Ухвала

від 19.11.2024 по справі 544/1735/24

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1735/24

пров. № 4-с/544/13/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої - судді Сайко О.О.,

за участі секретаряКостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пирятині скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 до суду звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Ковтун М.В. зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Скаргу мотивовано тим, що при підготовці документів до нотаріального оформлення договору купівлі-продажу належного ОСОБА_1 нерухомого майна було встановлено, що в ДРРП є обтяження арешт нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладені обставини представник звернувся в його інтересах до Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту з майна, проте отримав відмову у вчиненні зазначеної процесуальної дії в рамках виконавчого провадження.

З листаПирятинського відділуДВС уЛубенському районіПолтавської областіСхідного міжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїУкраїни вбачалося,що у рамкахвиконавчих проваджень№30052024(повернуто19.12.2016року згідноп.7ч.1ст.37ЗУ «Провиконавче провадження»)накладено арештна всемайно боржника ОСОБА_1 ,народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , в межах суми звернення стягнення.

Виконавчий документ за вказаним виконавчим провадженням повторно на виконання стягувачем не пред`являвся.

Представникскаржника звернувся доПирятинського районногосуду Полтавськоїобласті вінтересах ОСОБА_1 зі скаргоюна бездіяльністьдержавного виконавцяоргану державноївиконавчої служби,яка виразиласяу незняттіарешту зналежного ОСОБА_1 майна. Адвокат Нога А.П., що діяв в інтересах стягувача ОСОБА_2 , подав заперечення на зазначену скаргу, з якого вбачалося, що він має намір в інтересах стягувача ОСОБА_2 звернутися до суду із заявою про поновлення строку на повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа.

Для надання можливості реалізувати право стягувача на вказані процесуальні дії, він звернувся до суду із заявою про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця органу державної виконавчої служби без розгляду, яка була задоволена судом.

У грудні2023року адвокатНога А.П.,що діявв інтересахстягувача ОСОБА_2 ,звернувсядо судуіз заявоюпро поновленнястроку наповторне пред`явленнявиконавчого листадо виконаннята видачудублікату виконавчоголиста (справа№2-472/11). УхвалоюПирятинського районногосуду Полтавськоїобласті від06березня 2024року,залишеною постановоюПолтавського апеляційногосуду від29травня 2024року беззмін,у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.

Аналіз норм Закону України «Про виконаве провадження» дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Хоча у діях державного виконавця немає прямих порушень нормЗакону України «Про виконавче провадження», однак права ОСОБА_1 залишаються необґрунтовано обмеженими. Тому просив зняти обтяження відносно майна, власником якого є ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладене постановою державного виконавця ВДВС Пирятинського РУЮ 19.06.2014 року в рамках виконавчого провадження №30052024.

У судове засідання скаржник та його представник не з`явилися, від представника скаржника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, скаргу підтримують та просять її задовольнити.

Представник Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Заінтересованаособа ОСОБА_2 у судовезасідання нез`явилася,про часта місцерозгляду справиповідомлена належнимчином. Їїпредставник адвокатНога А.П. направивдо судузаперечення,у якомувказав,що ОСОБА_2 не погоджується з поданою скаргою та вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. Вважає, що скаржник пропустив встановлений законом строк для подання скарги. Крім того, скаржник вже звертався з аналогічними за обгрунтуванням та вимогами скаргами до Пирятинського районного суду, які за його заявами були залишені без розгляду. Про порушення своїх прав скаржник довідався ще у серпні 2023 року. Під час попередніх розглядів аналогічних скарг були відсутні обставини, які б перешкоджали завершити розгляд скарг судом. Вказує про відсутність законних підстав для звільнення майна боржника з-під арешту з огляду на непогашення боргу та невтрата кредитором інтересу щодо примусового виконання рішення суду. Також звертає увагу суду на те, що боржник використовує спробу зняття арешту зі свого майна задля укладення в майбутньому оплатного правочину на шкоду кредиторові (фраудаторного правочину).

При цьому представник заінтересованої особи звертає увагу також на невизначеність вимоги боржника при зверненні до суду із скаргою, оскілька прохальна частина скарги не містить вимог скаржника про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.

Зазначає про наявність у стягувача права повторного звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Рішенням Пирятинськогорайонного судуПолтавської областівід 21.10.2011у справі№2-472/11було задоволенопозов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягненняборгу задоговором позики.Судовим рішеннямстягнуто звідповідача боргв сумі199645,30грн,а такожсудові витрати.

15.11.2011 стягувачу ОСОБА_2 був виданий виконавчий лист №2-472/11 на підставі указаного рішення суду. 28 листопада 2011 року на підставі вищевказаного виконавчого листа державним виконавцем Пирятинського районного ВДВС ГУЮ у Полтавській області було відкрито виконавче провадження № 30052024. Одночасно було накладено арешт на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми стягнення 222073,38 грн. В процесі виконання рішення суду за рахунок реалізації майна боржника було здійснено частковепогашенняборгу. Залишок нестягнутогоборгу намомент розглядусправи судомскладає 114674,06грн (а.с. 14).

19.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , із забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу 114674,06грн (а.с.7)

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.12.2016 ОСОБА_2 було повернуто виконавчий лист №2-472/11 на підставі п.7 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (боржник - фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).

Згідноінформації в.о. начальника ПирятинськогоВДВС уЛубенському районіПолтавської області№15316 від 19.08.2024 на запит представника боржника ОСОБА_1 про зняття арешту з майна боржника, повторно виконавчий лист №2-472/11 станом на дату звернення до ВДВС не пред`являвся. Заявнику роз`яснено право звернутися до суду щодо зняття арешту з нерухомого майна (а.с. 14).

Представник скаржника звернувсяв серпні2023року до Пирятинськогорайонного судуПолтавської областів інтересах ОСОБА_1 зіскаргою набездіяльність державноговиконавця органудержавної виконавчоїслужби,яка виразиласяу незняттіарешту зналежного ОСОБА_1 майна. Адвокат Нога А.П., що діяв в інтересах стягувача ОСОБА_2 , подав заперечення на зазначену скаргу, з якого вбачалося, що він має намір в інтересах стягувача ОСОБА_2 звернутися до суду із заявою про поновлення строку на повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа.

Скаржник вказує, що для надання можливості реалізувати право стягувача на вказані процесуальні дії, він звернувся 18.12.2023 до суду із заявою про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця органу державної виконавчої служби без розгляду, яка була задоволена судом (а.с.29).

У грудні2023року адвокатНога А.П.,що діявв інтересахстягувача ОСОБА_2 ,звернувсядо судуіз заявоюпро поновленнястроку наповторне пред`явленнявиконавчого листадо виконаннята видачудублікату виконавчоголиста (справа№2-472/11). УхвалоюПирятинського районногосуду Полтавськоїобласті від06березня 2024року,залишеною постановоюПолтавського апеляційногосуду від29травня 2024року беззмін,у задоволенні заяви стягувача ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено (а.с.10-13).

Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність відділу державної виконавчої служби щодо зняття арешту відносно боржника, представник ОСОБА_1 посилається на те, що строки пред`явлення до примусового виконання по цим виконавчим провадженням давно сплинули, а Пирятинський ВДВС самостійно не вирішив питання про скасування арешту з майна, тому наявне обмеження щодо майна ОСОБА_1 є незаконним.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на момент повернення виконавчого документу) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо боржник фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення в розшук.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Однак, пункт 9 частини 1стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц(провадження № 61-2829св21).

За змістом положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

Ураховуючи положення частини першої та частини п`ятої статті37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №30052024 стосовно примусового виконання виконавчого листа №2-472/2011 повністю не погашена, водночас виконавче провадження по його примусовому виконанню не може бути відновлене через пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, у продовженні якого стягувачу судом було відмовлено.

Доводи представника заінтересованої особи про те, що закон не забороняє стягувачу повторно звернутися до суду після усунення обставин, що слугували підставою для попередньої відмови у видачі дубліката виконавчого листа і поновлення строку для його пред`явлення, не спростовують факту відсутності на даний час відкритого виконавчого провадження, де ОСОБА_1 є боржником. Натомість такі доводи можуть вказувати на зловживання заінтересованою особою своїми процесуальними правами, оскільки остання вказує про необмежений строк подачі таких неодноразових заяв до суду без наведення обґрунтованих мотивів повторного звернення до суду.

Вказані обставини свідчать про відсутність обґрунтованих підстав для продовження арешту на майно боржника.

Доводи заінтересованої особи про використання боржником спроби зняття арешту з майна для укладення в майбутньому фраудаторного правочину, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не впливають на правовідносини, які є предметом розгляду цієї скарги.

Суд зазначає, що у діях державного виконавця немає порушень норм Закону України «Про виконавче провадження», однак права боржника розпорядження належним йому майном залишаються необґрунтовано обмеженими, з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження, де він є боржником. Тому з метою відновлення прав ОСОБА_1 , які не має можливості відновити державний виконавець у закінченому виконавчому провадженні, суд дійшов висновку про необхідність скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Суд також зазначає, що державний виконавець не наділений повноваженнями поза межами виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії. Тому фактично боржник не оскаржує його бездіяльність, а захищає своє право на зняття арешту з майна у спосіб, визначений судовою практикою. З огляду на це, відсутні підстави для застосування, визначених ч.1 ст. 449 ЦПК України строків звернення до суду, про пропуск яких заявив представник заінтересованої особи. Крім того, представник скаржника звернувся до суду із скаргою в межах 10-денного строку після отримання роз`яснення державного виконавця про порядок скасування арешту майна у закінченому виконавчому провадженні. Приймаючи до уваги, що виконавчий документ повернуто стягувачу у 2016 році та повторно не пред`являвся до виконання, будь-які виконавчі дії виконавча служба не вправі була проводити.

Враховуючи неможливість на теперішній час провести державним виконавцем дій щодо зняття арешту відносно боржника ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне, захистити право ОСОБА_1 шляхом скасування існуючих обтяжень майна заявника.

Керуючись ст.ст.447,451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти обтяження відносно майна, власником якого є ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладене постановою державного виконавця ВДВС Пирятинського РУЮ 19.06.2014 року в рамках виконавчого провадження №30052024.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О.Сайко