Справа №567/1447/24
Провадження №2/567/493/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2024 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Венгерчук А.О.
секретар Дем`янчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом
встановив:
в Острозький районний суд з позовом до Острозької міської ради Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом звернувся ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом із ним. За життя мати заповіту не залишила. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_3 . Після смерті матері у визначений законом строк він звернувся із заявою до Острозької районної державної нотаріальної контори, де 26.08.2006 було заведено спадкову справу. Він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців не має. 21.06.2024, у зв`язку з відсутністю відповідного правовстановлюючого документу, приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Конашук Л.М. було роз`яснено про відмову у видачі мені свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями, та було роз`яснено про право на звернення до суду. А тому у нього виникло право на звернення в суд та визнання за ним права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , що належав його покійній матері. Після смерті матері відкрилась спадщина на все належне їй майно, зокрема й на житловий будинок, в якому він проживає.
За вказаних обставин просить визнати за ним, як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне.
Ухвалою Острозькогорайонного судувід 27.08.2024позовну заяву ОСОБА_1 прийнято дорозгляду тавідкрито провадженняу справі,відповідачу булонадано строкпротягом п`ятнадцятиднів здня отриманняухвали провідкриття провадженнядля поданнявідзиву напозовну заяву.
За клопотанням позивача та відповідно до ст.ст.81,84 ЦПК України ухвалою суду від 27.08.2024 було витребувано від приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Конащук Л.М. матеріали спадкової справи №279/2006, заведеної після смерті ОСОБА_2
22.10.2024 на адресу суду надійшла заява відповідача Острозької міської ради в якій відповідач просить здійснювати розгляд справи за відсутності свого представника за наявними матеріалами справи.
В судове засідання представник позивача не з`явилася, подала заяву у якій позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити, розгляд справи проводити без їх участі.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.
В судовому засіданні встановлено, що в АДРЕСА_1 розташований житловий будинок з надвірними будівлями, який обліковувався за ОСОБА_2 .
Зазначене підтверджується випискою з погосподарської книги №2 та довідки №99 від 01.08.2024, з яких встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 рахувався за ОСОБА_2 .
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватись законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року №533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української PCP від 11 березня 1985 року №105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP", Вказівками по веденню негосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року №45/5 та іншими нормативними актами.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудови зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на будинок колгоспного і робітничого двору.
За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради, які видавались на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до ст.ст.2, 3 Закону України від 1 липня 2004 №1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об`єкт нерухомого майна, збудований до набрання чинності зазначеним Законом, не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності цим Законом об`єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12).
Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Водночас, інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 належав житловий будинок з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 .
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.1 ст.1216, ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1258, ч.1 ст.1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_3 виданого 26.02.1964 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 21.02.1956 зареєстрували шлюб (актовий запис №5).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вбачається, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Частиною 1 ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1-3, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно довідки Острозької міської ради №99 від 01.08.2024 ОСОБА_2 на момент смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , разом з нею були зареєстровані та проживали: син ОСОБА_1 , невістка ОСОБА_5 , онук ОСОБА_6 , онука ОСОБА_7 , правнучка ОСОБА_8 .
Окрім того, ОСОБА_1 було подано до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Конащук Л.М. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , за результатами якої було заведено спадкову справу №279/2016. Заяви від інших спадкоємців до нотаріальної контори не надходили. Заповітів, складених на користь інших осіб, не було.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1-3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Вказані докази по справі повністю узгоджуються з позовною заявою позивача.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За життя спадкодавцем не було виготовлено необхідної технічної документації, неоформлено та не зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 не завершила оформлення своїх спадкових прав, як спадкоємець після смерті ОСОБА_3 , що порушує передбачені законом права позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом.
Водночас, в судовому засіданні встановлено, що після звернення позивача до нотаріальної контори, нотаріусом було відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 зазначеного Кодексу).
За ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. В той же час, право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно.
У відповідності до cт.392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно cт.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Отже, враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відповідно до п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється зі смертю власника, що перешкоджає реєстрації за ОСОБА_1 права власності на майно, та враховуючи, що відповідно до норм ст.1216, 1261 ЦК України ОСОБА_1 має право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , то за ним як спадкоємцем за законом слід визнати право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
На підставі ст.ст. 25 п. 4, 346 ч.1 п. 11, 328, 1216, 1233, 1269 ЦК України, Закону України "Про власність", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" керуючись ст. 10, 57, 62, 212-215 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Острозької міської ради Рівненської області (місце знаходження: м. Острог вул. Героїв Майдану, 4 Рівненської області, ЄДРПОУ 05391005) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28 листопада 2024 року.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.
Суд | Острозький районний суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 26.11.2024 |
Оприлюднено | 02.12.2024 |
Номер документу | 123390867 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом. |
Цивільне
Острозький районний суд Рівненської області
Венгерчук А.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні