Вирок

від 28.11.2024 по справі 738/2571/24

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/2571/24

№ провадження 1-кп/738/168/2024

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року місто Мена Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Мена матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 жовтня 2024 року за № 22024270000000216 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки Чернігівської області, Корюківського району, с. Блистова, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

обвинуваченої за частиною першою статті 114-1 КК України,

за участю :

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації (далі - зсрф) за межами російської федерації, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зсрф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Цього ж дня у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

На виконання вказаних вище норм, вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 921 від 07.12.2016 (до 05.01.2023), та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30.12.2022, Положення про ТЦК та СП, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 154 від 23.02.2022, представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спільно із представниками Національної поліції здійснюють заходи щодо призову військовозобов`язаних та резервістів під час мобілізації.

Крім того, у своїй роботі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки для визначення грифу обмеження доступу матеріальних носіїв інформації керуються вимогами Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом ЦУ СБУ 23 грудня 2020 року №383 та Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію, затвердженого наказом ГШ ЗСУ 30 січня 2023 року №12.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.8, 3.25 Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію, інформація щодо місць перебування осіб з числа особового складу територіального центру комплектування та соціальної підтримки , осіб, які уповноважені на це начальниками районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки при виконанні ними службових та/або посадових обов`язків та інструкцій щодо оповіщення попередньо призначених, військового обов`язаних та резервістів є службовою інформацією, тобто інформацією з обмеженим доступом.

У той же час, громадянка України ОСОБА_3 , усвідомлюючи вказане вище та знаючи, що діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, а у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно вирішила перешкодити законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.

З метою перешкоджання діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 зі здійснення мобілізаційних заходів ОСОБА_3 , за невстановлених у ході досудового розслідування обставин, але не пізніше 26.09.2023, використовуючи власний мобільний телефон марки «Hotwav», моделі «Note 13 Pro», який має серійний номер НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , а також особистий акаунт в додатку «Telegram» (багатоплатформовий зашифрований месенджер), під назвою « ОСОБА_6 », до якого прикріплений номер мобільного телефону НОМЕР_5 , приєдналася в якості користувача/учасника до каналу під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» (кількість учасників вказаної групи станом на 25.10.2024 становить 124 особи).

Функціональним призначенням вказаного інформаційного ресурсу є інформування мешканців АДРЕСА_1 про дислокацію та переміщення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , які здійснюють визначені законодавством заходи щодо оповіщення про хід мобілізаційних заходів, з тим, щоб уникнути вручення повісток та подальшої мобілізації.

ОСОБА_3 була активною користувачкою/учасницею Telegram-групи «ІНФОРМАЦІЯ_4», де особисто здійснила не менше 4 дописів про дислокацію та переміщення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 , а саме:

- 26.09.2023 «В селі воєнкомат. Сіра машина»;

- ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

- 21.05.2024 «Воєнкомат в центрі»;

- 16.06.2024 «Воєнкомат з Бірківки, нива синя і ще дві зелені».

При цьому вказані повідомлення ОСОБА_3 відповідали фактичному місцезнаходженню військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідні періоди часу, були доступні всім користувачам спільноти.

Тобто, вказані дії ОСОБА_3 акцентували увагу учасників каналу саме на діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не на інші аспекти інформаційного суспільства.

Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей, зокрема в соціальних мережах через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, здійснивши розміщення у Telegram-спільноті

«ІНФОРМАЦІЯ_4» повідомлень про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 втрутилася в його законну діяльність та створила перешкоди та перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

ОСОБА_3 обвинувачується у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України.

28 листопада 2024 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та обвинувачена ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1 ст. 114-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, та покарання, яке повинна понести обвинувачена ОСОБА_3 за ч.1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ч.2 ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання.

Обвинувачена ознайомлена зі своїми правами та наслідками укладання, затвердження та невиконання даної угоди відповідно до вимог ст.ст. 473, 476 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину визнала повністю, підтвердила достовірність викладених в угоді обставин вчинення кримінального правопорушення та добровільність укладання угоди з прокурором про визнання винуватості, просить її затвердити.

Захисник просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Крім того, суд переконався, що обвинувачена цілком розуміє положення, передбачені ч.4 ст. 474 КПК України.

Також, судом встановлено, що обвинувачена розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч.2 ст. 473 КПК України.

Перевіривши угоду про визнання винуватості, заслухавши думку прокурора, обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника, суд приходить до висновку про наявність та достатність підстав для її затвердження, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні, суд має право затвердити угоду.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, а також особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників груп чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

З обвинувального акту вбачається, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 114-1 КК України, згідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Добровільність угоди перевірена судом і не викликає сумніву. Зміст укладеної сторонами угоди відповідає вимогам ст.ст. 472, 469 КПК України, підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч.7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Покарання, яке пропонується в угоді, є покаранням у межах санкції статті ч.1 ст. 114-1 КК України, що відповідає вимогам чинного законодавства та особі обвинуваченого. Тому, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 і призначити ОСОБА_3 узгоджену сторонами міру покарання.

З урахуванням наведених обставин, укладена у цьому кримінальному провадженні угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність. Підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ст. 474 КПК України, не встановлено, а відтак досліджена угода про визнання винуватості підлягає затвердженню шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченій узгодженого угодою покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, у даному кримінальному провадженні не застосовувались та не обирались і підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно зі ст. 100 КПК України, зокрема, речовий доказ: мобільний телефон моделі «НOTWAV Note 13 Pro» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , який використовувався обвинуваченою як засіб вчинення інкримінованого їй злочину, підлягає спеціальній конфіскації у відповідності до вимог ст.ст. 96-1, 96-2 КК України та на підставі п.1 ч.9 ст. 100 КПК України.

З цих підстав, керуючись статтями 373-374, 468, 469, 472, 473-475 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості, укладену 28 листопада 2024 року між прокурором Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22024270000000216, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 жовтня 2024 року - затвердити.

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України і призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: мобільний телефон моделі «НOTWAV Note 13 Pro» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 конфіскувати у дохід держави.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий: ОСОБА_1