Рішення

від 25.11.2024 по справі 737/916/24

КУЛИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 737/916/24

Провадження № 2-а/737/8/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 листопада 2024 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Коренькова А.А.,

секретаря судового засідання Чередниченка С.О.,

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Куликівка Чернігівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Корюківка

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -,

в с т а н о в и в :

15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 , м. Корюківка в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №285 від 10.09.2024 за ч. 3 ст. 210-1 якою на позивача накладено адміністративне стягнення в сумі 25000 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ТВО начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення за протоколом № 285 від 03.09.2024 відносно ОСОБА_3 , винесено постанову № 285 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25000 грн. Вказує, що 10.09.2024 ним було пройдено огляд за результатами якого він визнаний непридатним до військової служби у зв`язку з хворобою. В протоколі не зазначено норму якого Закону ним порушено та не зазначено яку саме повістку йому надавали для прибуття до відділу. Окрім того, в постанові невірно зазначено його анкетні дані.

Ухвалою суду від 16.10.2024 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розгляд справи 25.10.2024 року відкладено.

Ухвалою суду від 04.11.2024 забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови №285 від 10.09.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ОСОБА_1 .

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав вказаних в адміністративному позові. Пояснив, що він отримав 17.06.2024 повістку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 18.06.2024. Він не з`явився за повісткою у визначений день, оскільки знаходився вдома з дитиною, яку не міг залишити. Він телефонував до ТЦК та повідомив про те, що не може з`явитись. Його було доставлено до ТЦК примусово. За результатом ВЛК його визнано тимчасово непридатним до військової служби. Вважає постанову незаконною, оскільки він визнаний непридатним до військової служби.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Корюківка в судове засідання не з`явся, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, проходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення за протоколом № 285 від 03.09.2024 відносно ОСОБА_3 , винесено постанову № 285 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25000 грн.

Згідно оскаржуваної постанови, позивач ОСОБА_3 , 17.06.2024 особисто отримав повістку для прибуття до 1 відділу повідомлений про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 18.06.2024, однак не з`явився у визначену дату та час, порушивши вимоги ч. 3 ст.22Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» в особливий період, таким чином вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України).

Відповідно доч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 286 КАС України.

Відповідно до ч. 1ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч. 1, 2 та 3ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст. 235 КУпАП визначена підвідомчість розгляду справ про адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211 КУпАП (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки.

Частиною другою даної статті встановлено, що від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно зч.1с.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Дана норма є бланкетною і відсилає до ряду нормативно-правових актів.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені основні терміни, так, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; Особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Обов`язок громадян України захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, шанування її державних символів, закріплений положеннями ст. 65 Конституції України. Згідно даною нормою громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Про даний конституційний обов`язок громадян України зазначено у Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу», яким передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі-Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, згідно з частиною сьомоюстатті 1Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Позивач не заперечує факту отримання ним 17.06.2024 повістки про виклик його 18.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Доказів наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали прибуття позивача до ТЦК у визначений у повістці час суду не надано.

Таким чином, позивач зобов`язаний був з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на дату, зазначену у повістці.

Обов`язок явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки прямо передбачений нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так, у статті 22 Закону містяться обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, згідно з якими громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Положення даної норми свідчить про те, що громадян викликають на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема повістками та у строки, зазначені в повістках.

Згідно довідки №797/803 військово-лікарської комісії ОСОБА_4 тимчасово непридатний, відстрочка на лікування 2 місяці.

Пунктом 2 ч. 1 ст.23Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Однак, наявність підстав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не звільняє від обов`язку явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Досліджені судом докази свідчать про не виконання зі сторони позивача обов`язку з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 ., за що передбачена відповідальність ч. 3ст. 210-1 КУпАП.

З метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, серед яких обов`язок з`явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах.

Як встановлено судом та вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало встановлення відповідачем факту порушення вимог ч. 3ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки позивач не з`явився в особливий період, під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_6 .у визначені строки.

24 лютого 2022 року Указом Президента 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан. Указ Президента затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року зі змінами, внесеними Указами Президента, затверджених Законами України.

Таким чином, на час вчинення правопорушення в Україні діяв особливий період.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження виконання ним обов`язку з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, зазначений у повістці.

Дослідженими судом доказами доведено правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно доч.1ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, визначений частиною другоюстатті 77 КАС Україниобов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, зваживши у сукупності докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 157 КАС України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову

Керуючись ст.ст. 6, 10 12, 17, 70 71, 94, 159 163, 171-2 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги через Куликівський районний суд Чернігівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Після набрання рішення суду законної сили скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Куликівського районного суду від 04.11.2024 у справі № 737/916/24 про зупинення стягнення на підставі постанови №285 від 10.09.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ОСОБА_1 , відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України.

Повний текст рішення складений 28 листопада 2024 року.

Суддя Андрій КОРЕНЬКОВ