексі невідповідності в діях водія мотоцикла ОСОБА_7 вимогам п.п.11.2,12.3,12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України.
На підставі сукупності досліджених доказів місцевим судом зроблено аргументований висновок про відсутність у обвинуваченої ОСОБА_11 технічної можливості запобігти зіткненню з мотоциклом під керуванням ОСОБА_7 , оскільки вона перед початком здійснення маневру виїзду на головну дорогу з другорядної, не передбачала і не мала можливості передбачити, що в цей час водій мотоциклу ОСОБА_7 буде рухатись із значним перевищенням швидкості руху та не зобов`язана була при керуванні автомобілем виходити з можливості грубого порушення ПДР іншим водієм. Про створення аварійної ситуації ОСОБА_7 свідчить і те, що останній, рухаючись зі значним перевищенням допустимої швидкості руху транспортного засобу, не вживав заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції, оцінивши зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, обґрунтовано дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом того, що в діях обвинуваченої ОСОБА_11 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК, а тому правильно визнав її невинуватою та виправдав на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.
З огляду на викладене, твердження сторони обвинувачення про порушення ОСОБА_11 вимог пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_7 загинув, є неспроможними, такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження і спростовуються наведеними вище доказами.
Посилання прокурора на те, що суд першої інстанції дослідивши висновки судової автотехнічної експертизи №70/27-687 від 26.09.2014, комісійної судової автотехнічної експертизи №3454-14 від 20.10.2014 та автотехнічної експертизи №42 від 28.11.2024 прийняв до уваги дані цих експертиз лише в частині порушення ПДР України з боку водія ОСОБА_7 та його вини у ДТП і не взяв до уваги порушення ПДР України з боку ОСОБА_11 , не відповідають дійсності.
Як убачається з вироку, місцевим судом було взято до уваги всі наявні по справі висновки експертів та проаналізовано їх у сукупності з іншими доказами на предмет наявності чи відсутності в діях водіїв як ОСОБА_11 , так і ОСОБА_19 порушень вимог Правил дорожнього руху.
Як убачається з висновку судової автотехнічної експертизи №70/27-687 від 26.09.2014 (т.4 а.с. 2-24), на яку, зокрема, посилається прокурор, експертом було проведено дослідження розвитку подій ДТП за показами свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_17 та виснувано, що за показами свідка ОСОБА_25 невідповідності дій водія ОСОБА_11 вимогам п. 10.2 ПДР з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з наданням ДТП і у неї не було перешкод технічного характеру для виконання зазнаної вимоги. За показами свідка ОСОБА_17 , невідповідності дій водія ОСОБА_11 вимогам п.10.2 ПДР з технічної точки зору не перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП, технічна можливість запобігти дані ДТП не виконувалась тільки односторонніми діями водія ОСОБА_11 .
Під час проведення комісійної судової автотехнічної експертизи № 3454-14 від 20.10.2014 (т.4 а.с. 62-77) встановлено, що покази ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 про швидкість руху мотоцикла Сузукі - не позбавлені технічного сенсу. Оскільки у показах ОСОБА_11 , ОСОБА_25 та ОСОБА_17 наявні протиріччя в частині швидкості руху мотоцикла, часу руху автомобіля з моменту відновлення руху до місця зіткнення та відстані, на якій знаходився мотоцикл від місця зіткнення, дослідження було проведено по трьом варіантам розвитку ДТП та наведено висновки про невідповідність вимогам ПДР у діях як водія ОСОБА_11 , так і водія ОСОБА_7 .
Експертом, який проводив судову автотехнічну експертизу № 42 від 28.11.2014, зазначено, що порядок визначення швидкості руху мотоцикла, викладений в протоколі слідчого експерименту від 18.09.2014 року за участю свідка ОСОБА_25 , не відповідає методичним рекомендаціям, внесеним відповідно наказу МЮ, в перелік науково-технічної та довідкової літератури, яка використовується при проведенні інженерно-технічних експертиз під № 41. Відстань 4.1 м., яку автомобіль «Тойота Камрі» подолав з моменту початку руху і до моменту зіткнення, відповідно даних, викладених в протоколі слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_25 від 18.09.2014 року, з технічної точки зору визначено не вірно.
Пункт 1.4 ПДР України дає право водію ОСОБА_11 розраховувати на те, що всі учасники руху, в тому числі водій мотоциклу «Сузукі», діють у відповідності з Правилами та не перевищують максимально дозволену швидкість в населеному пункті, не більше 60 км/г.
Вирішити експертним шляхом питання про відповідність дій водіїв ОСОБА_40 та ОСОБА_41 технічним вимогам ПДР України, не надається можливим з причин відсутності в матеріалах кримінального провадження об`єктивних даних про обставини ДТП (т. 7 а.с. 51-62).
Вказані експертні висновки не суперечать іншим висновкам експертів, досліджених судом, зокрема і висновку судової автотехнічної експертизи № 14071 від 25.12.2014 (т. 7 а.с. 66-69), висновку комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 000193/1 від 12.03.2015 (т.7 а.с. 141-160), комісійної транспортно-трасологічної експертизи № 5572/5573 від 20.05.2021 (т.10 а.с. 116-133), висновку судової інженерно-транспортної експертизи № 5574 від 16.06.2021 (т.10а.с.116-133) та підтверджують висновок суду першої інстанції про відсутність в діях обвинуваченої ОСОБА_11 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення. А згадані прокурором в апеляційній скарзі висновки експертиз не лише не спростовують зазначений висновок суду першої інстанції, а і підтверджують його.
Твердження прокурора та представника потерпілих адвоката ОСОБА_10 про те, що суд не взяв до уваги порушення ПДР України з боку ОСОБА_11 та її вину у ДТП в мотивувальній частині вироку не навів; що саме дії обвинуваченої ОСОБА_11 знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням аварії та її негативними наслідками для водія мотоцикла, оскільки ОСОБА_11 не надала перевагу у русі мотоциклісту, який почав рух по головній дорозі ще до того, як автомобіль під її керуванням лише виїжджав з другорядної, а перевищенням швидкості ОСОБА_19 не змушував ОСОБА_11 різко змінювати швидкість, напрямок руху чи вживати інших заходів для забезпечення власної безпеки чи безпеки інших громадян, - не заслуговують на увагу, оскільки за результатами судового розгляду беззаперечно не було встановлено причинний зв`язок між діями ОСОБА_11 , причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, тому суд дійшов висновку про відсутність в діях обвинуваченої складу інкримінованого кримінального правопорушення, про що й зазначив у вироку.
При цьому, твердження адвоката ОСОБА_10 про те, що водій мотоцикла ОСОБА_7 почав рух ще до того, як автомобіль під керуванням ОСОБА_11 лише виїжджав з другорядної дороги; що ОСОБА_11 виїжджаючи на головну дорогу з другорядної бачила мотоцикл під керуванням ОСОБА_7 та визначила, що він рухається з перевищенням швидкості; та про те, що ОСОБА_11 різко змінювала швидкість та напрямок руху автомобіля, - не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами у справі.
Обвинувачена ОСОБА_11 зазначала, що перед початком руху вона впевнилась, що своїми діями не створює загрози для безпеки руху, коли виїхала на дорогу, мотоцикліст сам допустив зіткнення з нею. Показів про те, що виїжджаючи на головну дорогу з другорядної, вона побачила мотоцикл під керуванням ОСОБА_7 та визначила, що він рухається зі значним перевищенням швидкості, обвинувачена на надавала, а зазначила, що не передбачала, що мотоцикл подолає відстань між транспортними засобами приблизно 200 метрів, за такий короткий проміжок часу. Даних про те, що ОСОБА_11 різко змінювала швидкість та напрямок руху автомобіля, матеріали провадження не містять.
Допитаний судом експерт ОСОБА_23 підтвердив висновки проведеної ним судової інженерно-транспортної експертизи № 5574 від 16.06.21 (т.10а.с.116-133) тапояснив,що водійавтомобіля ОСОБА_11 ,виїжджаючи надорогу, не створювала нікому перешкоди та небезпеки для руху. Остання почала рух, коли мотоцикліст перебував від неї на відстані приблизно 300 метрів. Мотоцикліст міг зупинитися, якби рухався зі швидкістю 60 км/год. Водій ОСОБА_11 , відповідно до вимог п. 1.4 ПДР України, мала право розраховувати, що водій мотоциклу ОСОБА_7 буде виконувати вимоги ПДР, тобто рухатиметься з максимально допустимою швидкістю у місці.
Висновки судової інженерно-транспортної експертизи № 5574 від 16.06.21 та пояснення експерта ОСОБА_23 , надані у суді першої інстанції, узгоджуються і з висновками комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 000193/1 від 12.03.2015 (т.7а.с.141-160) та поясненнями експерта ОСОБА_21 , який підтвердив висновки проведеної ним комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 000193/1 від 12.03.2015, зазначивши, що швидкість мотоциклу вираховано правильно. Водій мотоциклу мав перевагу у русі у тому сенсі, що він рухався поголовній дорозі. ОСОБА_11 своїми діями не створювала аварійної ситуації, порушень ПДР України з її боку немає. Експерт ствердив категорично, що своїми односторонніми діями ОСОБА_11 не могла уникнути зіткнення, що вона на автомобілі перетинала дорогу в безпеці, не створювала перешкоди. Вона не змушувала мотоцикліста їхати з великою швидкістю. У разі виконання мотоциклістом швидкісного режиму близько 60 км/год, ДТП не відбулося б. Також експерт зазначив, що мотоцикліст винний однозначно, він сам тільки своїми діями створив таку обстановку, що і потягло відповідні наслідки. ОСОБА_11 повинна була додержуватись вимог п.п.10.1, 10.2 ПДР, що вона і зробила. Невідповідність дій ОСОБА_11 зазначеним нормам не вбачається. ОСОБА_11 спокійно виїжджала на дорогу, коли побачила мотоцикліста на світлофорі, не могла припустити, що він так швидко, за 7 секунд, проїде відстань 300 метрів. ОСОБА_11 виїхала на дорогу до того, як мотоцикліст рушив з міста. Коли вона побачила перешкоду, то зупинилася.
Твердження представника потерпілих про те, що пояснення експерта ОСОБА_21 суперечать показам обвинуваченої ОСОБА_11 та здоровому глузду, оскільки експерт зазначив, що експерти-медики вираховували швидкість мотоцикла за своєю методикою; що водій мотоцикліст мав перевагу у русі в тому сенсі, що він рухався по головній дорозі, є неспроможними.
На переконання апеляційного суду, пояснення експерта ОСОБА_21 , надані суду першої інстанції після попередження його про кримінальну відповідальність за надання неправдивого висновку, жодним чином не суперечать, як показам обвинуваченої ОСОБА_11 , так і іншим доказам по справі, зокрема, висновкам проведених експертних досліджень та пояснень, допитаних судом першої інстанції експертів ОСОБА_30 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_31 .
Що стосується апеляційних доводів адвоката ОСОБА_10 про необґрунтованість висновку суду про значне перевищення швидкості потерпілим ОСОБА_7 (в діапазоні від 110 до 180 км/год) в момент керування мотоциклом та відсутності спроб застосувати екстрене гальмування, оскільки діапазон швидкості був визначений із суб`єктивного сприйняття свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , колегія суддів відкидає їх як неспроможні, з огляду на наступне.
В обґрунтування наведеного доводу адвокат посилається на пояснення експертів ОСОБА_30 , який вказав, що встановити швидкість руху транспортних засобів в момент дорожньо-транспортної пригоди не видається можливим з причин відсутності науково-обгрунтованих судово-медичних методик по даному виду досліджень; ОСОБА_22 , який пояснив, що швидкість руху мотоцикла в момент зіткнення була розрахована за параметрами тілесних ушкоджень, виявлених у мотоцикліста; ОСОБА_23 , який вважав швидкість мотоцикла 180 км/год неспроможною, оскільки за таким варіантом швидкості автомобіль та мотоцикл не зустрілися би і зіткнення би не було.
Крім цього, представник потерпілих вказує, що покази свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , спростовуються показами свідка ОСОБА_25 .
Так, допитаний судом першої інстанції експерт ОСОБА_30 підтвердив висновки проведених ним експертиз - транспортно-трасологічної № 3319-14 від 17.10.2014 (т.4 а.с. 45-55), під часякої визначалосьрозташування місцязіткнення мотоциклаСузукі таавтомобіля ТойотаКамрі; та комісійної судової автотехнічної експертизи № 3454-14 від 20.10.2014 (т.4 а.с. 62-77), де, серед інших питань, досліджувалось питання: Чи спроможні покази ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 в частині вказаної ними швидкості руху мотоцикла?
У дослідницькій частині висновку комісійної судової автотехнічної експертизи №3454-14 від 20.10.2014 зазначено, що в експертній практиці вирішення питання щодо визначення швидкості руху транспортного засобу можливо у разів, якщо у експерта маються свідче6ння про витрати кінетичної енергії для зупинки транспортного засобу. Оскільки в Схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.07.2014 не зафіксована будь-яка слідова інформація, яка б характеризувала ознаки витрат кінетичної енергії мотоцикла Сузукі, то визначити експертним шляхом швидкість руху мотоцикла з урахуванням слідової інформації не надається можливим. На дійсний час в експертній практиці мається Методика визначення швидкості руху транспортних засобів під час зіткнення з урахуванням їх деформування та руйнування (в частині по перехресним зіткненням та наїздам) (реєстраційний код НОМЕР_8 ), але для вирішення питання стосовно величини швидкостей руху мотоцикла Сузукі наведена методика не може бути використана, оскільки на дійсний час в державних експертних установах системи МЮУ відсутні параметри коефіцієнтів енергоємності для мотоциклів іноземного виробництва. Для вирішення питання стосовно мінімальної швидкості руху мотоцикла Сузукі на момент первинного контакту експертом використовується методика розрахунків, наведена в довідково-нормативній літературі Wypadki drogowe. Vademecum dieglego sadowego (у додатку до експертизи наведено текст оригіналу методики розрахунку (на польській мові), а також текст перекладу на українській мові.
Оскільки розрахована мінімальна величина швидкості руху мотоцикла Сузукі становить не менше 47,8-37,9 км/год, що менша за вказану швидкість руху в показах ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 (200 км/год; 150 км/год; 180 км/год відповідно), то з технічної точки зору, враховуючи числове значення розрахованої швидкості, покази ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 про швидкістьруху мотоциклаСузукі,при заданихпостановою слідчоговихідних данихне позбавленітехнічного сенсу та можуть бути використані при подальшому дослідженні в якості вихідних даних. Враховуючи розбіжності у показах свідків, експертом викладено три варіанти розвиту подій ДТП, виходячи з показів ОСОБА_11 , ОСОБА_26 та ОСОБА_17 .
Під час допиту судом першої інстанції, експерт ОСОБА_30 зазначив, що експертизи були проведені відповідно до встановленої методики, у тому числі використовувалась польська методика. Він керувався методиками, які зареєстровані Міністерством юстиції України.
Отже, апеляційні доводи адвоката ОСОБА_10 про те, що експерт ОСОБА_30 показав суду про те, що встановити швидкість руху транспортних засобів в момент ДТП не видається можливим з причини відсутності науково-обгрунтованих судово-медичних методик, не відповідають дійсності.
При цьому, на підводження своїх тверджень, адвокат посилається на висновок комісійної судово-медичної експертизи від 05.11.2021 № 6. Дійсно, під час проведення комісійної судово-медичної експертизи № 6 від 05.11.2021 (т.10 а.с. 136-165), судово-медичними експертами у підсумку зазначено, що встановити швидкість руху транспортних засобів в момент дорожньо-транспортної пригоди, не видається можливим з причини відсутності науково-обгрунтованих саме судово-медичних методик по даному виду досліджень.
Допитаний судом першої інстанції експерт ОСОБА_22 повідомив, що приймав участь при проведенні комісійної судово-медичної експертизи № 343-КЕ/2-14/пп від 23.01.2015 (т.7 а.с. 73-112), під час якої за параметрами тілесних ушкоджень, виявлених у мотоцикліста ОСОБА_7 , було розраховано швидкість руху мотоцикла в момент зіткнення, що становить 135-165,6 км/год. При цьому комісією лікарів зазначено, що максимальна швидкість мотоцикла в момент зіткнення з автомобілем (165,6 км/год), не являється граничною, оскільки комісія не володіє вичерпними даними, які дозволяють врахувати усю кінетичну енергію травматизації потерпілого.
Експерт вказав, що для судово-медичних експертів немає визначеної методики для розрахунку швидкості транспортних засобів, однак при проведенні дослідження, експертами було застосовано досвід, формули, параметри, наукові знання шкіл, які є ведучими у світі. Також було використано всі дані попередніх експертиз, проведених у справі.
Експерт ОСОБА_23 , під час його допиту у суді першої інстанції, підтвердив висновки проведеної ним судової інженерно-транспортної експертизи № 5574 від 16.06.2021 (т.10 а.с. 116-133), де у висновках зазначено, що показання свідка ОСОБА_26 в частині подоланої відстані 300 м мотоциклом Сузукі при швидкості руху 150 км/год за вказаний свідком час 7 сек., є спроможними та узгоджується з часом руху мотоцикла 7,2 сек.
У даній дорожній ситуації, якщо в момент виїзду автомобіля Тойота з провулка на проїзну частину вул. Сировця, мотоцикл Сузукі знаходився на перехресті вулиць Сировця і Спортивної на відстані зіткнення 30 м, то у водія ОСОБА_7 була технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем Тойота, навіть при швидкості руху мотоцикла 150 км/год.
В дорожньо-транспортній ситуації, що склалась, при встановлених параметрах розвитку ДТП, перевищення допустимої (60км/год) швидкості в населеному пункті, водієм мотоциклу Сузукі ОСОБА_7 , та його рух по проїжджій частині всупереч вимог п.11.2 ПДР,створювали небезпечну та аварійну обстановку.
Під аварійною слід розуміти таку дорожню обстановку, в якій водій не має у своєму розпорядженні технічної можливості запобігти події. Аварійна обстановка створюється тим учасником руху, який своїми діями позбавляє себе або іншого водія транспортного засобу технічної можливості запобігти події.
В даній дорожній ситуації, дії водія мотоцикла ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.11.2, п.12.3, п. 12.4, п.12.9 (б) ПДР України.
У засіданні суду першої інстанції, експерт ОСОБА_23 пояснив, що слідчим у постанові про призначення експертизи, виходячи з даних, отриманих під час слідчих експериментів, було зазначено діапазон швидкості, з якою їхали транспортні засоби. Із наданих слідчим цифр, варіант швидкості мотоцикла 180 км/год є неспроможний.
Також експерт вказав, що коли водій автомобіля виїжджала на дорогу, вона не створювала нікому перешкоди та небезпеки. ОСОБА_11 почала рух, коли мотоцикліст перебував від неї на відстані 300 метрів. Якби мотоцикліст рухався зі швидкістю 60 км/год, він міг зупинитися. У даному випадку, коли по головній дорозі мотоцикліст їде з перевищенням швидкості, він сам є небезпечним для руху.
Отже, наведеними висновками експертних досліджень та поясненнями експертів у суді першої інстанції підтверджуються покази свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про значне перевищення водієм ОСОБА_7 швидкості руху мотоцикла Сузукі. Дійсно, вказані свідки зазначали про швидкість руху мотоцикла виходячи з власного сприйняття, однак їх покази були перевірені експертами та встановлено, що покази ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 про швидкість руху мотоцикла Сузукі (200 км/год, 150 км/год, 180 км/год відповідно) не позбавлені технічного сенсу (висновок комісійної судової автотехнічної експертизи № 3454-14 від 20.10.2024 (т.4 а.с. 62-77); покази про швидкість руху мотоцикла 150 км/год є технічно спроможними (висновок судової інженерно-транспортної експертизи № 5574 від 16.06.2021 (т.10 а.с. 116-133), в момент зіткнення з автомобілем, водій мотоциклу ОСОБА_19 рухався зі швидкістю 135-165,6 км/год (висновок комісійної судово-медичної експертизи № 343-КЕ/2-14/пп ід 23.01.2015 (т.7 а.с. 73-112); покази свідка ОСОБА_17 про те, що мотоцикл рухався зі швидкістю 150...180 км/год є технічно спроможними, тобто такими, що з технічної точки зору відповідають дійсності (висновок комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 000193/1 від 12.03.2015 (т.7 а.с. 141-160).
Водночас покази свідка ОСОБА_25 , які на думку адвоката ОСОБА_10 спростовують висновок суду про значне перевищення водієм ОСОБА_7 швидкості руху мотоциклу у діапазоні від 110 до 180 км/год, не узгоджуються не тільки з показами інших свідків по справі, а й з дослідженими судом письмовими доказами. Так, зокрема, згідно висновку комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №000193/1 від 12.03.2015, експерт зазначив, що стверджувати, що швидкість руху мотоцикла Сузукі перед зіткненням з автомобілем Тойота складала 60,0...70,0...90,0 км/год - немає підстав технічного характеру.
Швидкість руху мотоцикла безпосередньо перед зіткненням, вирахувана експертним шляхом, загалом відповідає його швидкості руху, яка отримана судовими експертами (див. висновок 343-КЕ/2014/пп від 23 січня 2015 року, виконаного у Харківському бюро судово-медичної експертизи комісією експертів), а відтак покази свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_26 та водія автомобіля ОСОБА_11 в тій частині, де вони показують, що швидкість руху мотоцикла Сузукі складала 150... 180... 200 км/год., слід вважати технічно спроможними, тобто такими, що з технічної точки зору відповідають дійсності.
Вирахувана за показами свідка ОСОБА_25 швидкість руху мотоцикла Сузукі складає 152,2 км/год. і вона не відповідає його показам в тій частині, що він вказує, що даний мотоцикл подолав відстань 300 м за 13,7 с...13,9 с...15,4 с, тобто мотоцикл рухався відповідно зі швидкістю 78,8 ...77,7...70,1 км/год. Покази свідка ОСОБА_25 щодо швидкості руху мотоцикла випадають із контексту показів інших свідків та водія автомобіля Camry ОСОБА_11 і суперечать наведеним в дослідницькій частині розрахункам, відтак є підстави вважати їх технічно неспроможними, тобто з технічної точки зору не відповідають дійсності (т.7 а.с. 141-160).
Таким чином апеляційні доводи представника потерпілих про те, що вказаний у вироку суду діапазон швидкості руху мотоцикла під керуванням водія ОСОБА_7 від 110 до 180 км/год було визначено із суб`єктивного сприйняття події свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , не підтверджується іншими доказами та спростовується показами свідка ОСОБА_25 , є необґрунтованими.
Що стосується тверджень адвоката ОСОБА_10 про те, що судом першої інстанції не обумовлено момент виникнення небезпеки для руху обох водіїв, від якого повністю залежать висновки та оцінка дій водія транспортного засобу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил дорожнього руху України, небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку.
Як убачається з висновку судової автотехнічної експертизи № 42 від 28.11.2014, з технічної точки зору, з врахуванням результатів, зафіксованих у протоколі слідчого експерименту від 19.09.2014 за участю свідка ОСОБА_38 , небезпека для руху водія мотоцикла виникла в моменту початку виїзду автомобіля Тойота на проїзну частину вулиці Сировця (т.7 а.с. 51-62).
Згідно висновків судової автотехнічної експертизи № 14071 від 25.12.2014, за умови, якщо водій ОСОБА_11 під час виїзду з прилеглої території не могла визначити швидкість руху мотоцикла, а водій мотоцикла ОСОБА_7 здійснював би рух із допустимою у населеному пункті швидкістю руху, на що мала розраховувати водій ОСОБА_11 , відповідно до вимог п. 1.4 Правил дорожнього руху України, зіткнення транспортних засобів не сталося би.
Дана обставина свідчить про те, що за цих умов (неможливість визначення швидкості руху мотоцикла, що знаходився на значній відстані від автомобіля та руху мотоцикла зі швидкістю 60 км/год), водій ОСОБА_11 своїми діями не створювала небезпеки водієві мотоцикла (т.7 а.с. 66-69).
Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи № 5574 від 16.06.2021, в дорожньо-транспортній ситуації, що склалась, при встановлених параметрах розвитку ДТП, перевищення допустимої (60 км/год) швидкості в населеному пункті водієм мотоциклу Сузукі ОСОБА_7 , та його руху по проїжджій частині всупереч вимогам п. 11.2 ПДР, створювали небезпечну та аварійну обстановку.
Під аварійною слід розуміти таку дорожню обстановку, в якій водій не має в своєму розпорядженні технічної можливості запобігти події. Аварійна обстановка створюється тим учасником руху, який своїми діями позбавляє себе або водія іншого транспортного засобу технічної можливості запобігти події. В даній дорожній ситуації, дії водія мотоцикла Сузукі ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.11.2, п.12.3, п. 12.4, п. 12.9 (б) ПДР України (т.10 а.с. 166-133).
Вказане свідчитьпро те,що водій ОСОБА_7 ,який рухавсяпо проїжджійчастині,яка маєдві смугируху водному напрямку,всупереч вимогамп.11.2ПДР, ближчедо лівогокраю проїзноїчастини зізначним перевищеннямдопустимої нормишвидкості руху,створив небезпечнуаварійну обстановку,і такідії,а самепорушенням ОСОБА_7 п.11.2, п.12.3, п. 12.4, п. 12.9 (б) ПДР України, в комплексі, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою зіткненням мотоцикла Сузукі з автомобілем Тойота. Вказані невідповідності водій ОСОБА_7 допустив своїми односторонніми діями, на які не впливали інші учасники руху, в тому числі і водій автомобіля Тойота ОСОБА_11 . У діях водія ОСОБА_11 невідповідностей вимогам пунктів Правил дорожнього руху, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, не убачається.
При цьому колегія суддів зауважує, що причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити. Визначальним фактором для встановлення відповідальності водія за наслідки ДТП є об`єктивна можливість виявити небезпеку і технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків, якої за встановлених у цій справі обставин у обвинуваченої ОСОБА_11 не було.
Не заслуговують на увагу і доводи представника потерпілих про те, що місцевий суд за внутрішнім переконанням зробив висновок, що відсутність гальмівного шляху з боку потерпілого ОСОБА_7 свідчить про велику швидкість руху мотоцикла потерпілого, при цьому не врахувавши, що відсутність гальмівного шляху може вказувати на те, що коли водій мотоциклу помітив перешкоду, що вимагала негайної зупинки та момент зіткнення з нею - є одночасним, що пояснює відсутність реакції мотоцикліста та шляху зупинки мотоцикла і спростовує покази ОСОБА_11 щодо місця, де вона перебувала, коли побачила мотоцикл, однак співпадає з поясненнями експерта ОСОБА_21 , що коли ОСОБА_11 побачила перешкоду, то зупинилася.
На думку апеляційного суду наведені твердження є особистим припущенням адвоката та не підтверджені жодним належним доказом. Посилаючись на те, що ОСОБА_11 , виїжджаючи на головну дорогу з другорядної, бачила мотоцикл та визначила, що він рухається з перевищенням швидкості, повинна була надати йому дорогу, щоб це не призвело до аварії, адвокат одночасно зазначає, що за тих самих умов, водій мотоциклу ОСОБА_7 мав змогу помітити автомобіль ОСОБА_11 лише у момент зіткнення з ним. Згідно досліджених матеріалів, покази ОСОБА_11 щодо місця її перебування у той час, коли вона побачила мотоцикл під керуванням ОСОБА_7 , узгоджуються з поясненнями експерта ОСОБА_21 , наданих ним щодо роз`яснення проведеної ним експертизи. При цьому, представник потерпілих посилаючись на пояснення експерта ОСОБА_21 , як на підставу для спростування показів обвинуваченої, одночасно в апеляційній скарзі зазначає про те, що пояснення експерта, на її думку, суперечать здоровому глузду.
Не заслуговують на увагу і твердження представника потерпілих про те, що суд першої інстанції виправдав дії обвинуваченої ОСОБА_11 , визнавши їх вимушеним порушенням правил дорожнього руху через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом, оскільки такого висновку суду оскаржуваний вирок не містить.
До такого ж висновку дійшла колегія суддів й щодо твердження адвоката ОСОБА_10 про те, що суд першої інстанції визнав слушними покази ОСОБА_11 про те, що причиною ДТП є відсутність на голові мотоцикліста ОСОБА_7 мотоциклетного шолому. Як убачається з вироку, суд першої інстанції, на підставі сукупності досліджених доказів, прийшов до висновку, що значне перевищення швидкості потерпілим (в діапазоні від 110 до 180 км/год.) в момент керування мотоциклом та відсутність спроб застосувати екстрене гальмування, а відтак, виконати вимоги п. 12.3 ПДР України, свідчить, що саме водій мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_7 своїми діями створив небезпечну дорожню обстановку, а далі і аварійну ситуацію, яка стала причиною зіткнення з автомобілем «Тойота Камрі». Крім того, у даній дорожньо-транспортній пригоді вина водія мотоцикла ОСОБА_7 полягає не тільки у спричиненні зіткнення з автомобілем внаслідок перевищення ним швидкості, а й у ступені отриманих ним тілесних ушкоджень, оскільки досліджені докази свідчать, що ОСОБА_7 керував мотоциклом без шолому та відповідної захисної екіпіровки.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що саме порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п.12.3,12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем, під керуванням ОСОБА_11 , ґрунтується не тільки на показах останньої про відсутність на голові ОСОБА_7 під час керування мотоциклом захисного шолому, а й на сукупності досліджених доказів.
Висновків про те, що ОСОБА_7 керував технічно несправним мотоциклом, у вироку суду не наведено.
Крім того, безпідставним є твердження представника потерпілих, що дії ОСОБА_11 знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням аварії та її негативними наслідками для водія ОСОБА_7 , оскільки обвинувачена безперервно розмовляла по мобільному телефону під час керування автомобілем, а також оскільки вона бачила, що ОСОБА_7 під час ДТП керував мотоциклом без окулярів, без шолому, по лівій частині центральної вулиці, що дозволяло ОСОБА_11 дійти висновку про настання аварії та можливої загибелі водія мотоцикла, у разі невиконання нею вимог п.п. 10.1, 10.2 ПДР, оскільки наведене є суб`єктивною оцінкою апелянта та не впливає на обставини справи, встановлені судом.
До такого ж висновку дійшов апеляційний суд і щодо тверджень адвоката ОСОБА_10 про те, що у водія ОСОБА_7 не було технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ОСОБА_11 , навіть при швидкості руху мотоцикла 150 км/год.
Колегія суддів не погоджується з твердженням представника потерпілих про те, що кримінальна відповідальність ОСОБА_11 за ч.2 ст. 286 КК не може виключатися, оскільки дорожня обстановка не надавала їй виключних підстав розраховувати на додержання ПДР водієм мотоциклу, оскільки на шляху її руху не було відповідних дорожніх знаків пріоритету, які б створювали для транспортного засобу ОСОБА_11 . першочерговість проїзду.
Згідно пункту 1.4 Правил дорожнього руху України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Те, що водій мотоцикла Сузукі ОСОБА_19 рухався по головній дорозі, не звільняло його від необхідності дотримуватись правил дорожнього руху, зокрема щодо дотримання швидкісного режиму. Порушення останнім вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху, знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з технічних характером настання дорожньо-транспортної пригоди зіткненням з автомобілем Тойота Камрі під керуванням водія ОСОБА_11 , яка при знаходженні автомобіля в нерухомому стані, або стані близькому до зупинки, своїми односторонніми діями вона не могла впливати на настання ДТП. Отже, посилання адвоката ОСОБА_10 на те, що дорожня обстановка не надавала ОСОБА_11 . виключних підстав розраховувати на додержання водієм ОСОБА_7 правил дорожнього руху, є необґрунтованими.
Є хибними також твердження апелянтів проте, що суд першої інстанції не врахував висновків, викладених в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 27.06.2023, де встановлено та визнано доведеними обставини кримінального провадження щодо недотримання потерпілим п.п.12.3, 12.4, 12.9 (б) ПДР України, які з технічної точки зору також перебувають у причинному зв`язку із виникненням події даної ДТП і можуть свідчить про часткову винуватість водія мотоциклу.
Так, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27.06.2023 вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 286 КК скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з наявністю суперечностей у висновках місцевого суду, нез`ясованих та належним чином не перевірених обставин кримінального провадження, які залишись поза належною увагою суду при оцінці письмових доказів і показів свідків. При цьому в ухвалі апеляційного суду не було визнано доведеними будь-яких обставин кримінального провадження, зокрема і часткової винуватості ОСОБА_7 .
Не заслуговують на увагу і апеляційні доводи адвоката ОСОБА_10 про те, що суд першої інстанції у резолютивній частині вирок вирішив долю лише одного речового доказу мотоциклу, однак постановою слідчого речовим доказом також було визнано автомобіль Тойота Камрі д.н.з. НОМЕР_2 , на який ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 28.07.2015 та ухвалою цього ж суду від 19.09.2016 накладено арешт.
Згідно вимог ч.4 ст. 174 КПК, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Відповідно до ч.1 ст.100 КПК, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених для тимчасового доступу до речей і документів та накладення арешту на майно.
Згідно вироку, суд першої інстанції прийняв рішення лише щодо мотоцикла «Suzuki GSX-R1000K5-CAD» р.н. НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_7 .
При цьому, як вбачається з поданих апеляційних скарг, ні представником потерпілих, ні прокурором, ні стороною захисту не ставиться питання про вирішення долі речового доказу- автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить обвинуваченій ОСОБА_11 .
Колегія суддів вважає, що у даному випадку, невирішення судом першої інстанції долі речового доказу - автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , у порядку ст. 100 КПК, не є підставою для скасування або зміни законного та обґрунтованого по суті судового рішення. Крім того, дане питання може були вирішене за клопотанням учасників кримінального провадження під час виконання судового рішення в порядку ст. 537, 539 КПК.
Отже, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції належним чином дослідив зібрані докази, перевірив доводи сторін обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та, витлумачивши, як того і вимагає процесуальний закон, усі сумніви на користь обвинуваченої, обґрунтовано визнав ОСОБА_11 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК і виправдав її у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.
Також колегія суддів вважає безпідставними наведені в апеляційній скарзі представника потерпілих доводи про те, що вирок суду не відповідає вимогам п.1 ч.3 ст. 373 КПК, оскільки в його мотивувальній частині не зазначено підстави для виправдання обвинуваченої із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Згідно вимог ч.3 ст.373 КПК, на яку посилається адвокат ОСОБА_10 , обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Натомість згідно ч.1 та п.1 ч.3 ст.374 КПК вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин.
У разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як свідчить зміст мотивувальної частини оскаржуваного вироку Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 березня 2024, який ОСОБА_11 визнано невинуватою за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується, судом першої інстанції дотримано наведених вимог статті 374 КПК. Так, спочатку, у мотивувальній частині вироку місцевий суд правильно виклав формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а потім вказав аргументовані підстави для виправдання обвинуваченої, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Таким чином порушень вимог КПК під час ухвалення місцевим судом оскаржуваного вироку, що стало б підставою для його скасування, з ухваленням нового вироку, на чому наполягає потерпіла сторона, та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, на чому наполягає сторона обвинувачення, апеляційним судом не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції оцінив докази відповідно до вимог ст.94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, та належним чином мотивував своє рішення про виправдання ОСОБА_11 через недоведеність наявності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення ОСОБА_13 та представника потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року щодо ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення, але на неї учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДІ :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.11.2024 |
Оприлюднено | 02.12.2024 |
Номер документу | 123380157 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами |
Кримінальне
Дніпровський апеляційний суд
Руденко В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні