Ухвала

від 21.07.2023 по справі 760/6192/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/6192/21

Провадження №6/760/297/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувач - ПАТ «ОТП Банк», боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи - Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

ВСТАНОВИВ:

Педставник ТОВ «Діджи Фінанс» - адвокат Поздняков А.Ю. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні, у якій просить замінити стягувача - ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у справі №2-2637/09, рішенням у якій було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року у розмірі 173 140 дол. США 76 цен. та 55 442 грн. 31 коп.

В обґрунтування заяви заявник покликається на те, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 листопада 2009 року по справі №2-2637/09 солідарно стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 173140,76 дол. США та 55 442,31 грн заборгованості за кредитним договором №ML-009/919/2006 від 27.12.2006 року.

05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ«ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продвжу кредитного портфелю, за яким останнє набуло права вимоги за кредитним договором №ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 та Договором поруки №SR-009/919/2006 укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2

23 грудня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс», було укладено Договір факторингу №12/20-дтг, за яким останнє набуло права вимоги за Кредитним договором № ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 та Договором поруки № SR-009/919/2006 укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 .

Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» став новим кредитором ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за Кредитним договором № ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року.

Також, 27 січня 2021 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс», було укладено Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. за реєстровим №160. Відповідно до Договору, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшли усі права вимоги за Договором іпотеки №PCL-009/919/2006 який був укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 27 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Іщук Л.А. за реєстровим №3530.

Згідно з умовами Договору ТОВ «Діджи Фінанс» набуло усіх прав іпотекодержателя відносно нерухомого майна, а саме: домоволодіння, що складається з житлового будинку та господарсько-побутових споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222485502:02:001:0028, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового фонду.

Станом на 10 березня 2021 року виконавче провадження НОМЕР_1 та виконавче провадження НОМЕР_2 не завершені.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2021 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

В судове засідання представник заявника не з`явився, про дату розгляду заяви був повідомлений належним чином, однак у заяві про заміну сторони виконавчого провадження просив розглянути справу за відсутності представника заявника за наявними у справі доказами.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Стягувач ПАТ «ОТП Банк» подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали заяви про заміну сторони виконавчого провадження докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 листопада 2009 року по справі №2-2637/09 солідарно стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 173 140 доларів США 76 центів та 55 442 грн 31 коп заборгованості за кредитним договором №ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року.

05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким останнє набуло права вимоги за кредитним договором № ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 та Договором поруки №SR-009/919/2006 укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2

23 грудня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс», було укладено Договір факторингу №12/20-дтг, за яким останнє набуло права вимоги за Кредитним договором № ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 та Договором поруки №SR-009/919/2006 укладеним між ЗАТ«ОТП Банк» та ОСОБА_2 .

Таким чином, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшли права кредитора у зобов`язаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за Кредитним договором № ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року.

27 січня 2021 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс», було укладено Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. за реєстровим №160.

Відповідно до умов Договору, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшли усі права вимоги за Договором іпотеки №PCL-009/919/2006 який був укладений між ЗАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 27 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Іщук Л.А. за реєстровим №3530.

Відповідно до частини 1 та 2 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно ч.5 ст.442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Аналогічні положення містяться у ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість). Отже, наведене в ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у цій справі тлумачення стосується лише ситуації, коли виконавче провадження відкрите як юридичний процес, а його сторони набули відповідних прав як сторони відкритого виконавчого провадження. Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом про виконавче провадження, то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 (провадження №14-197цс21) (пункти 71-89).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» є новим кредитором ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором №ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року. Відтак, внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні в зв`язку із відступленням права вимоги стягувач вибув із виконавчого провадження, а тому його правонаступник має право ініціювати питання про заміну первісного стягувача новим.

Враховуючи викладене, а також те, що виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року на користь ПАТ «ОТП Банк» та виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року перебувають на виконанні в Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), наявні підстави для заміни стягувача ПАТ «ОТП Банк» на його правонаступника - ТОВ «Діджи Фінанс».

Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувач - ПАТ «ОТП Банк», боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи - Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №ML-009/919/2006 від 27 грудня 2006 року на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 8).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова