Рішення

від 22.02.2024 по справі 758/12901/17

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/12901/17

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: представника позивача - адвоката Хомича І.О.,

відповідача-1 - ОСОБА_1 ,

відповідача-2 - ОСОБА_2 ,

представника відповідачів 1,2 - адвоката Олійника І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скринник Сергій Миколайович про поділ спадкового майна, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скринник Сергій Миколайович, автогаражний кооператив «Зоря» Шевченківського району м. Києва, громадська організація масив садівницьких товариств «Дружба» про визнання частково недійсним довіреності, поділ спадкового майна, визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 р. позивач ОСОБА_3 , інтереси якого представлені ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом, в якому, уточнивши свої вимоги, просить: 1) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 21,3 кв.м., житлова - 10,3 кв.м., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником С.М. 11 квітня 2016 року, у частині визнання за ОСОБА_1 права на спадщину на 1/12 частки даної квартири; 2) визнати частково недійсним договір дарування 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником С.М. 01 листопада 2016 року, у частині дарування 1/12 частки даної квартири; 3) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0497 га, кадастровий номер: 3221888000:24:044:0162, розташовану за адресою: АДРЕСА_9, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником С.М. 11 квітня 2016 року реєстровий номер 312; 4) визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/12 частки квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 21,3 кв.м., житлова - 10,3 кв.м. в порядку спадкування у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 5) визнати, що частка ОСОБА_6 в спільному майні подружжя з ОСОБА_5 становила 1/2 частку від гаражного бокса № НОМЕР_1 площею 16,5 кв.м. з підвалом площею 10,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 частку від садового будинку загальною площею 54,1 кв.м. в ГО МВСТ «Дружба», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0497 га, кадастровий номер: 3221888000:24:044:0162, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_9; 6) визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/8 частки гаражного боксу № НОМЕР_1 площею 16,5 кв.м. з підвалом площею 10,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 7) визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/8 частки садового будинку загальною площею 54,1 кв.м. в ГО МВСТ «Дружба», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; 8) визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/8 частки земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0497 га, кадастровий номер: 3221888000:24:044:0162, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_9.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Під час перебування у шлюбі вони набули у власність наступне майно: гаражний бокс № НОМЕР_1 площею 16,5 кв.м. з підвалом площею 10,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 21,3 кв.м. Зазначив, що будучи членами МСТ «Дружба» СТ «Енергетик-2», ОСОБА_6 20 квітня 1989 року було придбано земельну ділянку для ведення садівництва 0,0497 га, разом з садовим будинком загальною площею 54,1 кв.м., госпблоком та іншими господарськими спорудами. 07 вересня 1997 року він вийшов зі складу членів СТ «Енергетик-2» і земельна ділянка разом з забудовами була переоформлена на його дружину ОСОБА_5 . Вказав, що після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 1220 ЦК України відрилася спадщина на 1/3 частку квартири, частку гаражного боксу, на частку земельної ділянки та частку садового будинку, що належали померлій на праві спільної сумісної власності подружжя. У позовній заяві зазначив, що за життя ОСОБА_5 уклала заповіт 30 січня 2008 року, яким заповіла все своє майно своїй дочці - ОСОБА_1 . Незважаючи на те, що ОСОБА_5 заповіла усе своє майно ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , як непрацездатний вдівець спадкодавця ОСОБА_5 , який проживав з останньою на день відкриття спадщини за однією адресую та протягом 6-місячного строку не відмовився від спадкового майна, а отже мав право та фактично успадкував половину частки спадкового майна, яка б належала йому у разі спадкування за законом. ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку спірної квартири. 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 подарувала 2/3 частки спірної квартири ОСОБА_2 . Вважає, що вищезазначений договір в частині дарування 1/12 частки спірної квартири є недійсним, оскільки ОСОБА_6 успадкував цю частину як непрацездатний вдівець. ОСОБА_7 отримала свідоцтва про право спадщину за заповітом на земельну ділянку 11 квітня 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 і за життя не встиг оформити право власності на обов`язкову частку спадкове майно у встановленому законом порядку. Вказав, що він виступає правонаступником ОСОБА_6 як спадкоємця після смерті ОСОБА_5 по закону на обов`язкову частку її спадкового майна. Оскільки постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 13 січня 2017 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, які б посвідчували право власності спадкодавця на спадкове майно, він звернувся з даним позовом.

Ухвалою від 30.10.2017 р. вищевказаний позов був залишений без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, а саме: доплатити судовий збір.

Ухвалою від 13.11.2018 року, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі було в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Відповідачами подано відзив, в якому вони вважають вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що ОСОБА_6 було відомо про його обов`язкову частку на спадкове майно, проте він не бажав звертатись до нотаріуса щодо її оформлення. Зазначила, що вона є донькою ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 прожили у зареєстрованому шлюбі 27 років. ОСОБА_6 протягом дев`яти місяців, після відкриття спадщини померлої дружини та до дня свої смерті, жодних заяв, претензій чи зауважень з приводу отримання ним обов`язкової частки у спадини дружин не заявляв. Посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними, просили відмовити у задоволені позову.

В підготовчому засіданні 29.06.2021 р. до провадження був прийняти зустрічний позов та об`єднаний в одне провадження з первісним позовом.

В зустрічному позові відповідач ОСОБА_1 , як позивач за зустрічним позовом, просить: 1) визнати частково недійсним Довіреність видану ОСОБА_6 на 1/2 частину спільного майна (після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчук І.А. на право користування (відчуження) легковим автомобілем ChevroletAveo II SE 1.6, №кузова НОМЕР_2 , тип кузова седан, колір 12UM серебро галактики, конфігурація B4MS556, 2008 року випуску; 2) провести поділ спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з визначенням часток кожного з них у праві власності з збільшенням частки Позивача шляхом (врахування витрат зроблених позивачем) та з подальшою матеріальною компенсацією Відповідачу вартості його частки визначеної судом на: відчужений автомобіль ChevroletAveo II SE 1.6, №кузова НОМЕР_2 , тип кузова седан, колір серебро, конфігурація B4MS556, 2008 року випуску за ціною відчуження; садовий будинок загальною площею 54,1 кв.м. в ГО МВСТ «Дружба», розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 27 кв.м, в АГК «Зоря», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; 3) визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на садовий будинок загальною площею 54,1 кв.м. в ТО МВСТ «Дружба», розташований за адресою: АДРЕСА_3 , право особистої приватної власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 27 кв.м. в АГК «Зоря», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі вони набули у власність наступне майно: 1) легковий автомобіль ChevroletAveo II SE 1.6, кузов № НОМЕР_2 , тип кузова седан, колір 12UM серебро галактики, конфігурація B4MS556, 2008 року випуску; 2) садовий будинок загальною площею 54,1 кв.м. в ГО МВСТ «Дружба», розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 27 кв.м, в АГК «Зоря», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; 4) інше майно оспорюване позивачем за первісним позовом. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла та відкрилася спадщина. 18.02.2016 року закінчився 6-місячний строк для прийняття спадщини. ОСОБА_6 не подав заяву про прийняття спадщини, отже він вважається таким, що не прийняв її. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. 11.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було видано свідоцтво за заповітом - ОСОБА_1 на 1/3 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 21,3 кв.м. та земельну ділянку для ведення садівництва площею 00497 га, кадастровий номер: 3221888000:24:044:0162, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_9. Разом з тим постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального окргу Савченко В.Л. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на інше майно, після смерті ОСОБА_5 , у звязку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме: 1) легковий автомобіль ChevroletAveo II SE 1.6, кузов № НОМЕР_2 , тип кузова седан, 2008 року випуску, який був зареєстрований на одного з подружжя ОСОБА_6 ; 2) гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 27 кв.м, в АГК «Зоря», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; 3) садовий будинок загальною площею 54,1 кв.м. в ГО МВСТ «Дружба», розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Водночас ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 після відкриття спадщини після померлої ОСОБА_5 видав довіреність щодо вищезазначеного легкового автомобіля ChevroletAveo II SE 1.6. На думку позивача за зустрічним позовом, вказана довіреність ОСОБА_6 в частині розпорядження або відчуження частки спірного легкового автомобіля, яку повинна була успадкувати ОСОБА_1 є недійсною в цій частині, оскільки довіреність була укладена щодо частини майна, яке йому не належало. Вказала, що за період з 2016 року по 2021 роки систематично брала участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна - гаражного боксу № НОМЕР_1 і сплачувала членські внески до Автогаражного кооперативу «Зоря», на загальну суму 8592,50 грн. Посилаючись на ст. 357 ЦК України, вважає, що має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності. Також за період з 2016 року по даний час систематично бере участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а саме садового будинку загальною площею 54,1 кв.м. в ГО МВСТ «Дружба». Зазначила, що сплачує членські внески до ГО МВСТ «Дружба», проводить необхідний ремонт будинку та господарських споруд, тому згідно ст. 357 ЦК України, має бути збільшена її частка у праві спільної часткової власності. На підставі ст. 364 ЦК України позивач запропонувала сплатити визначену судом матеріальну компенсацію вартості частки відповідача в спадковому майні. Враховуючи вищевикладене, просила задовільнити її зустрічний позов.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідачі та представник відповідачів за первісним позовом у судовому засіданні заперечував проти первісного позову, просили відмовити позивачу в задоволенні первісного позову з підстав, наведених вище. Просили задовольнити зустрічний позов.

Треті особи в судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог закону, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подавали.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що первісний позов підлягає залишенню без задоволення, а зустрічний позов підлягаєзадоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу від 18.12.1988 року, актовий запис № 22. (т.1 а.с. 81).

30 січня 2008 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла все майно своїй доньці ОСОБА_1 (т.1 а.с. 87)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.08.2015 № 12708.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина. ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину квартири АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0497 га, кадастровий номер: 3221888000:24:044:0162, розташовану за адресою: АДРЕСА_9. (т. 1 а.с. 106, 119)

ОСОБА_8 з часу відкриття спадщини не звертався із заявою про прийняття обов`язкової частини спадкового майна після смерті ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтво про смерть від 27.04.2016, актовий запис № 186 (т.1 а.с. 15)

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 , як спадкоємець з обов`язковою часткою мав право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , позивач ( ОСОБА_3 ) має право на частину спадкового майна, просив свій позов задовольнити.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Інститут обов`язкової частки встановлює виключення із принципу свободи заповідального розпорядження, що має на меті захист майнових інтересів окремих спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у соціально-майновому аспекті.

Сутність права на обов`язкову частку визначена у статті 1241 ЦК України.

Відповідно до частини першої зазначеної статті малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), окрім випадків, встановлених у статті 1219 ЦК України.

Стаття 1268 ЦК України визначає особливості прийняття спадщини окремими особами.

Так, відповідно до частини третьої цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина 4 статті 1268 ЦК України встановлює, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Співставлення переліку осіб, за якими визнається право па обов`язкову частку, та осіб, які вважаються такими, що прийняли спадщину в контексті частини 4 статті 1268 ЦК України, свідчить, що їх коло співпадає лише частково.

У разі, якщо майно спадкується вищевказаними особами (які вважаються такими, що прийняли спадщину), порядок спадкування і набутій ними права на спадкове майно має обов`язково враховувати особливості правового режиму відповідного майна. Якщо об`єктом спадкування виступає нерухоме майно, то відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`ята робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Зі змісту наведених норм слідує, що спадщина у вигляді нерухомого майна, яка відкрилась на користь спадкоємця із обов`язковою часткою, не переходить до нього автоматично. Нерухоме майно, право власності на яке не виникло у спадкодавця, не може бути включено до спадкової маси, оскільки відповідна державна реєстрація не проведена.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не здійснено державну реєстрацію права на спадщину, слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

До складу спадкової маси включається не обов`язкова частка як така, а конкретне майно, право власності на яке належало спадкодавцю відповідно до розміру цієї частки.

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховується увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального підказу. За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Отже, слід розмежовувати поняття «обов`язкова частка» і «майно, що входить до складу спадщини». Обов`язкова частка не входить до складу спадщини, спадкуванню підлягає саме майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 спадщину після смерті ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не прийняв.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували дані обставини позивачем суду не надано і не встановлено судом під час розгляду справи.

А отже в силу вимог частини 1 ст. 1276 ЦК України у позивача не виникло права отримати у спадок обов`язкову частину батька у спадщині за заповітом ОСОБА_5 .

Частина І статті 1276 ЦК України визначає сутність спадкової трансмісії, а саме: якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

За спадковою трансмісією перехід права на спадкування здійснюється не за правом черговості, а за правом закликання до спадщини правонаступника померлого спадкоємця.

Згідно із частиною 1 статті 1276 ЦК України перехід права на прийняття спадщини за спадковою трансмісією не застосовуються щодо обов`язкової частки у спадщині.

Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об`єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.

Тому право на обов`язкову частку прямо виключено зі спадщини, яка переходить до спадкоємців особи, що мала це право.

Разом із тим, якщо спадкоємець, що мав право на обов`язкову частку, прийняв спадщину і після цього помер, то його спадкоємці успадковують майно, до якого ввійшла прийнята обов`язкова частка. У такому випадку буде мати місце не перехід права на обов`язкову частку до спадкоємців, а прийняття спадщини у загальному порядку.

Право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування (спадкова трансмісія). (правовий висновок визначений у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року справа № 450/328/15-ц).

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 після відкриття спадщини після померлої ОСОБА_5 видав довіреність щодо легкового автомобіля ChevroletAveo II SE 1.6.кузов № НОМЕР_2 , тип кузова седан, колір 12UM серебро галактики, конфігурація B4MS556, 2008 року випуску, який був у спільній сумісній власності подружжя.

На думку позивача за зустрічним позовом, вказана довіреність ОСОБА_6 в частині розпорядження або відчуження частки спірного легкового автомобіля, яку повинна була успадкувати ОСОБА_1 є недійсною, оскільки довіреність була укладена щодо частини майна, яке йому не належало.

Судом встановлено, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 набули у власність легковий автомобіль ChevroletAveo II SE 1.6.кузов № НОМЕР_2 , тип кузова седан, колір 12UM серебро галактики, 2008 року випуску.

30 січня 2008 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла все майно своїй доньці ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.08.2015 № 12708.

21 серпня 2015 року ОСОБА_6 видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А., з правом передоручення на розпорядження вищезазначеного автомобіля ChevroletAveo II SE 1.6.кузов № НОМЕР_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей. (т.2 а.с. 128-129)

У даній довіреності зазначено, що зміст ст. ст. 60-65 СК України нотаріусом роз`яснено.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Стаття 369 ЦК України передбачає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що автомобіль ChevroletAveo II SE 1.6.кузов № НОМЕР_2 , набутий у період перебування у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Таким чином після смерті ОСОБА_8 частина вказаного автомобіля входить до складу спадщини.

Твердження ОСОБА_3 про те, що спірний автомобіль є особистою приватною власністю є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, що автомобіль придбаний ОСОБА_9 за його особисті кошти, і оскільки він придбаний під час ОСОБА_10 та ОСОБА_5 у шлюбі, такий автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином ОСОБА_6 , будучи власником лише /2 частини вказаного автомобіля, не маючи право власності на автомобіль в цілому, безпідставно розпорядився майном, яке йому не належало, чим порушив право позивача на володіння, користування та розпорядження спірним автомобілем.

Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя - на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.

Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Установивши, що вищезазначений автомобіль ChevroletAveo II SE 1.6. кузов № НОМЕР_2 придбаний у період перебування у шлюбі і ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а ОСОБА_3 не спростовано презумпцію спільності вказаного майна, суд вважає, що довіреність є недійсною, оскільки відсутність згоди одного із співвласників на розпорядження майном, відчуженим за правочином, який виходить за межі дрібного побутового, є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Визначення «дрібний побутовий правочин» має оціночний характер, не має установлених меж грошового виразу (вартості), а тому має для різних видів діяльності, речей і майнового стану учасників цивільних правовідносин, різні межі вартості.

Враховуючи, що предметом спору є автомобіль маркиChevroletAveo 2008 року випуску, то правочин щодо відчуження вказаного автомобіля виходить за межі дрібного побутового та потребував згоди позивача як другого із співвласників.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недійсність довіреності ОСОБА_6 на право розпорядження автомобілем ChevroletAveo II SE 1.6. кузов № НОМЕР_2 з підстав, передбачених статтями 203, 205, 215 ЦК України.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на садовий будинок в ГО МВСТ «Дружба» та гаражний бокс№ НОМЕР_1 в АГК «Зоря» слід зазначити наступне.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Савченко В.Л. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, після смерті ОСОБА_5 , у звязку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно:

1) садовий будинок загальною площею 54,1 кв.м. в ГО МВСТ «Дружба», розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

2) гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 27 кв.м, в АГК «Зоря», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

3) легковий автомобіль ChevroletAveo II SE 1.6, кузов № НОМЕР_2 , тип кузова седан, 2008 року випуску. (т.2 а.с. 13)

Враховуючи неможливість видачі Свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру, питання про визнання права власності підлягає вирішенню у судовому порядку.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення права на спадщину у спадкоємця, яке пов`язується з її прийняттям, як майного права зумовляює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не дійсним його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно довідки ГО МВСТ «Дружба» ОСОБА_6 був членом МСТ «Дружба», про що є акт купівлі земельної ділянки для ведення садівництва разом з садовим будинком, госпблоком та іншими господарськими спорудами від 20 квітня 1989 року. ОСОБА_6 07.09.1997 року вийшов зі складу членів та земельна ділянка разом з забудовами була оформлена на його дружину ОСОБА_5 (Т.1 а.с. 27)

Згідно довідки Автогаражного кооперативу «Зоря» ОСОБА_6 був власником гаражного боксу № НОМЕР_1 площею 16,5 кв.м., з підвалом -10,5 кв.м. по АДРЕСА_4 . Сума вступного внеску за гаражний бокс у розмірі 2430 крб сплачено 01.04.1997 року у повному обсязі. Гаражний бокс побудовано та введено в експлуатацію 21.10.1998 року, гаражний бокс не приватизований. (т.1 а.с. 22)

Згідно довідки ГО МВСТ «Дружба» ОСОБА_1 є членом садового товариства «Енергетик-2». Садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 . Пайовий внесок виплачено повністю.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про власність" (в редакції чинній на час придбання майна) визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Як роз`яснено у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті члена житлово-будівельного кооперативу, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Відповідно до п. 8 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991 року «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» - у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

Оскільки сплачено пайовий внесок за гаражний бокс та за садовий будинок у повному обсязі, суд дійшов висновку, що до складу спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 входить спірний гаражний бокс та садовий будинок.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною 3 статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не відмовившись від спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину - гаражний бокс та садовий будинок

Враховуючи, що позивач за зустрічним позовом в іншій спосіб, крім звернутися з позовом до суду про визнання права власності в порядку спадкування, захистити своє порушене право не може, суд вважає, що позов про визнання за ОСОБА_1 права власності на гаражний бокс та садовий будинок у порядку спадкування після померлої ОСОБА_5 обґрунтований.

Позивач ОСОБА_1 у зустрічному позові вказала, що за період з 2016 року по 2021 роки систематично брала участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна - гаражного боксу № НОМЕР_1 і сплачувала членські внески до Автогаражного кооперативу «Зоря», на загальну суму 8592,50 грн. Посилаючись на ст. 357 ЦК України, вважає, що має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності.

Також за період з 2016 року по даний час систематично бере участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а саме садового будинку загальною площею 54,1 кв.м. в ГО МВСТ «Дружба». Зазначила, що сплачує членські внески до ГО МВСТ «Дружба», проводить необхідний ремонт будинку та господарських споруд, тому згідно ст. 357 ЦК України, має бути збільшена її частка у праві спільної часткової власності.

Дані обставини підтверджені належними доказами, ОСОБА_1 надані копії квитанцій та чеків. (т.2 а.с. 18-20, 22-28)

Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

У ч.ч. 4,5 ст. 357 ЦК України визначено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Згідно з постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі

№ 570/4748/15 співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки за обов`язкової наявності таких чотирьох умов: 1) поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об`єкта. При цьому мається на увазі не технічна неможливість відокремлення поліпшень від речі, а неможливість відокремлення їх без пошкодження або істотного знецінення речі. Якщо виходити із змісту частини першої статті 187 ЦК України, нерозривний зв`язок поліпшень з річчю має місце у тому випадку, коли відділення поліпшень має наслідком пошкодження або істотне знецінення безпосередньо основної речі, від якої були відокремлені поліпшення, а не самих поліпшень; 2) поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників. Якщо кошти, за рахунок яких були зроблені поліпшення, не належать співвласнику, поліпшення вважатимуться майном, набутим ним без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України); 3) поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників; 4) при здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна, тобто загальні засади володіння та користування спільним майном, визначені законом, а також умови володіння та користування спільним майном у відповідності з домовленістю між співвласниками.

У разі, якщо співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди зробив у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, він набуває право власності на таку добудову (прибудову) виключно, якщо це не порушує прав інших співвласників.

Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. За відсутності хоча б однієї із наведених умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності.

Наведені правила частини третьої статті 357 ЦК України стосуються випадків, коли внаслідок здійснених поліпшень спільного майна співвласник вимагає від інших співвласників збільшення своєї частки у цьому майні. Такі поліпшення повинні стосуватися як частки співвласника, який бажає збільшення його частки, так і іншого (інших) співвласника (співвласників) спільного майна. Обов`язковим для такого збільшення є дотримання співвласником передумов, визначених цією статтею, зокрема таких: поліпшення спільного майна не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до якої не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов`язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку.

У ЦК України встановлюються особливі правила щодо добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди.

Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов: 1) добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників; 2) добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України); 3) добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно за домовленістю між собою (частини другої статті 358 ЦК України).

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyondreasonabledoubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючисьЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,ст.ст. 357, 368, 369, 372, 1216, 1218, 1268, 1276 ЦК України, ст.ст. 60-65, 70 СК України, керуючись ст.ст.4, 81,77-83, 89, 95, 258, 263-265, 268, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скринник Сергій Миколайович про поділ спадкового майна - відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скринник Сергій Миколайович, автогаражний кооператив «Зоря» Шевченківського району м. Києва, громадська організація масив садівницьких товариств «Дружба» про визнання частково недійсним довіреності, поділ спадкового майна, визнання права власності - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним довіреність видану ОСОБА_6 на 1/2 частину спільного майна (після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчук І.А. на право користування (відчуження) легковим автомобілем ChevroletAveo II SE 1.6, № кузова НОМЕР_2 , тип кузова седан, колір 12UM серебро галактики, конфігурація B4MS556, 2008 року випуску.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на садовий будинок загальною площею 54,1 кв.м. в ТО МВСТ «Дружба», розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 27 кв.м. в АГК «Зоря», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач-1 (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач-2 - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 );

Третя особа-1 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скринник Сергій Миколайович (місцезнаходження: АДРЕСА_8 );

Третя особа-2 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович (місцезнаходження: 03131, м.Київ, вул.Передова, буд.19);

Третя особа-3 - автогаражний кооператив «Зоря» Шевченківського району м. Києва (місцезнаходження: 04250, м.Київ, пр.Свободи, буд.13; код ЄДРПОУ 21463690);

Третя особа-4 - громадська організація масив садівницьких товариств «Дружба» (місцезнаходження: 07307, Київська область, Вишгородський район, с.Ровжі; код ЄДРПОУ 22203407).

Суддя Н. М. Ларіонова