Постанова

від 19.11.2024 по справі 333/6153/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.11.2024 Справа № 333/6153/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 333/6153/23 Головуючий у І інстанції: Піх Ю.Р.

Провадження №22-ц/807/1745/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Трофимової Д.А.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Водограйна 5», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - ОСББ «Водограйна 5», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.04.2023 ОСОБА_1 , який мешкає в квартирі АДРЕСА_1 , завдав майнової шкоди ОСОБА_2 у розмірі 105467,70 грн внаслідок залиття квартири.

Так, 17.04.2023 зі стелі та по стінах квартири позивача почала литися холодна вода, після чого було здійснено перекриття холодного водопостачання, повідомлено відповідача про подію затоплення та складено два акти обстеження за участю комісії: акт б/н обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 , від 17.04.2023, виконаний ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та акт б/н обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_4 , виконаний ОСББ «Водограйна - 5».

За висновками обох комісій залиття сталося внаслідок виходу з ладу трубопроводу холодного водопостачання на з`єднанні пластикового та сталевого водопроводу.

Також 10.05.2023складено акт натурального огляду постраждалої в результаті залиття водою двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , в якому встановлено характер та здійснено опис пошкоджень та сформовано перелік необхідних ремонтно-відновлюваних робіт.

Згідно зі звітом оцінки, розмір збитків, завданих внаслідок залиття квартири АДРЕСА_4 , складає 105467,70 грн.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 107467,70 грн та моральну шкоду в розмірі 10000 грн, а також судові витрати та витрати, пов`язані з оплатою вартості проведеного експертного дослідження, в сумі 2000 грн.

Рішенням Комунарського районногосуду м.Запоріжжявід 21червня 2024рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 105467,70грн на відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн моральної шкоди та 2000 грн - за проведення оцінки вартості завданої матеріальної шкоди, та судовий збір розмірі 1124,64 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне встановлення обставин справи, просить скасувати рішення Комунарського районногосуду м.Запоріжжявід 21червня 2024рокув повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції безпідставно надав перевагу доводам позивача, не взявши до уваги заперечень відповідача щодо суперечності таких доказів. На думку скаржника, акт МДЛ від 17.04.2023, акт ОСББ від 17.04.2023 та акт, складений за участю ЄБ від 17.04.2023 є неналежними доказами в цій справі.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника адвоката Штабовенка Д.В. заперечує проти її доводів, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, зазначає про достатність доказів у справі, що підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між залиттям квартири та завданими позивачу збитками. Просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість відзиву, наголошує на тому, що ОСОБА_2 , будучи головою ОСББ «Водограйна 5» безпідставно перекладає відповідальність та обов`язки щодо забезпечення належного технічного стану спільного майна ОСББ на нього.

18 жовтня 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відрядженням у період з 21.10.2024 до 22.10.2024.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Шайкевич І.О. наполягали на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та відмові в задоволенні позову.

Представник ОСОБА_2 адвокат Штабовенко Д.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 червня 2024 року просив залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Статтею 2 ЦПК Українивстановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1статті 16 ЦК України, частини 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що цивільне законодавства в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, в процесі розгляду цієї справи зазначена презумпція не спростована, тому вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди та наявність підстав для відшкодування завданої шкоди.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно дост. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За змістом положень частини 3статті 386 ЦК Українивласник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 № 927/11207 (далі Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

У частинах 1, 2статті 22 ЦК Українивизначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року справа № 761/12945/19).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди,її розмір, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненою шкодою.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Беручи до уваги те, що у справах про відшкодування шкоди згідно із частиною другою статті 1166 ЦК України обов`язок доведення відсутності вини несе відповідач, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вина відповідача в нанесенні матеріальних збитків, пов`язаних із залиттям квартири позивача, недоведена та не підтверджена належними доказами.

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 , що підтверджено інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від03.12.2021.

Поверхом вище над належною позивачу квартирою розташована квартира АДРЕСА_7 , яка належить ОСОБА_1 ,що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майновід 03.05.2023.

За висновками ОСББ «Водограйна 5» та ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», викладеними в актах від 17.04.2023, залиття було спричинено з квартири АДРЕСА_1 , внаслідок виходу з ладу трубопроводу холодного водопостачання на з`єднані пластикового та сталевого водопроводу.

Відповідно до актуобстеження на момент усунення течії від 17.04.2023 у складі голови ОСББ «Водограйна 5» та слюсарів ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БУДИНОК» Жилова В.І. та ОСОБА_3 було встановлено, що течія відбулась в результаті іржавіння різьбового фланцю металевої труби на відстані 10-15 см. Над рівнем підлоги у квартирі АДРЕСА_7 у місці з`єднання з пластиковою трубою. При візуальному обстежені труби холодного водопостачання у квартирах на нижчих поверхах квартири АДРЕСА_7 , а саме: труби холодного водопостачання квартири АДРЕСА_2 третього поверху, труби холодного водопостачання квартири АДРЕСА_3 другого поверху та труби холодного водопостачання квартири АДРЕСА_8 першого поверху пошкоджень не виявлено. Труба холодного водопостачання розташована у квартирі АДРЕСА_9 , що поверхом вище, також не має пошкоджень. За висновками складеного акту, причиною залиття квартири АДРЕСА_6 стало іржавіння різьбового з`єднання між металевою і пластиковою трубою на відстані 15 см. над рівнем підлоги у квартирі АДРЕСА_7 , внаслідок самовільної і неякісної заміни металевої труби холодного водопостачання на пластикову власником квартири.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив фото та відеоматеріали, з яких достеменно встановив, що металева труба, з якої відбулась теча, що спричинила залиття квартири позивача, знаходиться саме у квартирі, яка знаходиться поверхом вище, та належить ОСОБА_1 .

Відповідно достатті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннямистатті 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територійвід 25 серпня 2005 року № 927/11207, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Форма цього акта встановлена в Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

В додатку № 4 до цих Правил від 25 серпня 2005 року № 927/11207 зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття .

Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії.

Для розгляду цивільного спору з питань відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття має значення встановлення його причини, в тому числі місця аварії - місця пошкодження, виходу з ладу систем тепло - та/або гарячого, холодного водопостачання/водовідведення, що впливає на розмежування відповідальності виробника, виконавця та споживача житлово-комунальної послуги, правовідносини між якими, що виникають у процесі її створення, надання та споживання, регулюютьсяЗаконом України "Про житлово-комунальні послуги".

З актів, складених ОСББ «Водограйна 5» та ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», 17.04.2023 вбачається, що залиття було спричинено з квартири АДРЕСА_1 , внаслідок виходу з ладу трубопроводу холодного водопостачання на з`єднані пластикового та сталевого водопроводу.

Актомобстеження на момент усунення течії від 17.04.2023, складеним ОСББ «Водограйна 5» та слюсарями ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БУДИНОК» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було встановлено, що течія відбулась в результаті іржавіння різьбового фланцю металевої труби на відстані 10-15 см. Над рівнем підлоги у квартирі АДРЕСА_7 у місці з`єднання з пластиковою трубою. При візуальному обстежені труби холодного водопостачання у квартирах на нижчих поверхах квартири АДРЕСА_7 , а саме: труби холодного водопостачання квартири АДРЕСА_2 третього поверху, труби холодного водопостачання квартири АДРЕСА_3 другого поверху та труби холодного водопостачання квартири АДРЕСА_8 першого поверху пошкоджень не виявлено. Труба холодного водопостачання розташована у квартирі АДРЕСА_9 , що поверхом вище, також не має пошкоджень. За висновками складеного акту, причиною залиття квартири АДРЕСА_6 стало іржавіння різьбового з`єднання між металевою і пластиковою трубою на відстані 15 см. над рівнем підлоги у квартирі АДРЕСА_7 , внаслідок самовільної і неякісної заміни металевої труби холодного водопостачання на пластикову власником квартири.

Ці акти відповідають вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, вони є належними письмовими доказамив розумінністатті 95ЦПК Україниі доводятьфакт заподіянняшкоди позивачу. В актах зазначена конкретна причина залиття квартири, джерело залиття, інші достатні для таких документів реквізити, які містять відповідну інформацію. Ці акти не спростовані відповідачем, тому є належними і допустимими доказами заподіяння відповідачем майнової шкоди позивачу.

Наголошуючи на своїй відсутності при складанні актів, відповідач не зазначає, які зафіксовані в них відомості є такими, що не відповідають дійсності.

У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 у справі №753/20314/15 зроблено висновок, що не підписання акта відповідачем не впливає на його правильність, оскільки зворотнього останній не довів. Відтак, якщо власник квартири, у якій сталася аварійна ситуація, що спричинила залиття, не підписав письмовий акт обстеження, це не призведе до втрати таким документом юридичної сили, а отже й доказового значення для справи.

Отже, не підписання актів про залиття відповідачем у цьому випадку не впливає на їх правильність.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляв та не надав інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач є головою ОСББ «Водограйна 5»і хоче приховати недоліки у діяльності об`єднання колегія суддів є суб`єктивними твердженнями ОСОБА_1 і не підтверджені жодними доказами.

Скаржник не заперечував факту самостійного переобладнання мережі холодного водопостачання шляхом заміни стояка централізованого холодного водопостачання у власній квартирі, тому він був обізнаним про стан системи холодного водопостачання, про що повідомляв позивача.

Проте за інформацією з відповіді КП «Центр управління інформаційними технологіями» № 0676 від 28.09.2023, ОСОБА_1 не звертався до контакт центру «1580» щодо аварійності мережі холодного водопостачання та безпосередньо труби у його квартирі.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи також і звернень відповідача до обслуговуючих компаній ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», ТОВ «Європейський будинок» із заявами про необхідність ремонту мережі водопостачання у його квартирі.

Суд першої інстанції правильно врахував Протокол засідання правління ОСББ «Водограйна 5» №1 від 01.05.2022, яким було вирішено проводити технічне обстеження технічного стану будинку з періодичністю 2 рази на рік, перед осінньо-зимовим та весняно-літнім періодом з оформленням акту обстеження житлового будинку або позачергово з виникненням аварійної ситуації, або за заявками мешканців та акти загального обстеження технічного стану багатоквартирного будинку станом на 14.05.2022, станом на 08.09.2022, та станом на 01.04.2023, з яких вбачається, що обстеження стояку холодного водопостачання розташованого у квартирі АДРЕСА_7 , належної на праві власності відповідачу та з якого відбулась теча, не відбулось, оскільки власник не надав доступу для його огляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ремонтні роботи на внутрішньо будинкових мережах, що розміщені в квартирах споживачів, проводяться виключно за заявками власників квартир та наданні доступу до відповідних мереж, а ОСББ «Водограйна 5» та обслуговуючі компанії не мають цілодобового та безперешкодного доступу до квартир, та оскільки власність зобов`язує, саме на власника квартири покладено обов`язок зі своєчасного повідомлення стану внутрішньо будинкових мереж.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що ОСББ «Водограйна 5» вживало дій щодо проведення технічного огляду стояків холодного водопостачання, однак відповідач доступу до своєї квартири для проведення огляду не надав.

Колегія суддів зауважує, що факт залиття квартири ОСОБА_2 саме з квартири, власником якої є ОСОБА_1 . додатково підтверджено відеозаписом, дослідженим судом під час розгляду справи (т. 1 а.с. 140).

З метою визначення розміру майнових збитків, завданих залиттям квартири позивача проведена оцінка визначення ринкового майнового збитку.

Згідно зі звітом з визначення ринкового майнового збитку оцінювача ОСОБА_5 який діяв на підставі договору №003-06 від 11.06.2023, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_6 , встановлений та детально розписаний обсяг пошкодженого майна, яке знаходилось у вказаній квартирі. Жодних доказів на спростування розміру матеріальних збитків, визначених експертом, відповідач до матеріалів справи не надав. Розмір майнових збитків (матеріальної шкоди), завданих позивачу після залиття квартири, що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_5 внаслідок залиття 17.04.2023 складає 105467,70 грн. Також за проведення оцінки позивачем сплачено 2000 грн.

Зазначені докази з боку відповідача жодним чином не спростовані, клопотань про призначення експертизи щодо визначення розміру матеріальної шкоди, відповідач також не заявляв, а його заперечення щодо розміру завданих збитків позивачу, є припущеннями та спростовуються наявними доказами у матеріалах справи, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі105467,70 грн та витрат на проведення експертного будівельно-технічного дослідження в розмірі 2000 грн.

Відповідно до положеньстатті 23 ЦК Українипозивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини передбачають відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зазнавдушевних страждань, спричинених затопленням квартири і пошкодження його майна, яке відбулось з вини відповідача.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували такий висновок суду першої інстанціїі впливали на його законність, азводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Посилання скаржника на відсутність у нього обов`язку відшкодовувати завдану шкоду, необґрунтованість збитків і недоведеність підстав для їх відшкодування суперечать фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, яким було надано вичерпну правову оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниката їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційній скарзі,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Комунарськогорайонного судум.Запоріжжявід 21червня 2024року без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 червня 2024 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: