Рішення

від 29.11.2024 по справі 219/5043/21

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/5043/21

Провадження № 2/229/809/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області в складі:

суддіХудіної О.О.

за участі секретаря Шипілової Г.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дружківка Донецької області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за теплову енергію,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» звернувся до суду з позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з квітня 2020 року по травень 2021 р. у розмірі 15589,74 грн. та судового збору в розмірі 2270 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі користуються тепловою енергією в квартирі АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на відповідача ОСОБА_6 . Зазначає, що незважаючи на постачання теплової енергії, в період з жовтня 2020 року по травень 2021 року, відповідачі не здійснюють її оплату, в результаті чого виникла заборгованість. Відповідачі добровільно заборгованість не сплачують, в зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.05.2021 визначено головуючу суддю Лапченко О.М.

29 липня 2021 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області було постановлене заочне рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут Енергія» до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за теплову енергію, яким з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» стягнуто солідарно суму заборгованості за теплову енергіюв розмірі 15 589,74грн. тав дольовому порядку судовий збір по 567 грн. 50 коп. з кожного.

Представник відповідача адвокат Гуревич М.Г., який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до суду з заявою про скасування заочного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2021 року.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2021 року скасоване заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2021 року за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут Енергія» до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за теплову енергію, справа призначена до розгляду.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 21.10.2022 № 61 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану територіальну підсудність судових справ Артемівського міськрайонного суду Донецької області визначено Дружківському міському суду Донецької області.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.05.2023 справу передано у провадження ОСОБА_7 .

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2023 року закрите провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут Енергія» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за теплову енергію.

14.03.2024 року дана справа після перерозподілу автоматизованою системою документообігу була розподілена в провадження судді Дружківського міського суду Донецької області Худіної О.О.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 18 березня 2024 року справу було прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд справи.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 17 травня 2024 року судове засідання було відкладено.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 14 серпня 2024 року судове засідання було відкладено.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 12 вересня 2024 року судове засідання було відкладено.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві та просив позову заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Гуревич М.Г., який діє в інтересах ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що стороною позивача не доведені позовні вимоги належними доказами. Обставини які необхідно було встановити відповідними доказами, але докази стороною позивача не було надано на вимогу суду. Позиція відповідача не змінилась, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, заяв та клопотань не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 за якою у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут - Енергія», що надає послуги з постачання теплової енергії, відкритий особовий рахунок на ім`я ОСОБА_6 № 2392.

Відповідно до розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2020 року по 01 травня 2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 утворилася заборгованість в розмірі 15 589 грн. 74 коп.

Розрахунок здійснено на основі тарифів, погоджених рішеннями виконавчого комітету Бахмутської міської ради Донецької області від 29 грудня 2017 року № 288.

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005897436 від 29 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» знаходиться за адресою: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Зелена, буд. 41.

Згідно копій ліцензій, наданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» унесено 14 вересня 2012 року за № 304 до державного реєстру на право: постачання теплової енергії; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та уставках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії).

Згідно з копією рішення виконавчого комітету Бахмутської міської ради від 29 грудня 2017 року №288 «Про встановлення тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання) для населення, бюджетних установ та інших організацій (крім населення) та послуг з централізованого опалення для потреб населення в м.Бахмут» встановлено тарифи на теплову енергію для населення, бюджетних установ та інших організацій (крім населення), яка надається ТОВ «Бахмут-Енергія» в м. Бахмут згідно з Додатком № 1, а також встановлено тарифи на послугу з централізованого опалення для потреб населення, яка надається ТОВ «Бахмут-Енергія» в м. Бахмут згідно з Додатком № 2.

Рішенням виконавчого комітету Бахмутської міської ради № 265 від 21 листопада 2018 року «Про коригування тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання) для населення, бюджетних установ та інших організацій (крім населення) та послуг з централізованого опалення для потреб населення в м. Бахмут» встановлено скориговані тарифи відповідно до Додатків № 1, 3 на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання) для населення, яка надається ТОВ «Бахмут-Енергія» в м. Бахмут та послугу з централізованого опалення для потреб населення, яка надається ТОВ «Бахмут-Енергія» в м. Бахмут.

З копії рішення чергових зборів учасників товариства № 1/2016 від 18 лютого 2016 року вбачається, що найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» змінене на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» з 14 березня 2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах, заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року споживачі житлово-комунальних послуг зобов`язані щомісяця вносити плату за використані комунальні послуги згідно з тарифом, що затверджується органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, житлово-комунальні послуги- результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст.9 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України Про житлово-комунальні послуги, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, розмір плати розраховується виходячи із розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, виплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор від боржника має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

При зверненні до суду, первісно позивачем пред`явлені вимоги мотивовані тим, що відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_2 згідно долученого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.02.2020 року. Між ОСОБА_6 та товариством укладено договір, вона була споживачем житлово-комунальних послуг.

Однак, як з вбачається з довідки Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 липня 2023 року повідомлено про наявність актового запису про смерть № 581, складеного 13.03.2015 Бахмутським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2023 р. провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут Енергія» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за теплову енергію було закрито.

Як вбачається з відповіді від 25.05.2021 р. № 2555 на запит суду від 24.05.2021 р. за даними реєстру Бахмутської міської територіальної громади ОСОБА_3 знято з реєстрації місця проживання 09.04.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 .(т.1 а.с.24)

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р.

Згідно з п.12, 14, 20, 21 вказаних Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюванійплощі(об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Водночас в матеріалах справи відсутні акти знімання показань засобів обліку теплової енергії, на підставі яких можна було б обчислити кількість спожитої теплової енергії та співвідносити її пропорційно опалювальній площі відповідача, що унеможливлює висновок про обґрунтованість позовних вимог щодо постачання споживачеві певної кількості теплової енергії на відповідну суму, яка заявлена в позові.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 14.08.2024 р. судом було витребувано у позивача акти знімання показань засобів обліку теплової енергії, на підставі яких обчислено кількість теплової енергії, про стягнення вартості якої заявлено позовні вимоги, за спірний період (з жовтня 2020 року по травень 2021 року); розрахунок кількості теплової енергії, заявленої до стягнення; первинні бухгалтерські документи, підтверджуючі факт постачання позивачем відповідачу відповідної кількості теплової енергії протягом спірного періоду (з жовтня 2020 року по травень 2021 року). Але Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» не було надано суду вищезазначені документи.

Таким чином в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 слід відмовити через недоведеність заявлених до такого відповідача вимог, оскільки не підтверджено кількість постачання тепла, яка розраховується, виходячи з вартості 1 Гкал згідно затвердженого тарифу.

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як випливає зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом.

Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Суд звертає увагу, що позивачем було визначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 як співвідповідачів, але як вбачається з матеріалів справи співвідповідач ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про загальнообов`язкове державне страхування № НОМЕР_2 (т.1 а.с.196-203, а.с. 206), щодо ОСОБА_5 , то останній народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , що також підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 та копією картки платника податків № НОМЕР_6 від 25.01.2013 р.(т.1 а.с.103-108).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можуть виступати належними відповідачами у даному спорі.

Враховуючи викладене, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 279, 280 - 282, 284, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за теплову енергію відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 29 листопада 2024 року.

Суддя О.О. Худіна