Рішення

від 26.11.2024 по справі 697/2175/24

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2175/24

Провадження № 2/697/810/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26 листопада 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Сивухіна Г.С.

за участю секретаря судового засідання Десятник О.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом адвоката Хорошун Оксани Володимирівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача адвокат Хорошун О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29.12.2023 о 18 год. 40 хв. с.Ліпляве по вул. Центральна «Лісництво», водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Nissan Almera», н.з. НОМЕР_1 , під час зустрічного роз`їзду, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем «Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вина ОСОБА_2 підтверджена постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області в справі № 697/58/24 від 09.02.2024, якою на відповідача за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 122-4, 124 КУпАП накладено адміністративне стягнення. Цивільна автовідповідальність водія автомобіля «Nissan Almera», н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ СК «УНІКА» страховий поліс № 214038675.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 57650 грн., ОСОБА_1 було проведено відшкодування страхового випадку ПрАТ СК «УНІКА» у розмірі 31495,40 грн., але витрати на ремонт автомобіля в зв`язку з страховим випадком не покриті в повній мірі.

Від імені власника транспортного засобу ОСОБА_3 було направлено лист-пропозицію про добровільне відшкодування шкоди відповідачем, але даний лист залишився проігнорованим.

Крім того, позивачем додатково понесено витрати на послуги по оцінці вартості відновлювального ремонту у розмірі 1300 грн. Вважає, що діями відповідача ОСОБА_1 заподіяно збитки у формі упущеної вигоди, яка полягає в тому, що останній будучи фізичною особою-підприємцем його робота була заблокована в зв`язку з відсутністю транспортного засобу та можливістю долати відстань від с. Ліпляве Черкаського району до м. Канів, де він здійснює свою підприємницьку діяльність. Вартість упущеної вигоди, яку поніс ОСОБА_1 , а це приблизно 400 грн. в день на проїзд на таксі від населеного пункту Ліпляве до населеного пункту місто Канів для здійснення своєї господарської діяльності протягом двох місяців.

400 грн. * 5 робочих днів в тиждень * 4 тижні в місяць = 8000 грн. на місяць лише на проїзд.

Також до упущеної вигоди відносить пошкодження товарного виду автомобіля, який до даної дорожньо-транспортної пригоди не мав механічних пошкоджень та його вартість була значно вищою ніж після дорожньо-транспортної пригоди майже на 10 000 грн.

Сума загального відшкодування збитків завданих дорожньо-транспортною складає: 57650 + 1300,00 + 16 000 + 10 000 - 31495,40 грн =53754,6грн.

Крім того, відповідачу завдано моральну шкоду, яку оцінено у 10000,00 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 53754,60 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн, а також понесені ним судові витрати.

Представник позивача адвокат Хорошун О.В. у судове засідання не з`явилася, скерувала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечувала, від заявленого у позові клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи автомобіля відмовилася. Докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу, у відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України надасть протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, а тому згідно ст. ст.280,281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.

Представник третьої особи - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.02.2024 у справі №697/58/24, ОСОБА_2 29.12.2023 о 18 год. 40 хв. с.Ліпляве по вул. Центральна «Лісництво», керуючи автомобілем «Nissan Almera», н.з. НОМЕР_1 , під час зустрічного роз`їзду, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем «Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 13.3 Правил дорожнього руху. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП (а.с.21-23).

Вище вказана постанова суду набрала законної сили 20.02.2024.

Ч. 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, в питанні, чи мали місце ці дії, (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільна автовідповідальність водія автомобіля «Nissan Almera», н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ СК «УНІКА», страховий поліс № 214038675 (а.с.31).

Згідно аналітичного висновку про визначення вартості матеріальних збитків внаслідок пошкоджень завданих при ДТП, автомобілю ЗАЗ «Daewoo», Т13110, загальний легковий седан, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 05.08.2024, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 57650 грн. (а.с.9-14).

Відповідно до Страхового Акту/Наказу №15717491502/1від 13.02.2024, дружині позивача - ОСОБА_3 як власнику пошкодженого транспортного засобу було проведено відшкодування страхового випадку ПрАТ СК «УНІКА» в розмірі 31495,40 грн. (а.с.33).

27.08.2024 на адресу відповідача ОСОБА_2 було направлено лист-пропозицію про добровільне відшкодування шкоди , але даний лист залишився без виконання (а.с.20).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Ч.2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій, а саме порушення вимог п. 13.3 ПДР України відповідач спричинив позивачу матеріальну шкоду у розмірі 57650 грн.

Після звернення до страхової компанії позивачу було відшкодовано та виплачено страхове відшкодування у розмірі 31495,40 грн., тому розмір невідшкодованої позивачу шкоди становить 26154,60 грн.

Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 497/470/2021, та від 16.02.2022 по справі № 709/370/20.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 26154,60 грн. (57650,00 грн.-31495,40 грн.) підлягають до задоволення.

Щодо заявлених вимог про стягнення завданих збитків у формі упущеної вигоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст.32.7 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків,

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи до уваги братися не повинні.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 09.12.2014 по справі 3-188гс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представником позивача у поданому до суду позові наведено розрахунок, відповідно до якого розмір упущеної вигоди становить 16000 грн. (400 грн. * 5 робочих днів в тиждень * 4 тижні в місяць = 8000 грн. на місяць лише на проїзд) та 10000,00 грн. пошкодження товарного виду автомобіля, яке віднесено також до упущеної вигоди.

Разом з цим, представником позивача не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних сум завданої шкоди.

Наданий розрахунок є теоретичним, побудований на очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджений доказами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Таким чином, з врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди задоволенню не підлягають.

Крім того, представником позивача до суми відшкодування заявлено витрати на послуги по оцінці вартості відновлювального ремонту у розмірі 1300 грн., при цьому на підтвердження їх понесення надано суду лише квитанцію від 14.08.2024 №С85Н-ЕМ8Р-8388-ХЕХК, яка не містить відомостей про отримувача даних коштів та підстави їх перерахування, а тому не береться судом до уваги. Саме тому суд не вбачає підстав для відшкодування даних витрат відповідачем.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

При визначені розміру моральної шкоди, суд враховує, що майно позивача ушкоджено внаслідок ДТП та те, що внаслідок ушкодження майна, позивач переніс душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді емоційного стресу і не можливістю певний час використовувати свою власність за її прямим призначенням, а тому, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом не було понесено судові витрати зі сплати судового збору, оскільки він є інвалідом ІІ групи та звільнений від цих витрат (а.с.44).

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково (45,95%), то у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 556,55 грн. (45,95% від 1211,20 грн.).

Решту частини судового збору - 654,65 грн. необхідно покласти на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 265,268, 273, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов адвокатаХорошун ОксаниВолодимирівни,діючої вінтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29154,60 грн., з яких:

- 26154,60 грн. - матеріальна шкода завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- 3000,00 грн. моральна шкода.

У решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 556,55 грн.

Решту судового збору, а саме у розмірі 654,65 грн. покласти на рахунок держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 29.11.2024.

Суддя Г . С . Сивухін