Ухвала

від 29.11.2024 по справі 713/1753/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого (відеоконференція) ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

представника потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2024 року в кримінальному провадженні №12023262060000067 від 05.02.2023 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 05.02.2023 року по 05.07.2023 року.

ЄУНСС: 713/1753/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_10

НП: 11-кп/822/197/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 щомісячну виплату на утримання малолітніх дітей ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та

ОСОБА_13 у розмірі 50% від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку до їх повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 500000 гривень.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку районного суду, ОСОБА_6 04.02.2023 року приблизно о 23 год. 20 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився спільно із своїм знайомим ОСОБА_14 в його господарському приміщенні майстерні, що по АДРЕСА_3 де разом розпивали спиртні напої.

В цей час на ґрунті побутових відносин між ними виникла сварка та словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень.

В ході вказаного конфлікту, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій умисел, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання шкоди здоров`ю ОСОБА_14 , наніс йому численні удари кулаками рук в голову, чим спричинив ОСОБА_14 тілесні ушкодження у вигляді садна на задній поверхні правого передпліччя у верхній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також у вигляді синців - біля внутрішнього кута правого ока, в лівій параорбітальній ділянці, на лобній ділянці зліва, на лівій скроневій ділянці з переходом на ліву привушну ділянку, нижню щелепу та ліву бічну поверхню шиї; садно в тім`яній ділянці голови справа; крововиливу збоку внутрішньої поверхні волосяної частини в лівій лобно-тім`яно-скроневій ділянці зліва з просякненням скроневого м`язу; субдурального крововиливу під тверду мозкову оболонку в лобно-тім`яно-скроневій ділянці зліва; субарахноїдальних крововиливів під м`яку мозкову оболонку на всіх конвекситальних та міжпівкульних поверхнях, більш інтенсивно виражених в лобно-тім`яних ділянках; забою речовини головного мозку в товщі лівої потиличної долі головного мозку; крововиливів крапкового характеру в товщу довгастого мозку, від яких настала смерть ОСОБА_14 .

Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_14 .

На вказаний вирок надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , в якій захисник не погоджується із оскаржуваним рішення, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норма матеріального та процесуального права.

Вважає, що районний суд не з`ясував належним чином чи є в діях ОСОБА_6 склад інкримінованого кримінального правопорушення чи будь-якого іншого кримінального правопорушення, та чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення.

Стверджує, що в діях обвинуваченого ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, а в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вчинення ним цього злочину.

Вказує, що потерпіла ОСОБА_8 не бачила конфлікту між її чоловіком та ОСОБА_6 , а свідок ОСОБА_15 зазначав, що жодного конфліктів під час вживання алкоголю не було, бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_14 він не бачив.

Зазначає, що в матеріалах справи наявні висновки судово-медичних експертиз, які спростовують висунуте ОСОБА_6 обвинувачення за ч.2 ст. 121 КК України.

Вказує, що згідно висновку експерта №112-д від 27.03.2023 року цілком можливо виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_14 за обставин, на які вказував ОСОБА_6 в протоколі допиту та під час проведення слідчого експерименту.

Зазначає, що відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №035 від 15.05.2023 року встановлено, що тяжкі тілесні ушкодження виявлені у потерпілого ОСОБА_14 , які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті, не могли виникнути від ударів нанесених ОСОБА_6 , а виникли від однієї травматичної дії, а саме від співударяння голови потерпілого об тверді тупі предмети із характерною формою, що узгоджується із обставинами зазначеними у показах ОСОБА_6 та відтвореними під час слідчого експерименту.

Стверджує, що згідно висновку судово-медичної експертизи №19 від 01.03.2023 року у обвинуваченого ОСОБА_6 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців та саден в області голови та тулуба, які виникли не менш чим від трьох травмуючих дій і відносять до легких тілесних ушкоджень, вказані тілесні ушкодження, за показами ОСОБА_6 , наніс йому ОСОБА_14 під час нападу на нього.

З урахування цього зазначає, що ОСОБА_6 під час конфлікту з ОСОБА_14 перебував у стані необхідної оборони, без жодних ознак її перевищення, всі його умисні дії були правомірними.

Зазначає, що ОСОБА_6 захищаючи своє життя та здоров`я від протиправних дій ОСОБА_14 застосував прийом самооборони, від якого ОСОБА_14 впав і вдарився головою, після чого ОСОБА_14 знову напав на ОСОБА_6 , який на ніс удар у відповідь від якого ОСОБА_14 втратив рівновагу та вдарився головою.

Також, вважає імовірним, що ОСОБА_14 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння міг отримати черепно-мозкову травму в результаті падіння з власної необережності.

Звертає увагу на те, що при доставленні ОСОБА_14 до медичного закладу він не потребував оперативного втручання, однак через 7 днів лікування, перебуваючи в лікарні, помер, при цьому органом досудового розслідування не перевірено правильності лікування хворого ОСОБА_14 .

Вважає безпідставним заявлений в рамках кримінального провадження цивільний позов, оскільки ОСОБА_6 не вчинив кримінального правопорушення.

Просить скасувати оскаржуваний вирок, виправдати ОСОБА_6 за ч.2 ст. 121 КК України та закрити кримінальне провадження.

На вказану апеляційну скаргу надійшло заперечення прокурора Вижницької окружної прокуратури ОСОБА_16 , в якому прокурор вважає подану апеляційну скаргу безпідставною, а вирок районного суду законним та обґрунтованим.

Вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 121 КК України підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Стверджує, що покази обвинуваченого про те, що він не мав на меті заподіяння потерпілому ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень, надані з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Просить подану захисником ОСОБА_7 апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок районного суду щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст. 121 КК України - без змін.

Заслухавши доповідь судді, яка виклала суть вироку, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, провівши судове слідство, надавши учасникам кримінального провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав наведених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення

З встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_6 04.02.2023 року приблизно о 23 год. 20 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився спільно із своїм знайомим ОСОБА_14 в його господарському приміщенні майстерні, що по АДРЕСА_3 де разом розпивали спиртні напої.

В цей час на ґрунті побутових відносин між ними виникла сварка та словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень.

В ході вказаного конфлікту, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій умисел, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання шкоди здоров`ю ОСОБА_14 , наніс йому численні удари кулаками рук в голову, чим спричинив ОСОБА_14 тілесні ушкодження у вигляді садна на задній поверхні правого передпліччя у верхній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також у вигляді синців - біля внутрішнього кута правого ока, в лівій параорбітальній ділянці, на лобній ділянці зліва, на лівій скроневій ділянці з переходом на ліву привушну ділянку, нижню щелепу та ліву бічну поверхню шиї; садно в тім`яній ділянці голови справа; крововиливу збоку внутрішньої поверхні волосяної частини в лівій лобно-тім`яно-скроневій ділянці зліва з просякненням скроневого м`язу; субдурального крововиливу під тверду мозкову оболонку в лобно-тім`яно-скроневій ділянці зліва; субарахноїдальних крововиливів під м`яку мозкову оболонку на всіх конвекситальних та міжпівкульних поверхнях, більш інтенсивно виражених в лобно-тім`яних ділянках; забою речовини головного мозку в товщі лівої потиличної долі головного мозку; крововиливів крапкового характеру в товщу довгастого мозку, від яких настала смерть ОСОБА_14 .

Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_14 .

Органом досудового розслідування та районним судом кваліфіковано дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.121 КК України за встановлених вище обставин.

Районним судом у оскаржуваному вироку сформульовано фабулу обвинувачення аналогічну по змісту обвинувальну акту.

Як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду районного суду поза увагою і без надання правової оцінки залишилися показання ОСОБА_6 щодо обставин скоєння даного злочину та висновки проведених по справі судово-медичних експертиз, крім того не було ретельно проаналізовано суб`єктивні ознаки даного злочину, які є критерієм розмежування при кваліфікації дій винної особи.

У матеріалах справи наявний протокол проведення слідчого експерименту в с. Верхні Станівці від 08.03.2023 року, який розпочато о 13 год. 24 хв. та закінчено о 14 год. 10 хв., за участю підозрюваного ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 45-47)

Слідчим експериментом встановлено: всі учасники зібралися в місці проведення слідчого експерименту та їм було роз`яснено їхні права та обов`язки. В подальшому підозрюваному ОСОБА_6 було запропоновано розповісти та відтворити обставини, які мали місце 04.02.2023року, тобто нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , на що останній погодився та на відеозапис відтворив та розповів обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , що було зафіксовано на відеозапис, який є додатком до даного протоколу проведення слідчого експерименту.

На відеозаписі слідчого експерименту зображено ОСОБА_6 , який розповідає про події, які відбулися між ним та ОСОБА_14 , зокрема, що він сидів на стільці в цей час ОСОБА_14 підійшов з-заді та схопив його лівою рукою за горло, а правою вдарив чимось тяжким по голові, ОСОБА_6 в свою чергу схопив ОСОБА_14 за куртку та перекинув через себе на бетону підлогу, ОСОБА_14 вдарився об підлогу та почав вставати, під час чого ОСОБА_6 завдав ще одного удару рукою об голову ОСОБА_14 , та після чого завдав ще одного удару ногою об голову ОСОБА_14 , після чого ОСОБА_14 знову встав та вдарив ОСОБА_6 чимось тяжким в область голови, а ОСОБА_6 зачепився за стілець та впав, після чого ОСОБА_6 ударив ОСОБА_14 рукою від чого той вдарився об стінку та присів, після чого ОСОБА_14 сказав щоб ОСОБА_6 покинув приміщення.

Під час досудового розслідування та судового слідства ОСОБА_6 давав одинакові за змістом показання, не заперечує того факту, що між ним та ОСОБА_14 мав місце конфлікт 04.02.2023 року в підсобному приміщенні за місцем проживання останнього. Вважає, що за обставин, які склалися між ним та потерпілим, він діяв в межах необхідної оборони. Зазначив, що саме ОСОБА_14 першим схопив його за шию з-заді та вдарив по голові, тоді він, ОСОБА_6 , сидячи на кріслі, перекинув ОСОБА_14 через себе, той упав на підлогу і тоді ще наніс останньому декілька ударів кулаком в область голови ОСОБА_14 . Далі він вийшов з приміщення майстерні, пішов до будинку забрати свою дівчину ОСОБА_17 , та повідомив дружині ОСОБА_14 , Діані, щоб вона зайшла в майстерню, оскільки там лежить її побитий чоловік.

Районним судом не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах кримінального провадження додатковій та комплексній судово-медичній експертизі.

Зокрема, згідно висновків додаткової судово-медичної експертизи №112-Д від 27.03.2023 року, смерть ОСОБА_14 настала від набряку та набухання речовини головного мозку, який розвинувся як ускладнення отриманої при житті закритої внутрішньо-черепної травми із забоєм речовини головного мозку, розвитком субдуральної гематоми та масивних субарахноїдальних крововиливів.

Враховуючи характеристики та локалізації тілесних ушкоджень виявлених на тілі ОСОБА_14 , експерт вважав цілком можливим їх виникнення за обставин, на які вказував ОСОБА_6 в наданому на експертизу протоколі допиту останнього та проведеного з ним слідчого експерименту (т.2 а.с. 68-73).

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №035 від 10.05.2023 року, на вирішення комісії експертів поставлено наступні питання: 1.Чи наявні на тілі (трупа) ОСОБА_14 тілесні ушкодження; 2. Який характер та локалізація виявлених тілесних ушкоджень; 3. Який механізм утворення зазначених тілесних ушкоджень; 4. До якого ступеня тяжкості відносяться наявні у ОСОБА_14 тілесні ушкодження; 5. Яка причина смерті ОСОБА_14 ; 6. Чи міг ОСОБА_14 із наявними у нього тілесними ушкодженнями самостійно пересуватися; 7. Чи перебувають виявлені на тілі трупа ОСОБА_14 тілесні ушкодження у причинному зв`язку із настанням смерті; 8. Чи могли виникнути виявлені у ОСОБА_14 тілесні ушкодження внаслідок падіння з висоти власного зросту на тверду поверхню (землю, грунт з травою, бетону підлогу, тощо), у тому числі з прискоренням або без такого; 9. Чи не могли бути отриманими та чи не виключено отримання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання його смерті в результаті співударяння його голови з підлогою внаслідок падіння під час боротьби з ОСОБА_6 чи від співударяння його голови з стіною від того, що його відштовхнув від себе ОСОБА_6 , з-за обставин, про які зазначив у своїх показаннях ОСОБА_6 та які він відтворив під час проведеного з його участю слідчого експерименту; 10. Якою кількістю травмуючих дій ОСОБА_14 були спричинені наявні у нього тілесні ушкодження та чи відповідають вони тій кількості травмуючих дій на яку вказав ОСОБА_6 під час проведеного з ним слідчого експерименту; 11. Якою кількістю травмуючих дій потерпілому ОСОБА_14 були спричинені тілесні ушкодження, які перебувають в причинному зв`язку із фактом настання смерті; 12. Чи могли виникнути наявні на тілі ОСОБА_14 тілесні ушкодження, які перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання його смерті внаслідок: - нанесення потерпілому ударів кулаком руки в обличчя та голову, як на це вказав підозрюваний ОСОБА_6 під час проведеного з ним слідчого експерименту;- нанесення потерпілому удару ступнею ноги в голову, як на це вказав підозрюваний ОСОБА_6 під час проведеного з ним слідчого експерименту;- співударяння голови потерпілого до бетонного покриття підлоги при перекиданні останнього підозрюваним через плече та співударяння голови потерпілого до стіни після нанесення останньому удару кулаком в обличчя; 13.Який із зазначених вище механізмів є найбільш вірогідним для отримання (спричинення) потерпілим тілесних ушкоджень, що перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання його смерті; 14. Якщо ні один із зазначених механізмів отримання (спричинення) не відповідає наявним у потерпілого ОСОБА_14 тілесним ушкодженням, то прошу вказати можливий механізм виникнення тілесних ушкоджень, зокрема тих, що перебувають в причинно-наслідковому зв`язку із фактом настання смерті потерпілого.

На підставі даних комісійної судово-медичної експертизи, даних первинної судово-медичної експертизи, даних додаткової судово-медичної експертизи, даних медичної документів, та відомих обставин справи комісія експертів прийшла до наступних висновків.

Згідно медичної карти стаціонарного хворого №1695 Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги гр. ОСОБА_14 з 05.02.20223 р. до 12.02.2023 року (дата настання смерті) перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії з приводу травмування отриманого в побуті. Діагноз заключний клінічний: закрита черепно-мозкова травма. Дифузний забій головного мозку важкого ступеня. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Набряк набухання головного мозку. Мозкова кома III. Прогресуюча серцево-легенева недостатність. Азотемія. Іримія. Дистаметаболічна кардіоміопатія. Стан після трахеотомії.

При проведенні первинної судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_14 виявлені нижченаведені тілесні ушкодження: садно на тильній поверхні правого передпліччя у верхній третині; садно в тім`яній ділянці голови справа; синець біля внутрішнього кута правого ока; синець на лобній ділянці зліва; синець в лівій параорбітальній ділянці.

Виявлені на тілі трупа гр. ОСОБА_18 і зазначені в попередньому пункті дійсних підсумків ушкодження виникли внаслідок не менш ніж п`ятикратної травмуючої дії твердих тупих предметів з обмеженою (обмеженими) до травмованих поверхонь травмуючими (контактними) поверхнями, могли виникнути в терміни зазначені вище, як кожне зокрема, так і всі в сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень і не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із фактом настання смерті.

Крім ушкоджень, зазначених у п.2 дійсних «Підсумків», на тілі трупа гр. ОСОБА_14 виявлено ще одна група ушкоджень, які наведені нижче: чіткий лінійно-полоскуватий синець скронево-привушно-нижньощелепово-шийної поверхні зліва; крововилив м`яких тканин волосяної частини голови (підшкірна КТ-гематома) в лівій лобно-тімяно-скроневій ділянці голови зліва; крововилив під тверду мозкову оболонку в лобно-тімяно-скроневій ділянці зліва; крововиливи в м`які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку; осередок локального забою речовини головного мозку в товщі лівої потиличної долі; забій речовини головного мозку в проекції довгастого мозку.

Зазначені у п.4 дійсних «Підсумків» ушкодження виникли внаслідок одноразової травмуючої дії твердого, тупого предмета з чітко визначеними геометричними параметрами (довгаста форма, ширина контактної поверхні не більше 5,0 см, довжина предмета не менше 20,0 см), чи від співударяння з предметом, що має визначені вище характеристики, могли виникнути в терміни зазначені в фабулі справи, у своєму комплексі за ознакою «небезпека для життя» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із фактом настання смерті.

Причиною смерті гр. ОСОБА_14 стали замежові набряк та набухання речовини головного мозку, які розвинулися як ускладнення отриманої при житті закритої внутрішньо-черепної травми із забоєм речовини головного мозку (довгастий мозок). За даними медичної карти стаціонарного хворого №1695 від 05.02.2023 р. гр. ОСОБА_14 помер об 11:35 годині 12.02.2023 року.

Приймаючи до уваги характер та локалізацію черепно-мозкової травми, отриманої гр. ОСОБА_14 , комісія експертів приходить до висновку, що можливість здійснення підекспертим самостійних цілеспрямованих дій могла зберігатися на протязі деякого проміжку часу, обмеженим часом наростання необернених, травмопатоморфологічних змін в стовбурі та речовині півкуль головного мозку.

Приймаючи до уваги характер та локалізацію всіх виявлених на тілі гр. ОСОБА_14 ушкоджень, їх характеристики, параметричні та індивідуальні ознаки «різнобічну локалізацію», індивідуальне, просторове співвідношення між собою (між окремими ушкодженнями) комісія експертів піддає сумніву вірогідність версії запропонованою «Постановою», а саме одноразовому падінні тіла потерпілого з висоти власного зросту на площину та подальшим співударянням з площиною чи із виступаючими над її рівнем твердими, тупими предметами, незалежно від ситуації, що передувала моменту падіння, а саме самопризвільного падіння тіла зі статичного стану, чи падіння потерпілого при попередньому приданні його тілу прискорення шляхом спричинення поштовху, удару сторонньою особою.

Виходячи з викладеного в попередніх пунктах дійсних «Підсумків» комісія експертів приходить до висновку, що ушкодження, внаслідок виникнення яких настала смерть гр. ОСОБА_14 настала внаслідок від одноразової травмуючої дії твердого тупого предмета довгастої форми чи при співударянні з таким предметом, який міг виступати над рівнем поверхні, при чому такий предмет міг мати найрізноманітніший вид та призначення, бути частиною меблів, що мають ребра або грані, довгасті предмети, що перебували на поверхні підлоги. З огляду на визначені комісією експертів параметричні ознаки травмуючого агента в межах контакту з тілом потерпілого. Водночас, слід виключити можливість виникнення цих ушкоджень внаслідок травмуючої дії частин тіла людини, а саме кулаків рук чи ніг, взутих у тверде взуття. З огляду на викладене, комісія експертів не вбачає суттєвих розбіжностей між механізмом виникнення ушкоджень голови потерпілого (тих, що перебувають в безпосередньому причинному зв`язку з фактом настання смерті) з механізмом, відзначеним підозрюваним в своїх показах та процесі відтворення обставин події, а саме перекидання підозрюваним тіла потерпілого через спину вперед в момент, коли тіло потерпілого перебувало ззаду тіла підозрюваного, з подальшим співударянням тіла потерпілого лівою частиною голови вперед, з наступним співударянням з площиною та з виступаючим над рівнем площини тупим твердим предметом довгастої форми.

При визначенні кількості характеристик, локалізації та особливостей виявлених ушкоджень на тілі ОСОБА_14 та проведенні аналітичного порівняння даних, отриманих при проведенні дійсної експертизи, з характером та механізмом спричинення ушкоджень, що містяться в показах ОСОБА_6 комісією експертів не виявлено принципових розбіжностей (т.2 а.с. 108-125).

Отже, ці обидві експертизи не суперечать одна одній по змісту щодо узгодження із обставинами, на які вказував ОСОБА_6 під час слідчого експерименту.

Із безпосередньо досліджених апеляційним судом висновків судово-медичних експертиз, відеозапису протоколу відтворення обстановки і обставин події, показань обвинуваченого ОСОБА_6 , встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_14 виник раптовий конфлікт на ґрунті розпиття спиртних напоїв, в ході якого, ОСОБА_6 у відповідь на тілесні ушкодження спричинені йому ОСОБА_14 у голову, в свою чергу схопив ОСОБА_14 за куртку та перекинув через себе на бетонну підлогу, ОСОБА_14 вдарився об підлогу та почав вставати, під час чого ОСОБА_6 завдав ще одного удару рукою об голову ОСОБА_14 , та після чого завдав ще одного удару ногою об голову ОСОБА_14 , після чого ОСОБА_14 знову встав та вдарив ОСОБА_6 чимось тяжким в область голови, а ОСОБА_6 зачепився за стілець та впав, після чого ОСОБА_6 ударив ОСОБА_14 рукою від чого той вдарився об стінку та присів, після чого ОСОБА_14 сказав щоб ОСОБА_6 покинув приміщення.

Показання ОСОБА_6 узгоджуються за змістом із висновками додаткової та комплексної судово-медичної експертизи.

Під час судового розгляду кримінального провадження у районному та апеляційному суді не здобуто доводів на спростування такої позиції обвинуваченого.

У оскаржуваному вироку суд не навів доводів на спростування показань обвинуваченого ОСОБА_6 , та взагалі не надав належної правової оцінки висновкам додаткової та комплексної судово-медичної експертизи.

По даному кримінальному провадженні проведено три судово-медичних експертизи тілесних ушкоджень і причини смерті потерпілого ОСОБА_14 , у оскаржувану вироку суд на них формально послався, однак не виклав належним чином їх змісту та не дав належної правової оцінки, внаслідок чого було невірно кваліфіковано дії ОСОБА_6 .

Для того щоб наступила кримінальна відповідальність за ч.2 ст.121 КК України необхідно, щоб з об`єктивної сторони винною особою були вчинені дії або бездіяльність у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, та умисною формою вини з суб`єктивної сторони, коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає наслідки, або свідомо припускає їх настання.

Якщо винна особа, яка позбавила життя потерпілого передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити, такі дії слід розглядати як вбивство через необережність.

Як видно із показань обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_15 , між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_14 були тривалі дружні стосунки, вони були друзями, під час досудового розслідування та судового розгляду не здобуто доказів про існування між ними протилежних відносин чи підстав для цього.

З встановлених фактичних обставин слідує, що ОСОБА_6 не мав умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , він у відповідь на його на дії, рефлекторно схопив ОСОБА_14 за куртку та перекинув через себе на бетонну підлогу.

Результатом таких дій ОСОБА_6 стала смерть потерпілого, чого обвинувачений і не передбачав, але повинен був і міг передбачити.

Згідно висновківкомплексної судово-медичноїекспертизи смерть гр. ОСОБА_14 настала внаслідок від одноразової травмуючої дії твердого тупого предмета довгастої форми чи при співударянні з таким предметом, який міг виступати над рівнем поверхні, при чому такий предмет міг мати найрізноманітніший вид та призначення, бути частиною меблів, що мають ребра або грані, довгасті предмети, що перебували на поверхні підлоги. З огляду на визначені комісією експертів параметричні ознаки травмуючого агента в межах контакту з тілом потерпілого. Водночас, слід виключити можливість виникнення цих ушкоджень внаслідок травмуючої дії частин тіла людини, а саме кулаків рук чи ніг, взутих у тверде взуття. З огляду на викладене, комісія експертів не вбачає суттєвих розбіжностей між механізмом виникнення ушкоджень голови потерпілого (тих, що перебувають в безпосередньому причинному зв`язку з фактом настання смерті) з механізмом, відзначеним підозрюваним в своїх показах та процесі відтворення обставин події, а саме перекидання підозрюваним тіла потерпілого через спину вперед в момент, коли тіло потерпілого перебувало ззаду тіла підозрюваного, з подальшим співударянням тіла потерпілого лівою частиною голови вперед, з наступним співударянням з площиною та з виступаючим над рівнем площини тупим твердим предметом довгастої форми.

З наведеного слід зробити висновок , що причиною смерті ОСОБА_14 стало тілесне ушкодження, яке виникло внаслідок одноразової травмуючої дії твердого тупого предмета довгастої форми чи при співударянні з таким предметом, а не від нанесених ударів руками чи ногами обвинуваченого, як встановлено органом досудового розслідування та судом першої інстанції

Даний висновок експертів є повним та мотивованим, науково обґрунтованим, з наданням відповідей на поставлені запитання, за змістом узгоджується із показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 , не суперечить іншим доказам по справі.

Таким чином, тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть ОСОБА_14 , було не безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченим удару в ділянку голови потерпілого, а результатом падіння останнього наступним співударянням із твердим тупим предметом довгастої форми, який міг виступати над рівнем поверхні, при чому такий предмет міг мати найрізноманітніший вид та призначення, бути частиною меблів, що мають ребра або грані, довгасті предмети, що перебували на поверхні підлоги, чого обвинувачений ОСОБА_6 хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити

Згідно висновку експерта №19 від 01.03.2023 року на тілі ОСОБА_6 було виявлено тілесні ушкодження: садна на тильній поверхні правої кисті в проекції 3-го пальця, на тильній поверхні правої китиці в проекції 4-го пальця, на тильній поверхні дистальної фаланги 3-го пальця правої китиці, на тім`яній ділянці по центру; синці на лівій скроневій ділянці, на правій скроневій ділянці, на задній поверхні правої вушної раковини, що також відображено у протоколі затримання, та підтверджує його версію про дії ОСОБА_14 щодо нього.

Районний суд дав неправильну юридичну оцінку діям ОСОБА_6 , в конкретному випадку мало місце не умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, а вбивство вчинене через необережність.

Дії ОСОБА_6 підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та ч.1 ст. 125 КК України, оскільки ним спричинено потерпілому ОСОБА_14 тяжке тілесне ушкодження із необережності, яке спричинило смерть, та легкі тілесні ушкодження, які підлягають окремій кваліфікації, оскільки вони вчинені умисно, а не із необережності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо відсутності у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, та перебування останнього в стані необхідної оборони, колегія суддів вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Для того щоб можна було кваліфікувати дії особи як необхідну оборону, необхідно з`ясувати чи могла особа, яка обороняється, враховуючи обстановку та поведінку нападника, розуміти, що посягання на її життя чи здоров`я припинилося. Фактично, потрібно з`ясувати чи особа, яка обороняється усвідомила, що для оборони немає потреби.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Із показів обвинуваченого ОСОБА_6 та відеозапису слідчого експерименту вбачається, що після того як обвинувачений ОСОБА_6 перекинув потерпілого ОСОБА_14 через себе на землю, обвинувачений продовжував завдати удари потерпілому, яким лежав на підлозі, та не намагався вийти з приміщення для уникнення подальшого конфлікту.

Під час досудового розслідування та судового розгляду не здобуто доказів що ОСОБА_6 перебував у стані необхідної оборони.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст. 119 КК України та ч.1 ст. 125 КК України, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд призначаючи ОСОБА_6 покарання враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, а саме нетяжкого злочинну та проступку.

Враховується особа обвинуваченого ОСОБА_6 , який є раніше не судимий, одружений, згідно характеризується із ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» характеризується позитивно.

Обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , згідно вимог ст. 66 КК України, колегія суддів враховує часткове відшкодування матеріальної шкоди спричиненої злочином.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 передав потерпілій ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 50000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно вимог ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання у межах визначених санкціями ч.1 ст. 119 КК України та ч.1 ст. 125 КК України, та остаточне покарання слід призначити за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Районний суд вірно врахував, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 настала смерть ОСОБА_14 , який був батьком трьох малолітніх дітей - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та правомірно задовольнив позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_6 на її користь щомісячної виплати на утримання дітей у розмірі 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до їх повноліття.

Суд першої інстанції також врахував характер правопорушення, невідворотні наслідки у виді смерті ОСОБА_8 , а також вимоги розумності та справедливості та призначив моральне відшкодування, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 в розмірі 500 000 гривень, з яким погоджується і колегія апеляційного суду.

У поданій захисником апеляційній скарзі не наводиться доводів на спростовування висновків районного суду в частині вирішення цивільного позову.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 405, 407, 408, 411, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України - змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч.1 ст.119 КК України, ч.1 ст. 125 КК України.

Визнати винним ОСОБА_6 за ч.1 ст.119 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Визнати винним ОСОБА_6 за ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначити ОСОБА_6 у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

У іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 , який утримується під вартою - в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Головуючий [підпис] ОСОБА_1

Судді [підпис] ОСОБА_3

[підпис] ОСОБА_2

"Копія. Згідно з оригіналом."

Суддя - доповідач

(посада) ОСОБА_19 , підпис) (ПІБ)

29.11.2024 року

(дата засвідчення копії)