Постанова

від 28.11.2024 по справі 127/2-784/09

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2-784/09

Провадження № 22-ц/801/2358/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 рокуСправа № 127/2-784/09м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,

з участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

скаржник (боржник) ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються Перший відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

стягувач Акціонерне товариство «Ощадбанк»,

боржник ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною Акціонерного товариства «Ощадбанк» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2024 року, постановлену у складі судді Антонюка В. В. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції щодо не зняття арешту з усього майна боржника при поверненні виконавчого документа у виконавчому провадженні №30424641, скасування арешту та зобов`язання відділу державної виконавчої служби вчинити певні дії.

Скарга мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2009 року в справі №2-784/09 було задоволено позов ВАТ «Державний ощадний банк України» філії Вінницьке міське відділення №8672 та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» філії Вінницьке міське відділення №8672 заборгованість в сумі 102 354,11 грн у зв`язку із невиконанням умов Договору про іпотечний кредит №1375 від 04 березня 2008 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке міське відділення №8672.

На підставі цього рішення Ленінським районним судом м. Вінниці 04 червня 2009 року було видано виконавчий лист №2-784/09 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» філії Вінницьке міське відділення №8672 заборгованості в сумі 102 354,11 грн.

Як видно із відповіді Першого відділу державної виконавчої служби №121851 від 12 серпня 2024 року в результаті перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що у відділі перебував на виконанні виконавчий лист №2-784/09, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 102 354,11 грн на користь ВАТ «Державний ощадний банк України». 26 грудня 2012 року старший державний виконавець, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Станом на 12 серпня 2024 року виконавчий лист №2-784/09, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці, про стягнення заборгованості в розмірі 102 354,11 грн. з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» повторно до відділу не надходив. Згідно витягу з ВП спецрозділ вбачається, що по вищевказаному виконавчому листу №2-784/09 від 04 червня 2009 року відкривалося виконавче провадження №30424641 у Ленінському відділі державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, державний виконавець по даному провадженню ОСОБА_3 .

На сьогоднішній день, правонаступником Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ, є Перший відділ ДВС у м. Вінниці ЦМУ МЮ (м. Київ).

Скаржник також зазначає, що постанови про відкриття виконавчого провадження вона не отримувала взагалі. Однак, на момент подання даної скарги в реєстрі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта містяться записи про обтяження, на підставі вищевказаного виконавчого листа. Тобто, після повернення виконавчого документа стягувачу, обтяження щодо майна боржника не були зняті. Вважає, що така бездіяльність державного виконавця щодо не зняття вищевказаних обтяжень є неправомірною, виходячи з того, що боржник не отримувала постанови про відкриття виконавчого провадження, в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні дані про виконавче провадження №30424641, виконавчий лист не може бути пред`явлений до виконання, відсутні відомості про те, що органами державної виконавчої служби проводились виконавчі дії з примусового виконання, матеріали виконавчих проваджень знищені.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- поновити строк на оскарження бездіяльності державного виконавця;

- визнати неправомірною бездіяльність Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ щодо не зняття арешту з усього майна боржника ОСОБА_1 при повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №30424641;

- скасувати арешт з усього майна боржника ОСОБА_1 , який накладено під час виконання виконавчого листа №2-784/09, виданого 04 червня 2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці в межах виконавчого провадження №30424641 (номер запису обтяження 11989450 та 8962441);

- зобов`язати Перший відділ ДВС у м. Вінниці ЦМУ МЮ (м. Київ) зняти арешт з усього майна боржника ОСОБА_1 , який накладено в межах виконання виконавчого листа №2-784/09, виданого 04 червня 2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці в межах виконавчого провадження №30424641 та вилучити записи про обтяження №11989450 та 8962441 з державних реєстрів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення із скаргою до суду;

- скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

- визнано неправомірною бездіяльність Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції щодо не зняття арешту з усього майна боржника ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа у виконавчому провадженні №30424641;

- скасовано арешт з усього майна боржника ОСОБА_1 накладений під час виконання виконавчого листа № 2-784/09, виданого 04 червня 2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці в межах виконавчого провадження № 30424641 (номер запису про обтяження 11989450 та 8962441).

У частині інших вимог скарги відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що сума стягнення згідно рішення суду складає 102 354,11 грн, тому сплачена ОСОБА_1 сума в розмірі 193 172,55 грн. повністю перекриває заборгованість по рішенню Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2009 року в справі №2-784/09. Доказів того, що вищевказані кошти могли погашатися по іншому кредитному договору в справі не має. Тобто, заборгованість по рішенню Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2009 року в справі №2-784/09 і отримані грошові кошти стосуються одного і того ж кредитного договору (Договір про іпотечний кредит №1375 від 04 березня 2008 року).

Отже, заборгованість за виконавчим листом по справі №2-784/09 відсутня, оскільки погашена боржником, тому арешт підлягає скасуванню.

Також, суд звернув увагу, що в грудні 2015 року сплив термін пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі №2-784/09. Інших виконавчих проваджень по виконанню виконавчого листа по справі №2-784/09 стосовно боржника ОСОБА_1 в органах державної виконавчої служби не відкривалось.

Окрім того відсутні докази того, що постанова про відкриття виконавчого провадження №30424641 була отримана боржником, що в свою чергу впливає на неправомірність проведення подальших примусових виконавчих дій, зокрема і накладення арешту.

Враховуючи, що скаржник зверталася до органу ДВС через свого представника з проханням вирішення питання про зняття арештів, які накладалися на підставі виконання виконавчого листа №2-784/09 Ленінського районного суду м. Вінниці, виданого 04 червня 2009 року, які були направлені 20 серпня 2024 року, тому не зняття відповідних арештів на момент розгляду даної справи є протиправною бездіяльністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні скарги повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Голота Л. О.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року справу призначено до розгляду на 28 листопада 2024 року о 10 год. 30 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не взяв до уваги, що рішенням Ленінського районного суду стягнуто заборгованість станом на 11 січня 2010 року, що становила 1204351,52 грн, що також є простроченою заборгованістю за кредитним договором.

Станом на 29 січня 2013 року рішення суду від 27 березня 2009 року на примусовому виконанні не перебувало. Згідно виписки за рахунком 37392102122334 29 січня 2013 року в межах виконавчого провадження ВП № 30027722 (на виконання рішення суду від 11 травня 2010 року) стягнуто 186119,26 грн відсотків.

Посилання суду на норми ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у прийнятті рішення є неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки даний закон прийнято 15 листопада 2016 року та набрав чинності 10 червня 2017 року, тоді як часткове погашення заборгованості в розмірі 186 119,26 грн відбулось у 2013 році. Отже, зарахування 186119,26 в рахунок погашення прострочених відсотків є правомірною дією стягувача.

У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та ігноруванням того, що рішенням суду від 27 березня 2009 року стягнуто заборгованість за відсотками, основним боргом та пенею, а часткове погашення боргу за кредитом відбулось лише за простроченими відсотками, визнаними рішенням суду від 11 травня 2010 року, суд дійшов помилкового висновку, що заборгованість за рішенням суду від 27 березня 2009 року погашена. Таким чином, висновки суду про наявність підстав для скасування арешту, у зв`язку з погашенням заборгованості за виконавчим листом № 2-784/09, є помилковими.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2009 року в справі №2-784/09 не оскаржувалось, набрало законної сили. На сьогодні заборгованість залишається непогашеною.

Повернення виконавчого документа стягувачу без виконання згідно норми ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, в редакції станом на день винесення постанови, не передбачало зняття арешту з майна боржника, отже в діях виконавця відсутнє допущення порушення вимог закону, зокрема в частині не зняття арешту з майна. Підстави для зняття арешту згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII також відсутні.

Отже, підстави вважати, що виконавець порушив права боржниці шляхом не зняття арешту з майна за виконавчим провадженням, яке завершено у зв`язку з поверненням виконавчого провадження стягувачу, відсутні.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

04 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке міське відділення №8672 було укладено договір про іпотечний кредит №1375, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала у кредит в сумі 987000 грн під 15% річних терміном на 19 років (а. с. 107-109).

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним договором рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2009 року в справі №2-784/09 було задоволено позов ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке міське відділення №8672 та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» філії Вінницьке міське відділення №8672 заборгованість в сумі 102 354,11 грн (а. с. 105-106).

04 червня 2009 року на підставі вказаного рішення видано виконавчий лист (а. с. 55).

18 листопада 2011 року відкрито виконавче провадження №30424641 (а. с. 49).

26 грудня 2012 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (а. с. 48).

Відповідно до виписки по рахункам виконавця від 26 червня 2024 року ОСОБА_1 29 січня 2013 року сплатила 186119,26 грн із призначенням платежу «Проср. Проц. 30 ОСОБА_1 ФВІННИЦЬКЕ ОБЛАСНЕ У АТОЩАД М. ВІННИЦЯ Погашення просрочених відсотків згідно угоди 1375 від 04/03/2008» (а. с. 112).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зістаттею 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»визначено що, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 ЗУ « Про виконавче провадження»).

Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність ДВС щодо не зняття арешту із належного їй майна, ОСОБА_1 зазначала, що виконавчий лист № 2-784/09, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці, 26 грудня 2012 року був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Також вона не була повідомлена про відкриття виконавчого провадження, окрім того нею була погашена заборгованість, стягнута за рішенням суду.

Проте апеляційний суд вважає, такі доводи скарги необґрунтованими.

Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першоїстатті 47 Закону ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV, що був чинним на момент відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом та на момент повернення його стягувачу).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи-сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченогозакономдля відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьоюстатті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначеністаттею 51 цього Закону; 14) списання згідно ізЗаконом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та другастатті 49 Закону № 606-XIV).

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частини перша та другастатті 50 Закону№ 606-XIV).

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першоїстатті 37 Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIIІ у редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 зі скаргою).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина п`ятастатті 37 Закону № 1404-VIII).

Арешт майна боржника є заходом, який застосовується для забезпечення виконання судового рішення, що підлягає примусовому виконанню. У разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є завершеним. Лише факт такого повернення, зокрема через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна та коштів. Стягувач може повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Тоді як за заявою боржника суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, з підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, при розгляді скарг на бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту із майна боржника істотною обставиною є наявність заборгованості за виконавчим документом, оскільки у разі її існування стягувач має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, у тому числі звертатися до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та вчиняти інші дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення.

Отже, наявність/відсутність боргу за виконавчим документом є істотною фактичною обставиною, яка має враховуватися судом під час вирішення питання про зняття в судовому порядку арешту з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження.

ОСОБА_1 зазначає, що у рахунок погашення заборгованості нею сплачено 193172,55 грн, що повністю перекриває заборгованість за виконавчим листом №2-784/09 у розмірі 102354,11 грн.

Однак апеляційний суд враховує, що 186119,26 грн були сплачені ОСОБА_1 на рахунок державного виконавця 29 січня 2013 року як прострочені відсотки за договором іпотечного кредиту від 04 березня 2008 року № 1375, у той час коли виконавчий лист №2-784/09 не перебував на виконанні, адже був повернутий стягувачу 26 грудня 2012 року.

З огляду на це сумнівними видаються твердження скаржниці про те, що вона не була повідомлена про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-784/09.

Разом з тим заборгованість за рішенням суду у розмірі 102354,11 грн складалася із заборгованості за тілом кредиту, відсотках та пені.

Відтак достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що сума у розмірі 186 119,26 грн із призначенням платежу «прострочені відсотки» могла бути сплачена боржницею у 2013 році за виконавчим листом, який на той момент не перебував на виконанні, та до того ж значно перевищував розмір заборгованості, стягнутий рішенням суду від 27 березня 2009 року у справі №2-784/09.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином апеляційний суд вважає недоведеною відсутність заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим листом №2-784/09, доводи апеляційної скарги АТ «Ощадбанк» підставними та доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про задоволення скарги ОСОБА_1 була прийнята за неповного з`ясування обставин справи.

Водночас апеляційний суд звертає увагу, що питання поновлення строку на повторне пред`явлення стягувачем виконавчого листа до виконання не є предметом розгляду цієї справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга АТ «Ощадбанк» підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на його користь слід стягнути 605,60 грн понесених ним судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ощадбанк» задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2024 року скасувати.

У задоволенніскарги ОСОБА_1 на бездіяльністьдержавного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ощадбанк» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. Г. Копаничук

Л. О. Голота