Постанова

від 27.11.2024 по справі 209/5136/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6181/24 Справа № 209/5136/21 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу з одночасним припиненням речового права

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2023 року,-

В С Т А Н О В И В:

30.11.2021 року Прокурор Кам`янської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави, в особі Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу з одночасним припиненням речового права; в якому просить: Визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів територіальної громади м. Кам`янське поважними та поновити строк на звернення з позовною заявою. Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 978493412104) укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О. 02.08.2016 за реєстраційним № 974, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на вказаний торговельний павільйон (номер запису про право 15685535). Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини торговельного павільйону, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 978493412104) укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О. 02.08.2016 за реєстраційним № 970, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на вказаний торговельний павільйон (номер запису про право 15685534). Стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 4540 грн.Позов обґрунтовано тим, що Кам`янською окружною прокуратурою встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 самочинно збудували торговельний павільйон загальною площею 133,6 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної власності, яка не відводилася для цієї мети, за відсутності отримання та затвердження у встановленому законодавством порядку проектної документації на будівництво, за відсутності дозволу на проведення будівельних робіт та без введення об`єкту будівництва в експлуатацію. Вказаний торговельний павільйон був предметом судового розгляду, за наслідками якого винесені преюдиційні судові рішення. Так, ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 1 8.04.2016 у справі № 208/103 1/16-ц затверджено мирову угоду, за умовами якої за ОСОБА_2 визнано право власності на вказаний торговельний павільйон. У подальшому, торговельний павільйон відчужено за договорами купівлі-продажу від 02.08.2016 на користь ОСОБА_1 . За результатами здійснення представницької діяльності, шляхом моніторингу незаконних судових рішень в ЄДРСР, 14.04.2017 керівником Дніпродзержинської місцевої прокуратури внесено апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду від 18.04.2016 у справі № 208/1031/16-ц. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 у справі № 208/1031/16-ц апеляційну скаргу керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури задоволено. Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.04.2016 - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. За результатом нового розгляду справи № 208/1031/16-ц ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23.08.2018 позовну заяву залишено без розгляду. Постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 у справі № 208/1031/16-ц обґрунтована тим, що при затвердженні мирової угоди якою визнано право власності на торговельний павільйон за ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні будь-які документи які підтверджують право власності на неї. Таким чином, рішення суду, на підставі якого за ОСОБА_2 здійснено реєстрацію первинну реєстрацію права власності на торговельний павільйон за апеляційною скаргою прокуратури скасовано. Водночас відповідачі уникаючи проходження дозвільних процедур, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, грубо нівелюючи процедури офіційного державного створення, визнання та експлуатацію права власності на нерухоме майно декілька разів відчужили торговельний павільйон, з огляду на що до теперішнього часу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні актуальні записи на самочинно збудований торговельний павільйон за ОСОБА_1 . Торговельний павільйон двічі збудовано за відсутності будь-яких дозвільних документів, на земельній ділянці, яка не відводилася для цієї мети, чим порушуються права власника земельної ділянки - територіальної громади щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим та спотворюється не лише суть гарантованого Земельним кодексом України право на набуття у користування комунальних земель та належної реєстрації такого права, а й підриваються основи державної діяльності у сфері розвитку благоустрою населених пунктів, соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, грубо нівелюється рівність усіх перед законом, порядок і правила забудови населених пунктів та за відсутності поновлення прав територіальної громади провокує усе більшого числа забудовників до самочинного будівництва.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2023 року позовні вимоги Кам`янської окружної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу з одночасним припиненням речового права - задоволені.

Поновлено Кам`янській окружній прокуратурі в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради строк позовної давності.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки торговельного павільйону, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 978493412104, укладений 28 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстрований в реєстрі № 970, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30731209 від 02.08.2016 р.

Припинено право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 1/2 частку торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 978493412104, номер запису про право власності 15685534.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 978493412104, укладений 28 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстрований в реєстрі № 974, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30731209 від 02.08.2016 р.

Припинено право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 1/2 частку торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 978493412104, номер запису про право власності 15685535.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кам`янської окружної прокуратури судовий збір у розмірі 4540,00 грн., тобто по 2270 гривень 00 коп. з кожного (том 1 а.с.258-263).

Не погодившисьіз рішеннямсуду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення норм матеріального і процесуального права ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (том 2 а.с.1-13).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першоїінстанції встановлено, що на підставі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.06.2012 року у справі № 415/4704/12 визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення торгівельного павільйону, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв.м., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений на Правобережній товарній біржі. Визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначено майно.

06.08.2012 року на підставі договору дарування торгівельного павільйону, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Морозової О.В. ОСОБА_3 подаровано ОСОБА_1 нежитлове приміщення торгівельного павільйону, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв.м.

Згідно ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська № 208/1031/16 від 18.04.2016 року затверджено мирову угоду від 08.04.2016 року, укладену між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . За мировою угодою визнано за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності на об`єкт нерухомості торговельний павільйон А-1, загальною площею 133,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором - Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Астафьєвою Я.В. 21.07.2016 індексний номер 30573846) зареєстровано первинне право власності на торгівельний павільйон, що розташований у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

28 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки торговельного павільйону, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 978493412104, який був посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., та зареєстрований в реєстрі № 970, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30731209 від 02.08.2016 р.

28 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 978493412104, який був посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., та зареєстрований в реєстрі № 974, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30731209 від 02.08.2016 р.

На підставі договору № 14408 оренди земельної ділянки від 29.05.2017 р., Рішення Кам`янської міської ради від 21.04.2017р. № 684-16/VII, ФОП ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,0158 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:02:005:0267, для розміщення торговельного павільйону.

Згідно з п.3.1. договору строк його дії встановлено до 30.04.2027 року.

14.04.2017 керівником Дніпродзержинською місцевої прокуратури подано апеляційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.04.2016 року у справі №208/1031/16-ц.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 року у справі №208/1031/16-ц апеляційну скаргу керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури задоволено, ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.04.2016 року - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 у справі №208/1031/16-ц встановлено, що матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, на підставі яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на спірний об`єкт після його самочинного будівництва та реконструкції.

За результатом нового розгляду справи № 208/1031/16-ц ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23.08.2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об`єкт нерухомого майна-торгівельний павільйон, що розташований у АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради від 24.02.2021 за № 01-06/53 та від 18.11.2021 за № 01-06/295 в реєстрі будівельної діяльності в розділі Реєстр дозвільних документів відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання підготовчих та/або будівельних робіт, введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єкту, що розташований у АДРЕСА_1 .

Поновлюючи Кам`янській окружній прокуратурі в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради строк позовної давності суд 1 інстанції виходив з того, що у зв`язку із тривалим судовим розглядом справи № 904/1948/21, який тривав у період з 28.04.2021 року по 09.09.2021 року. Тобто, у зазначений період у суді першої інстанцій на розгляді перебував позов про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, та прокурор був позбавлений можливості для звернення до суду із зазначеним позовом раніше.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів купівлі продажу 1/2 частки торговельного павільйону, суд 1 інстанції виходив з того, що спірне нерухоме майно вважається реконструйованим, яке у встановленому порядку не прийнято в експлуатацію, ухвала Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.04.2016 у справі №208/1031/16-ц, була скасована постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2018, таким чином ОСОБА_2 не набув права власності на об`єкт нерухомості торговельний павільйон А-1, загальною площею 133,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , тому не мав законного права на відчуження за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 цього майна. У в`язку із задоволенням вимоги про визнання недійсними договорів купівлі - продажу торговельного павільйону, інші позовні вимоги також підлягають задоволення, оскільки є похідними.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду 1 інстанції, виходячи з наступного.

Так, позовна давність, за визначенням статей 256, 257 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 257, 261 наведеного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому за вимогами ст.261 цього Кодексу початок перебігу строку позовної давності пов`язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також з моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК).

Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа, право якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.12.2018 у справі№910/4715/16 та Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі№ 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

У Постанові від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц ВП ВС уточнила свою позицію, зазначивши, що «…позовна давність починає обчислюватися, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене…»69. Таким чином, перебіг позовної давності у справах за позовом прокурора, поданим в інтересах держави, починається або з моменту, коли відповідний державний орган (наприклад, районна державна адміністрація) довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави, або з моменту, коли прокурор довідався чи міг довідатися про таке порушення залежно від того, яка з подій відбулась раніше.

В обґрунтування строку позовної давності, прокурор посилається на те, що вказаний позов спочатку прокурором був поданий до господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2021 року позовну заяву у справі № 904/1948/21 судом залишено без розгляду, підстав підсудності спору місцевому загальному суду. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 року у справі №922/1974/19 зазначила про необхідність враховувати попереднє звернення позивача з тотожним позовом до суду іншої юрисдикції. На теперішній час строк позовної давності для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави на теперішній час є пропущеним, у зв`язку із тривалим судовим розглядом справи № 904/1948/21, який тривав у період з 28.04.2021 по 09.09.2021. Тобто, у зазначений період у суді першої інстанцій на розгляді перебував позов про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, та прокурор був позбавлений можливості для звернення до суду із зазначеним позовом раніше.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції про поновлення Кам`янській окружній прокуратурі в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради строку позовної давності, у зв`язку із наявністю об`єктивних перешкод у зверненні із позовом до суду у встановлений строк.

Щодо задоволених позовних вимог колегія судів зазначає наступне.

Статтею ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Відповідно до ч. 2 ст. 346 ЦК України право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент виникнення права власності і є завершальною стадією юридичного складу набуття права власності за наявності юридичних фактів, що вимагаються законом для виникнення права власності.

Згідно ч.ч.1, 3, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Верховний Суд у своїй постанові від 10.05.2018 р. у справі №910/15993/16 дійшов наступного висновку: якщо об`єкт нерухомості, за спірною адресою збудований на земельній ділянці, що не була належним чином відведена відповідачеві для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, без введення в експлуатацію спірного об`єкту нерухомості, то в силу частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України право власності у відповідача або інших осіб не виникало. Відтак, таке неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу третім особам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.06.2020р. у справі №680/214/16-ц вказала на наступне. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України). Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанову від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33)).

Також, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 14.03.2018р. у справі №1326/4579/2021, відповідно до статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об`єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Матеріалами справи встановлено, що спірне нерухоме майно, а саме торгівельний павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., вважається реконструйованим, яке у встановленому порядку не прийнято в експлуатацію, ухвала Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.04.2016 року у справі №208/1031/16-ц, була скасована постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 року.

Таким чином ОСОБА_2 не набув права власності на об`єкт нерухомості торговельний павільйон А-1, загальною площею 133,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , тому не мав законного права на відчуження за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 цього майна.

На підставі вище викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції, що укладені договори між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за якими відчужене нерухоме майно є оспорюваними, а тому необхідним є визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частки торговельного павільйону, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 978493412104, укладений 28 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстрований в реєстрі № 970, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30731209 від 02.08.2016 року, також підлягає задоволенню вимога про припинення права власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 1/2 частку торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 978493412104, номер запису про право власності 15685534 та визнати недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частки торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 978493412104, укладений 28 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстрований в реєстрі № 974, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30731209 від 02.08.2016 року та припинити право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 1/2 частку торговельного павільйону А-1 загальною площею 133,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 978493412104, номер запису про право власності 15685535.

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: