Рішення

від 29.11.2024 по справі 212/10809/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/10809/24

2/212/4588/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехта Р.В., за участю секретаря судового засідання Колісник К.Е., в порядку ч.2ст.247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін по справі, в залі суду в місті Кривому Розі розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха балка» про відшкодування моральної шкоди, внаслідок ушкодженням здоров`я, -

встановив:

30 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» (далі - Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання розмірі 400 000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з 13.07.1992 до 28.02.2018 працював у Відповідача на шахті «Ювілейна» за професіями «машиніст електровозу» в шкідливих умовах праці з повним робочим днем у підземних умовах. 28.02.2018 року його було звільнено з підприємства за власним бажанням по виходу на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України. 09 січня 2024 року рішенням ЛЕК ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» в нього були встановлені такі професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією (L5, S1, С5, С6, С7), вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) стали: вібрація загальна: Еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 4,6-7,6 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 64,9-66,6дБ при ГДР - 59 дБ, а також пил переважно фіброгенної дії: Концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,22 рази (2,44 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони». Отже, Відповідач по справі не створив належні та безпечні умови праці на його робочих місцях, внаслідок чого він отримав професійні захворювання, що призвело до встановлення мені втрати працездатності в значному розмірі, а саме 65% (50% вібраційна хвороба, 15% ХОЗЛ), та третьої групи інвалідності безстроково, у досить молодому віці, що підтверджую довідками МСЕК серії 12 ААА № 558490 від 25.04.2024 та серії 12 ААГ № 144346 від 25.04.2024.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що тривалий час він переносить глибокі моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зав`язків і вимагає додаткових зусиль. Вказав, що покращення в стані здоров`я не відбувається, з кожним днем відчуває лише погіршення в стані здоров`я. Змінився рівень життєвої діяльності і необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 400 0000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача.

01 листопада 2024 року ухвалою суду прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду на 29 листопада 2024 року.

14 листопада 2024 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що сума моральної шкоди, яку просить стягнути позивач з відповідача є значно завищеною. Зазначив, що надані позивачем докази підтверджують лише факт виникнення в позивача професійного захворювання і втрату працездатності, проте жодним чином не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння позивачу моральної шкоди. Крім того вказав, що відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому протиправних дій, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання позивача не вчиняв, і тому не має нести відповідальність у вигляді моральної шкоди з цієї підстави. Також зазначив, що позивач з власної ініціативи працював у шкідливих умовах.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247ч.2ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 у період часу з 13.07.1992 до 28.02.2018 працював у Відповідача на шахті «Ювілейна» за професіями «машиніст електровозу» в шкідливих умовах праці з повним робочим днем у підземних умовах, тобто перебував у трудових правовідносинах з Відповідачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по справі.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) від Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) від 12.02.2024 підставою для виникнення в Позивача професійних захворювань стало те, що він працюючи машиністом електровозу на дільниці №26 шахти «Козацька» ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» та AT «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» у період з 03.07.2018 до 06.02.2023, в підземних умовах шахти керував електровозами, переводив стрілки в дорозі, усував неполадки в роботі. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив загальної вібрації, аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні значення.

Крім того, згідно з медичним висновком лікарсько експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державна установа «Український науково- дослідний інститут промислової медицини» від 09.01.2023 №18 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив професійний маршрут: з 13.07.1992 до 28.02.2018 машиніст електровозу шахти «Ювілейна» Руднику «Суха Балка», відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», приватного акціонерного товариства «Суха Балка». Причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) стали: Вібрація загальна: Еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 4,6-7,6 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 64,9-66,6дБ при ГДР - 59 дБ. Пил переважно фіброгенної дії: Концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,22 рази (2,44 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої

Судом встановлено, що 09 січня 2024 року рішенням ЛЕК ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» (протокол засідання № 18 від 09.01.2024) в Позивача були встановлені такі професійні захворювання:

Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією (L5, S1, С5, С6, С7), вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей.

Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня.

Внаслідок чого, Позивачу встановлено втрату працездатності: 65% (50% вібраційна хвороба, 15% ХОЗЛ), та третьої групи інвалідності безстроково, що підтверджується довідками МСЕК серії 12 ААА № 558490 від 25.04.2024 та серії 12 ААГ № 144346 від 25.04.2024.

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням позивач перебував на лікуванні у медичних закладах, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками та епікризами.

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно достатті 2 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст.17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167Цивільного кодексуУкраїни та статтею 237-1Кодексу законівпро працюУкраїни їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У пункті 13 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

У відповідності зі ст. ст.23,1167 ЦК Україниморальна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд, дослідивши медичні документи позивача про отримання ним професійних захворювань, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В даному випадку, суд враховує що внаслідок професійного захворювання та втрати ступеню працездатності з вини відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, якій позивач зазнав, що призводить до порушення її звичайного способу життя та вимагає від неї додаткових зусиль для його організації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Вирішуючи питанняпро розмірвідшкодування позивачевіморальної шкоди,суд враховуєглибину фізичнихта моральнихстраждань позивача,ступінь втратиним професійноїпрацездатності врозмірі 65%,неможливість відновленняпопереднього фізичногостану,тяжкість інезворотність зміну буденномужитті,потребу взабезпеченні лікарськимизасобами,виробами медичногохарактеру,а такожперіод праціна підприємствівідповідача протягом25 років.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 320000,00 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.133ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивача згідно з п.2 ч.1ст.5Закону України«Про судовийзбір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч.6 ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 3200 гривні 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду в розмірі 320000,00 гривень (триста двадцять тисяч гривень) 00 копійок.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь держави судові витрати в сплаті судового збору в розмірі 3200 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха балка»», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вулиця Конституційна, 5, код ЄРДПОУ 00191329.

Повне рішення складено 29 листопада 2024 року.

Суддя: Р. В. Дехта