Ухвала

від 29.11.2024 по справі 619/9569/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/9569/24

провадження № 2/619/2225/24

УХВАЛА

іменем України

29 листопада 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ГО «УКРАЇНА І ВСЕСВІТ»;

відповідач: ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ»;

Суть питання, що вирішується ухвалою.

25 листопада 2024 року ГО «УКРАЇНА І ВСЕСВІТ» в особі керівника Закорка Ю.В. звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ», в якому просила:

1.визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги № GL3N217214 від 29.04.2020 в частині укладеного кредитного договору № 6/4/20/2007/840-К/1138 від 28.04.2017 та іпотечного договору № 6/4/20/2007/980-1/1139 від 28.04.2007, укладеного між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П. за реєстровим № 90 щодо житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2.скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Луніної Н.А. за індексним номером 54645596 від 19.10.2020 про державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та повернути із чужого незаконного володіння ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» на користь ОСОБА_1 житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У свою чергу відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

За частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 201/5876/22 провадження № 61-4378сво23 зроблено висновок, що справи щодо правочину, у тому числі оскарження реєстраційних дій щодо такого правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання між юридичними особами, належить до юрисдикції господарського суду, оскільки такий правочин єпохідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів..

У позовній заяві сторонами зазначені юридичні особи, а саме: ГО «УКРАЇНА І ВСЕСВІТ» та ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ».

Керівник ГО «УКРАЇНА І ВСЕСВІТ» у позовній заяві вказує, що позивач вирішив захистити права ГО «УКРАЇНА І ВСЕСВІТ» окремо від ОСОБА_1 як Орендар.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ГО «УКРАЇНА І ВСЕСВІТ» просить визнати недійсним в певній частині договір про відступлення прав вимоги № GL3N217214 від 29.04.2020, укладений між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ», та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності.

Вимоги про скасування реєстрації майна є похідними від спору щодо визнання недійсним в певній частині договору про відступлення прав вимоги, укладеного між юридичними особами.

Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, суд дійшов висновку, що в силу вимог статті 20 ГПК України, спір про визнання недійснимдоговору таскасування державноїреєстраціїмає розглядатися в порядку господарського судочинства.

Отже, спір, що виник між ГО «УКРАЇНАІ ВСЕСВІТ»та ТОВ«ФК «ФІНРАЙТ»,підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ГО «УКРАЇНА І ВСЕСВІТ» до ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» про визнання частково недійсним договору та скасування державної реєстрації, оскільки зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви.

Частиною 4 статті 186 ЦПК України визначено, що ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено.

Згідно з ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 186, 258-261, 351-354 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ГО «УКРАЇНА І ВСЕСВІТ» до ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» про визнання частково недійсним договору та скасування державної реєстрації.

На виконання вимог ч. 5 ст. 186 ЦПК України роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Харківської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2024 року.

Суддя Є. А. Болибок