Окрема думка
від 11.09.2024 по справі 554/154/22
ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

11 вересня 2024 року

м. Київ

ОКРЕМА ДУМКА

(розбіжна)

судді Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О.

Справа № 554/154/22

Провадження № 14-24цс24

ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Вважаю неприйнятною позицію більшості суддів Великої Палати Верховного Суду щодо перегляду справи винятково за доводами касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк") у частині вирішення судами позову ОСОБА_1 в аспекті наявності таких порушень, що могли вплинути на результат оспорюваних торгів і призвести до порушень прав і законних інтересів позивача.

2. Також категорично не погоджуюся з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо наявності підстав для задоволення усієї сукупності вимог заявленого позову ОСОБА_1 та витребування майна у ОСОБА_2 , проданого їй у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Вважаю їх такими, що не враховують умов та особливостей, за яких може бути витребувано в добросовісного набувача майно, продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень [абзац другий частини другої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)].

3. З огляду на викладене щодо наведених висновків Великої Палати Верховного Суду висловлюю окрему думку виходячи з таких міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у первісному позові вимог

4. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) [далі - ПСМУ МЮ (м. Суми)], ПАТ "МТБ Банк", Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна (далі - приватний нотаріус), у якому просив:

- визнати незаконними та скасувати результати електронних торгів, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 06 жовтня 2021 року № 555758

(далі - протокол проведення електронних торгів), з продажу квартири

АДРЕСА_1 , яка на праві власності належала ОСОБА_3 ;

- визнати незаконним і скасувати акт державного виконавця про проведені електронні торги від 05 листопада 2021 року, затверджений виконувачем обов`язків начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області

Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - ВПВР УЗПВР у Полтавській області) ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 18 листопада 2021 року № 959, видане приватним нотаріусом;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням її права власності;

- витребувати спірну квартиру з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

5. ОСОБА_1 пред`явлений позов мотивував тим, що у провадженні ВПВР УЗПВР у Полтавській області перебував виконавчий лист від 26 березня 2018 року № 554/4712/15-ц, виданий Октябрським районним судом м. Полтави, про солідарне стягнення з нього на користь ПАТ "МТБ Банк" заборгованості

за сумою кредиту в розмірі 29 077,13 дол. США, заборгованості за відсотками - 2 911,04 дол. США, заборгованості за пенею - 67 073,60 грн та судового збору.

6. Як стверджував позивач, державний виконавець у цьому виконавчому провадженні вчинив підготовчі дії з проведення ДП "СЕТАМ" електронних (прилюдних) торгів та реалізував на них спірну квартиру з порушеннями Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5).

7. Зокрема, позивач зазначив, що 13 липня 2021 року йому направили лист, в якому повідомили вартість описаного нерухомого майна (378 000,00 грн). Ознайомившись зі звітом про незалежну оцінку майна, він не погодився як з такою оцінкою, так і з порядком її проведення, тому подав до суду скаргу на

дії державного виконавця. Ухвалою від 26 серпня 2021 року, залишеною без

змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, Октябрський районний суд м. Полтави частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 та визнав оцінку вартості квартири у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615 такою, що не підлягає застосуванню.

8. Крім того, ОСОБА_1 зауважив, що ДП "СЕТАМ" не надсилало на його адресу відомості про день та час проведення торгів з реалізації спірної квартири як предмета іпотеки, зокрема повідомлення про проведення електронних торгів 06 жовтня 2021 року. Він не отримав протоколу проведення торгів, про його існування дізнався 01 грудня 2021 року під час ознайомлення зі змістом акта про проведені торги, а також із Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Короткий зміст і підстави заявлених у зустрічному позові вимог

9. 09 лютого 2022 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , треті особи: ПСМУ МЮ (м. Суми), ПАТ "МТБ Банк", ДП "СЕТАМ", приватний нотаріус, у якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

10. Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивувала тим, що вона є добросовісною набувачкою спірної квартири, а за частиною другою статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням від 17 червня 2022 року у справі № 554/154/22 Октябрський районний суд м. Полтави задовольнив позов ОСОБА_1

11.1. Визнав незаконними та скасував результати електронних торгів від 06 жовтня 2021 року з продажу квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_3 , оформлені протоколом проведення електронних торгів від 06 жовтня 2021 року № 555758.

11.2. Визнав незаконним та скасував акт державного виконавця про проведені електронні торги від 05 листопада 2021 року, затверджений виконувачем обов`язків начальника ВПВР УЗПВР у Полтавській області Лукмаслом М. М.

11.3. Визнав недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 18 листопада 2021 року, серія та номер 959, видане приватним нотаріусом.

11.4. Скасував державну реєстрацію права власності від 18 листопада 2021 року

з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на квартиру

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23027958.

11.5. Витребував із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23027958.

11.6. Відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДП "СЕТАМ" не повідомило ОСОБА_1 про день і час проведення електронних торгів, що є порушенням приписів законодавства. Оскільки торги є незаконними, їх результати скасовані, ОСОБА_1 має право на витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 .

13. Водночас суд першої інстанції визнав безпідставними вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 , оскільки вона не надала належних і допустимих доказів порушення її права на спірну квартиру.

Короткий зміст постановисуду апеляційної інстанції

14. Постановою від 28 лютого 2023 року Полтавський апеляційний суд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року у справі

№ 554/154/22 залишив без змін.

15. Апеляційний суд визнав правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмови у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 .

16. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що до позивача як спадкоємця, який подав заяву про прийняття спадщини померлого ОСОБА_3 у строк, визначений ЦК України, з моменту відкриття спадщини перейшли усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема право оспорити торги та витребувати квартиру.

17. Крім того, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про заниження початкової вартості описаного майна та відсутність впливу оскарження боржником оцінки майна на результати торгів, оскільки було порушено правила проведення електронних торгів через ненадсилання

ДП "Сетам" позивачу протоколу проведення електронних торгів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстави касаційного оскарження

(ПАТ "МТБ Банк")

18. ПАТ "МТБ Банк" у поданій до Верховного Суду касаційній скарзі просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

19. Підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ "МТБ Банк" зазначило те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц,

за змістом яких самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання торгів недійсними;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного

Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16, від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20, відповідно до яких головною умовою визнання торгів недійсними, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення вимог закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

20. Також ПАТ "МТБ Банк" зауважило, що ОСОБА_1 не надав доказів порушення Порядку № 2831/5, а також того, що такі порушення вплинули на результат електронних торгів і могли обмежити його права та законні інтереси. Самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення електронних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

( ОСОБА_1 )

21. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року - без змін.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

22. 11 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову,

якою задовольнила частково касаційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" та змінила рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 554/154/22 в частині вирішення позову ОСОБА_1 , виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

23. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ПАТ "МТБ Банк" фактично оскаржує судові рішення лише в частині задоволення первісного позову

ОСОБА_1 і доводи касаційної скарги ґрунтуються винятково на тому, що самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.

24. Водночас, як зауважила Велика Палата Верховного Суду, ОСОБА_2 як переможець торгів правом на касаційне оскарження не скористалася, рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 не оскаржила.

25. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду здійснила перегляд цієї справи винятково за доводами касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" у частині вирішення судами позову ОСОБА_1 в аспекті наявності таких порушень, що могли вплинути на результат оспорюваних торгів та призвести до порушень

прав і законних інтересів позивача. У частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 судові рішення не оскаржуються та відповідно не є предметом касаційного перегляду.

26. Прийняту за результатом перегляду справи постанову Велика Палата Верховного Суду мотивувала так.

26.1. Правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.

26.2. Проведення електронних торгів з порушенням вимог законодавства є підставою для визнання таких торгів недійсними винятково за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, та в разі якщо такі порушення вплинули на результати торгів.

26.3. Суди констатували порушення організатором торгів вимог пункту 2

розділу VII Порядку № 2831/5 та вважали його достатнім для висновку про порушення прав та інтересів позивача оспорюваними торгами. Утім, суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц, постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16, від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20, на які покликається заявник у касаційній скарзі та відповідно до яких самий собою факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.

26.4. Суди не врахували, що у спорах про оспорювання торгів визначальним є наявність таких порушень, які б могли вплинути на їх результат і призвести до порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги. Водночас ОСОБА_1 у позовній заяві лише констатував певні порушення Порядку № 2831/5, проте не зазначив, як саме неповідомлення про день та час проведення електронних торгів, а також ненадсилання протоколу порушило його права та інтереси та як це вплинуло на результати торгів, що є найважливішим.

26.5. Велика Палата Верховного Суду не погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову ОСОБА_1 лише з тієї підстави, що він не був повідомлений про день та час проведення електронних торгів. Відповідні доводи касаційної скарги підтвердилися.

26.6. Для визнання судом торгів недійсними обов`язковим є встановлення сукупності таких обставин, як: порушення правил проведення електронних торгів, їх вплив на результати торгів, а також порушення (невизнання або оспорювання) суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом.

26.7. Реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику - у виді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартістю. У разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки.

26.8. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження.

26.9. Оскільки оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а позивач довів, що зазначені порушення вплинули на результати торгів і ці торги порушують його права, оскільки він є власником квартири, яку реалізовано на торгах за неправильно визначеною ціною, що преюдиційно встановлено ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року, яка набрала законної сили, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , проте з інших мотивів.

СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

Щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, переданих на розгляд питань, яким мала надати оцінку Велика Палата Верховного Суду

27. Предметом судового розгляду у цій справі в судах першої та апеляційної інстанції були вимоги первісного позову ОСОБА_1 , мотивовані проведенням оспорюваних торгів з реалізації спірної квартири з порушеннями Порядку

№ 2831/5,та зустрічного позову ОСОБА_2 , обґрунтовані добросовісним набуттям нею квартири у власність.

28. Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 14 лютого 2024 року передала зазначену справу на підставі

частин третьої, п`ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21(918/955/21), щодо ефективності вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів і припинення права власності за подібних правовідносин у спорах про захист прав власника (законного користувача) майна, яке було відчужене в процедурі примусового виконання судового рішення, а також для вирішення виключної правової проблеми щодо вибору ефективного способу захисту порушеного права позивача на майно, продане в порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

29. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зауважила, що з метою забезпечення ефективного захисту права власності позивача у подібних спорах, задля забезпечення процесуальної економії та запобігання спробам позивача уникнути застосування припису частини другої статті 388 ЦК України правомірним способом захисту є витребування майна в набувача, який придбав відповідне майно на електронних торгах. Тому для забезпечення єдності судової практики щодо захисту права власності позивача, який вважає себе власником майна, відчуженого на електронних торгах за договором, стороною якого він не був, на думку колегії суддів, важливо вирішити такі питання:

1) яким є ефективний спосіб захисту прав власника (законного користувача) у спорах про продаж його майна на прилюдних торгах у процедурі примусового виконання судового рішення, якщо такий позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем торгів;

2) чи потрібними у таких спорах для захисту прав позивача є вимоги про визнання недійсним укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу (стороною якого позивач не був, унаслідок чого він формально не може вимагати застосування наслідків недійсності цього договору в разі визнання його недійсним), про визнання недійсними та скасування торгів (їхніх результатів), а також інші вимоги, відмінні від вимоги про витребування предмета купівлі-продажу.

30. Окреслені питання, як зазначила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, постають у справах, які суд розглядає не тільки за правилами цивільного, але й господарського судочинства.

31. Ухвалою від 24 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду, вважаючи наведені підстави обґрунтованими та достатніми, прийняла зазначену справу та призначила її до розгляду.

32. Тобто Велика Палата Верховного Суду фактично визнала наведені Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи підстави передачі та виокремлені питання такими, що потребують відповідно оцінки та вирішення в межах розгляду цієї справи.

33. Тому Великій Палаті Верховного Суду з огляду на прийняття нею справи до розгляду під час розгляду касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" належало врахувати мотиви та підстави, за яких справа була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

34. Утім наведене Велика Палата Верховного Суду залишила поза увагою та, оминувши надання оцінки зазначеним питанням, вирішила переглянути справу винятково за доводами касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" у частині вирішення судами позову ОСОБА_1 в аспекті наявності таких порушень, що могли вплинути на результат оспорюваних торгів та призвести до порушень прав і законних інтересів позивача.

35. До того ж Велика Палата Верховного Суду проігнорувала, що після звернення ПАТ "МТБ Банк" 28 березня 2023 року (дата штемпеля відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта") з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у спорах щодо повернення за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень, прийняв низку постанов, у яких щодо обраного способу захисту порушеного права позивача зробив висновок, що, застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 цього Кодексу, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача (див., зокрема, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справах

№ 638/2998/21 та № 761/902/21, від 17 січня 2024 року у справах № 200/7407/19 та № 752/18246/21).

36. Натомість Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 16 квітня 2024 року прийняв постанову у справі № 914/2736/21, в якій з посиланням

на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі

№ 233/4365/18, зокрема, зробив висновок, що, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права - витребування майна із чужого незаконного володіння, а суди не повинні були задовольняти вимоги про визнання недійсними торгів з реалізації нерухомого майна.

37. Тобто наразі у касаційних судах після звернення ПАТ "МТБ Банк" з касаційною скаргою склалася різна практика щодо способу захисту порушеного права позивача у спорах про витребування за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

38. Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

39. За змістом частини другої статті 37 Закону України "Про судоустрій і

статус суддів" у складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного

Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд;

4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд.

40. Завдання Великої Палати Верховного Суду передбачено у статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у частині другій якої вказано, що Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

41. Тож вважаю, що, оскільки існує неоднакова судова практика Верховного Суду як вищого судового органу щодо способу захисту порушеного права позивача у спорах щодо повернення за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах у порядку виконання судових рішень, Велика Палата Верховного Суду мала достатні підстави для виходу за межі доводів касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" (див. подібний висновок щодо виходу за межі

доводів касаційної скарги, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012).

42. З огляду на викладене, на моє переконання, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу банку, мала врахувати мотиви та підстави, за яких Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав справу їй на розгляд, та з урахуванням аргументів і доводів сторін щодо первісного позову, вимог касаційної скарги вирішити питання:

1) яка правова природа реалізації майна боржника на електронних торгах (аукціоні) у порядку, встановленому для виконання судових рішень;

2) хто є сторонами договору купівлі-продажу, укладеного за результатом проведення електронних торгів (аукціону) з реалізації майна боржника у порядку, встановленому для виконання судових рішень;

3) які форми віндикаційного імунітету закріплено у ЦК України та чи є

абсолютним віндикаційний імунітет у добросовісного набувача майна, що було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга

статті 388 ЦК України);

4) яким є ефективний спосіб захисту прав власника (законного користувача) у спорах про продаж його майна на електронних торгах (аукціоні) у процедурі примусового виконання судового рішення, якщо позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем торгів.

43. Однак Велика Палата Верховного Суду проігнорувала наведене та залишила без жодного вирішення, тоді як, на мою думку, мала розкрити та надати відповіді на такі питання.

Щодо правової природи реалізації майна боржника на торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень

44. За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент організації та проведення торгів) заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

45. Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

46. Згідно з абзацом 12 пункту 1 Порядку № 2831/5 (тут і далі - в редакції, чинній на момент організації та проведення торгів) електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

47. Правова природа процедури реалізації майна на торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця ? учасника прилюдних торгів. З огляду на особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів ? це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних

торгах, тобто правочин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду

від 21 листопада 2018 року справі № 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц).

48. Відповідно до статті 650 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент організації та проведення торгів) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

49. Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором

купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

50. Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

51. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

52. Отже, торги (аукціон) з реалізації майна боржника за своєю суттю є передбаченою законодавством послідовністю дій (процедур), вчинених організатором та учасниками торгів з метою укладення цивільно-правового договору.

53. Така послідовність дій (процедура) поділяється на переддоговірну стадію, яка складається з етапів підготовки торгів, оголошення про проведення торгів, подання заявок учасниками торгів та проведення торгів, а також власне договірну стадію, яка має своїм змістом безпосередньо укладення договору за результатами торгів.

54. Подібне розуміння правової природи торгів (аукціону) відповідає змісту приписів статті 650, частини четвертої статті 656 ЦК України, за якими договори укладаються на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), а тому сама процедура укладення як така договором (іншим правочином) не є.

55. Правочином є лише укладений на торгах договір, який може оформлюватися в той чи інший спосіб (для торгів у межах виконавчого провадження - шляхом оформлення протоколу торгів та акта державного чи приватного виконавця, що разом утворюють акцепт пропозиції учасника-переможця).

56. Оскільки відчуження майна з електронних торгів (у тому числі й за правилами, визначеними Порядком № 2831/5) належить до договорів купівлі-продажу, то така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду України

від 06 квітня 2016 року у справі № 910/23970/15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 березня

2018 року у справі № 910/28435/15, від 16 січня 2019 року у справі № 918/1271/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 918/376/17).

57. Таким чином, торги є способом укладення договору. Тож в усіх випадках вжитий під час правозастосування вираз "визнання недійсними торгів" на практиці означає визнання недійсним правочину (договору), вчиненого (укладеного) на торгах, адже недійсність як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. У приватному праві вона може "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 569/693/21 та від 01 червня 2022 року у справі № 686/4698/20).

58. Тобто недійсність стосується юридичної "нуліфікації" наслідків, спричинених саме таким договором, недійсності саме укладеного на торгах договору, а не торгів як таких. Тому, на мою думку, визнання недійсними торгів як таких чи недійсним протоколу проведення торгів однозначно є неналежним способом захисту, оскільки характер посягання на права і законні інтереси позивача в такому разі не відповідає способу порушення права: ані торги, ані протокол торгів правочинами не є, права ж позивача порушує саме укладений на торгах договір і породжувані ним юридичні наслідки. Такий договір може бути визнаний недійсним за позовом зацікавленої особи, однак не в усіх випадках відповідна вимога буде ефективним способом захисту.

Щодо сторін договору купівлі-продажу, укладеного за результатом проведення електронних торгів з реалізації майна боржника у порядку, встановленому для виконання судових рішень

59. За частиною першою статті 650, частиною першою статті 655 та частиною четвертою статті 656 ЦК України процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

60. Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

61. Тобто стаття 658 ЦК України встановлює, що право примусового продажу товару може реалізувати особа, яка не є власником товару. Подібне формулювання та структура норми щодо визначення управненого суб`єкта

на продаж товару визначають, що норми параграфа 1 "Загальні положення про купівлю-продаж" глави "Купівля-продаж" 54 ЦК України, які регулюють загальні положення про купівлю-продаж, застосовуються до примусового продажу майна.

62. Тож в усіх випадках примусового продажу майна його відчужує особа, яка не є його власником. Проте зазначене не впливає на його природу як правочину купівлі-продажу.

63. У разі продажу майна боржника державним чи приватним виконавцем останній діє в силу наданих йому законом повноважень не як представник від імені та в інтересах боржника, а як носій особливої правової влади щодо розпорядження майном боржника, спираючись на статтю 658 ЦК України, а не на статтю 237 цього ж Кодексу.

64. Вважаю, що набуття майна за результатами електронних торгів (аукціону) є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба / приватний виконавець та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

65. Отже, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба / приватний виконавець, організатор цих торгів та покупець - переможець торгів (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18).

Щодо віндикаційного імунітету в добросовісного набувача майна, проданого у порядку, встановленому для виконання судових рішень

66. Позивач за первісним позовом зазначає, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем спірної квартири у розумінні ЦК України, що унеможливлює її витребування відповідно до статті 388 цього Кодексу.

67. Водночас відповідач 4 стверджує, що вона є добросовісним набувачем квартири, яка була продана в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто зазначає про наявність у неї віндикаційного імунітету, який закріплено в абзаці першому частини другої статті 388 ЦК України.

68. Тож в аспекті розгляду цієї справи важливим, на мою думку, було розкрити форми та зміст віндикаційного імунітету, його можливості застосування у спірних правовідносинах.

Щодо форм віндикаційного імунітету

69. За статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

70. Незаконним володільцем майна може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

71. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, тоді як недобросовісним є набувач, який на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

72. Від недобросовісного набувача майно можна витребувати завжди, оскільки за статтею 387 ЦК України незаконність підстав заволодіння (без відповідної правової підстави) завжди зумовлює витребування від недобросовісного набувача [незалежно від того, чи така незаконність пов`язується з волею власника щодо вибуття та чи ця підстава пов`язується з волею на відчуження (передав у користування тощо)]. При цьому недобросовісний володілець згідно зі статтею 400 ЦК України зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

73. Тобто недобросовісний набувач не користується жодним віндикаційним імунітетом на витребування у нього майна.

74. Натомість від добросовісного набувача майно можна витребувати, якщо підстава була протиправною та не було волі на його відчуження.

75. Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

76. Тож статтею 330 ЦК України передбачено можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

77. Текстуальний аналіз статті 330 ЦК України свідчить, що відсутність в особи права відчужувати річ не є безумовною підставою для витребування майна у його набувача.

78. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

79. Так, за частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

80. Окрім того, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане: 1) у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (абзаци перший, другий частини другої статті 388 ЦК України).

81. Також згідно зі статтею 389 ЦК України не можуть бути витребувані від добросовісного набувача гроші, а також цінні папери на пред`явника, що існують у документарній формі.

82. Таким чином, на мою думку, тлумачення положень статей 388, 389 ЦК України дозволяє виокремити чотири самостійні форми віндикаційного імунітету:

- загальний імунітет добросовісності - неможливість витребування майна в добросовісного оплатного набувача за винятком трьох визначених у частині першій статті 388 ЦК України випадків;

- імунітет ex iudicio - неможливість витребування майна в добросовісного набувача, якщо таке майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень (абзац перший частини другої статті 388 ЦК України);

- імунітет ex peculiari rei - неможливість витребування в добросовісного набувача грошей, а також цінних паперів на пред`явника, що існують в паперовій формі (стаття 389 ЦК України);

- приватизаційний імунітет - неможливість витребування в добросовісного набувача майна, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (абзац другий частини другої статті 388 ЦК України).

Щодо віндикаційного імунітету, закріпленого в абзаці першому частини другої

статті 388 ЦК України (імунітету ex iudicio)

83. Абзац перший частини другої статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

84. Тобто на підставі абзацу першого частини другої статті 388 ЦК України

майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).

85. Зміст віндикаційного імунітету ex iudicio, закріпленого в абзаці першому частини другої статі 388 ЦК України, не передбачає врахування обставин вибуття майна з володіння власника (за його волею чи поза нею), оскільки подібне врахування властиве іншому віндикаційному імунітету - загальному імунітету добросовісності, що визначається частиною першою статті 388 ЦК України

(див. mutatis mutandis пункт 5.59 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19).

86. Для застосування віндикаційного імунітету ex iudicio не має значення, чи відразу вибуло майно з володіння власника або управненої ним особи безпосередньо внаслідок продажу на виконання судового рішення, чи спочатку таке майно вибуло з володіння цих осіб іншим шляхом, а вже після було продано в порядку виконання судового рішення.

87. Тож, наявність у "ланцюзі подальших відчужень" факту продажу спірної речі в порядку, встановленому для виконання судових рішень, з моєї точки зору, надає усім наступним набувачам у складі такого "ланцюга" віндикаційний імунітет ex iudicio за правилами абзацу першого частини другої статті 388 ЦК України, сутність якого полягає в тому, що спірне майно не підлягає витребуванню у добросовісного набувача:

1) навіть у тому випадку, якщо наявні підстави, які в силу частини першої

статті 388 ЦК допускають витребування речі у добросовісного набувача;

2) незалежно від того, відплатно чи безвідплатно була набута така річ добросовісним набувачем після того, як воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень;

3) незалежно від допущених під час продажу порушень;

4) незалежно від визнання недійсним відповідного правочину з продажу майна (у тому числі продажу на торгах).

88. Причина встановлення такого обмеження віндикації пов`язується у цивілістичній доктрині з особливим характером відповідних правовідносин, що мають значний публічно-правовий елемент. Тому зазначене вимагає більш дієвого захисту добросовісного набувача порівняно із загальним імунітетом добросовісності, адже в іншому разі неможливо забезпечити довіру до авторитету публічної влади, що організовує та проводить торги.

89. Відповідно у контексті наявності (відсутності) волі продавця майна в процедурах примусового відчуження в межах виконавчого провадження слід враховувати обмеження правосуб`єктності власника майна, яке в цьому випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження виконавець здійснює покладені на нього функції з реалізації майна, на яке звернено стягнення; натомість у боржника як власника майна у межах виконавчого провадження залишається процесуальне право оскарження рішень, дій, бездіяльності виконавця, право оскарження судових актів (рішень, ухвал), а також право на відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця.

90. Саме тому відповідно до абзацу першого частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно

було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень

(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

91. Однак, на мою думку, віндикаційний імунітет ex iudicio (абзац перший частини другої статті 388 ЦК України) не є абсолютним, а має надзвичайно широкі межі, що зводяться лише тільки до фактору добросовісності набувача: продане в порядку, встановленому для виконання судового рішення, майно може бути витребуване у набувача виключно у разі недобросовісності останнього.

Щодо оцінки добросовісності набувача майна під час застосування віндикаційного імунітету ex iudicio та пропорційності втручання в майнові права набувача майна

92. Очевидно, що саме по собі придбання майна на торгах у межах виконавчого провадження - публічному у всіх смислах акті продажу - не завжди означає в усіх випадках виникнення неспростовної презумпції добросовісності набувача такого майна.

93. Утім відповідна процедура продажу майна на торгах створює спростовну презумпцію.

94. Набувач майна на відповідних торгах, проведених у порядку, встановленому для виконання судового рішення, цілком може виявитися недобросовісним, тому важливим під час вирішення питання щодо можливості витребування майна, проданого у порядку, встановленому для виконання судових рішень, є надання оцінки та встановлення добросовісності набувача майна.

95. Значення добросовісності як умови набуття права власності на придбане майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень, закономірно має визначати підвищений характер вимог щодо її оцінки та встановлення, адже абзац перший частини другої статті 388 ЦК України захищає права саме добросовісного набувача майна.

96. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що при оцінці

добросовісності / недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар

(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

97. Водночас придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

98. Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна.

99. Зокрема, не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо вона знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема пов`язана особа (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16).

100. Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу, що судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) (див. пункт 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада

2021 року у справі № 925/1351/19).

101. Суди, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном

особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц).

102. Саме при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Це має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

103. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень

статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном (див. пункт 5.64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19).

Щодо обов`язку доказування добросовісності / недобросовісності

104. Згідно із частиною п`ятою статті 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

105. Тлумачення частини п`ятої статті 12 ЦК України свідчить, що згідно з наведеною нормою добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

106. Добросовісність в аспекті застосування положень абзацу першого

частини другої статті 388 ЦК України є дещо специфічною, зводячись до пробачливої помилки набувача стосовно того, що відчужувач (у цьому

випадку - державний / приватний виконавець) мав право укласти договір на торгах та виконати його.

107. На мою думку, з огляду на наявну спростовну презумпцію в набувача майна недобросовісність набувача майна, проданого в порядку, встановленому для виконання судових рішень, має довести позивач за віндикаційним позовом, тоді як набувач майна за загальним правилом доказування має довести свою добросовісність.

Щодо ефективності способів захисту прав та інтересів суб`єктивних цивільних прав і завдань суду під час розгляду подібних спорів

108. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

109. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 ЦК України, який не є вичерпним. Абзацом дванадцятим частини другої статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

110. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

111. Оцінюючи той чи інший спосіб захисту на предмет його належності та ефективності, належить враховувати конкретні правові аспекти відповідної спірної правової ситуації. Саме це мається на увазі, коли в контексті належності способу захисту йдеться про відповідність його змісту порушеного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб`єкт захисту.

112. У цій справі Великій Палаті Верховного Суду належало вирішити питання щодо способу захисту порушеного права позивача за обставин, коли: а) спірне майно належало боржнику - позивачу; б) таке майно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, але відповідний продаж був здійснений з порушеннями; в) ОСОБА_2 (набувач майна) в якості заперечень щодо позову посилається на свою добросовісність як набувача спірного майна, через що воно не може бути у неї витребуване.

113. Тож істотне значення для вирішення спору у наведеному випадку, на мою думку, має з`ясування, який саме правовий ефект має порушення правил торгів, допущене виконавцем та/або їх організатором. Зокрема, чи має це значення в контексті визначення можливості витребування спірного майна у набувача

майна ( ОСОБА_2 ).

114. Аналіз судової практики вирішення подібної категорії спорів дозволяє виокремити на практиці, зокрема, такі правові випадки, за яких відбувається відчуження майна на торгах у межах виконавчого провадження:

- на торгах продане чуже майно, яке не належало боржнику на праві, що зумовлювало можливість звернення стягнення на нього (право власності, право господарського відання чи право оперативного управління);

- на торгах продане майно, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але укладений за наслідком проведення торгів договір є нікчемним з визначених законом підстав;

- на торгах продане майно, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але торги проведені з порушеннями, що утворюють підстави для визнання недійсним відповідного договору як оспорюваного за позовом заінтересованої особи.

115. Тому в цьому випадку важливим, на моє переконання, є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

116. Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто повинне залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа,

так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої

Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18,

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 18 січня 2023 року у справі

№ 488/2807/17, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).

117. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору.

118. Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Щодо способу захисту порушеного права особи, яка вважає себе власником проданого на торгах майна, а сам продаж - неправомірним

119. За статтею 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

120. Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення.

121. У такому разівизнання недійсним укладеного на торгах договору не забезпечить відновлення майнових прав власника на це майно, адже застосування у цьому випадку двосторонньої реституції за наслідками визнання недійсним договору купівлі-продажу майна є неможливим з огляду на те, що власник майна не є стороною договору купівлі-продажу (частина перша статті 658 ЦК України), оскільки сторонами спору в цьому випадку є склад учасників за участю продавця, переможця аукціону та організатора цього аукціону. Зазначене виключає можливість застосування власником майна правових наслідків недійсності правочину, передбачених абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України.

122. Натомість якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка

не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від

такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України).

123. Тому якщо позивач не був стороною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах (аукціоні), і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Застосування вимоги про витребування майна з

чужого володіння не потребує оскарження результатів торгів чи викладеного в

окремому документі договору купівлі-продажу майна (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19,

від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 13 лютого 2024 року у

справі № 910/2592/19).

124. На мою думку, в цьому випадку саме по собі доведення того, що продане на торгах майно не належало до складу майна саме боржника, на яке могло бути звернено стягнення, тобто не належало боржнику на праві, що передбачає можливість відповідальності боржника таким майном (праві власності, праві господарського відання, праві оперативного управління), а належало третій особі, є рівнозначним встановленню факту продажу відповідної речі особою, яка не мала на це права, а тому не потребує визнання укладеного на торгах договору недійсним, адже він apriori не може спричинити перехід права власності на відповідне майно до набувача. Тому додержання правил підготовки та проведення торгів у цьому разі значення не має.

125. З урахуванням наведеного вважаю, що у разі відчуження на торгах майна, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи у володінні якої знаходиться спірне майно (переможець торгів або останній набувач) з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.

Щодо захисту порушеного права боржника у разі продажу на торгах майна, яке йому належить на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але укладений за наслідком проведення торгів договір є нікчемним

126. Так само, на мою думку, не має необхідності заявлення вимоги про визнавання недійсним укладеного за результатами проведення торгів нікчемного договору у разі продажу на торгах майна, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, оскільки його недійсність встановлена законом. У цьому разі достатнім для захисту та відновлення порушеного права позивача (боржника) є заявлення вимоги про витребування майна з чужого володіння, незалежно від того чи відчужене за нікчемним договором майно перебуває у володінні переможця торгів, чи останнього набувача.

127. Отже, належним та ефективним способом захисту інтересів: 1) особи,

яка вважає себе власником проданого на торгах майна, а сам продаж ? неправомірним, а також 2) у разі продажу на торгах майна, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але укладений за наслідком проведення торгів договір є нікчемним

з визначених законом підстав, незалежно від того чи відчужене за нікчемним договором майно перебуває у володінні переможця торгів, чи останнього

набувача, ? є віндикаційний позов.

128. У разі відмови в задоволенні такого позову відповідно до встановлених законом віндикаційних імунітетів набувач спірного майна стає його власником у первісний спосіб на підставі статті 330 ЦК України з моменту фактичного набуття цього майна у його володіння.

Щодо захисту порушеного права боржника у разі продажу на торгах майна, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але торги проведені з порушеннями, що утворюють підстави для визнання недійсним відповідного договору як оспорюваного за позовом заінтересованої особи

129. У разі продажу державним чи приватним виконавцем на торгах майна, яке належало боржнику на праві власності (праві господарського відання, праві оперативного управління), він apriori є особою, уповноваженою на продаж відповідного майна.

130. Таке право виконавця продати річ боржника має публічно-правовий характер і реалізується лише у певній процедурі, а тому її порушення вказує на відсутність приватноправового значення відповідної публічно-правової правомочності виконавця. Однак саме право продати майно боржника нікуди не зникає, проте, будучи здійсненим неналежно, розглядається в приватноправовій площині як таке, що було відсутнє у конкретний момент щодо конкретного акту продажу.

131. Тому для цього, на мою думку, відповідний договір, незалежно від того чи відчужене на них майно перебуває у володінні переможця торгів, чи іншої особи, має бути визнаний недійсним (якщо укладений договір не є нікчемним з певної визначеної законом підстави), оскільки будь-який оспорюваний правочин є дійсним і повною мірою створює юридичні наслідки, поки його недійсність не буде підтверджено судом за позовом заінтересованої особи, адже статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

132. У протилежному випадку віндикаційний позов особи, яка вважає себе власником проданого на торгах майна, а сам продаж - неправомірним, будучи заявлений без одночасного подання позову про визнання недійсним відповідного договору, може бути заперечений набувачем з посиланням на дійсну підставу свого правонабуття - укладений на торгах договір, оскільки допоки цей договір є дійсним, набувач за ним є власником з похідної підстави.

133. Водночас сам по собі віндикаційний позов у цьому випадку не є ані ефективним, ані належним способом захисту для такого позивача.

134. Натомість, на моє переконання, якщо буде одночасно заявлений і позов про визнання недійсним укладеного на торгах договору, і віндикаційний позов, то навіть у разі задоволення позову про визнання відповідного договору недійсним набувач майна не буде позбавлений можливості заперечити первісний позов, пославшись на відповідний віндикаційний імунітет, якщо тільки підстава такої недійсності не вказуватиме на його недобросовісність (на що може вказувати, зокрема, взаємоузгодженість дій учасників торгів, спрямована на усунення їх конкурентності, істотна пов`язаність учасників торгів тощо). У цьому випадку набувач спірного майна стає його власником у первісний спосіб на підставі статті 330 ЦК України з моменту фактичного набуття такого майна у володіння. Водночас відмова у задоволенні позову про визнання недійсним укладеного на торгах договору з необхідністю спричинює відмову в задоволенні позову про витребування майна, адже в цьому разі позивач не буде власником спірної речі, оскільки право власності на неї набув відповідач.

135. Ураховуючи наведене, вважаю, що незалежно від того чи відчужене на торгах майно перебуває у володінні переможця торгів, чи іншої особи, належним та ефективним способом захисту боржника, у разі продажу на торгах в порядку, встановленому для виконання судових рішень майна, яке належить боржнику на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, але торги проведені з порушеннями, що утворюють підстави для визнання недійсним відповідного договору як оспорюваного за позовом заінтересованої особи, є одночасне заявлення двох позовів - про визнання недійсним

укладеного на торгах договору (ресцисорний позов) та про витребування майна (віндикаційний позов).

136. У справі, яка переглядалася, продана на торгах у порядку, встановленому

для виконання судових рішень, спірна квартира належала саме боржнику (позивачу за первісним позовом), а укладений на торгах договір не є нікчемними, тому, на мою думку, належним та ефективним способом захисту для позивача за первісним позовом за обставин цієї справи є виключно одночасне заявлення двох позовів - про визнання недійсним укладеного на торгах договору (ресцисорний позов) та про витребування квартири (віндикаційний позов).

Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги

137. ОСОБА_1 (первісний позивач) підставами заявленого позову зазначив те, що оспорювані торги відбулися з порушенням вимог законодавства, оскільки суд визнав такою, що не підлягає застосуванню, оцінку вартості квартири у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615, а також тому, що його не було повідомлено про проведення електронних торгів.

138. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки він не був повідомлений про день та час проведення електронних торгів, що є порушенням чинного законодавства із чим не погодився скаржник, зазначаючи, що ОСОБА_1 не надав доказів як порушення Порядку № 2831/5, так і того, що існуючі, на думку позивача, порушення вплинули на результат електронних торгів і могли обмежити його права та законні інтереси.

139. Велика Палата Верховного Суду наведені висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 лише з тієї підстави, що він не був повідомлений про день та час проведення електронних торгів, визнала помилковими.

140. Водночас Велика Палата Верховного Суду врахувала, що Октябрський районний суд м. Полтави ухвалою від 26 серпня 2021 року, яка була залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, визнав такою, що не підлягає застосуванню, оцінку у формі письмового звіту від 08 липня 2021 року № 615 про вартість квартири АДРЕСА_1 , через допущені оцінювачем порушення, які вплинули на визначення вартості реалізованого майна.

141. За наведеного Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що права ОСОБА_1 під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження.

142. Оскільки оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а позивач довів, що ці порушення вплинули на результати торгів та його права порушено оспорюваними торгами, оскільки він є власником згаданої квартири, яку реалізовано на торгах за неправильно визначеною ціною, що преюдиційно встановлено ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року, яка набрала законної сили, ? Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , проте з інших мотивів.

143. Однак Велика Палата Верховного Суду, на моє переконання, не врахувала, що проведення торгів з продажу майна боржника є способом укладення договору

купівлі-продажу, результати яких оформляються протоколом та актом, тобто є їх невід`ємною частиною. Визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів охоплює недійсність як протоколу, так і акта, а тому висновок судів попередніх інстанцій, на що не звернула увагу Велика Палата Верховного Суду, щодо наявності підстав для визнання незаконним і скасування акта державного виконавця про проведені електронні торги є помилковим.

144. Те ж саме, на мою думку, стосується вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, оскільки видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України ?Про нотаріат? окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця торгів (аукціону), тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину.Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем (переможцем аукціону), але не є правовстановлюючим документом,

і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації (див. постанову Великої

Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16,

від 14 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19).

145. Також Велика Палата Верховного Суду залишила без належної уваги положення абзацу першого частини другої статті 388 ЦК України щодо неможливості витребування від добросовісного набувача майна, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

146. Вкотре звертаю увагу, що на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача, якщо воно

було примусово реалізоване у порядку, встановленому саме для примусового виконання судових рішень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).

147. Абзац перший частини другої статті 388 ЦК України гарантує особам, які придбали майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень, захист їхніх прав від можливої віндикації.

148. Такою умовою є добросовісність набуття права власності на спірне майно за результатом торгів з примусового продажу майна боржника.

149. Продаж майна на торгах, проведених з порушенням вимог законодавства щодо їх організації та проведення, допущених державним / приватним виконавцем, не змінює статусу особи, яка придбала майно на торгах, а така

особа (у разі недоведення її недобросовісності) не перестає бути добросовісним набувачем майна, що узгоджується із положеннями абзацу першого частини другої статті 388 ЦК України.

150. Водночас Велика Палата Верховного Суду не врахувала, що встановлені обставини справи не спростовують факту добросовісної поведінки та відсутності вини ОСОБА_2 (відповідач 4) як переможця торгів у допущених порушеннях під час проведення торгів. Тому таке порушення не може бути протиставлене відповідачу 4 як переможцю, адже недобросовісність її дій не доведена. Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), то вона презюмується.

151. У конкретному випадку, що має місце у цій справі, судами не встановлено, а позивачем жодним чином не доведено (у тому числі будь-яких доводів у позові з цього приводу не наведено) недобросовісності ОСОБА_2 як набувача майна, яке було нею набуто за результатом торгів з примусового продажу майна боржника.

152. З огляду на викладене у ОСОБА_2 як добросовісного набувача майна згідно з абзацом першим частини другої статті 388 ЦК України наявний віндикаційний імунітет ex iudicioна витребування у неї спірного майна на користь позивача, що необґрунтовано залишила без належної уваги Велика Палата Верховного Суду.

153. На важливості врахування добросовісності набувача майна також вказував і Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ). Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її

право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй

не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно [див. рішення ЄСПЛ від 20 жовтня

2011 року у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine, заява

№ 29979/04), від 16 лютого 2017 року у справі "Кривенький проти України" (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)].

154. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц та від 18 березня 2020 року у справі 199/7375/16-ц).

155. У цьому випадку задоволення віндикаційного позову та витребування спірної квартири у добросовісного набувача ( ОСОБА_2 ) на користь позивача за відсутності встановлених обставин недобросовісності набуття нею права власності на це майно призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки не відповідатиме пропорційності втручання у право набувача майна на придбане ним на торгах майно як добросовісним набувачем.

156. З огляду на викладене, на мою думку, підстав для витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 немає, що не позбавляє позивача за первісним позовом права на звернення з позовом до суду про стягнення збитків, заподіяних продажем майна за заниженою вартістю, з винних осіб у загальному порядку.

157. Проте Велика Палата Верховного Суду, всупереч правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада

2021 року у справі № 925/1351/19, наведене залишила поза увагою та за відсутності надання оцінки добросовісності набувача майна (перевірки наявності у набувача майна віндикаційного імунітету ex iudicio) погодилася з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для витребування майна у ОСОБА_2 , набутого нею в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

158. До того ж застосування Великою Палатою Верховного Суду норм права у подібний спосіб фактично позбавляє добросовісного набувача наданих абзацом другим частини другої статті 388 ЦК України гарантій щодо неможливості витребування у нього майна, відчуженого в порядку, встановленому для виконання судових рішень, що є неприпустимим.

159. Звертаю увагу, що подібний підхід до вирішення спору з повернення майна, відчуженого на аукціоні (торгах) в порядку, встановленому для виконання

судових рішень, практично нівелює застосування абзацу другого частини другої статті 388 ЦК України, адже запроваджує рівноцінну (ототожнює) можливість витребування у набувача майна 1) відчуженого в добровільному порядку

та 2) майна, відчуженого в порядку, встановленому для виконання судових рішень (примусовий продаж майна).

160. Така незахищеність прав добросовісного набувача майна як учасника цивільного обороту негативно впливає на ліквідність та вартість реалізації майна, які можуть бути забезпечені лише за умови наявності в потенційного покупця гарантій дотримання його прав на набуте майно, відчужене в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

161. Добросовісний набувач має бути впевнений, що він не буде позбавлений права на набуте майно і воно не буде обмежене внаслідок існування порушень, про які він не знав і не міг знати. В іншому випадку для добросовісного набувача, який виявив при укладенні договору добру волю, розумну обачність, існуватиме ризик несправедливої втрати майна, яке може бути у нього витребувано незалежно від добросовісності набуття.

162. Очевидно, що наявність ризиків щодо можливості оспорення угод (договорів) з продажу, витребування в будь-який час такого майна у добросовісного набувача не сприяють збільшенню конкурентності та вартості реалізації майна, оскільки, будучи обізнаним про наявність відповідних ризиків, потенційний покупець не матиме жодної зацікавленості у придбанні майна (достатньо ймовірно ?проблемного?), відчуженого в порядку, встановленому для виконання судових рішень, за тією ж ціною, що зазвичай визначає ринок для майна подібних характеристик.

163. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України).

164. Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції. Зокрема, законодавство слід тлумачити відповідно до розумних цілей регулювання (див. висновки, сформульовані у постановах

Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18,

від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 05 квітня 2023 року у справі

№ 911/1278/20).

165. Однією з цілей регулювання, встановленого ЦК України, є захист добросовісного набувача.

166. Добросовісний набувач має бути захищеним, не страждати від несподіваного виявлення обставин, які розумна і обачлива особа не могла передбачити, і не нести ризики та збитки, пов`язані з такими обставинами.

167. Саме наведене дозволяє забезпечити збільшення зацікавленості у придбанні, а відтак і конкурентоспроможність та високу вартість відчуження майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень, адже за інших умов добросовісний набувач ризикує втратити право власності на своє майно, що вкрай негативно відбивається на попиті та відповідно вартості реалізації такого роду майна.

168. Однак Велика Палата Верховного Суду зазначене залишила без належної уваги та, незважаючи на: 1) аргументи відповідача щодо добросовісності набуття ним права власності на квартиру, 2) наявність в судах касаційної інстанції після звернення ПАТ "МТБ Банк" з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення різної практики щодо способу захисту порушеного права позивача у спорах щодо повернення майна, проданого на торгах (аукціоні) в порядку виконання судових рішень, вирішила спір без урахування положень абзацу другого частини другої статті 388 ЦК України, внаслідок чого фактично сформувала позицію, яка:

по-перше, фактично нівелює наявний у добросовісного набувача майна віндикаційний імунітет, закріплений в абзаці першому частини другої статті 388 ЦК України;

по-друге, не забезпечує захищеності добросовісного набувача майна, проданого в порядку, встановленому для виконання судових рішень, яка в силу закону носить підвищений стандарт;

по-третє, негативно впливає на ліквідність майна, яке продається в порядку, встановленому для виконання судових рішень, порівняно з аналогічним (подібним) майном, відчуженим за звичайних умов;

по-четверте, формує практику, за якої продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, майно відчужуватиметься за значно зниженою ціною, адже має не лише негативний вплив на вартість реалізації майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а й сприяє реалізації цього майна за низькою ціною (сприяє знеціненню та знижує ліквідність такого майна);

по-п`яте, створює на практиці ситуацію з урахуванням відчуження майна за низькою ціною та наявності ризиків його витребування в будь-який час, при якій незадоволеними за наслідком проведення торгів залишатимуться як стягувач, боржник, так і покупець реалізованого майна в порядку, встановленому для виконання рішення суду;

по-шосте, сприяє зменшенню потенційних учасників торгів з відчуження майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень;

по-сьоме, підвищує ризики втрати добросовісним набувачем права власності на майно, придбане в порядку, встановленому для виконання судових рішень,

що аж ніяк не сприяє ані сталості цивільного обороту, ані розвитку економіки держави в цілому.

169. Тож очевидно, що вирішення Великою Палатою Верховного Суду цієї справи у подібний спосіб та фактично ухилення від формування практики застосування норм права у такому спорі, залишення невирішеною неузгодженості судової практики щодо способу захисту порушеного права позивача у спорах про витребування за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах в порядку, встановленому для виконання судових рішень- не сприяє сталості розгляду цієї категорії спорів та авторитету Великої Палати як колегіального органу Верховного Суду, одним із завдань якого є формування практики однакового застосування судами норм права.

170. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у цій справі не врахувала та при цьому не відступила від чисельної сформованої нею судової практики, яка має усталений характер, а натомість прийняла постанову фактично всупереч такій практиці щодо:

- неналежності способу захисту позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна на торгах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 14 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19);

- неможливості витребування майна від добросовісного набувача, якщо воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому саме для примусового виконання судових рішень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц);

- необхідності перевірки під час прийняття рішень добросовісності / недобросовісності набувача майна, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19);

? необхідності з`ясування під час застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до

Конвенції наявності підстав для втручання у мирне володіння майном

особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном(постанова Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц);

? необхідності надання оцінки тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням

(постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 461/12525/15-ц);

? невідповідності вимозі законності втручання у право мирного володіння майном, судових рішень прийнятих за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі

№ 908/976/19).

171. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали

сумнівів [див. рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, § 61].

172. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними [див. mutatis mutandis рішення від 22 листопада 1995 року у справі "С.В. проти Сполученого Королівства" (S.W. v. the United Kingdom), заява № 20166/92, § 36].

173. Формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів із урахуванням змін у повсякденній практиці [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року

у справах "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France), заява № 17862/91, § 31, 32,

від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine), заява № 20372/11, § 65]. Суперечливі рішення національних судів, особливо

судів найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року у справі "Неждет Шахін і Періхан

Шахін проти Туреччини" (Nejdet Sahin and Perihan Sahin v. Turkey), № 13279/05,

§ 53, 67, 80].

174. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

175. За частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

ВИСНОВКИ

176. З моєї точки зору, ураховуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду повинна була прийняти постанову, в якій задовольнити частково касаційну скаргу ПАТ "МТБ Банк"; оскаржувані судові рішенняскасувати частково; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про:

визнання незаконним і скасування акта державного виконавця про проведені

електронні торги;визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру; витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . У решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Суддя О. О. Банасько

СудВелика палата Верховного Суду
Дата ухвалення рішення11.09.2024
Оприлюднено29.11.2024
Номер документу123380824
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:

Судовий реєстр по справі —554/154/22

Окрема думка від 11.09.2024

Цивільне

Велика палата Верховного Суду

Банасько Олександр Олександрович

Постанова від 11.09.2024

Цивільне

Велика палата Верховного Суду

Погрібний Сергій Олексійович

Окрема думка від 24.04.2024

Цивільне

Велика палата Верховного Суду

Погрібний Сергій Олексійович

Ухвала від 24.04.2024

Цивільне

Велика палата Верховного Суду

Погрібний Сергій Олексійович

Ухвала від 14.02.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Русинчук Микола Миколайович

Ухвала від 20.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Русинчук Микола Миколайович

Ухвала від 20.04.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Воробйова Ірина Анатоліївна

Постанова від 28.02.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Хіль Л. М.

Ухвала від 22.02.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Хіль Л. М.

Ухвала від 22.02.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Хіль Л. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні