Рішення

від 28.11.2024 по справі 598/1228/24

ЗБАРАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/1228/24

провадження № 2/598/327/2024

РІШЕННЯ

іменем України

"28" листопада 2024 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Левків А.І.

при секретарі Яциковській О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

До суду звернулось ТзОВ «Фінансова компанія «Аваліст» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 14 травня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2023872131 відповідно до якого відповідачка отримала в кредит 3049 грн. строком до 14 травня 2021 року з фіксованою процентною ставкою 0,01% річних. 16 грудня 2021 року та 17 грудня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Аваліст» було укладено Договори факторингу №16/12/21 та № 17/12/21 відповідно до умов яких право грошової вимоги за кредитним договором №2023872131 від 14 травня 2019 року перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Аваліст». Згідно реєстру боржників № 1 до Договору факторингу №16/12/21, станом на 16 грудня 2021 року, заборгованість по вказаному кредитному договору становить 41624,11 грн., з них: 23400 грн. заборгованість за основним кредитом, 18224,11 грн. заборгованість за відсотками. Згідно реєстру боржників № 1 до Договору факторингу №17/12/21, станом на 17 грудня 2021 року, заборгованість по вказаному кредитному договору становить 2694,01 грн., з них: 1413,18 грн. заборгованість за основним кредитом, 0,25 грн. заборгованість за відсотками та 1280,58 грн. заборгованість по сплаті комісії. Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою від 31 травня 2024 року по даній справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві він просить розгляд справи проводити без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, однак від неї до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Судом встановлено наступне.

14 травня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2023872131 відповідно до якого відповідачка отримала в кредит 3049 грн. на придбання товару строком до 14 травня 2021 року з фіксованою процентною ставкою 0,01% річних (а.с.6-11).

Відповідно до товарного чеку № 003000009816184 від 14 травня 2019 року та фіскального чеку ОСОБА_1 за вказані кредитні кошти було придбано мобільний телефон (смартфон) (а.с.12-13).

16 грудня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Аваліст» було укладено Договір факторингу №16/12/21 відповідно до умов якого, акту приймання-передачі та реєстру боржників № 1 до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором №2023872131 на суму 41624,11 грн. (а.с.16-23).

17 грудня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Аваліст» було укладено Договір факторингу №17/12/21 відповідно до умов якого, акту приймання-передачі та реєстру боржників № 1 до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором №2023872131 на суму 2694,01 грн. (а.с.24-32).

Згідно з п. 1 ч. 1ст.512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост.514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першоюстатті 513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1ст.517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, уЦивільному Кодексі Українивстановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно дост.1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідност.1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом ч. 1ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(чинним на момент виникнення спірних правовідносин) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені встатті 6 вказаного Закону.

Так, за змістом ч. 1 ст. 6 Закону договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другійстатті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені устатті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як вже зазначалося, відповідно до абз. 1 ч. 1ст.1077 ЦК Українидоговір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Відтак, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідні послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина першастатті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другоїстатті 1084 ЦК Українифактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Відповідно до ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справимають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних правта обов`язків, визначених законом.Кожна сторона повинна довести ті обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6ст.81 ЦПК Українидокази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК Українизаконодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п. 1.2, п.13 вищевказаних договорів факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов цього договору. Фактор одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до п.6.1 вказаних договорів факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів.

Разом з тим, позивачем не подано доказів виконання факторомТзОВ «Фінансова компанія «Аваліст» грошового зобов`язання, а саме перерахування ціни продажу за договором на рахунок клієнта, який зазначений в п. 7.2 договорів факторингу.

Відтак, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, оскільки, долучені до позовної заяви докази, не підтверджують факту переходу права вимоги за кредитним договором №2023872131 від 14 травня 2019 року укладеного з ОСОБА_1 від АТ «ОТП БАНК» до ТзОВ «Фінансова компанія «Аваліст», оскільки позивачем не представлено належних доказів щодо здійснення оплати за відступлення права вимоги, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача саме на користь позивача.

Крім того, суд вважає, що позивач, всупереч вимогам ч. 3 ст. 12, 81 ЦПК України, не довів за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, зазначені ним обставини щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідача відсотків за прострочений кредит та самого тіла кредиту, не представив виписки про рух коштів по рахунку та будь-якого розрахунку заборгованості на підтвердження наведених ним в позовній заяві обставин.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 223, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 28 листопада 2024 року.

СУДДЯ Андрій ЛЕВКІВ