Рішення

від 21.11.2024 по справі 303/4953/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/4953/24

2/303/931/24 Номер стат. звіту - 71

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Мирошниченка Ю.М.

при секретарі Лукач К.М.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради) про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2024 року позивачка звернулася до суду з цим позовом. Вказувала, що 06.08.2020 р. зареєструвала шлюб з відповідачем, який розірвано 08 грудня того ж року. У квітні 2021 року народила дочку Аглаю, батьком якої є відповідач. Стверджує, що кілька разів намагалася познайомити відповідача з дочкою, але він проігнорував її спроби. До виконання батьківських обов`язків ставиться безвідповідально, батьківських почуттів до дитини не проявляє, життям дочки не цікавиться, участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні не бере. Просить позбавити його батьківських прав.

Відповідач позов не визнав і пояснив, що між сторонами склалися неприязні стосунки. Шлюб позивачці був потрібен тільки формально, щоб створити підстави для реєстрації його батьком дитини після її народження. До дочки його не допускає, прогнала зі своєї оселі з істерикою. Стверджує, що донедавна надавав позивачці грошові кошти на утримання дитини. Зважаючи на складні стосунки, змушений уникати зустрічі з позивачкою, аби не травмувати психіку дитини.

Представник виконавчого комітету Мукачівської міської ради Степанова О.Р., пояснила, що орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав відповідача, який самоусунувся від участі у вихованні та утримання дитини і намірів виправити свою поведінку не виявив.

Позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно зпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина другастатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1статті 164 СКвстановлено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення норм вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як убачається з матеріалів справи сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10).

Згідно з довідкою ТОВ «Превеншн» від 09.05.2024 року ОСОБА_6 задекларована у сімейного лікаря ОСОБА_7 . До сімейного лікаря дитину ОСОБА_5 на огляд приводили бабуся ОСОБА_8 та мама ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_9 дитину до сімейного лікаря не приводив та разом з мамою та бабусею не з`являвся (а. с. 11).

За повідомленням вихователя ОСОБА_10 з 2022 року її вихованицю ОСОБА_5 забирали із занять тільки мама ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_8 . Батька дитини вона ні разу не бачила (а. с. 12).

Згідно з довідкою про склад сім`ї від 09.05.2024 року до складу сім`ї ОСОБА_8 входять: син ОСОБА_11 , дочка ОСОБА_1 , онук ОСОБА_12 та онука ОСОБА_12 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок його фактичного самоусунення з часу народження дівчинки від участі у її житті, спілкуванні з нею, її вихованні, піклуванні про її фізичний і духовний розвиток, ухилення від її матеріального утримання (а. с. 42-44).

Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року (справа № 466/9380/17) зауважив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Суд, який розглядає цю справу, свідомий того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, що застосовується лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Водночас суд не знаходить підстав для визнання висновку органу опіки та піклування необґрунтованим або таким, що суперечить інтересам дитини.

Позивачка стверджує, що відповідач свідомо усунувся від спілкування з дочкою, участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні не бере, про фізичний і духовний розвиток дитини не дбає.

У судовому засіданні відповідач фактично визнав ці обставини. При цьому жодних доказів перешкоджання з боку позивачки щодо реалізації ним батьківських прав і виконання батьківських обов`язків всупереч вимогам статті 81 ЦПК України суду не надав. Будь-яких, передбачених законом, заходів, що зазвичай здійснюються для подолання таких перешкод, як от звернення до Центру надання соціальних послуг з метою отримання необхідних консультацій або соціального супроводу в життєвій ситуації, що склалася, до органу опіки та піклування або до суду задля врегулювання спору щодо участі у вихованні дитини, не вживав.

Навіть післявідкриття провадженняу ційсправі відповідач конкретних кроків щодо участі у вихованні та утриманні дочки не здійснив. Попри те,що суд,зберігаючи об`єктивністьі неупередженість, роз`яснював, якою може бути раціональна лінія поведінки відповідача, котрий заперечує проти позову у подібній справі, пан Лист до цього не дослухався, до результатів судового розгляду поставився демонстративно індиферентно та навіть не намагався запевнити суд у намірі змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків.

З огляду на це сам лише факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та не дає розумних сподівань на те, що його поведінка може бути змінена у кращу сторону в майбутньому.

На підставі викладеного суд, керуючись ст. ст. 2, 19, 23, 34, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, місцезнаходження: м. Мукачево, пл. О. Духновича, буд. 2.

Головуючий Юрій Мирошниченко