Рішення

від 28.11.2024 по справі 344/705/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/705/23

Провадження № 2/344/326/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретарів: Мрічко Н.І., Волощук Є.Ю.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ГУ Держгеокастру в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій державного кадастрового реєстратора, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним (нечинним) витягу з Державного земельного кадастру, зобов`язання внести до Державного земельного кадастру запис про скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

16.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа: ГУ Держгеокастру в Івано-Франківській області вимогами якого просить:

визнати неправомірними (протиправними) дії державного кадастрового реєстратора Луценка Вадима Олексійовича щодо внесення запису до Державного земельного кадастру від 13.05.2013 року про реєстрацію за ОСОБА_4 земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 2610100000:12:001:0931;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 2610100000:12:001:0931;

визнати недійсним (нечинним) витяг з Державного земельного кадастру, яким підтверджено реєстрацію 13.05.2013 року земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 2610100000:12:001:0931;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести до Державного земельного кадастру запис про скасування державної реєстрації земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 2610100000:12:001:0931.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що вона є користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 а, що знаходиться у садівничому товаристві «Бистриця Надвірнянська» Івано-Франківської міської ради Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ 15/02-008330. ОСОБА_4 користується земельною ділянкою за кадастровим номером 26100000:12:001:0931.

13.05.2013 року ОСОБА_3 за заявою 3В 26001485120013 ОСОБА_4 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0504 га, яка належала ОСОБА_5 та присвоєно їй кадастровий номер 2610100000:12:001:0931. При цьому, позивачка зазначає, що прізвище ОСОБА_3 ніколи офіційно не було зареєстроване у державних кадастрових реєстраторів. Тому вважає, що останній не мав права бути державним реєстратором, займати посаду державного реєстратора у ГУ Держземкадастру та в законний спосіб виконувати функції державного кадастрового реєстратора.

Станом на 06 травня 2012 року, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.05.2012 року, ОСОБА_5 - власник земельної ділянки № НОМЕР_1 , що розташована у садівничому товаристві «Бистриця Надвірнянська» Івано-Франківської міської ради, був мертвий.

Згідно заяви ОСОБА_4 від 01.04.2013 року спеціалісти ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовили ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою за 2013 рік на зазначену земельну ділянку № НОМЕР_1 на померлого ОСОБА_5 за представництва інтересів померлого ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 не була власницею земельної ділянки № НОМЕР_1 , ні уповноваженою особою, оскільки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заява про виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку № НОМЕР_1 була скерована ОСОБА_4 до Інституту 01.04.2013 року. ОСОБА_4 не мала і не могла мати ні нотаріально завіреного доручення про представництво інтересів, ні паспорта, ні ідентифікаційного коду ОСОБА_5 . Відповідно, зазначені документи ОСОБА_4 не могла надати реєстратору ОСОБА_3 для виготовлення витягу з ДЗК. Отже, до державного реєстратора ОСОБА_3 із заявою про державну реєстрацію звернулася неналежна особа (п. 4 ст. 29 Закону України «Про земельний кадастр»), а тому були відсутні підстави для відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи земельного кадастру.

ОСОБА_4 , не маючи належних документів, пропустила строки оформлення спадщини та не одержала в судовому порядку дозвіл на поновлення строків набуття спадщини, а тому не надала ні спеціалістам ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (надалі Інститут), ні Івано-Франківському міському, апеляційному суду доказу про її право на виготовлення технічної документації із землеустрою за квітень 2013 року на прізвище померлого ОСОБА_5 .

Виготовивши технічну документацію із землеустрою за квітень 2013 року на померлого ОСОБА_5 спеціалісти ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» вчинили протиправні дії та грубо порушили законодавство України і земельне законодавство України, а також порушили її право на виготовлення технічної документації на власну земельну ділянку № 559а, стягнувши з неї кошти в сумі 564,00 грн, склавши договір за виготовлення зазначеної технічної документації, не виготовивши її, не повернувши стягнені кошти.

12.04.2013 року, з метою прикриття смерті ОСОБА_5 , на прохання його доньки, була виготовлена довідка головою садівничого товариства «Бистриця Надвірнянська» ОСОБА_6 про те, що станом на квітень 2013 ОСОБА_5 був живий. Тому перед реєстратором ОСОБА_3 мало б постати питання, чому сам ОСОБА_5 не подав заяву.

Позивачка зазначає, що спеціалістам Інституту під час виготовлення технічної документації із землеустрою за 2013 рік було відомо про смерть ОСОБА_5 , рівноцінно, як і реєстратор ОСОБА_3 знав про об`єктивну відсутність права у ОСОБА_4 на витяг з ДЗК та неможливість у законний спосіб реєстрації земельної ділянки та присвоєння цій ділянці кадастрового номера. В.о. директора Інституту Осипчук Т.І. у відповіді № 585/1-21 від 18 червня 2018 року на запит слідчого СВ Івано-Франківського ВП в Івано-Франківській області Василенко М.Г. № 7591/108/46/02/2018 зазначила, що підставою для розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки гр. ОСОБА_5 були, окрім іншого, свідоцтво про смерть ОСОБА_5 . Таким чином, ОСОБА_3 , разом із Інститутом та ОСОБА_4 став співучасником усвідомленого вчинення правопорушення із реєстрації земельної ділянки № НОМЕР_1 та присвоєння їй кадастрового номера, що сприяло порушенню прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , невиготовлення їй технічної документації на власну земельну ділянку № 559а.

Позивачка вважає, що ОСОБА_3 зобов`язаний був відмовити ОСОБА_4 у реєстрації земельної ділянки № НОМЕР_1 , зважаючи на те, що із заявою про державну реєстрацію звернулася неналежна особа. Проте ОСОБА_3 зареєстрував земельну ділянку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , відкрив поземельну книгу на прізвище ОСОБА_4 , порушивши правила формування поземельної книги та порушив її право на основі ст.ст. 125, 126, 131, 132, 153 Земельного Кодексу України мати в законний спосіб у власності земельну ділянку на основі Державного акту на право приватної власності на землю та право постійного користування власною земельною ділянкою, оформлене у відповідності до земельного законодавства з обов`язковістю державної реєстрації цього права.

Інститутом в особі директора ОСОБА_7 , а надалі, в особі в.о. директора ОСОБА_8 , які вважали, що на основі виготовленого Інститутом Державного акта на приватної власності на землю ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , в яких суміжна ОСОБА_9 - ОСОБА_1 записана як суміжна межа ОСОБА_9 ОСОБА_4 , то вся земельна ділянка ОСОБА_1 буде поглинута, тобто пригороджена до земельної ділянки ОСОБА_5 , а тому немає змісту виготовляти технічну документацію на земельну ділянку ОСОБА_1 , чим позбавлено її права власності на всю її земельну ділянку. Кошти в сумі 564 грн 00 коп., оплачені за за виготовлення технічної документації із земеустрою на земельну ділянку № 559а, не були повернені їй. Інститут не надав офіційної письмової (ні усної) інформації про причину відмови у виготовленні технічної документації із землеустрою на земельну ділянку № НОМЕР_1 а ОСОБА_1 . У відповіді на заяву щодо виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 було зазначено, з однієї сторони, листом № 610/1-11 від 05.08.2014 року директора ОСОБА_7 про те, що «спеціалістами інституту виконано комплекс геодезичних робіт і підготовлено пакет документів на погодження», а з другої сторони листом № 911/1-21 від 17.10.2018 року в.о. директора ОСОБА_8 слідчому СВ Івано-Франківського ВП повідомила про те, що «технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості гр. ОСОБА_1 не виготовлялася».

ОСОБА_1 вважає, що реєстратором ОСОБА_3 , у змові з директором ОСОБА_10 і в.о. директора ОСОБА_8 , її позбавлено законного права на виготовлення і одержання технічної документації із землеустрою на власну земельну ділянку АДРЕСА_1 , порушено право на належність законної власної земельної ділянки № НОМЕР_1 а її власниці ОСОБА_1 , позбавлено права володіння всією своєю земельною ділянкою № 559а і свободи вільного користування своєю земельною ділянкою та дачним будинком АДРЕСА_1 . Таким чином, реєстратор ОСОБА_3 , проігнорувавши п. 3 ст. 24, п. 4 ст. 29, п. 4 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр», приписами ст. 244 Цивільного кодексу України, сприяв прийняттю Івано-Франківським міським судом неправомірного рішення від 05.03.2018 року, наніс значної моральної та матеріальної шкоди їй та вніс неправдиву інформацію у кадастрову карту України. Такою дією ОСОБА_3 заперечив право ОСОБА_1 на користування власною земельною ділянкою та надав можливість Івано-Франківському міському суду узаконити в судовому порядку неправомірно виготовлені правовстановлюючі документи ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:12:001:0931, чим сприяв ОСОБА_4 у приватизації частки земельної ділянки № НОМЕР_1 а площею 0,0035 га, яка належить їй та порушив право позивачки на володіння своєю часткою земельної ділянки. Наслідком неправомірної реєстрації земельної ділянки № НОМЕР_1 стало недоведене у судовому порядку стягнення коштів з пенсії з неї за виконавчими провадженнями в сумах 15100 грн, 10100 грн, 4844,66 грн, 3740 грн, 1870 грн, чим нанесено їй матеріальної та моральної шкоди та позбавлено права на здорове харчування, своєчасну оплату комунальних послуг, медичне обслуговування та на інші основоположні свободи людини.

Відповідно до ухвали суду від 02 травня 2023 року до участі у справі залучено як співвідповідача ОСОБА_4 .

29.05.2023 ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовну заяву ОСОБА_1 безпідставною. Зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка для ведення садівництва у садівничому товаристві «Бистриця-Надвірнянська» на території Івано-Франківської міської ради, площею 0,0505 га, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:12:001:0931, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.08.2013, серія ВТК № 263867, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАС № 733890, зареєстровано 14.08.2013. Вказана земельна ділянка площею 0,0505 га належала її чоловіку ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІФ 15/02-005859. Після смерті чоловіка вона вступила в спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем. Всі документи були оформлені у 2013 році. На підставі запиту державного нотаріуса була оформлена технічна документація та присвоєно кадастровий номер земельній ділянці. Оформлення нею права спадщини на земельну ділянку, яка належала її чоловікові, державна реєстрація цієї земельної ділянки ніяким чином не порушила права позивачки.

Відповідачка зазначила, що у садівничому товаристві ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю, також належить земельна ділянка площею 0,0435 га. У 2016 році ОСОБА_1 самовільно зайняла частину належної їй земельної ділянки шляхом пригородження до своєї земельної ділянки. Внаслідок цього нею було подано позовну заяву до Івано-Франківського міського суду. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року та постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року, зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою, площею 0,0505 га, кадастровий номер 2610100000:12:001:0931, для ведення садівництва у садівничому товаристві «Бистриця-Надвірнянська» на території Івано-Франківської міської ради, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, шляхом знесення огорожі, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки 0,0035 га та приведення вказаної земельної ділянки в придатний для використання стан.

Твердження ОСОБА_1 про незаконну приватизацію частки земельної ділянки площею 0,0035 га, яка мала б належати позивачці, що порушило її право на володіння такою часткою земельної ділянки, вказують на незгоду позивачки із вищезазначеними рішеннями суду. Зазначає, що право власності на земельну ділянку нею набуто та зареєстровано у встановленому законом порядку. Жодних законних підстав позбавити її права власності на земельну ділянку, так і позбавлення її права власності на будь-яку частину належної їй земельної ділянки або скасування державної реєстрації земельної ділянки, немає.

Крім того, відповідачка вказує на пропущені строки звернення до суду з позовом позивачкою ОСОБА_1 щодо подій, які мали місце у 2013 році і не надано будь-яких відповідних доказів, які би свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовомм (при цьому судові спори стривають з 2016 року).

Просить відмовити у задоволенні позову.

19.07.2023 ОСОБА_1 подано відзив на відзив на позовну заяву (а.с. 168-187, т. 1).

20.07.2023 представником Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подано письмові пояснення щодо справи (а.с. 240-242, т. 1).

Позивачка та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Просять задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_3 не прибув у судове засідання, належно повідомлявся про розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_4 не прибула у судове засідання. У матеріалах справи наявний письмовий відзив на позовну заяву, у якому відповідачка просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 145-148, т. 1).

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у судове засідання не прибув. У матеріалах справи наявне письмове пояснення щодо данного спору (а.с. 240-242, т. 1).

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідно до копії державного акта на право приватної власності на землю серії ІФ № 15/02-008330 від 20 серпня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 8330, земельна ділянка площею 0,0435 га для ведення садівництва, садівниче товариство «Бистриця-Надвірнянська», яка розташована на території м. Івано-Франківська, Івано-Франківської міської ради, належить відповідачу ОСОБА_1 (а.с. 18, т. 1).

05.08.2013 року ОСОБА_1 звернулася до ДП «Івано-Франківський інститут землеустрою» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0435 га за адресою: СТ «Бистриця Надвірнянська», 559А (а.с. 19, т. 1) та провела оплату за виготовлення технічної документації у розмірі 564,00 грн (а.с. 20, т. 1).

У листі відповіді ДП «Івано-Франківський інститут землеустрою» від 02.09.2024 № 197/1-10 на ухвалу суду від 20 серпня 2024 року, повідомлено, що спеціалістами ДП «Івано-Франківський інститут землеустрою» у 2013 році, згідно заяви ОСОБА_1 , виконувались роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розміщеної в садівничому товаристві «Бистриця Надвірнянська» за №559а. Технічна документація розроблялась з метою внесення даних про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Спеціалістами інституту проведені обміри земельної ділянки та виготовлений пакет документів. Згідно проведених обмірів площа земельної ділянки становить 0,0428 га, на 7 м.кв. менше ніж в державному акті (0,0435 га). Розбіжність пояснюється тим, що земельна ділянка неправильної геометричної форми і площа при виготовленні державного акту вираховувалась графічним методом. При виготовленні технічної документації площу вираховували аналітичним способом (по координатах), що є більш точним. У серпні 2013 року пакет документів був поданий гр. ОСОБА_1 на погодження і до цього часу не повернутий в інститут. Спецалісти інституту не можуть закінчити роботи по виготовленню технічної документації, так як ОСОБА_1 не повернула погоджений пакет документів, крім того, гр. ОСОБА_1 не згідна зі зменшенням площі та мала претензії до суміжних землевласників, які до сьогоднішнього дня вирішуються в судах (а.с. 134, т. 2).

Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 7944022 від 14.08.2013, ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом Серії ЕАС №733890 від 14.08.2013 року, виданого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Федина А.М., зареєстровано в реєстрі за № 3-1028, на праві приватної власності належить земельна ділянка НОМЕР_1 , площею 0,0505 га, кадастровий номер 2610100000:12:001:0931, для ведення садівництва у садівничому товаристві Бистриця-Надвірнянська на території Івано-Франківської міської ради.

Вказана земельна ділянка площею 0,0505 га належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІФ № 15/02-005859 (а.с. 192, т. 1).

З копії довідки від квітня 2013 року вбачається, що ОСОБА_5 був членом садівничого товариства «Бистриця Надвірнянська» та мав у користуванні земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0504 га у цьому товаристві (а.с. 193, т. 1).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення земельної ділянки, позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено: зобовязати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - невідомий, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_3 , земельною ділянкою, площею 0,0505 га, кадастровий номер 2610100000:12:001:0931, для ведення садівництва у садівничому товаристві Бистриця-Надвірнянська на території Івано-Франківської міської ради, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.08.2013 року Серія ВТК №263867, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Серія ЕАС №733890, зареєстровано 14.08.2013 року, шляхом знесення огорожі, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0035 га та приведення вказаної земельної ділянки в придатний для використання стан; стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - невідомий, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 (три) грн. 46 коп. завданої матеріальної шкоди, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. моральної шкоди, 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп. витрат по оплаті судового збору, 1 290 (одну тисячу двісті девяносто) грн. 00 коп. витрат по оплаті за виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат за надання правової допомоги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2020 року, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року залишено без змін.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно вимог ст. 125 ЗК України, яка визначає момент виникнення права на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Зі змісту ст. 78 ЗК України випливає, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 79 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У свою чергу, ст. 391 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частина 2 ст. 391 ЦК України зазначає, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Згідно п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону, заявником є :

власник, інший правонабувач, сторона правочину, на підставі якого набувається, змінюється або припиняється речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;

орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав;

іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки;

орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;

особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку;

приватний партнер (концесіонер) - у разі проведення державної реєстрації права державної або комунальної власності на нерухоме майно, речові права на яке виникли в результаті створення, та/або будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення), та/або управління (користування, експлуатація, технічне обслуговування) за договором, укладеним в рамках здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесійним договором;

державний партнер (концесієдавець) або за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі, - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття права державної або комунальної власності на земельну ділянку, необхідну для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії), для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на таку земельну ділянку;

суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який передав таке право іншій особі, - у разі державної реєстрації переходу переважного права на купівлю земельної ділянки;

організація водокористувачів, інший власник меліоративної мережі, власник складової частини меліоративної мережі - у разі подання документів для державної реєстрації речового права на меліоративну мережу (складові частини меліоративної мережі);

орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування - у разі державної реєстрації припинення права постійного користування земельною ділянкою на підставі рішення зазначеного органу про припинення права постійного користування земельною ділянкою;

спадкоємець або уповноважена ним особа - у разі подання документів для державної реєстрації прав, що належали спадкодавцеві;

інший правонабувач - орендар, концесіонер, приватний партнер, суб`єкт іншого права, похідного від права власності, іпотекодержатель.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону, речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 12 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року за № 1127 (надалі - Порядок), розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини.

Згідно з пунктом 18 Порядку, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що земельна ділянка площею 0,0505 га належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІФ 15/02-005859.

Після смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_4 вступила у спадщину.

ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.08.2013 серія ВТК № 263867 на праві власності належить земельна ділянка для ведення садівництва в садівничому товаристві «Бистриця-Надвірнянська» на території м. Івано-Франківська, Івано-Франківської міської ради, площею 0,0505 га, кадастровий номер земельної 2610100000:12:001:0931. Зазначене підтверджене витягом з Державного реєстру речових нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАС № 733890, ю 14.08.2013.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в підтвердження того, що відповідач ОСОБА_4 набула земельні ділянки не у встановлений законом спосіб.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року, яке залишено в силі постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2020 року, було встановлено факт самовільного захоплення ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,0035 га, що згідно правовстановлюючих документів належить позивачу ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи ,які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі, встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

З огляду на викладене, та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню вищезазначені обставини, встановлені вищезазначеними рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 344/10498/16-ц.

Як уже зазначалося вище, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Згідно пункту 8 статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки.

Крім того, процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Згідно п. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Дана норма містить вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки. Відмова у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з інших, ніж зазначені вище, причин заборонена.

Відтак, враховуючи вище викладене, можна зробити висновок, що державний кадастровий реєстратор, вносячи відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:12:001:0931, діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного земельного законодавства. Жодних доказів, які б вказували на порушення або перевищення реєстратором своїх повноважень, суду не було надано.

Також у відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_11 клопотала про застосування строків позовної давності по заявленим ОСОБА_1 вимогам.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, та загальний строк якої встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, пред`явленням особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачка оскаржує до суду дії державного реєстратора щодо внесення запису до Державного земельного кадастру від 13.05.2013 року, при цьому суду відповідних доказів, які вказуєть на об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з даним позовом.

Відтак, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог і з підстав пропущеного строку на звернення з даним позовом.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ГУ Держгеокастру в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій державного кадастрового реєстратора, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним (нечинним) витягу з Державного земельного кадастру, зобов`язання внести до Державного земельного кадастру запис про скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2024 року.