Рішення

від 21.11.2024 по справі 571/1095/24

РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 571/1095/24

Провадження № 2/571/247/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

21 листопада 2024 року с-ще Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі: судді одноособово Комзюк А.Ф., за участі секретаря судового засідання Качановської О.Ф., представника позивача-адвоката Богданця І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Рокитнівська селищна рада про визнання права власності за набувальною давністю,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Рокитнівська селищна рада, про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок та господарські будівлі в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказує, що з 2010 року ОСОБА_1 добросовісно та відкрито почав володіти будинком що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ). Володілець даного будинку, в якому він проживав, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємців першої черги не було, так як з дружиною ОСОБА_3 розлучився у 1997 році, дітей від шлюбу не було а батьки також померли.

Позивач домовився з рідним братом померлого, який є відповідач по справі, що він від його імені виготовить право власності на будинок, після чого вони укладуть договір дарування. Після чого 03.09.2010, ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 довіреність бути його представником у судових органах України, що підтверджується копією довіреності.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 20.06.2011 року у справі 2-285/11, визнано за ОСОБА_2 , жителем АДРЕСА_3 , право власності на житловий будинок загальною площею 54,2 кв.м., житловою - 30,6 кв.м, складається з : 1 - коридор; 2 кладова; 3 - кухня; 4 - житлова; 5 житлова та господарські будівлі: Б - сарай, №1 огорожа, №2 огорожа, які знаходяться в АДРЕСА_4 .

У 2012 році позивач, на підставі даного рішення суду, виготовив технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок відповідно власником якого значиться ОСОБА_2 .

Однак, після надання відповідачем довіреності позивачу, останній переїхав проживати на постійне місце проживання до російської федерації. Після чого позивач втратив зв`язок з відповідачем, щоб укласти договір дарування.

Проте, позивач з 2010 року користується даним житловим будинком, робить поточні ремонти, сплачує комунальні платежі тощо, що підтверджується довідкою Рокитнівської селищної ради №654 від 26.04.2024 року.

У зв`язку з вище викладеним, звертається до суду з позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок оскільки добросовісно заволодів чужим майном, продовжує відкрито, безперервно користуватися ним понад 10 років.

Посилаючись на норми ст.ст.328, 344 ЦК України, правові позиції, викладені у Постанові Пленуму ВСС України від 07.02.2014 №5, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 54,2 кв.м., житловою - 30,6 кв.м, складається з : 1 - коридор; 2 кладова; 3 - кухня; 4 - житлова; 5 житлова та господарські будівлі: Б - сарай, №1 огорожа, №2 огорожа, які знаходяться в АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 05 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове зсідання.

Ухвалою суду від 22 серпня 2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача-адвокат Богданець І.Б. позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві та доповнив, що позивачу відомо, що вказаний будинок належав батькам відповідача, після смерті яких в будинку проживав брат відповідача. Після смерті брата, відповідач успадкував будинок. Оформивши право власності на будинок позивач з 2010 року, з дозволу відповідача, добросовісно та відкрито почав володіти цим будинком, проживає в ньому і по даний час. Усно домовилися про купівлю будинку, відповідачу передали гроші. Разом з тим, термін дії довіреності закінчився, і позивач не зміг оформити будинок на себе. Відповідач проживає у російській федерації, дипломатичні відносити з якою припинені, тому позивач позбавлений можливості оформити право власності на будинок в позасудовому порядку. Зважаючи на те, що упродовж більше десяти років позивач добросовісно та відкрито володіє цим будинком, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц, просить визнати за позивачем право власності на житловий будинок та господарські будівлі, які знаходяться в АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання 30 вересня та 21 листопада 2024 року не з`явився. Судові повістки, які надсилалися за зареєстрваною адресою проживання відповідача, повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади України. Заяв та клопотань до суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Рокитнівська селищна рада, в судові засідання не з`явився. 19.06.2024 до суду подано клопотання про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами справи.

Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, за згодою позивача ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Встановлено, що відповідно до довіреності від 03.09.2010, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником в судових органах України з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачу, відповідачу та третій особі. Для цього представникові надано право подавати від його імені заяви, документи і рішення, представляти його інтереси в бюро технічної інвентаризації, інших органах та організаціях щодо реєстрації права власності. Довіреність видана державним нотаріусом Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Рівненської області та зареєстровано в реєстрі за №1412 (а.с.9,10).

Відповідно до рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 20.06.2011, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Масевицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно, визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_3 , право власності на житловий будинок та господарські будівлі в АДРЕСА_4 .

Зі змісту судового рішення вбачається, що представником ОСОБА_2 в суді при розгляді справи про визнання права власності на спадкове майно був ОСОБА_1 (позивач по справі) та ОСОБА_4 (а.с.9-10).

18 січня 2012 року виготовлено технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 на ім`я ОСОБА_2 та 24.01.2012 зареєстровано право приватної власності, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав (а.с.12,13-15).

Також з копії паспорта громадянина України встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Сухий Ташлик, Вільшанського району Кіровоградської області.

Згідно відбитку штемпелів у паспорті, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване в АДРЕСА_5 з 19 травня 2010 року. 17 травня 2017 року ОСОБА_1 знятий з реєстрації за даною адресою.

17 травня 2017 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване в АДРЕСА_4 . Відповідно до поновлених даних про реєстрацію, здійснених Рокитнівською селищною радою, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Аналогічні відомості містяться у будинковій книзі, виготовленої на будинок за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.16-18).

Відповідно до довідки Масевицького старостинського округу Рокитнівської селищної ради №654 від 26.04.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 з 01.08.2008 року по 17.05.2017 року, але фактично проживає з листопада 2010 року у АДРЕСА_1 по даний час (а.с.20).

Свідки ОСОБА_5 пояснила суду, що знає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. ОСОБА_1 проживає в будинку, який належить ОСОБА_2 . Раніше будинок належав батькам ОСОБА_2 , після смерті яких будинок перейшов у спадок брату ОСОБА_2 - ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_6 будинок перейшов у власність ОСОБА_7 . Однак ОСОБА_2 вже більше десяти років проживає в російській федерації. Там же проживає його брат ОСОБА_8 . Приблизно у 2010 році ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приїжджали в село і тітка ОСОБА_1 - ОСОБА_9 сплатила їм кошти за цей будинок, про що була написана розписка.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_11 є її племінникм, більше десяти років проживає в росії. ОСОБА_1 також знає, проживає по сусідству у будинку, який у 2010 році ОСОБА_11 продав ОСОБА_12 за 6250 доларів США. У неї тривалий час була розписка, однак за спливом часу розписка втрачена.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що є тіткою ОСОБА_1 .. У 2010 році купували у ОСОБА_2 будинок в селі Буда. ОСОБА_14 приїжджав до неї додому та обговоривши суму, вони сплатила останньому 6250 доларів США. Так як документів на будинок на той час не було, то право власності на себе ОСОБА_1 не оформляв. З яких причин після виготовлення документів на ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не завершив оформлення будинку на себе, пояснити не може. Разом з тим, з 2010 року ОСОБА_1 постійно проживає в цьому будинку та володіє ним.

Частиною 1 ст.15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України, ч. 1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.

Відповідно до частини 1 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, потрібно враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна у її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалося протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю можливе лише за наявності у сукупності таких умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та безперервність строку володіння ним.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2018 року у справі N 571/1099/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі N 683/2047/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18) визначила умови набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України: зокрема, наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Отже, позивач має довести, окрім відкритості, безперервності і давності володіння нерухомим майном, щодо якого у нього відсутні підстави для володіння і набуття права власності, ще і інші обставини, які мають суттєве значення для справи, зокрема, добросовісність володіння.

Ознака добросовісності присутня у тому випадку, коли володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Відповідно до правової позиції, що міститьсяу постанові КЦС ВС від 28 квітня 2020 року у справі № 552/1354/18 - давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про визнання права власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

У постанові від 19.09.2018 р. у справі № 296/6949/17 Верховний Суд звернув увагу, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 став проживати у будинку з дозволу відповідача і знав, що останній є власником зазначеного будинку, оскільки згідно довіреності, позивач вчиняв певні дії з метою оформлення права власності в порядку спадкування за відповідачем.

Посилання представника позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц, як підставу для задоволення позову є помилковим, оскільки у даній справі предметом спору були інші правовідносини, що не пов`язані з набувальною давністю.

Поряд з цим, не заслуговує на увагу суду пояснення свідків, що ОСОБА_2 була сплачена певна сума коштів на підставі досягнутої згоди на купівлю-продаж будинку, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Більш того, якщо ж припустити, що договір купівлі-продажу був укладений, в цьому разі виключається можливість застосування ст.344 ЦК України.

Крім того, суд вважає, що позивачем безпідставно визначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Рокитнівську селищну раду, оскільки рішення у справі жодним чином не може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї зі сторін.

Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв?язку із відсутністю підстав для застосування положень статті 344 ЦК України до спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 60, 247, 258, 263-265, 280, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі, які знаходяться в АДРЕСА_1 за набувальною давністю, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Рівненського апеляційного суд протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Рокитнівська селищна рада, місцезнаходження: 34200, смт.Рокитне, вул.Незалежності,15, код ЄДРПОУ 04387421.

Повне рішення складено 29.11.2024.

Суддя А.Ф.Комзюк